Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №521/14174/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/14174/25

Номер провадження № 2/521/819/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» - адвокат Бороган В.В., який діє на підставі ордера;

від ОСОБА_1 - адвокат Яновський В. С., який діє на підставі ордера;

від ОСОБА_2 – не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» (65078, м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 26, ЄДРПОУ:23207028) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У серпні 2025 року Житлово-будівельний кооператив «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь за період з 01.01.2019 року по 31.08.2020 року та 01.09.2023 року по 31.07.2025 року заборгованість зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 10230 грн. 28 коп., а також вирішити питання про розподіл у даній справі судових витрат.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що відповідачка є власником 2/3 квартири АДРЕСА_3 .

Так, за доводами позивача, на засіданні Правління ЖБК «Іллічівський-10», яке відбулося 20.02.2018 року, оформленого Протоколом № 1/02/18 від 20.02.2018 року, було прийнято рішення про затвердження кошторису на 2018 рік та штатний розклад на 2018 рік, а також затвердження підвищення членських внесків на утримання та обслуговування будинку, прибудинкової території у розмірі 4.50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартир мешканців будинку, починаючи з дати 01.04.2018 року; кількість штатних одиниць ЖБК залишено без змін.

Позивач зауважив, що на засіданні Правління ЖБК «Іллічівський- 10», яке відбулося 19.05.2019 року, оформленого Протоколом № 2 від 19.05.2019 року, було вирішено затвердити нову методику розподілу та розрахунків між мешканцями квартир ЖБК споживання обсягу холодної води на умовах згідно тарифів Інфоксводоканалу та нового закону про ЖКГ, який вступив в дію з 01.05.2019 року та згідно формули у Наказі Мінрегіона № 315 від 22.11.2018 року. Тобто методика розподілу та розрахунків між всіма квартирами будинку буде здійснюватися ЖБК згідно формули, а саме, різниця обсягу між домовим комерційним лічильником та всіма квартирними (небаланс) буде поділена пропорційно згідно показників лічильника споживання води та кожною квартирою будинку.

Як повідомлено позивачем, на загальних зборах членів ЖБК «Іллічівський-10», які відбулися 19.08.2020 року, оформлених Протоколом № 3 від 19.08.2020 року було прийнято рішення затвердити штатний розклад, калькуляцію витрат по послугам та кошторис витрат та доходів ЖБК на 2020-2021 роки з внеском на управління та утримання будинку та прибудинкової території та поточного ремонту в розмірі 6,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири з 01.09.2020 року.

В подальшому, як вказано позивачем, на загальних зборах членів ЖБК «Іллічівський-10», які відбулися 25.05.2025 року, оформлених Протоколом № 4 від 25.05.2025 року, було прийнято рішення затвердити штатний розпис та ввести в дію з 01.06.2025 року кошторис та калькуляцію ЖБК «Іллічівський -10» із розрахунку внесків на управління будинку та прибудинкової території (УБІТ) в розмірі 5,53 грн. за 1кв м. загальної площі квартири та на поточний ремонт будинку 2.97 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири (загальна сума внесків за 1 кв.м загальної площі квартири становить 8,50 грн).

Позивач стверджує, що відповідач не виконує свої зобов`язання щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території належним чином, у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, за період з 01.01.2019 року по 31.08.2020 року та 01.09.2023 року по 31.07.2025 року, зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 10230 грн. 28 коп.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 26.08.2025 року у справі № 521/14174/25 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

20.10.2025 року через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача у даній справі до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла заява про залучення у даній справі співвідповідача (вх. №69313).

20.10.2025 року через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшов відзив на позовну заяву (вх. №69349), у якому сторона відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» у повному обсязі; скасувати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучити до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 ; витрати на правничу допомогу та копіювання документів, заявлені позивачем – не компенсувати. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Зокрема, за доводами відзиву, представник відповідача, посилаючись на обставини, вказані позивачем за доводами позовної заяви, вказав, що подана позивачем позовна заява є юридично та доказово необґрунтованою, оскільки позивач не довів існування між сторонами будь-яких зобов`язальних правовідносин, передбачених законом або договором, а надані ним документи не підтверджують ні факту надання послуг, ні правових підстав для стягнення коштів із відповідача.

