Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №243/10092/25 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/10092/25

Провадження № 2/243/151/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Рудь Ю.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача

ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» Свенцицького О.В.

представника відповідача ЗАТ «РОСЬ» Юдицького О.В.

представника третьої особи Олійник Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД», Закритого акціонерного товариства «РОСЬ», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Розділ І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої тим, що він є власником чотирьох транспортних засобів, а саме автомобілю марки ГАЗ, модель 3307, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , автомобілю марки ГАЗ, модель 32213, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , автомобілю марки ГАЗ, модель 3302, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , автомобілю марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , які використовувались ним у діяльності ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» та зберігались на території цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту, буд. 1. На даний час цілісний майновий комплекс, де зберігаються вказані транспортні засоби був витребуваний ЗАТ «РОСЬ». 28.05.2024 відбувся електронний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу, де переможцем аукціону стало ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД». ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» та ЗАТ «РОСЬ» 01.07.2025 складено акт приймання-передачі майна з відповідального зберігання. Представники ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» 05.08.2024 не змогли потрапити на територію орендованого ними цілісного майнового комплексу, оскільки вхід заблокували представники ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД». 26.09.2024 та 25.11.2024 представники ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» не змогли потрапити на територію орендованого ними майнового комплексу, про що було складено відповідні акти під відео фіксацію. Вважає, що згідно ст. 387 ЦК України він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Вказав, що відповідачі не є добросовісними володільцями вказаного майна і дане майно вибуло з його володіння проти його волі, а тому він має право на його витребування. Просив витребувати у відповідачів автомобіль марки ГАЗ, модель 3307, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки ГАЗ, модель 32213, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль марки ГАЗ, модель 3302, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 .

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом до ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД», ЗАТ «РОСЬ»про витребування майна, в обґрунтування якого вказала, що вона є власником автомобілю марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , який надала у користування позивачу ОСОБА_1 та який використовувався у діяльності ТОВ «Техносоюз-Д». 05.08.2024 не змогли потрапити на територію орендованого ними цілісного майнового комплексу, оскільки вхід заблокували представники ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД». 26.09.2024 та 25.11.2024 представники ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» не змогли потрапити на територію орендованого ними майнового комплексу, про що було складено відповідні акти під відео фіксацію. Відповідачі не є добросовісними володільцями вказаного майна і дане майно вибуло з її володіння проти її волі, а тому вона має право на його витребування. Просила витребувати у відповідачів автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 .

Представник відповідача ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» Сосков П.Б. не погоджуючись з позовом надіслав на адресу суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Вказав, що ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» є добросовісним набувачем майнового комплексу, придбаного на електронному аукціоні 28.05.2024. Автомобілі, які є предметом позову, не були предметом аукціону, не оприбутковані та не можуть бути оприбутковані на баланс ЗАТ «РОСЬ», вони також не включені до складу ліквідаційної маси, а лише перебувають на зберіганні у ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД». Тому, ТОВ Меблева фабрика «МЕБЛІБУД» вважає себе в даній справі неналежним відповідачем, адже в даних правовідносинах воно виконує взяті на себе зобов`язання за договором № 05-ВЗ/1020-2011 від 26.06.2025 відповідального зберігання майна, а саме воно здійснює зберігання майна яке передано йому, та має право повернути його лише поклажедавцю тобто ЗАТ «РОСЬ», або особі у якої будуть відповідні документи від представника ЗАТ «РОСЬ» арбітражного керуючого Юдицького О.В.Крім того, з 26.06.2025 з моменту реєстрації права власності на майновий комплекс за ТОВ Меблева фабрика «МЕБЛІБУД» громадянин ОСОБА_1 жодного разу не звернувся до представника Меблева фабрика «МЕБЛІБУД» із заявою про видачу йому транспортних засобів, що може свідчити про його недобросовісну поведінку та намір створити уяву конфлікту там, де його взагалі немає. Також з листа ліквідатора ЗАТ «РОСЬ» їм стало відомо, що транспортні засоби, які перебувають на території майнового комплексу в м. Корсунь - Шевченківський не оприбутковувались ліквідатором на баланс ЗАТ «РОСЬ», не включались до складу ліквідаційної маси та не виставлялись для продажу на аукціоні, а надана позивачем суду інформація спотворена і не відповідає дійсності. Також зазначив, що арбітражний керуючий Юдицький О.В. звернувся до позивача ОСОБА_1 та повідомив йому що, для отримання транспортних засобів з відповідального зберігання йому необхідно в любий зручний для нього час звернутись до ліквідатора ЗАТ «РОСЬ», пред`явити оригінали свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, після чого транспортні засоби за актами приймання-передачі будуть передані йому за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ЗАТ «РОСЬ» Юдицький О.В. не погоджуючись з позовом надіслав на адресу суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Вказав, що позивачу ніколи не належав автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , який він намагається витребувати та не надано суду жодного доказу того, що він звертався до ліквідатора ЗАТ «РОСЬ» або зберігача майна - ТОВ «Меблева фабрика «МЕБЛІБУД» із заявою про видачу йому автомобілів з відповідального зберігання. Ліквідатор ЗАТ «РОСЬ» не оприбуткував автомобілі, які є предметом спору на баланс ЗАТ «РОСЬ» та не має наміру здійснити реалізацію автомобілів, жодних доказів цьому немає. Позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача. Позивачу та його представнику, а також третій особі Чорновол В.Л. неодноразово надсилались повідомлення про можливість отримання вказаних автомобілів, що є предметом позову. До цього часу, ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_3 до ліквідатора ЗАТ «РОСЬ» для отримання з відповідального зберігання належного їм майна не звернулись.

