Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №947/42190/25 — Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/42190/25

провадження №1-кп/947/634/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

07 квітня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №62025050010005868 від 05.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мирне Біляївського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі.

1. Відповідно до обвинувального акту від 06.11.2025 року по кримінальному провадженню №62025050010005868 від 05.02.2025 року, ОСОБА_3 обвинувачується у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

2. Під час судового розгляду, прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Запропонував не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та розглянути провадження у скороченому порядку.

3. Обвинувачений ОСОБА_3 , під час судового розгляду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України визнав повністю. Погодився розглянути кримінальне провадження у скороченому порядку, тобто не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Надав згоду давати показання.

4. Захисник обвинуваченого, під час судового розгляду, підтримав позицію обвинуваченого щодо скороченого порядку розгляду кримінального провадження, погодився не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

5. На стадії судових дебатів, прокурор зокрема зазначив, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України під час судового розгляду, з урахуванням позиції обвинуваченого, доведена повністю.

6. Просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, остаточно остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

7. На стадії судових дебатів, обвинувачений погодився з прокурором.

8. Захисник, на стадії судових дебатів, також погодився з покаранням, яке просив призначити прокурор.

9. Під час останнього слова, обвинувачений заявив, що хотів повернутися на службу з лікування, але дружина потребувала догляду. Він хотів, щоб його списали зі служби, але не знав як це зробити. Шкодував про вчинене, вину визнав.

ІІІ. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

10. Враховуючи позицію учасників кримінального провадження щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд визнає, що під час судового розгляду було доведено, що:

11. ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом на посаді стрільця 3 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу 2 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 «солдат», в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, а саме 10.01.2025 не з`явився вчасно на службу з лікування до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 та ухилявся від проходження військової служби без поважних причин, тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби до моменту затримання працівниками Національної поліції України 13.09.2025 року, коли кримінальне правопорушення було припинено.

12. Відповідно до ч.5 ст.407 КК України, кримінальна відповідальність настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

13. Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово було продовжено, останній раз законом України від 14.01.2026 №4757-ІХ, затверджено Указ Президента України від 12.01.2026 року №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 03.02.2026 року строком на 90 діб.

14. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

ІV. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

15. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому та його захиснику положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме: в частині події кримінальних правопорушень, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, форми його вини та вирішив обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та процесуальних витрат.

16. Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті та оголошені прокурором в судовому засіданні, а надалі з`ясовані у нього судом. Зазначив, що лікування проходив у м.Дніпро, а після лікування самовільно повернувся до дому до Одеської області. Військову службу проходив за контрактом. Контракт підписував добровільно.

V. Призначення покарання.

17. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

18. Так, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України, класифікуються, як тяжкий злочин, раніше судимий, а саме: вироком Саратського районного суду Одеської області від 03.10.2023 року за ч.4 ст.408 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Звільнений умовно-достроково від відбування покарання за цим вироком на невідбуту частину 3 роки 10 місяців 11 днів відповідно до ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 08.07.2024 року. На обліках у медичних установах не перебуває, одружений, за місце служби характеризується задовільно.

19. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння судовому розгляду.

20. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.67 КК України суд визнає рецидив злочинів.

21. Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

22. З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за домірне призначити обвинуваченому покарання за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі у мінімального розміру, яке на думку суду є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

23. Водночас, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 був засуджений вироком Саратського районного суду Одеської області від 03.10.2023 року за ч.4 ст.408 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та відповідно до ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 08.07.2024 року був звільнений умовно-достроково від відбування покарання за цим вироком на невідбуту частину 3 роки 10 місяців 11 днів.

24. У зв`язку з цим, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне застосувати ч.1 ст.71 КК України, приєднавши до покарання, призначеного за цим вироком, з урахуванням положень ч.4 ст.81 КК України, частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

25. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, був затриманий 13.09.2025 року, а згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 15.09.2025 року, до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було неодноразово продовжено судом, останній раз до 18.04.2026 року включно.

26. Тож, обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ч.5 ст.72 КК України підлягає зарахуванню у строк покарання попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі строк з 13 вересня 2025 року по день набрання цим вироком законної сили включно.

VІ. Цивільний позов, речові докази, процесуальні витрати та заходи забезпечення кримінального провадження.

27. Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся, речові докази та процесуальні витрати сторонами не заявлені.

28. Відповідно до ч.3 ст.377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

29. Під час судового розгляду, стороною захисту суду не надано будь – яких належних та достатніх доказів на підтвердження існування виняткового випадку, який є підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.

30. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руслан Яковенко проти України» (Заява № 5425/11), «Суд зауважує, що, починаючи з дати постановлення вироку (навіть якщо лише судом першої інстанції), підсудний перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 (п.31). У своїй практиці Суд постановляв, що у такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання (п.32).

31. Таким чином, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено обвинуваченому ухвалою суду від 18.02.2026 року слід залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять (5) років.

2. На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання призначеного ОСОБА_3 за цим вироком у виді позбавлення волі на строк п`ять (5) років, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Саратського районного суду Одеської області від 03.10.2023 року у виді позбавлення волі три (3) роки десять (10) місяців 11 (одинадцять) днів, та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять (5) років один (1) місяць.

3. Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 07 квітня 2026 року, зарахувавши у строк покарання, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі строк з 13 вересня 2025 року по день набрання цим вироком законної сили включно.

4. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання цим вироком законної сили, – залишити без змін.

5. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Цей вирок не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

7. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1