Як зауважено відповідачем, вона категорично не визнає заявлені позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими як у правовому, так і у фактичному аспекті, та такими, що не потребують задоволення.

Крім того, на переконання відповідачки, позов подано до неналежного складу сторін, без належних доказів існування зобов`язальних правовідносин між сторонами, а викладені у позовній заяві доводи ґрунтуються виключно на внутрішніх рішеннях органів управління кооперативу, які не мають обов`язкової сили для особи, що не є членом ЖБК.

Відповідачка, зауважуючи про те, що не проживає у квартирі АДРЕСА_3 з огляду на конфліктність ситуації, яка склалася з іншою співвласницею квартири, вказала, що ще у 2017–2018 роках неодноразово зверталася до голови правління ЖБК із проханням про розділення особового рахунку на житлово-комунальні послуги, надаючи всі документи, необхідні для укладення відповідного договору, на що останній було відмовлено. При цьому, раніше, під час фактичного проживання в квартирі, ОСОБА_3 була добросовісним платником за послуги ЖКГ, що підтверджується довідкою ЖБК № 45 від 15.03.2016 року.

Водночас, як вважає позивач, оскільки вона не є фактичним користувачем житла з грудня 2018 року, відтак не споживає жодних житлово-комунальних послуг і не може бути зобов`язана сплачувати їх вартість.

При цьому, як вказано відповідачем, який посилається на відсутність будь-яких договірних правовідносин позивача з відповідачем або членства відповідача в ЖБК, інший співвласник квартири — ОСОБА_2 , яка володіє 1/3 частки квартири до участі у справі позивачем не залучена, попри те, що предмет позову безпосередньо стосується її майнових прав і частки у спільному майні.

Окрім наведеного, представник відповідачки за доводами відзиву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що позивачем заявлено позовні вимоги за період з 01.01.2019 року по 31.08.2020 року за правовідносинами яких останнім пропущено строк позовної давності.

Також, за доводами відзиву, сторона відповідача наголосила на безпідставності вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу та витрат, пов`язаних із тиражуванням копій позовної заяви з додатками.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 23.10.2025 року у справі №521/14174/25 клопотання представника відповідача адвоката Яновського Вадима Сергійовича від 20.10.2025 року про скасування розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження задоволено; здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; розгляд справи вирішено розпочати зі стадії відкриття провадження у справі; призначено дату підготовчого судового засідання, у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Яновського Вадима Сергійовича від 20.10.2025 року про залучення до участі у справі співвідповідача відмовлено; залучено до справи №521/14174/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 ; призначено справу до судового розгляду у підготовчому провадженні.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 23.02.2026 у справі №521/14174/25 підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» до ОСОБА_4 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрите; призначено дату судового розгляду по суті позовних вимог; викликано сторони.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи позовної заяви, з мотивів, викладених письмово, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідачки заперечував проти позовних вимог позивача, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно. Будь-яких заяв або клопотань суду не надала, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши учасників справи, які з`явилися в судове засідання, суд зазначає, що позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення заборгованості потребують задоволення, з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

15.06.2005 року за адресою АДРЕСА_4 було створено ЖБК «Іллічівський – 10», що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.08.2025 року.

Відповідно до Статуту ЖБУ «Іллічівський – 10», затвердженого Загальними зборами членів ЖБК «Іллічівський – 10» 26.02.2017 року, кооператив створений та діє у відповідності до Закону України «Про кооперацію», чинного законодавства та Статуту. Його основною метою є ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб на основах самоврядування.

Статутом ЖБК встановлений перелік видів його діяльності, серед яких, зокрема: здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб, забезпечення належного утримання будинків, споруд і прибудинкової території, сприяння мешканцям будинку в отримання комунальних та інших послуг.

Пунктами 7.2 та 8.2 Статуту, серед іншого, передбачено, що всі власники квартир, тобто і члени ЖБК і особи, які не є членами ЖБК, зобов`язані вчасно здійснювати оплату житлово-комунальних послуг, вносити внески і платежі в розмірі, встановленому загальними зборами ЖБК. Заборгованість по внескам і платежам, яка перевищує 60 діб є порушенням обов`язків членів ЖБК та власників квартир, житлових та нежитлових приміщень.

Також розділом 8 Статуту ЖБК визначено права та обов`язки осіб, які не є членами ЖБК.

Розділом 12 Статуту визначений порядок формування, склад і комплектація органів управління і контролю ЖБК. Так, органами управління ЖБК є загальні збори членів ЖБК, збори уповноважених і правління ЖБК.

Загальні збори членів ЖБК є вищим органом управління. До компетенції загальних зборів, серед іншого, членів ЖБК відносяться: затвердження та внесення змін до Статуту ЖБК; обрання правління і ревізійної комісії ЖБК; обрання голови ЖБК; обрання уповноважених ЖБК; припиняння у члени ЖБК і виключення з членів ЖБК; затвердження балансу і звіту правління ЖБК за минулий рік; затвердження кошторису витрат і доходів ЖБК на наступний рік; визначення розміру вступного і членських внесків у ЖБК; визначення розмірів, порядку формування і використання фондів ЖБК; визначення розмірів оплати праці голови правління, ревізійної комісії (ревізора); встановлення строків, порядку й розміру внесків і платежів на капітальний ремонт, реконструкцію та технічне переоснащення будинку, внесків і і платежів на утримання будинку і споруд та прибудинкової території; укладення договорів з підприємствами, що надають житлово-комунальні послуг, виконують будівельні та інші роботи та здійснення контролю за їх виконанням; представництво інтересів ЖБК у органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях; надання згоди на укладання трудового договору з робітниками та службовцями ЖБК; скликання й організація проведення загальних зборів членів ЖБК; проведення письмового опитування членів ЖБК з питань, затверджених правлінням або за письмовою вимогою 30% членів ЖБК. Порядок письмового опитування, питання, які можуть бути винесені на на письмове опитуваня і прийняття рішень, встановлюється «Положенням про письмове опитування», яке затверджується загальними зборами ЖБК.

Пунктом 11.2.-11.4. Статуту визначено, що внески і платежі на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій вносяться членами ЖБК, власниками квартир, житлових та/або нежитлових приміщень, які не є членами ЖБК, в порядку і терміни, затверджені загальними зборами членів ЖБК.

Частка члена ЖБК, власника квартири, житлового та/або нежитлового приміщення, який не є членом ЖБК, у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку, встановлюється пропорційно до загальної площі квартири, житлового та/або нежитлового приміщення, що перебувають у його власності або володінні й користуванні.

Член ЖБК, власник квартири, житлового та/або нежитлового приміщення зобов`язаний вносити внески (платежі) на утримання спільного майна незалежно від умов користування квартирою, житловими та/або нежитловими приміщеннями чи окремими об`єктами, що знаходяться у спільній власності.

Розмір щомісячних платежів для оплати комунальних послуг визначається відповідно до показань приладів обліку і тарифам, затвердженим у встановленому порядку, а у разі відсутності приладів обліку - за нормами споживання та умовами договору.

Відповідно до Витягу з протоколу № 1/02/18 від 20.02.2018 року зборів правління та уповноважених членів ЖБК «Іллічівський-10», цими зборами правління та уповноважених членів ЖБК «Іллічівський-10» було прийнято рішення про підвищення членських внесків на 2018 рік на утримання та обслуговування будинку, визначено розмір внесків в щомісячному розмірі 4 грн. 50 коп. за 1 кв.м. загальної площі; затверджено кошторис ЖБК «Іллічівський – 10».

Згідно із Витягом з протоколу № 2 від 19.05.2019 року загальних зборів членів ЖБК «Іллічівський-10», який розташований за адресою: АДРЕСА_4 прийнято рішення про затвердження методики розподілу холодної води в ЖБК відповідно наказу Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 року та нового закону ЖКГ.

Відповідно до Витягу з протоколу № 3 від 19.08.2020 року за результатами письмового опитування членів ЖБК «Іллічівський-10» було прийнято рішення про затвердження кошторису витрат, калькуляцій та штатного розкладу ЖБК з 01.09.2020 року, визначено розмір внесків в щомісячному розмірі 06 грн. 50 коп. за 1 кв.м. загальної площі; затверджено кошторис доходів та витрат ЖБК «Іллічівський -10» з 01.09.2020 року; затверджено калькуляцію витрат по послугах на 2020-2021 роки; зпрогнозовано доходи ЖБК «Іллічівський – 10» у 2020-2021 роках.

Відповідно до Витягу з протоколу № 4 від 25.05.2025 року за результатами письмового опитування членів ЖБК «Іллічівський-10» було прийнято рішення про затвердження кошторису витрат, калькуляцій та штатного розкладу ЖБК з 01.06.2025 року, визначено розмір внесків в щомісячному розмірі 08 грн. 50 коп. за 1 кв.м. загальної площі; затверджено кошторис доходів та витрат ЖБУ «Іллічівський -10» на 2025 рік; затверджено калькуляцію витрат та доходів за 2025 рік, зпрогнозовано доходи ЖБК «Іллічівський – 10» у 2025 році.

Відповідно до протоколу № 01/07/25 від 03.07.2025 засідання правління ЖБК «Іллічівський – 10», на порядку денного, зокрема, було питання про боржників за житлово-комунальні послуги ЖБК співвласників, зокрема, кв. АДРЕСА_5 , 2/3 частки, ОСОБА_5 .

Між ЖБК «Іллічівський-10» та надавачами житлово-комунальних послуг було укладено відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг: з ТОВ «Інфоксводоканал» про водопостачання та водовідведення № 4260/1 від 01.11.2000 року; підписані додаткові угоди № 110/1 від 05.05.2010 року до Договору про водопостачання та водовідведення від 01.11.2000 року, від 20.03.2013 року до Договору про водопостачання та водовідведення від 01.11.2000 року; з КП «Одескомунтранс» про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 546 від 01.09.2019 року, Додаткова угода від 01.02.2023 року до Договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 546 від 01.09.2019 року.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 26821870, квартира АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_5 – 2/3 частки, ОСОБА_2 – 1/3 частки.

Із наявного у матеріалах справи договору дарування частки квартири від 14.03.2019 року, посвідченого Державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Ворсуляк А.М., 1/3 частку вказаної квартири ОСОБА_2 отримала в дар від ОСОБА_6 .

Відповідно до довідки від 08.08.2025 року вих. №153/25, виданої ЖБК «Іллічівський – 10», станом на 08.08.2025 року заборгованість по житлово-комунальним послугам у ОСОБА_2 , як власниці 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 – відсутня.

Відповідно до довідки від 16.07.2025 року вих. №151/25, виданої ЖБК «Іллічівський – 10», у період з 01.01.2019 року по 31.08.2020 року заборгованість ОСОБА_5 , яка є співвласником квартири АДРЕСА_3 становить 3813 грн. 98 коп. (УБПТ – 3751 грн. 04 коп., ТПВ – 62, 94); за період з 01.09.2023 року по 31.07.2025 року – 6416 грн. 30 коп. (УБПТ).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем у відповідачки наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2023 року по 31.07.2025 року у розмірі 6416 грн. 30 коп.; з січня 2019 року по серпень 2020 року у розмірі 3813 грн. 98 коп.

