Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №477/2575/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2575/25

Провадження №2/477/127/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання – Сеніній В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в загальному порядку за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №4950696 від 07 вересня 2024 року у розмірі 64347 грн. 60 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 14999,99 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором – 35697,62 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 13649,99 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 07 вересня 2024 року між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4950696 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким ТОВ «Лінеура Україна» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 10000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом.

ТОВ «Лінеура Україна» за вказаним договором свої зобов`язання виконав та надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , які вказані позичальником під час укладання договору.

10 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, відповідно до якого позивачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн, які було перераховано через платіжну систему ТОВ «ПЕЙТЕК» на картку споживача.

02 червня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» уклали Договір факторингу №02-1/06/2025, відповідно до якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло статусу нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4950696 від 07 вересня 2024 року.

Одн, відповідачем в добровільному порядку не сплачена заборгованість по кредитному договору, у зв`язку з чим позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Ухвалою від 29 грудня 2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву, поданому 09 березня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Мотальовою-Кравець В.Ю. через систему «Електронний суд», відповідач позовні вимоги не визнав у частині стягнення відсотків за кредитним договором, оскільки він є військовослужбовцем, який був призваний на військову службу по мобілізації з 25 лютого 2022 року по теперішній час та має пільги, встановлені ч.15 ст.14 Закону України «Про військовий та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник позивача просив здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, позовні вимоги не визнав у частині стягнення відсотків за договором кредиту з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

В зв`язку з неявкою сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив наступне.

07 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №4950696 шляхом обміну електронними повідомленнями, за яким ТОВ «Лінеура Україна» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 10000,00 грн. строком на 360 днів, що визначено п.1.3 Договору.

Стандартна процентна ставка становить 1,00 % на день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного п.1.3 Договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Відповідач в свою чергу зобов`язався повернути ТОВ «Лінеура Україна» суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 9.7 Кредитний договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства, або зазначений в Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Договір підписаний позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 68201 07 вересня 2024 року.

Позивач перерахував 07 вересня 2024 року грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» від 10.06.2025 року.

Вказаний номер картки відповідає номеру особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , зазначеному у кредитному договорі №4950696 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 вересня 2024 року.

10 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору №4950696 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 вересня 2024 року, за яким ТОВ «Лінеура Україна» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 5000,00 грн. Відповідно до пункту 1.4 договору визначено, що сума кредиту на дату укладення Додаткового договору з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за договором складає 15000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 02 червня 2025 року заборгованість становить 58197,61 грн., що складається з основного боргу у розмірі 14999,99 грн., залишку нарахованих, не погашених відсотків у розмірі 35697,62 грн., штрафних санкцій 7500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором сума нарахованих процентів з 03 червня 2025 року по 01 вересня 2025 року становить 13650,00 грн.

02 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу №02-1/06/2025.

Згідно п.1.2 Розділу 1 договору факторингу право вимоги до боржників за договорами переходить до фактора в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Зазначений акт прийому-передачі реєстру боржників був підписаний між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 02 червня 2025 року. Відомості щодо боржника ОСОБА_1 містяться у витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу під порядковим номером 1079, де зазначено загальну суму заборгованості 58197.61 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 14999,99 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором – 35697,62 грн., пені 7500,00 грн.

Відповідно до умов договору факторингу до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4950696 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 вересня 2024 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач порушив умови договору в частині строків та сум сплати кредиту та має заборгованість за вище вказаним договором.

За умовами кредитного договору термін дії вказаного договору визначено до 07 вересня 2025 року. Нарахування заборгованості здійснено позивачем до 01 вересня 2025 року.

Разом з тим, згідно наданої відповідачем копії військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року є військовослужбовцем.

Згідно довідки від 06 листопада 2025 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 , старший сержант ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 .

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому дію особливого періоду не припинено.

Таку правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» Верховний Суд сформулював у постановах від 11 квітня 2019 року (провадження № 51-9182км18), від 14 лютого 2018 року (провадження № 61-4157св18 та № 61-3951св18), від 20 лютого 2018 року (провадження № 61-4255св18), від 25 квітня 2018 року (провадження № 61-1664св17), від 21 лютого 2019 року (провадження № 51-7411км18).

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року по теперішній час є військовослужбовцем Збройних Сил України, вимоги позивача про стягнення з нього процентів за кредитним договором, нарахованих за весь період у розмірі 49347,61 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №4950696 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 вересня 2024 року у сумі 14999,99 грн., з яких: 14999,99 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу.

У стягненні заборгованості за відсотками у сумі 49347,61 грн. належить відмовити.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4950696 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 вересня 2024 року у сумі 14999,99 грн., з яких: 14999,99 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу.

Стосовно судових витрат, то згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належить надання правничої допомоги адвоката.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони та підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат щодо надання правничої допомоги, позивачем надано договір, №01-08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладений між адвокатом Дідухом Є.О. та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 жовтня 2025 року, відповідно до яких сума витрат на правничу допомогу адвоката складає 10000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що складність справи, що розглянута, є не великою, позовна заява є типовою для позовних заяв про стягнення кредитної заборгованості, розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, суд враховуючи вимоги розумності та справедливості вважає необхідним та достатнім стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та роз`яснень п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 17.10.2014 року № 10, з відповідача належить стягнути:

- судовий збір на користь позивача, пропорційний до розміру задоволених позовних вимог – 564 грн. 66 коп. (14999,99 грн. х 100 / 64347,60 = 23,31%; 2422,40 грн. х 23,31% = 564,66 грн.);

- витрати на правничу допомогу, пропорційні до розміру задоволених позовних вимог -1165 грн. 50 коп. (5000 х 23,31%=1165,5 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4950696 від 07 вересня 2024 року у сумі 14999 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп., з яких: 14999,99 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 564 (п`ятсот шістдесят чотири) грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1165 (одна тисяча сто шістдесят п`ять) грн.50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27);

відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя Л.М.Семенова