Позивачем ОСОБА_1 надіслано на адресу суду відповідь на відзив, відповідно до якої останній вказує, що доводи відповідачів у відзиві є безпідставними, відповідачі фактично привласнили належні йому транспортні засоби та спільно володіють ними, не повертаючи їх. Зокрема на це вказує укладання між відповідачами відповідного договору зберігання майна. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

ІІ. Заяви (клопотання) та пояснення учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, крім того суду пояснив, що він добровільно розмістив вказані автомобілі на території майнового комплексу, який використовувався у діяльності ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д». Він є працівником та засновником ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д», доступу до території майнового комплексу на даний час він не має. Відповідач ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» використовує його автомобілі у своїй діяльності, він неодноразово викликав працівників поліції, проводились слідчі дії на території комплексу за його заявами. Йому невідомо стан вказаних автомобілів. Також вказав, що він неодноразово звертався до представника ЗАТ «РОСЬ» - арбітражного керуючого Юдицького О.В. в усному порядку з приводу повернення автомобілів, але останній відмовився їх повертати. Вважає, що забрати автомобілі на даний час без рішення суду він не має можливості, техніка знаходиться у розкомплектованому стані.

Представник позивача Євич С.П. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, крім того суду пояснив, що позивач є власником трьох автомобілів - автомобілю марки ГАЗ, модель 3307, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , автомобілю марки ГАЗ, модель 32213, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , автомобілю марки ГАЗ, модель 3302, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 . В свою чергу, автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 належить ОСОБА_3 , але фактично ним володіє та розпоряджається на підставі доручення позивач ОСОБА_1 та вважає, що він має право на витребування вказаного транспортного засобу.

