Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №127/8049/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8049/26

Провадження 3/127/1693/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 178 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно неповнолітнього ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП.

19.02.2026 інспектором з ЮП СВГ ВП № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Гончаром М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 747040. З даного протоколу вбачається, що «19.02.2026 близько 18 год. 45 хв. громадянин ОСОБА_1 перебував в дворі будинку по АДРЕСА_3 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, сповільнена мова, чим образив людську гідність і громадську мораль», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Кравчук М.О. підтримав подане 26.03.2026 клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтовано тим, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Так, протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 . Також відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, як і рапорт поліцейського, не можуть бути беззаперечними доказами вини особи.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Кравчука М.О. та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КУпАП розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, окремим видом дій, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, є поява в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп`яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав`язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп`яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси – нестійкість, хитка хода); п`яний повністю безпорадний (у непритомному стані).

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 747040 від 19.02.2026 вбачається, що 19.02.2026 близько 18 год. 45 хв. неповнолітній ОСОБА_1 перебував у дворі будинку № 52 по вулиці Соборна у м. Вінниці з ознаками алкогольного сп`яніння, чим на думку працівника поліції, порушував людську гідність та громадську мораль.

Вищевказане також вбачається із рапорту інспектора з ЮП СВГ ВП № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції М.Гончара, який міститься в матеріалах справи.

Інших доказів на підтвердження викладених у протоколі обставин матеріали справи не містять.

Крім того, у розумінні ст.ст. 256, 283 КУпАП розгляд судом справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи відносно якої складено протокол та в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яким чином наявність у ОСОБА_1 різкого запаху алкоголю з порожнини рота та сповільнена мова ображали людську гідність і громадську мораль. Свідки даної події, як і потерпілі у даній справі, як вбачається із протоколу, – відсутні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 , викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».

З положень ч. 1 ст. 178 КУпАП вбачається, що саме поява в громадських місцях у п`яному вигляді, може ображати людську гідність і громадську мораль, водночас, не можна притягувати до адміністративної відповідальності тільки за сам факт появи у п`яному вигляді у громадському місці, якщо поведінка особи при цьому є пристойною.

Належних доказів того, що ОСОБА_1 перебував у громадському місці у нетверезому стані, при цьому його поведінка явно порушувала загальновизнані норми або ж він мав непристойний зовнішній вигляд, або ж повністю чи значною мірою втратив орієнтування, або ж перебував у повністю безпорадному стані, чим, в свою чергу, міг образити людську гідність і громадську мораль, матеріали справи не містять.

При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Так, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо - є неналежними доказами.

Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Кравчука М.О., а також дослідивши матеріали справи та оцінивши відповідно до ст. 252 КУпАП докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, формулювання абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП).

Таким чином, враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 7, 9, ч. 1 ст. 178, ст.ст. 221, 245-249, 251-252, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Кравчука Михайла Олександровича, про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення – задовольнити.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя