Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №465/388/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/388/26

Провадження 2-а/465/99/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючої - судді Мартьянової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Штокало С.-М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з постановою серії ЕНА №6416354 від 26.12.2025 року він не згідний, оскільки цього дня він, залишивши свій транспортний засіб – Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , біля роботи за адресою: м.Львів, вул.Чупринки, буд.71, рухався в сторону зупинки громадського транспорту, розташовану за адресою: м.Львів, вул.Чупринки, буд.55. Дорогою він зустрів знайому – ОСОБА_2 та в ході розмови з`ясував, що вона теж йде на зупинку громадського транспорту. Враховуючи, що їх маршрут співпадав, а також знаючи, що ОСОБА_2 вміє керувати транспортним засобом та має посвідчення водія відповідної категорії, він запропонував їй сісти в його авто та відвезти його додому. Під час руху по вул.Є.Коновальця у м.Львові, між будинками №113 та №116 близько 17:40 год., транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_2 занесло та відбувся виїзд на смугу зустрічного руху, де сталось зіткнення із зустрічним транспортним засобом. Припаркувавши автомобіль у правій крайній смузі, ОСОБА_2 вийшла з автомобіля та попрямувала до автомобіля Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_2 . В подальшому, до розмови з ОСОБА_3 приєднався і позивач, продиктувавши свій номер мобільного телефону, оскільки є власником транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_2 , з метою подальшої компенсації шкоди, завданої ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Узгодивши питання відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_2 попрямувала до зупинки громадського транспорту, а позивач попрямував до готелю «Турист» для того, щоб зарядити мобільний телефон. Зарядивши телефон та викликавши таксі, позивач вийшов на вулицю, де зустрів працівників поліції. Працівник поліції обмежив рух позивача та вимагав пред`явлення документів, що посвідчують особу. В подальшому, працівник поліції звинуватив позивача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, однак позивач пояснив йому, що не керував даним транспортним засобом та не є водієм у даній ситуації, а відтак вимога працівників поліції пред`явити документи є неправомірною.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6416354 від 26.12.2025 року.

Ухвалою суду від 30.01.2026 відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами, передбаченими ст. 286 КАС України. Призначено дану справу до розгляду у відкритому судовому.

13.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступні обставини.

Позивач зазначає, що він не керував транспортним засобом, за кермом перебувала інша особа ( ОСОБА_2 ), а він стояв біля готелю і відмовився надати посвідчення, оскільки не був водієм, однак дані доводи позивача не відповідають дійсності та об`єктивній реальності, оскільки 26.12.2025 року зафіксовано факт вчинення позивачем ДТП, що є предметом розгляду у справі № 465/11/26. Одночасно, щодо нього складено матеріали за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння - справа № 465/29/26. Окрім цього, позивач зазначає, що вимога поліцейського пред`явити документи була незаконною, оскільки поліція зупинила його безпідставно, не маючи доказів порушення ПДР. Разом з тим, поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Наявність факту ДТП та виявлення у водія ознак сп`яніння є безальтернативною законною підставою для перевірки. Свідома відмова пред`явити документи утворює прямий об`єктивний склад правопорушення. Відтак, представник відповідача вказує, що поліцейський, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення Інспектор виніс постанову по вказаній справі керуючись статтею 283 КУпАП. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Дане стягнення вважають таким, що застосоване в чіткій відповідності букві закону та метою якого є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України. Вважає, що немає підстав для скасування Постанови, а вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча й належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відзиві просив суд розглянути справу у його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

За умовами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Судом встановлено, що інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону №3 УПП у Львівській області 26.12.2025 складено постанову серії ЕНА №6416354 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 26.12.2025 о 18 год. 00 хв. у м.Львові по вул.Коновальця, 116, будучи учасником ДТП, не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та ПОСЦПВВ, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування у повноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії).

Частина 1 ст. 126 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, що позивач керував транспортним засобом та при цьому не пред`явив документів, визначених п.2.1 ПДР.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, надано відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.

Разом з тим, досліджені судом відеозаписи, які надані на підтвердження вини ОСОБА_1 відображають лише розмови поліцейських з останнім, відеозаписи не відображають відомостей безпосереднього керування ним транспортним засобом, що є однією з невід`ємних складових для кваліфікації дій особи за ч.1 ст.126 КУпАП. Отже відеозапис, що додано як доказ у справі, не дає можливості суду поза розумним сумнівом встановити чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом.

Таким чином, матеріали справи не містять достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та при цьому не пред`явив на вимогу інспектора поліції документів, передбачених п.2.1 ПДР.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 19.03.2026 року у справі №465/11/26, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказаною постановою встановлено, що на підставі долучених до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалів, зокрема пояснень осіб, показів свідка та наданих відеозаписів, у їх сукупності, не встановлено та належними, допустимими та достатніми доказами не доведено факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 у момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Долучені матеріали не містять об`єктивних та беззаперечних даних, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу під час настання події дорожньо-транспортної пригоди, а наявні відомості мають суперечливий характер, відсутні підстави вважати його суб`єктом інкримінованого адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому постанову серії ЕНА № 6416354 від 26.12.2025 слід скасувати, провадження у справі закрити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн., що підтверджується Квитанцією №AQDZ-Q81S-676E від 16.01.2026 року.

Разом з тим, по даній категорії справ підлягає сплаті судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Враховуючи, що судове рішення ухвалено на користь позивача, тому судовий збір у розмірі 605,60 грн. слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6416354 від 26.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області, адреса: м.Львів, вул.Перфецького, буд.19.

Суддя Мартьянова С.М.