Представник відповідача ЗАТ «РОСЬ» Юдицький О.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що у 2024 році відбувся аукціон цілісного майнового комплексу ЗАТ «РОСЬ» у м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, переможцем аукціону стало ТОВ Меблева фабрика «МЕБЛІБУД». На території комплексу було виявлено 4 автомобілі, які були передані на відповідальне зберігання власнику майнового комплексу ТОВ Меблева фабрика «МЕБЛІБУД», оскільки на час проведення інвентаризації власника автомобілів встановити не було можливості. В свою чергу, ЗАТ «РОСЬ» не є власником вказаних автомобілів. До нього, як до ліквідатора ЗАТ «РОСЬ» ніхто з власників автомобілів не звертався з питання їх повернення. 06.11.2025 він надіслав позивачу та його представнику Євичу С.П. повідомлення, в якому вказав про можливість повернення зазначених транспортних засобів за умови пред`явлення свідоцтв про їх реєстрацію, але до теперішнього часу ніхто з власників транспортних засобів до нього не звертався. Окрім того, під час підготовчого судового засідання у даній справі він також офіційно повідомив позивача про можливість повернення транспортних засобів, але останній до нього з цього питання так і не звернувся. Вважає, що предмет спору у даній справі відсутній, позивач не позбавлений можливості повернути своє майно без рішення суду, права позивача не були порушені жодним чином з боку відповідачів. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» Свенцицький О.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що у травні 2024 року ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» придбала цілісний майновий комплекс ЗАТ «РОСЬ» на аукціоні. В червні 2025 року відповідач ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» зареєструвало своє право власності на зазначений комплекс. У квітні 2025 року ліквідатор Юдицький О.В. провів інвентаризацію комплексу та виявив на його території вищезазначені автомобілі, які належать позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_3 . Вказав, що він не придбав належні позивачу транспортні засоби, не є їх власником, а лише зберігає їх на підставі договору з ліквідатором ЗАТ «РОСЬ», тому відповідач ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» не є належним відповідачем у справі. Власники транспортних засобів жодного разу не звернулись ані до ліквідатора, ані до нього із заявами про повернення транспортних засобів. Повернути вказані транспортні засоби він може лише зі згоди ліквідатора ОСОБА_4 . Автомобілі передані на зберігання не використовуються та ніколи не використовувались у діяльності ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД». Жодних перешкод для повернення майна його власникам на даний час немає. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечувала, позов третьої особи ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позові. Вказала, що третя особа ОСОБА_3 набула право власності на автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . ОСОБА_3 особисто не зверталась до представників ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» та ЗАТ «РОСЬ» з приводу повернення вказаного транспортного засобу. Про відмову у поверненні автомобілю ОСОБА_3 їй стало відомо зі слів представників ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д».

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в загальному порядку з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2025 застосовані заходи забезпечення позову у виді арешту на автомобіль марки ГАЗ, модель 3307, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки ГАЗ, модель 32213, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль марки ГАЗ, модель 3302, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.02.2025 залучено ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги до розгляду даної цивільної справи, прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_3 до ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД», ЗАТ «РОСЬ» про витребування майна, до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД», ЗАТ «РОСЬ» про витребування майна.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.02.2026 застосовані заходи забезпечення позову ОСОБА_3 у виді арешту на автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 .

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02.03.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , автомобіль марки ГАЗ, модель 3307, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , автомобіль марки ГАЗ, модель 32213, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу б/н, автомобіль марки ГАЗ, модель 3302, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва виданого 26.06.2025 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І. ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» є власником цілісного майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що раніше належало ЗАТ «РОСЬ».

Відповідно до наказу ЗАТ «РОСЬ» № 04-МЦ/1020-2011 від 15.08.2025 при проведенні інвентаризації майна 26.04.2024 та 25.03.2025 комісією було зафіксовано, що на території на території цілісного майнового комплексу ЗАТ «РОСЬ», що знаходиться в АДРЕСА_2 перебувають автомобілі та невизначене майно, зокрема: автомобіль марки ГАЗ-3303, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки ГАЗ-Соболь, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль марки ГАЗ-Газель (фургон), номерний знак НОМЕР_3 , автомобіль марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , документи на вказані авто відсутні.

Відповідно до наказу ЗАТ «РОСЬ» № 06-МЦ/1020-2011 від 01.09.2025 при проведенні інвентаризації майна 26.04.2024 та 25.03.2025 комісією було зафіксовано, що на території на території цілісного майнового комплексу ЗАТ «РОСЬ», що знаходиться в місті Корсунь-Шевченківський по вул. Перехреста Віталія, 1 Черкаського району Черкаської області перебувають автомобілі та невизначене майно, зокрема: автомобіль марки ГАЗ-3303, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки ГАЗ-Соболь, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль марки ГАЗ-Газель (фургон), номерний знак НОМЕР_3 , автомобіль марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , документи на вказані авто відсутні. Згідно додатку до наказу № 4 вартість вищевказаних автомобілів не визначається, автомобілі на продаж не виставляються, очікується власник. Автомобілі знаходяться без документів, розукомплектовані.