18.04.2025 року за вих. №144/25 ЖБК «Іллічівський – 10» повідомив ОСОБА_4 про те, що у неї, як у співвласниці квартири, за період з 01.09.2023 року, станом на 01.04.2025 року наявна заборгованість у розмірі 5162 грн. 30 коп., що підтверджується актом звірки з 01.09.2023 року по 01.09.2025 року; квитанцію розрахунку за житлово-комунальні послуги ЖБК на 01.04.2025 року по кв. 49 отримано адвокатом Яновським В.С.

З рахунку повідомлення за розрахунковий період: березень 2025 вбачається, що за ОСОБА_5 рахується заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 18858 грн. 55 коп.

З розрахунку заборгованості за період з вересня 2023 року по березень 2025 року вбачається, що за ОСОБА_7 рахується заборгованість у розмірі 5162 грн. 30 коп.

16.06.2025 року за вих. №147/25 ЖБК «Іллічівський – 10» повідомив ОСОБА_4 про те, що у неї, як у співвласниці 2/3 квартири наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2019 року по 01.06.2025 року 19404 грн. 05 коп. З розрахунку заборгованості ОСОБА_5 за період з 01.01.2019 року по 31.08.2020 року вбачається, що така заборгованість становить 3762 грн.

Також у матеріалах справи наявні копії титульного листа розрахункової книжки по оплаті за комунальні послуги на ім`я « ОСОБА_8 »; низка звернень представника ОСОБА_4 до ЖБК «Іллічівський-10», відповіді на запити адвоката Філії «Інфоксводоканал», КП «Теплопостачання міста Одеси», ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія», протокол опитування відповідачки, здійснений адвокатом Яновським В.С., а також заяви, скеровані від імені ОСОБА_4 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, з яких судом встановлено, що не заперечується відповідачкою, що остання не проживає в квартирі з 2020 року.

Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами правовідносин, зокрема, доказів сплати відповідачем боргу за надані позивачем послуги, матеріали цивільної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19.10.2021 року в справі №628/1475/19 зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У даному разі судом встановлено, що між сторонами даної справи виник спір щодо заборгованості за спожиті відповідачкою послуги , нараховані їй позивачем, як послуги з управління багатоквартирним будинком.

Так, як встановлено судом, 15.06.2005 року за адресою АДРЕСА_4 було створено ЖБК «Іллічівський – 10», що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.08.2025 року.

Відповідно до п. 11.2.-11.4. Статуту унормовано, що внески і платежі на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій вносяться членами ЖБК, власниками квартир, житлових та/або нежитлових приміщень, які не є членами ЖБК, в порядку і терміни, затверджені загальними зборами членів ЖБК. Частка члена ЖБК, власника квартири, житлового та/або нежитлового приміщення, який не є членом ЖБК, у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку, встановлюється пропорційно до загальної площі квартири, житлового та/або нежитлового приміщення, що перебувають у його власності або володінні й користуванні.

Зокрема, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до Витягу з протоколу № 4 від 25.05.2025 року за результатами письмового опитування членів ЖБК «Іллічівський-10» було прийнято рішення про затвердження кошторису витрат, калькуляцій та штатного розкладу ЖБК з 01.06.2025 року, визначено розмір внесків в щомісячному розмірі 08 грн. 50 коп. за 1 кв.м. загальної площі; затверджено кошторис доходів та витрат ЖБУ «Іллічівський -10» на 2025 рік; затверджено калькуляцію витрат та доходів за 2025 рік, зпрогнозовано доходи ЖБК «Іллічівський – 10» у 2025 році.

Відповідно до протоколу № 01/07/25 від 03.07.2025 засідання правління ЖБК «Іллічівський – 10», на порядку денного, зокрема, було питання про боржників за житлово-комунальні послуги ЖБК співвласників, зокрема, кв. АДРЕСА_6 частки, ОСОБА_5 .

