Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №466/4157/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4157/25

Провадження № 2/466/350/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Пришляк А.Я.,

справа № 466/4157/25,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання Кредитного договору №А293СТ155101147861 від 01.07.2021 року недійсним,

за участю: представників відповідача адвоката – Райхеля Р.П., Гораєцької Р.Б.,

в с т а н о в и в:

01 травня 2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-банк» заборгованість за кредитним договором №А293СТ155101147861 від 01.07.2021 року у розмірі 157 239,59 грн., включаючи 90324,2 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 66915,39 грн. загального залишку заборгованості за процентами. Також просили стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2422,4 грн.

В обґрунтування позовних вимог АТ "А-банк" покликався на те, що будучи клієнтом банку 01.07.2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредитний договір № А293СТ155101147861 щодо надання позичальниці кредиту в розмірі 100000,00 грн. строком на 39 місяців, тобто до 30.10.2024 року зі сплатою процентів у розмірі 50,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Кредитний договір складався із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит згідно умов договору, пункти 3-5 якого передбачали встановлення ліміту 100000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 30.10.2024.

Відповідач в свою чергу зобов`язання по кредитному договору не виконала належним чином, внаслідок чого станом на 01.05.2025 року виникла заборгованість у розмірі 157239,59 грн., яка складалась з 90324,2 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 66915,39 грн. загального залишку заборгованості за процентами.

Відтак, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду із даним позовом.

Ухвалою від 05 травня 2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження постановивши розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

26.06.2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала зустрічний позов до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», в якому просила визнати недійсним Кредитний договір №А293СТ155101147861 від 01.07.2021 року. В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом – відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 покликалась на те, що не укладала Кредитного договору №А293СТ155101147861 та не отримувала коштів за таким договором, в матеріалах справи відсутній Графік погашення кредиту як невід`ємна складова кредитного договору, а надані позивачем за первісним позовом документи не містять підпису ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17.09.2025 року вирішено прийняти до спільного розгляду з первісним зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про визнання Кредитного договору недійсним, вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом, а також перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

23.10.2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало до суду заперечення, в яких просило відмовити в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, а у разі визнання кредитного договору недійсним застосувати наслідки недійсності правочину та згідно ч.1 ст.216, п.2 ч.3 ст.226, ч.1 ст.1057-1 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-банк» суму в розмірі тіла кредиту.

Ухвалою від 06.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом – АТ «А-Банк» не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Представники відповідача за первісним позовом – позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги зустрічної позовної заяви підтримали, а проти задоволення первісного позову заперечили, посилаючись на обґрунтування, викладені у зустрічному позові.

В останнє судове засідання сторони та їх представники не прибули.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши думку представників відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 05.07.2019 о 16 год. 45 хв. ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Акцент-Банк» було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Перед підписом сторін Анкета-заява містить застереження-згоду клієнта, що він погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг з яким клієнт ознайомлений до його укладення. Анкета-заява містить підписи сторін із зазначенням дати підписання.

Існування договірних відносин між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 щодо надання банківських послуг сторони не заперечували.

На підтвердження вимог за первісним позовом Акціонерне товариство «Акцент-Банк» надало копію Зави про надання послуги «Швидка готівка» № А293СТ155101147861 від 01.07.2021 року, за якою ОСОБА_1 на підставі особистого волевиявлення просить АТ «А-Банк» надати кредит за Послугою «Швидка готівка» в сумі 100000,00 грн. на 36 місяців з 01.07.2021 і до 01.07.2024 р. включно з процентною ставкою 50% на рік, з розміром щомісячного платежу 5460,13 грн. Номер платіжної карки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5351452741288929.

Відповідно до п.20 вказаної Заяви, споживач погоджується, що ця Заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір.

Зі сторони банку підпис на Заяві про надання послуги «Швидка готівка» №А293СТ155101147861 від 01.07.2021 року оформлено у вигляді графічного відображення особистого підпису невизначеної особи з накладенням круглої печатки банку.

Зі сторони споживача на Заяві про надання послуги «Швидка готівка» №А293СТ155101147861 від 01.07.2021 графічне відображення підпису ОСОБА_1 відсутнє, натомість міститься запис: « ОСОБА_1 01-07-2021 17:54 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг.»

На підтвердження укладення кредитного договору позивач за первісним позовом – АТ «А-Банк» надав копію Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка». Згідно з умовами вказаного документу Акціонерне товариство «Акцент-Банк» надає споживачу беззалоговий кредит в сумі 100000,00 грн. на 36 місяців безготівковим шляхом для придбання товару/здійснення платежу/оплати послуг. За надання кредиту встановлюється фіксована процентна ставка 50 відсотків, загальні витрати за кредитом складали 96564,59 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту складала 19654,59 грн., а реальна відсоткова ставка 64,3 відсотки річних.

Розділ 6 «Інші важливі правові аспекти» містить застереження: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.»

Окрім цього, наступне застереження вказує, що інформація, наведена в Паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність та є актуальною до 23:59 01-07-2024.

Згідно п.6 Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Однак, невідємними частинами договору є: сам договір про споживчий кредит, Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», графік погашення кредиту.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вказаний документ – Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» не може становити невід`ємну частину кредитного договору, строк дії якого передбачений на 36 місяців, а є лише попереднім визначенням можливих умов кредитування в майбутньому.

Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Стаття 7 закону «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Відповідно до вимог закону "Про електронні довірчі послуги" - електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних, або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікація особи - це процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Отже, електронний підпис, електронна ідентифікація і ідентифікація особи є різними поняттями. Сама по собі ідентифікація особи не свідчить про підписання документа відповідною особою.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор може передаватися засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації покупця/отримувача у системі продавця/надавача, та додається (приєднується) до електронного повідомлення (відповіді) про прийняття пропозицію укласти договір.

Відповідно до Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 20.12.2023 №172 (далі – Положення), простий електронний підпис - будь-який вид електронного підпису, крім кваліфікованого, цифрового власноручного підпису.

Згідно з вимогами пункту 17 розділу II цього Положення, використання, зокрема, простого електронного підпису здійснюється на підставі договору між установою і клієнтом, або установою і особою, що має намір стати клієнтом чи контрагентом установи. Договір укладається в письмовій формі після проведення ідентифікації та верифікації відповідно до вимог законодавства України клієнта у формі паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ. Доказів укладення договору про використання електронного підпису між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 не надано.

Надані АТ «А-БАНК» докази: Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та Заява про надання послуги «Швидка готівка» № А293СТ155101147861 від 01.07.2021 року не містять вказівки, що вони оформлені в електронній формі, примітка в розділі для підписів сторін на тексті вказаних документів не є алфавітно-цифровою послідовністю, відтак не відповідає ознакам електронного цифрового підпису, а характер застереження про ознайомлення ОСОБА_1 простим електронним підписом за ідентифікатором «+380677907673» з дійсними Умовами і правилами банківських послуг не дозволяють зробити висновок про згоду споживача з запропонованими умовами кредитування та про підписання відповідного документу.

Графіку погашення кредиту сторонами не надано.

Згідно з шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання АТ «А-Банк» на Умови та правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відповідний правовий висновок викладено в постанові КЦС ВС від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21 (61-8064св23).

Посилання банку на те, що позичальник була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, який містив розмір процентної ставки не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20). Отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка, до того ж не підтверджена його підписом.

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем за первісним позовом надано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Суд критично оцінює вказаний доказ, оскільки, окрім застереження про репрезентативність наведених в таблиці даних, які базуються на припущеннях, вказаний документ не містить дати його складення, а, поряд з графічним відображенням підпису невизначеної особи, завіреного печаткою банку, на місці підпису клієнта відсутній підпис ОСОБА_1 , а міститься вказівка, аналогічна записам в заяві про надання послуги «Швидка готівка» та в паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка»: « ОСОБА_1 01-07-2021 17:54 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними умовами і правилами надання банківських послуг».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписки по рахунку ОСОБА_1 також не було долучено позивачем до позову, що могло бути належним і достатнім доказом як отримання кредитних коштів позичальником, так і користування ними.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач за первісним позовом, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.

Відтак, суд приходить до висновку, що Розрахунок заборгованості за договором станом на 01.05.2025 не є належним та допустимим доказом існування заборгованості, оскільки такий розрахунок є одностороннім арифметичним розрахунком сум, про стягнення яких заявлено позов. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 703/3063/18, і висновок щодо оцінки односторонніх документів банку відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.

На підтвердження факту виконання зобов`язань щодо передачі кредитних коштів позивачем в якості доказу надано копію Меморіального ордеру № TR.18255197.250086.69949 від 01.07.2021 р.

Відповідно до визначення, наведеного в п.1.19-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до інформації, наведеної в наданій позивачем за первісним позовом копії Меморіального ордеру № TR.18255197.250086.69949 від 01.07.2021 р., платником виступала ОСОБА_1 , а отримувачем коштів – Онлайн кеш-кредит, код 14360080, сума – 100000,00 грн., призначення платежу: «Видача кредиту згідно договору №А293СТ155101147861 від 01/07/2021».

Код ЄДРПОУ отримувача коштів відповідає коду ЄДРПОУ Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - 14360080. З огляду на те, що, за даними Меморіального ордера від 01.07.2021 платником виступала ОСОБА_1 , а банк – отримувачем коштів, вказаний документ не може свідчити про фактичну передачу коштів банком в кредит ОСОБА_1 , а його відомості вказують на сплату коштів від ОСОБА_1 на користь банку.

Окрім цього, надана в якості доказу копія Меморіального ордеру № TR.18255197.250086.69949 від 01.07.2021 р. не містить підпису та відмітки банку про фактичне проведення відповідної операції.

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

На підставі оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, з огляду на недоведеність як факту укладення кредитного договору, так і факту виконання банком своїх зобов`язань за таким щодо передачі коштів позичальнику, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог за первісним позовом, а відтак про необхідність повної відмови в задоволенні первісного позову АТ «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення коштів.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «А-Банк», то враховуючи, що кредитний договір між ОСОБА_1 та АТ «АКЦЕНТ-БАНК» укладено не було, відтак в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору слід відмовити.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, як за первісним, так і за зустрічним позовом, судові витрати у справі покладаються на кожну із сторін, яка їх понесла.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позовної заявий Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання Кредитного договору №А293СТ155101147861 від 01.07.2021 року недійсним – відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20.03.2026 року.

Суддя П. С. Невойт