Згідно договору № 05-ВЗ/1020-2011 відповідального зберігання майна, укладеного між ЗАТ «РОСЬ» та ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД», ЗАТ «РОСЬ» передало, а ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» прийняло на відповідальне зберігання автомобілі та інше майно, яке знаходиться на території майнового комплексу за адресою: Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Перехреста Віталія, 1, який належить на праві власності ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД», зокрема автомобілі: автомобіль марки ГАЗ-3303, номерний знак НОМЕР_1 (документи відсутні, пошкоджений, розукомплектований), автомобіль марки ГАЗ-Соболь, номерний знак НОМЕР_2 , (документи відсутні, пошкоджений, розукомплектований), автомобіль марки ГАЗ-Газель (фургон), номерний знак НОМЕР_3 , (документи відсутні, пошкоджений, розукомплектований), автомобіль марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_4 (документи відсутні, пошкоджений, розукомплектований).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема письмового повідомлення ЗАТ «РОСЬ» підписаного ліквідатором Юдицьким О.В., квитанції Укрпошти, ліквідатор ЗАТ «РОСЬ» - Юдицький О.В. 06.11.2025 за № 02-01/1489/1020-2011 надіслав на адресу позивача ОСОБА_1 письмове повідомлення про місцезнаходження транспортних засобів: автомобіль марки ГАЗ, модель 3307, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки ГАЗ, модель 32213, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль марки ГАЗ, модель 3302, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 та про можливість та порядок їх повернення.

Аналогічне письмове повідомлення було надіслано на адресу власника автомобілю КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_3 22.12.2025 за № 02-01/1552/1020-2011.

Відповідно до акту про не допуск до об`єкта оренди від 26.09.2024, складеного заступником директора ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» ОСОБА_6 за участю свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 як представник орендаря намагався потрапити на орендовану територію за адресою: АДРЕСА_2 з метою проводити господарську діяльність та забрати частину належного ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» майна, але при вході на територію охоронник відмовився пропускати представників ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» пояснивши, що за вказівкою нових власників, а саме керівників ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» заборонено пропускати на територію під будь-яким приводом представників саме ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д».

Згідно акту про не допуск до об`єкта оренди від 25.11.2024, складеного заступником директора ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» ОСОБА_6 за участю свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 як представник орендаря намагався потрапити на орендовану територію за адресою: АДРЕСА_2 з метою проводити господарську діяльність та провести технічне обслуговування автомобілів у зв`язку зі зниженням температури, але при вході на територію охоронник відмовився пропускати представників ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» пояснивши, що за вказівкою нових власників, а саме керівників ТОВ Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД» заборонено пропускати на територію під будь-яким приводом представників саме ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д».

Відповідно до акту про не допуск до об`єкта оренди від 27.03.2025, складеного заступником директора ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» ОСОБА_6 за участю свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 як представник орендаря намагався потрапити на орендовану територію за адресою: АДРЕСА_2 з метою проводити господарську діяльність та забрати частину належного ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д», але при вході на територію охоронник відмовився пропускати представників ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» без будь-яких пояснень.

Згідно акту про не допуск до об`єкта оренди від 28.03.2025, складеного заступником директора ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» ОСОБА_6 за участю свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 як представник орендаря намагався потрапити на орендовану територію за адресою: АДРЕСА_2 з метою проводити господарську діяльність та забрати частину належного ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д», але при вході на територію охоронник відмовився пропускати представників ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» без будь-яких пояснень. При телефонному зверненні до представників ТОВ «МЕБЛІБУД» останні повідомили, що по усім питаннях необхідно звертатися до арбітражного керуючого ОСОБА_4 , що рухоме майно ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д», яке знаходиться на території ЗАТ «РОСЬ» він вважає безхозним, та не бажає пропускати представників ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» на приватну територію.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 305/641/17 (провадження № 61-18601 св 21).