Також, як встановлено судом, між ЖБК «Іллічівський-10» та надавачами житлово-комунальних послуг було укладено відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг: з ТОВ «Інфоксводоканал» про водопостачання та водовідведення № 4260/1 від 01.11.2000 року; підписані додаткові угоди № 110/1 від 05.05.2010 року до Договору про водопостачання та водовідведення від 01.11.2000 року, від 20.03.2013 року до Договору про водопостачання та водовідведення від 01.11.2000 року; з КП «Одескомунтранс» про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 546 від 01.09.2019 року, Додаткова угода від 01.02.2023 року до Договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 546 від 01.09.2019 року.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 26821870, квартира АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_7 – 2/3 частки, ОСОБА_2 – 1/3 частки.

Згідно ст. 319 ЦК України унормовано, що власність зобов`язує.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 384 ЦК України, усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку. Спільним майном будинку кооперативу є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку кооперативу, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників будинку кооперативу та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований будинок кооперативу та його прибудинкова територія, з моменту державної реєстрації таких прав відповідно до закону. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. Управління спільним майном будинку кооперативу здійснюється його співвласниками (незалежно від членства в кооперативі) відповідно до закону.

Згідно із ст. 1, 2, 3 Закону України «Про кооперацію» визначено, що Кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про кооперацію», кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно до вимог закону. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 ст. 5 Закону України «Про споживо-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

В свою чергу, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 19 цього Закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до вимог ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, власник та наймач квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно законодавства та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 137 Житлового кодексу УРСР, Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Відповідно до ст. 156, 162 ЖК України, власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, суд касаційної інстанції вказав, що хоч у ч. 1 ст. 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч.1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 року у справі №642/2858/16.

Згідно із ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У даній справі судом встановлено, що відповідачка, не виконує належним чином зобов`язань по сплаті внесків на утримання житлового будинку, в якому є співвласницею квартири АДРЕСА_3 , внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 10230 грн. 28 коп., яку позивачем розраховано за періоди з 01.01.2019 року по 31.08.2020 року та з 01.09.2023 року по 31.07.2025 року, що відповідачкою не спростовано належними та допустимими доказами у справі.

При цьому, суд зауважує, що до уваги доводи представника відповідачки про те, що остання не користується відповідними послугами, а тому не має зобов`язання щодо їх сплати, не приймаються, з огляду на те, що відповідачка має імперативний обов`язок по утриманню майна, яке перебуває в її власності, у відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Статуту ЖБК.

При цьому, суд зауважує, що обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення із оплати житловою-комунальних послуг.

З огляду на встановлені судом обставини, наявні підстави вважати, що позовні вимоги ЖБК «Іллічівський – 10» до ОСОБА_1 підтверджені належними та допустимим доказами, з огляду на що потребують задоволення у повному обсязі.

Щодо заяви представника відповідача про застосування у даному разі до спірних правовідносин в період 01.01.2019 року по 31.08.2020 року строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 266 та ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У даній справі судом встановлено, що позивач звернувся до суду із відповідним позовом 13.08.2025 року.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07 2025 року у справі № 903/602/24 зробила наступні висновки: «Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер».

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану».

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року, перебіг строку позовної давності поновлено.

Як зазначалось вище, позивач звернуся з позовом до суду 13.08.2025 року, відтак, станом на час подання позивачем позову за зобов`язаннями з 01.01.2019 року по 31.08.2020 строк позовної давності у відповідачки не сплив, оскільки останнім днем звернення до суду було 01.01.2023 року. Тобто, оскільки станом на 07.07.2020 року набрав чинності Закон № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким строк позовної давності було перервано, який неодноразово продовжувався, в тому числі і з огляду на введення в Україні воєнного стану, який поновлено 04.09.2025 року.

Таким чином, суд виснує, що під час звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за управління багатоквартирним будинком, позивачем строк позовної давності не пропущено, з огляду на що, доводи відповідача, зазначені нею в цій частині у відзиві на позов задоволення не потребують.

Щодо судових витрат у вигляді судового збору, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 на користь ЖБК «Іллічівський – 10) належить стягнути суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 3028 грн.

Щодо судових витрат, пов`язаних із наданням позивачу правничої допомоги, суд зазначає таке.

Як передбачено ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача заявлено до стягнення з відповідача 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, представник відповідача під час розгляду справи, зокрема враховуючи його заперечення, викладені у відзиві на позов, проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу заперечує та вказує на неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу реальній складності справи, та здійсненим діям адвоката позивача у даній справі.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем суду надано копії наступних документів: Ордер на надання правничої допомоги ЖБК «Іллічівський -10» адвокатом Бороганом В.В. від 08.08.2025 року, договір про надання правничої допомоги від 04.08.2025 року, укладений між АБ «Бороган» та ЖБК «Іллічівський -10», Акт приймання – передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 08.08.2025 року, за яким клієнт зобов`язався сплатити адвокату 8000 грн.

Між тим, враховуючи вищенаведені правові позиції Європейського Суду, Верховного Суду, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги заперечення відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу та пропорційність до розміру задоволених позовних вимог, суд виснує, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у даному разі є надмірними, з огляду на що потребують зменшення до 5 000 грн.

Відтак, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу адвоката потребують часткового задоволення, до стягнення з відповідачки належить 5000 грн., з відмовою в іншій частині.

Щодо витрат позивача на тиражування копій позовної заяви з додатками, суд зазначає таке.

Так, у даній справі судом встановлено, що 08.08.2025 року між позивачем та ФОП ОСОБА_9 було укладено договір про надання друкарських послуг, відповідно до умов якого виконавець, зокрема, зобов`язався виконати роботи з тиражування (виготовлення копій) поданих замовником документів для формування документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості до суду у кількості, які зазначені у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору, вартість послуг сторонами визначена у розмірі 5 грн. за один копіювальний лист. Загальна кількість листів зазначається у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору про надання друкарських послуг від 08.08.2025 року, виконавцем було розтиражовано три примірника позовної заяви з додатками, які, у загальному розмірі складали 309 сторінок, вартістю 1545 грн.

І договір, і додаткова угода до нього підписані сторонами без застережень та зауважень.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2025 року виконавцем виконано, а замовником прийнято роботи з тиражування копії позовної заяви з додатками на суму 1545 грн. у кількості 309 копій.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відтак, враховуючи те, що позивачем підтверджено наявність у нього витрат, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду, а саме, тиражування копії позовної заяви, суд виснує про необхідність стягнення витрат, понесених позивачем на тиражування копій позовної заяви з додатками з відповідачки на користь позивача.

Водночас, суд не приймає до уваги доводи представника відповідачки, зазначені ним у відзиві на позов щодо включення відповідних витрат до кошторису ЖБК, оскільки такі твердження належними та допустимими доказами не підтверджено суду.

Керуючись ст. 4, 6, 10, 12, 76, 81, 89, 141, 228, 229, 263 - 265, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» (65078, м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 26, ЄДРПОУ:23207028) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» (65078, м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 26, ЄДРПОУ:23207028) за період з 01.01.2019 року по 31.08.2020 року та 01.09.2023 року по 31.07.2025 року заборгованість зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 10230 грн. 28 коп., а також судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., витрати на тиражування позовної заяви з додатками у розмірі 1545 грн.

У задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» (65078, м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 26, ЄДРПОУ:23207028) про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Вступну і резолютивну частини рішення складено та проголошено в судовому засіданні 07.04. 2026 року.

Повний текст судового рішення складено та підписано 07.04.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Житлово-будівельний кооператив «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-10» (65078, м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 26, ЄДРПОУ:23207028);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ).

Суддя Н.О. Шевчук