Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №449/642/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 449/642/25 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 22-ц/811/3490/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

встановив:

07.05.2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягувати з ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною трьох років.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 09.02.2024 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований Перемишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №7.

У шлюбі в сторін народилася дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає разом із позивачкою.

На даний час, позивачка з відповідачем не проживають разом.

Стверджує, що вона є безробітною, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, оскільки завжди знаходиться з дитиною, отримує лише державну соціальну допомогу на дитину в розмірі 860 грн. на місяць, інших джерел доходу немає.

Відповідач матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає, що ставить її та дитину у скрутне матеріальне становище, при тому, що він здійснює підприємницьку діяльність та, відповідно, отримує постійний дохід.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року позов задоволено.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 5000 грн. щомісяно, починаючи стягнення із 07.05.2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Зазначено, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить рішення змінити в частині визначення розміру аліментів, присуджених з нього на утримання ОСОБА_2 , зменшивши їх до 2000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що свій обов`язок, визначений Сімейним кодексом України, щодо утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, не заперечує, однак, вважає, що 2000 грн., які він може сплачувати, буде відповідати реальності, розумності та справедливості, а також забезпечуватиме баланс інтересів сторін.

Вважає безпідставним висновок суду про наявність у нього нерухомого майна, оскільки це не відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому, стверджує, що він не має жодного рухомого чи нерухомого майна у власності і матеріали справи такої інформації не містять.

Також вважає, що судом безпідставно зазначено про наявність у нього достатнього доходу, оскільки судом не враховано, що частина коштів на банківських рахунках – це кредит, частина яких належить фізичній особі-підприємцю та фізичній особі. Судом не досліджено банківських виписок з рахунків, до уваги взято лише загальний розмір надходжень, при тому, що він переводив кошти між своїми банківськими рахунками.

Зауважує, що він, як фізична особа-підприємець несе витрати під час здійснення своєї підприємницької діяльності, проте, суд не вирізняє поняття «дохід» та «прибуток».

Додає, що його загальний прибуток за 2024 рік становив 57469 грн. 57 коп., що є менше середнього показника заробітної плати по регіону, згідно даних Головного управління статистики у Львівській області, при тому, що з даного прибутку він ще навчається на платній формі навчання, за яке самостійно справляє плату, а відтак, не має можливості сплачувати 5000 грн. аліментів на дружину.

Окрім того, наголошує, що сплачує аліменти на утримання дитини в розмірі 10000 грн. щомісячно (справа №449/643/25).

Додає, що з отриманого доходу виникає сплата податкового зобов`язання у розмірі 5%, що на 2024 рік становить 69736 грн. 57 коп., витрат на сплату єдиного соціального внеску у 2024 році у розмірі 18744 грн.

За позицією відповідача, при визначенні розміру аліментів, з огляду на те, що він є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, слід виходити із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, що у даному випадку становить 23436 грн. (середня зарплата, яка опублікована на сайті Головного управління статистики у Львівській області у розділі «Оплата праці та соціально-трудові відносини»).

Зауважує, що відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з 01.01.2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 грн.

Наголошує, що судом при прийнятті рішення не було враховано стан його здоров`я, пов`язаний з гіпертонією та ураженням центральної нервової системи.

03.11.2025 року позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта, зазначаючи, що вона доглядає за дитиною та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, тому потребує належних засобів для існування на цей період, при тому, що згідно рекомендацій лікарів, дитина потребує постійної фізичної терапії, ерготерапії, використання допоміжних засобів для пересування та медикаментозного лікування на постійній основі.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону й перебування одного із членів колегії суддів у відпустці в період з 09 по 13 березня 2026 року включно, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 03.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 16.03.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.02.2024 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Перемишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №07.

У шлюбі в сторін народилась донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження дитини Серії НОМЕР_2 .

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади №2025/001310674 від 29.01.2025 року, позивачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/001312686 від 29.01.2025 року, за цією ж адресою зареєстрована малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не заперечується відповідачем.

Відповідно до виписок із медичної карти амбулаторного хворого від 02.12.2024 року, 31.12.2024 року, 06.03.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: G93.4-Енцефалопатія, неуточнена, R62.0 затримка етапів розвитку, P91.21 церебральна лейкомаляція у новонародженого. Рекомендовано фізична терапія, ерготерапія, використання допоміжних засобів: крісло вкладка, вертикалізатор.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, код ЄДРПОУ 3653303519.

Згідно податкових декларацій за 2023 – 2024 роки, отримує дохід від підприємницької діяльності та є платником ЄСВ (22% в місяць). Дохід за 2024 рік становить 1394727 грн. 37 коп.

Для ведення підприємницької діяльності відповідач здійснює закупівлю товарів, що стверджується видатковими накладними №12102 від 12.02.2024 року, №10101 від 10.01.2024 року, №11101 від 11.01.2024 року, №24101 від 24.01.2024 року.

Згідно медичної картки стаціонарного хворого №15790 від 22.07.2025 року, ОСОБА_1 був госпіталізований з діагнозом: І11.9 Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності.

Відповідно до довідки, виданої в.о. ректора університету Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.3. Ґжицького, від 30.05.2025 року №1073-03/3, ОСОБА_1 є аспірантом очної денної форми здобуття освіти другого року навчання за рахунок коштів фізичних та /або юридичних осіб за спеціальністю 073 Менеджмент. Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького. Термін навчання з 01.10.2023 року по 30.09.2027 року.

Згідно договору про надання платної освітньої послуги №134Мен-ДН/23 від 21.09.2023 року, загальна вартість освітньої послуги за весь період навчання становить 139260 грн.

З відповіді заступника начальника РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 03.07.2025 року встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі – ЄДРТЗ), станом на 03.06.2025 року, за громадянином ОСОБА_1 у ТСЦ МВС №4644 зареєстровано автомобіль HYUNDAI SANTA FE, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2359см куб., дата реєстрації 10.11.2020 року. Також за громадянином ОСОБА_1 26.12.2019 року у ТСЦ МВС №4643 реєструвався автомобіль NISSAN X-TRAIL, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1995 см. куб. Цей автомобіль 14.12.2022 року у ТСЦ МВС №4646 було перереєстровано на нового власника.

Відповідно до ч.1 ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Згідно з ч.1 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Частинами 2, 4, 6 статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, законом закріплено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

При цьому, подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Наведене дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їхньою спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів для надання матеріальної допомоги (аліментів).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка проживає разом із дитиною, яка не досягла трирічного віку, здійснює її догляд, а відповідач є працездатною особою, має дохід, а тому зобов`язаний її утримувати до досягнення дитиною трьох років.

Враховуючи, що відповідач є працездатною особою, здійснює підприємницьку діяльність та отримує постійний дохід, окрім того, сплачує аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття, виходячи із засад розумності та справедливості, а також дотримання балансу інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивачки передбаченого законом права на утримання від відповідача – батька дитини, аліментів на своє утримання до досягнення дитиною віку трьох років в розмірі 5000 грн. щомісяця, що буде достатнім для забезпечення базових потреб позивачки, враховуючи встановлений дитині діагноз, який у свою чергу потребує більше, ніж за звичай, витрат.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що визначений розмір аліментів на утримання дружини є завищеним, виходячи з матеріального стану відповідача.

Докази щодо матеріальної неспроможності сплачувати кошти на утримання дружини у визначеному судом розмірі відповідачем суду не представлено і такі не спростовуються наведеними відповідачами розрахунками.

Згідно із статтею 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Розмір утримання, який гарантовано статтею 84 СК України, з урахуванням статті 48 Конституції України, має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття витрат поточних основоположних життєвих потреб жінки, з якою проживає дитина.

Поряд з цим, стаття 84 СК України не встановлює, що таке право є абсолютним, оскільки для визначення розміру такого утримання та можливості його сплати також має братися до уваги спроможність чоловіка надавати матеріальну допомогу матері дитини.

При розгляді даної категорії справ слід звертати увагу на обставини, визначені ст.182 СК України.

Враховуючи вказані вище норми матеріального права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що позивачка має право на отримання від відповідача аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років, а відповідач має змогу надавати їй таке утримання.

Отже, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення – без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 березня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич