Суд: Овідіопольський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 06 квітня 2026 р.
Справа: №509/1759/26
Суддя: Панасенко Є. М.
Справа № 509/1759/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2026 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 509/1759/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
23.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд скасувати постанову № 129 від 19.03.2026 про накладення адміністративного стягнення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, та закрити провадження по справі.
Позивач у позовній заяві, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що діючого законодавства щодо постановки на військовий облік не порушував, в постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, що позивач є належним суб`єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що справа розглянута відповідно до територіальної юрисдикції, доказів про наявність відомостей про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи.
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 дана інформація відображена в як в програмі «Резерв +».
Позивач мав і станом на дату подання позову має бронювання від роботодавця до 28.11.2026 року.
В порушення 4.1,2 ст.283 КУпАП оскаржувана постанова не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, а саме: коли повістка була відправлено позивачеві чи була вручена, чи повернута та за якою адресою.
На підставі вищевикладеного, позивача просив суд:
Скасувати постанову № 129 від 19.03.20226 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження по справі.
Ухвалою судді від 24.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
ІНФОРМАЦІЯ_3 було отримано копію вказаної ухвали та екземпляр позову з доданими до нього додатками 31.03.2026 року. У визначений в ухвалі Овідіопольського районного суду Одеської області відповідач відзиву на позов не надав.
Суд, з`ясувавши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №129 від 06.03.2026 року, складеного офіцером управління ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 , вбачається, що згідно облікових даних порушення військового обліку з 15.02.2026 р. ОСОБА_1 не прибув вчасно, 25.12.2025 року за повісткою від 13.12.2025 р. №5900460 (доставка Укрпоштою) до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Миколаївка) (ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), що має ознаки адміністративного правопорушення, яке підпадає під дію частини 3 статті 210-1 КУпАП. Підпису осоюи, що притягається до адміністративної відповідальності та пояснень чи зауважень ОСОБА_1 даний протокол не містить.
Відповідно до копії постанови по справі про адміністративне правопорушення №129 від 09.03.2026 року, постановленої т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , вбачається, що за вищевказане правопорушення, викладено в протоколі на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Копію постанови позивач отримав особисто 12.03.2026 року.
При ухваленні рішення судом були застосовані наступні правові норми.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає завчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язан і з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
За визначенням абз. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону, особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Каліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Працівники ТЦК та СП є державними службовцями і на них поширюється дія Закону «Про державну службу». Стаття 8, ч. 1 Закону України «Про державну службу» визначає основні обов`язки державного службовця, зокрема: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Як свідчать обставини справи, відносно ОСОБА_1 складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в яких зазначено, що ОСОБА_1 не прибув вчасно, 25.12.2025 року за повісткою від 13.12.2025 р. №5900460 (доставка ІНФОРМАЦІЯ_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ) для уточнення даних.
Однак, відповідачем належних доказів про вручення ОСОБА_1 за його місцем реєстрації чи місцем проживання повістки №5900460 від 13.12.2025 року про виклик не надано, - а отже відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача обов`язку явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відтак, і складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена на підставі формального тлумачення без аналізу фактичних обставин, що є грубим порушенням принципу індивідуального підходу до справедливості, закріпленого у ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за відсутності даних про факт неявки позивача за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 , без з`ясування причин неявки, а відтак не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанову №129 від 09.03.2026 р., про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесено без достатніх для того підстав, тому вона є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241, 246, 255, 268, 269, 286,293,297 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Постанову № 129 від 09.03.2026 року, винесену тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Є. М. Панасенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua