Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №730/178/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/178/26

Провадження №2/730/277/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/ з а о ч н е /

"06" квітня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.

з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.

позивача (дитини) - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Лук`яненко Р.В.

представника третьої особи - Полях Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Борзнянської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , у якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно нього - її сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обгрунтовує тим, що його мати ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов`язки, жодної участі в його житті та вихованні не бере, матеріально не утримує, не цікавиться ним, телефонує рідко, зловживає алкогольними напоями, постійно змінює місце проживання і співмешканців, не працевлаштована, господарством не займається, джерел для існування не має, до зауважень та порад фахівців соціальних служб не прислухається. Його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого він переїхав до баби з дідом по батьковій лінії у с. Волошинівку Броварського району Київської області, де для нього створені комфортні умови проживання. На засідання комісії з питань захисту дітей ОСОБА_2 не з`явилась, що свідчить про її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків. Органом опіки та піклування було надано висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно нього.

Позивач, як і його представник, у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з вищевказаних підстав. Пояснив, що відповідачка з самого його дитинства фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків і переймається лише своєю особистістю, взагалі не цікавиться його долею, матеріальним забезпеченням, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, часто змінює чоловіків, змушувала його придбавати для неї спиртне й цигарки, проявляла агресію. Натомість, ним спочатку опікувалася ОСОБА_4 , а після його переїзду – бабуся з дідусем по батьковій лінії, які створили й забезпечують йому належні умови для проживання, виховання, навчання, фізичного й духовного розвитку. Він має свій картковий рахунок, відкритий в АТ «Універсал Банк» (Монобанк). Зазначає про негативне ставлення до матері і вважає за доцільне позбавити її батьківських прав та покласти на неї аліментний обов`язок по його матеріальному забезпеченню. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник третьої особи (органу опіки та піклування) в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги й вважала за необхідне їх задовольнити. Зазначила, що відповідачка має низький материнський потенціал, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно сина і пріоритетом для неї є влаштування особистого життя, на зауваження та рекомендації соціальних служб не реагує. Позбавлення відповідачки батьківських прав буде відповідати інтересам дитини. Також вважала за доцільне одночасно стягнути з відповідачки на утримання дитини аліменти.

Відповідачка була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованою у встановленеому законом порядку адресою місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (повернення судової кореспонденції з довідкою АТ «Укрпошта» ф.20 із зазначенням причин повернення «адресат відсутній» згідно з ч.6-8 ст.128 ЦПК України вважається належним сповіщенням особи), але в судове засідання не з`явилась, про причини неприбуття не повідомила, відзиву на позов не подала.

Тому, зі згоди позивача суд ухвалює про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника органу опіки та піклування, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991р. (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною належної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч.2, 4 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Приписами ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У п.47, 49 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008р. зазначено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у п.2 ст.8 Конвенції, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві». Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин; отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

ЄСПЛ у рішенні від 11.07.2017р. у справі «М. С. проти України» вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У п.54, 57 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006р. зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст.8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Як встановлено в судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його матір`ю є ОСОБА_2 (відповідачка), а батьком - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак, оскільки неповнолітній ОСОБА_1 досяг чотирнадцяти років, то він у відповідності до положень ст.165 СК України має право на звернення до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований разом із матір`ю ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 , але з серпня 2025 року фактично проживає у домогосподарстві бабусі й дідуся по батьковій лінії ОСОБА_3 , ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ; є здобувачем освіти 11-В класу Баришівського ліцею ім. Миколи Зерова.

Фактичне місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_2 не відоме.

ОСОБА_2 із дитячих років ОСОБА_6 не проявляє до нього материнських почуттів, не цікавиться його життям та здоров`ям, не займається вихованням, не відвідує вдома та в навчальному закладі, не надає ніякої матеріальної допомоги, не забезпечує здобуття сином повної загальної середньої освіти, не спілкується в обсязі сім`ї. При цьому, ОСОБА_2 веде антисоціальний спосіб життя, не працює, зловживає спиртними напоями, часто змінює співмешканців та місце проживання, ігнорує зауваження, поради та рекомендації фахівців соціальних служб, які надавали послуги соціального супроводу.

У відповідності до вимог ч.5 ст.19 СК України рішенням виконкому Борзнянської міської ради Чернігівської області №184 від 19 листопада 2025 року затверджено висновок органу опіки та піклування Борзнянської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане рішення органу опіки та піклування на переконання суду прийняте з урахуванням всіх обставин і не суперечить інтересам дитини.

Вищезазначене підтверджується копіями паспорта, витягів з реєстру територіальної громади, свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про смерть батька, довідкою та характеристикою на дитину з навчального закладу, актом обстеження житлово-побутових умов, інформацією Служби у справах дітей та сім`ї Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, характеристикою на відповідачку, витягом з протоколу №11 від 17.11.2025р. Комісії з питань захисту прав дитини виконкому Борзнянської міської ради, рішенням і висновком орану опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 .

Отже, в судовому засіданні достеменно підтверджено, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 , його навчання, підготовку до самостійного життя, не надає необхідного матеріального забезпечення, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; пріоритетом для відповідачки є влаштування особистого життя та благополуччя на противагу інтересам дитини.

Вищезазначені обставини свідчать про протиправну винну поведінку відповідачки, зловживання та свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Підтвердженням цьому є й процесуальна поведінка відповідачки, яка не скористалась своїм правом на подачу відзиву на позов, проігнорувала явку до суду, що свідчить про байдуже ставлення матері до долі своїх дітей та подальше збереження з нею родинних зв`язків.

Водночас матеріали справи вказують на те, що ОСОБА_2 є неблагополучним представником сім`ї і в найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яким є розірвання зв`язків із неблагонадійною біологічною матір`ю.

Відтак, застосовуючи вироблений усталеною практикою ЄСПЛ трискладовий тест, суд приходить до переконання, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини у даному випадку буде пропорційним втручанням у її право на повагу до сімейного життя та відповідатиме вимогам ст.8 Конвенції.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 , будучи матір`ю свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 , на протязі тривалого періоду часу (понад десять років) безпричинно ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню, забезпеченню безпечних умов життя дитини та забезпеченню здобуття ним повної загальної середньої освіти, то суд вважає, що маються всі підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно вищевказаної дитини, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Принагідно суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі позитивних змін у поведінці такої особи (ст.168, 169 СК України).

За змістом вимог ч.2, 3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини; при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до «Конвенції про права дитини» та «Декларації прав дитини» інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Зважаючи, що ОСОБА_1 не заявив аліментну вимогу, але бажає отримувати матеріальне забезпечення від ОСОБА_2 , яка є його матір`ю й не звільнена від обов`язку по його утриманню до повноліття, якого дитина потребує, то на виконання приписів ч.3 ст.166 СК України суд одночасно з позбавленням відповідачки батьківських прав ухвалює й рішення про стягнення з неї аліментів на утримання неповнолітнього сина-позивача.

Тому, враховуючи, що відповідачка є особою працездатного віку, відомостей про свої доходи й стан здоров`я не надала, явку в судове засідання проігнорувала, коштів на утримання дітей не виділяє, то виходячи з положень ст.181-184 СК України суд вважає за доцільне стягувати з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше встановленого чинним законодавством мінімального розміру.

Згідно із ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (сплаченого ним при подачі заяви за немайнову вимогу про позбавлення батьківських прав) та держави (за присуджене аліментне зобов`язання) слід стягнути по 1331,20 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.7, 19, 143, 150, 164-166, 171, 180-184, 191 СК України, ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Борзнянської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав – задовольнити повністю.

ОСОБА_2 позбавити батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше встановленого чинним законодавством мінімального розміру, починаючи з 06 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне судове рішення складено 06 квітня 2026 року.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , проживаючий: АДРЕСА_4 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 .

Третя особа – Орган опіки та піклування Борзнянської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ-04061725, юридична адреса: 16400, м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області, вул. П.Куліша, буд.104.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець