Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №456/7227/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/7227/25

Провадження № 2/456/752/2026

РІШЕННЯ

іменем України

31 березня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Короткий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТОВ «Укр кредит фінанс», через свого представника – Щербань В.С., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 91 784,84 грн. Крім того, позивач просить, при ухваленні рішення покласти на відповідача судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору, у розмірі 2 422, 40 грн..

В обґрунтування поданої позовної заяви, позивач зазначає, що 22.02.2025 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» і відповідачем у справі – ОСОБА_1 , було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1516-4997. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 29 500 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена % ставка – 0,90 % в день; стандартна % ставка – 1 % в день. Також додатковою угодою №1 від 18.04.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1516-4997 від 22.02.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 300 грн. Позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Однак, відповідач всупереч умовам кредитного договору, порушив вищезазначені умови і в кінцевому підсумку не повернув у повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору.

Таким чином, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором борг відповідача становить 91 784,84 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 30 395,23 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 49 799,61 гривень заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 11 590,00 гривень, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 для реалізації свого процесуального права, скориставшись системою «Електронний суд», подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у межах строку дії договору ним було здійснено платежі на погашення заборгованості на загальну суму 35 725 грн. Зазначає, що дані кошти мали повністю або у значній частині покрити тіло кредиту. Також зазначає, що Заявлена до стягнення сума 91 784,84 грн суттєво перевищує фактично отриману ним суму кредиту та вже сплачені кошти, вважає зазначену суму явно неспівмірною наслідкам порушення зобов`язання, з урахуванням того, що ним було здійснено істотне виконання договору. Підсумовуючи, просить суд врахувати поданий ним відзив, перевірити обґрунтованість та правильність розрахунку заборгованості, наданого позивачем, зменшити розмір штрафних санкцій, пені та інших додаткових нарахувань як неспівмірних наслідкам порушення зобов`язання та відмовити задоволенні позову в частині стягнення необґрунтовано нарахованих сум.

Заяви та клопотання сторін у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак одночасно з позовною заявою подав до суду клопотання, у якому просить проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Укр кредит фінанс», не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 21.01.2026 року, скориставшись системою «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 02.03.2026 року, скориставшись системою «Електронний суд» подав додаткові пояснення, у яких просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Яніва Н.М..

На виконання положень ч. 6 ст. 187 ЦПК Українисуддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, який не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_1 ..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 05.01.2026 року позовну заяву ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.02.2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Довідкою від 02.03.2026 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на листку непрацездатності.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі у судове засідання не з`явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.

Втім, судом задоволено клопотання представника позивача та клопотання відповідача, про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд справи по суті відбувся 31.03.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Встановленні судом фактичні обставини справи.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Відтак, судом встановлено, що 22.02.2025 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» і відповідачем у справі – ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1516-4997.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачеві кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 29 500 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена % ставка – 0,90 % в день; стандартна % ставка – 1 % в день.

Також, серед умов кредитного договору встановлено комісію за видачу кредиту, яка становить 20% від суми виданого кредиту.

Крім того, додатковою угодою №1 від 18.04.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1516-4997 від 22.02.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 300 грн.

При укладенні кредитного договору сторони погодили усі істотні умови такого, суму кредитних коштів, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів та інших зобов`язань.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було.

Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту, позики до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Позивач, через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Перерахування кредитних коштів підтверджується довідка про перерахування суми кредиту та довідкою про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.

Таким чином позивач ТОВ «Укр кредит фінанс» свої зобов`язання за укладеним кредитним договором виконав у повному обсязі.

Однак, у свою чергу відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому результаті не повернув в повному обсязі кредитні кошти, а також не виконав в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання, а тільки частково вносив грошові кошти на повернення кредиту.

Так, судом на підставі до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1516-4997, а також наданих відповідачем доказів часткового погашення заборгованості, вставнолено, що останнім на виконання кредитного договору внесено кошти на загальну суму 35 725 грн.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

В результаті порушених зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 21.10.2025 року у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість у загальному розмірі 91 784,84 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 30 395,23 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 49 799,61 гривень заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 11 590,00 гривень.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010.

Мотиви, з яких виходив суд та висновки суду за результатом розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Судом беззаперечно встановлено, що між ТОВ «Укр кредит фінанс» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1516-4997, що підтверджується матеріалами справи. При цьому жодна зі сторін, у тому числі відповідач, не заперечували факту його укладення.

При укладенні кредитного договору сторони погодили усі істотні умови такого, суму кредитних коштів, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів та інших зобов`язань.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було.

Так, серед умов кредитного договору встановлено комісію за видачу кредиту, яка становить 20% від суми виданого кредиту.

Виходячи з аналізу роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, законодавством України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача.

Крім того, відповідно до п.6.1 Правил відкриття кредитної лінії, за користування кредитом позичальнику нараховуються, а позичальник повинен сплатити кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в договорі про відкриття кредитної лінії. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день.

Згідно п.6.5 Правил відкриття кредитної лінії, сплату процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені графіком платежів дати, які є останніми днями відповідних базових періодів. Повернення суми кредиту позичальник зобов`язаний здійснити в останній календарний день строку кредитування, що зазначений у договорі, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця. Отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування Кредитом, комісії за видачу Кредиту та повернення суми Кредиту за загальним правилом в останній день кожного базового періоду згідно графіку платежів. У випадку сплати позичальником прострочених процентів за користування Кредитом, простроченої комісії за видачу Кредиту простроченої до повернення суми кредиту отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок кредитодавця.

З долученого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 1516-4997 від 20.02.2025 року, вбачається, що позивачем було внесено кошти на погашення кредиту, які у загальній сумі становили 35 725 грн.

Дана сума, відповідно до розрахунку заборгованості першочергово списувалися на погашення відсотків за користування кредитом, комісії за надання кредиту, та проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Таким чином, кредитодавцем враховувалися всі внесені відповідачем платежі за кредитом.

Поряд з цим, щодо стягнення з відповідача заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Представник позивача при обґрунтуванні стягнення заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, зазначаючи, що на підставі вказаних змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Втім, Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №1516-4997 від 20.02.2025 року, позивачу нараховано 16 900 грн. процентів на підставі ст. 625 ЦК України. Втім, 08.04.2025 року частину з суми внеску відповідача на погашення заборгованості, було зараховано за рахунок процентів на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 5310 грн. Таким чином, залишок нарахованих процентів у порядку ст. 625 ЦК України відповідно до розрахунку заборгованості становить 11 590 грн.

Однак, враховуючи наведені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, нарахування та стягнення процентів річних на підставі статті 625 ЦК України за кредитним договором № 1516-4997 від 20.02.2025 року, здійснене в період дії воєнного стану, є таким, що не відповідає вимогам законодавства..

У зв`язку з цим, сума залишку процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 11 590 грн не підлягає подальшому стягненню з відповідача. Водночас кошти у розмірі 5 310 грн, які були зараховані на погашення зазначених процентів, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 74 884,84 грн, з яких сума заборгованості за кредитом - 30 395,23 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 44 489,61 грн (49 489,61- 5310) а тому позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем, при поданні даної позовної заяви до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який підтверджено платіжною інструкцією №9734 від 04.12.2025 року.

Відтак, у зв`язку із частковим задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 976,19 грн (74 884,84 х 100 : 91 784,84 = 81,58 %; 2 422,40 х 81,58 % : 100% = 1 976,19)

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 74 884 (сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 84 коп.,

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 976 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість) гривень 19 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»; місцезнаходження юридичної особи: б-р. Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, 01133; код у ЄДРПОУ: 38548598,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Назар ЯНІВ