Разом з тим, позивач та третя особа звернулися до суду із позовами про витребування майна з незаконного володіння саме в порядку статті 387 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, необхідно виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 703/1191/20 (провадження № 61-19324 св 21), віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо;

(б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц, провадження № 61-13656 св 20, вказано, що «аналіз статті 387 ЦК України свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника:

(а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Належним відповідачем у віндикаційному позові є володіючий невласник».

Предметом доказування у цій справі є факти, які підтверджують правомірність вимог про витребування власником майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують: суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно; незаконність вибуття цього майна з володіння позивача; відсутність у відповідача юридичних підстав для збереження і володіння таким майном; наявність витребуваного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.

Отже, право власності дійсно є непорушним, але для застосування віндикації принципове значення, крім підтвердження такого права власності, має і встановлення особи, яка протиправно, тобто без будь-яких правових підстав, фактично володіє витребуваною річчю, бо саме вона має відповідати за позовом, виконувати рішення суду в разі його задоволення, й нести негативні наслідки порушення прав позивача.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 752/5281/20, провадження № 61-1371 сво 23, зазначено, що виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач ОСОБА_1 , а так само і третя особа із самостійним позовом ОСОБА_3 звертаючись до суду з відповідними позовами не надали суду жодних належних та допустимих доказів порушення їх права власності з боку відповідачів на вищевказані транспортні засоби. Суд приймає до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 , що вищевказані автомобілі, які належать йому на праві власності, а також автомобіль, що належить ОСОБА_3 він добровільно розмістив на території цілісного майнового комплексу.

Проте, стороною позивача та третьої особи, будь-яких належних та допустимих доказів того, що після зміни власника комплексу, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , як власники автомобілів звертались до відповідачів з питанням щодо їх повернення, суду надано не було.

Надані ОСОБА_3 акти про не допуску працівників ТОВ «ТЕХНОСОЮЗ-Д» до об`єкта оренди – цілісного майнового комплексу не є належними доказами, які підтверджують звернення власників транспортних засобів до відповідачів щодо повернення свого майна та жодним чином не підтверджують відмову відповідачів у поверненні належного ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рухомого майна.

Більш того представники відповідачів в судовому засіданні не заперечували право власності, ані позивача ОСОБА_1 , ані третьої особи ОСОБА_3 на вказані автомобілі, повідомили як суд, так і власників майна, а також їх представників про можливість повернення автомобілів у позасудовому порядку. Крім того, судом під час підготовчого судового засіданні також неодноразово надавалась можливість сторонам вирішити це питання у добровільному порядку, але зі сторони позивача та третьої особи не було здійснення жодних дій для повернення свого рухомого майна.

Доводи позивача ОСОБА_1 щодо можливості повернення автомобілів виключно за рішенням суду про витребування майна є безпідставними, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, чим саме з боку відповідачів було порушено його право власності та неможливість повернення зазначених транспортних засобів у позасудовому порядку.

В свою чергу, відповідачем ЗАТ «РОСЬ» було доведено належними та допустимими доказами, що вони повідомляли як позивача, так і третю особу про можливість повернення транспортних засобів за відповідним зверненням, але останні до теперішнього часу не здійснили дій щодо повернення свого майна.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що права позивача та третьої особи як власників вищезазначеного рухомого майна не були порушені, відповідачами не оспорюються, у зв`язку із чим у задоволенні позову ОСОБА_1 та позову третьої особи ОСОБА_3 слід відмовити в повному обсязі.

VІ. Вирішення питання про заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позову, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2025 року № 243/10092/25 у виді арешту на автомобіль марки ГАЗ, модель 3307, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки ГАЗ, модель 32213, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль марки ГАЗ, модель 3302, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , а також заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2026 року № 243/10092/25 у виді арешту на автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 158, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД», Закритого акціонерного товариства «РОСЬ», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , про витребування майна– відмовити.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Меблева Фабрика «МЕБЛІБУД», Закритого акціонерного товариства «РОСЬ» про витребування майна – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2025 року № 243/10092/25 у виді арешту на автомобіль марки ГАЗ, модель 3307, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки ГАЗ, модель 32213, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль марки ГАЗ, модель 3302, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2026 року № 243/10092/25 у виді арешту на автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, 1983 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.Г. Пронін