Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №491/233/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/233/26

Провадження № 3/491/96/26

ПОСТАНОВА

іменем України

07 квітня 2026 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1551 КупАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженки с. Вербове, Ананьївський район, Одеська область; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 14 січня 2000 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , відповідно до протоколу протягом року адміністративному стягненню не піддавалася,

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2026 року головним державним інспектором Головного управління Державної податкової служби в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 47/15-32-07-06-13 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 1551 КупАП.

Згідно вказаного протоколу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у магазині, за адресою: АДРЕСА_2 , порушила пункти 1, 2, 9, 10, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно акту перевірки від 27 лютого 2026 року, зареєстрованого 02 березня 2026 року за № 7698/Ж5/15-32-07-06/ НОМЕР_2 , а саме: порушила порядок ведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій; не видача відповідного розрахункового документа; не створення щоденно у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків; не створення контрольних стрічок у паперовій та/або електронній формі і не забезпечення їх збереження; проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування, а саме без зазначенні коду товарної під категорії згідно з УКТЗЕД для підакцизних товарів.

07 квітня 2026 року на дату, визначену судом, ОСОБА_1 прибула до суду та їй було вручено пам`ятку про її права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП та Конституцією України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що на протязі року вже притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1551 КУпАП.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, і додані до нього матеріали, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані головним державним інспектором податкової служби за ч. 1 ст. 1551 КупАП.

Фактично з матеріалів справи вбачається, що державним інспектором невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 1551 КупАП, так як протягом року її було піддано адміністративному стягненню за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (Єдиного державного реєстру судових рішень).

Як слідує із даних Єдиного державного реєстру судових рішень (№ рішення в реєстрі 126841133), 24 квітня 2025 року суддею Ананьївського районного суду Одеської області винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 1551 КупАП та накладення на останню адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 (вісімдесят п`ять) гривень. Постанова набрали законної сили 05 травня 2025 року.

Таким чином дії ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 1551 КупАП, якою передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першої цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

В рішенні від 09 грудня 2010 року у справі «Жупнік проти України» (заява № 20792/05, пункт 37 рішення) Європейський суд з прав людини зазначив, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв`язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов`язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.

Зі змісту наведеного рішення вбачається, що суд не вправі самостійно вийти за межі висунутого особі обвинувачення.

Сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов`язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.

Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення закривається, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки суд самостійно позбавлений права кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 1551 КупАП, так як санкція вказаної статті тяжча ніж санкція ч. 1 ст. 1551 КупАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 1551 КупАП відносно ОСОБА_1 належить закрити в зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

З урахуванням приписів статті 401 КУпАП, уразі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 401, 1551, 247 ч. 1 п. 1, 283-284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 02 березня 2026 року № 47/15-32-07-06-13 за фактом вчинення громадянкоюОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженка с. Вербове, Ананьївський район, Одеська область; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 14 січня 2000 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1551 КупАП,закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини першої статті 294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Копію цієї постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою та третьою статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя О.О. Желясков

Постанова суду набрала законної сили «____» ________________ 20____ року.