Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №644/3279/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 644/3279/25

провадження № 22-ц/818/1975/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року у складі судді Бугери О.В.,

в с т а н о в и в :

В квітні 2025 року ТОВ "Бізнес позика" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 459103-КС-001 про надання кредиту від 03.02.2023 року, станом на 31.03.2024 року, яка становить 32260,80 грн та складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 10000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 20760,80 грн, суми прострочених платежів за комісією у розмірі 1500,00 грн. Одночасно просило стягнути судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.02.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 459103-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 03.02.2023 року направлено відповідачці пропозицію (оферту) укласти договір № 459103-КС-001 про надання кредиту. 03.02.2023 року відповідачка прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 459103-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальниці грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальниці. До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 459103-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором № 459103-КС-001 позичальниці ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 31.03.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 459103-КС-001 про надання кредиту в розмірі 32260,80 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 20760,80 грн.; суми прострочених платежів за комісією 1500,00 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач не надав суду належних доказів, що підписаний від імені позичальника електронний підпис належить саме відповідачці. Відповідного договору чи іншого документа, який підтверджував надсилання та отримання позичальником вказаного електронного підпису на номер телефона позичальника у СМС повідомленні, як зазначено у позові та у візуальній формі послідовності дій Клієнта, після його верифікації та ідентифікації - матеріали справи не містять. Вказана візуальна форма послідовності дій Клієнта за своїм змістом є документом, який містить інформацію про послідовність дій Товариства та клієнта в ІТС. Але, у справі відсутні відповідні докази про те, що цей порядок був узгоджений з позичальником та виконувався (дотримувався) сторонами при укладенні кредитного договору, а тому суд не вважає його є належним і допустимим доказом укладення кредитного договору та додатків до нього. Крім того позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів відповідачу а наданий позивачем розрахунок заборгованості є аналітичним та одностороннім, а не є первинним документом, а тому є неналежним та недостатнім для підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитним договором. При недоведеності цих обставин позичальник позбавлений можливості аргументовано заперечувати проти висунутих проти нього вимог про стягнення заборгованості, а суду відповідно до наведених у справі аргументів сторін перевірити розрахунки позивача.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та здійснити перерахунок судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов до хибних висновків про те, що Позивач начебто не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження укладення Кредитного договору між сторонами у справі , а також не надав належного та достатнього доказу перерахування Відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором. На підтвердження укладення договору в електронній формі до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М. Також суд дійшов хибного висновку про те, що наданий позивачем разом з позовною заявою доказ перерахування кредитних коштів у вигляді довідки з платіжної системи не є документом первинної бухгалтерської документації, та не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». ТОВ «Бізнес Позика» не має жодного відношення до банківської картки Відповідача (та відкритого для її обслуговування рахунку) крім того, що на вказану Позичальником під час укладення Кредитного договору банківську картку (відкритий для її обслуговування рахунок) здійснюється перерахування кредитних коштів за Кредитним договором. ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється Посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників. Тому банківську виписку може надати або сам Позичальник або Банк на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів. ТОВ «Бізнес Позика» де-юре не має права звертатися до банку із запитом щодо розкриття банківської таємниці щодо клієнта банку, оскільки відповідно до ст. 60 та ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така інформація є банківською таємницею, яка розкривається саме за рішенням суду. Апелянт зауважує що правомірність перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами укладеними Позичальниками з ТОВ «Бізнес Позика» відповідними посередниками ТОВ «Бізнес Позика» була підтверджена зокрема судовою практикою апеляційних судів у спорах за позовами ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

27.02.2026 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, обґрунтованим та таким що відповідає дійсним матеріалам справи. Зазначає що судом правильно встановлено, що позивач не надав до суду доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання кредитних кошів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що 03.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №459103-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 Договору, відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 16 тижнів, а саме до 26.05.2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,16395000% в день знижена процентна ставка (фіксована ставка) та стандартна процентна ставка 2,0% в день (фіксована ставка), комісія за надання кредиту становить 1 500,00 грн, орієнтована загальна вартість кредиту становить 21040,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 12297,45% відсотків. Ціль кредиту- для власних потреб. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Згідно із п.3 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 Договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5541, номер телефону : НОМЕР_1 введеного 03.02.2023 о 18:49:37(а.с.14-22)

Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, суму кредиту - 10000,00 грн , дату отримання кредиту - 03.02.2023, електронну адресу позичальника - ІНФОРМАЦІЯ_1 фінансовий номер телефону позичальника - НОМЕР_1 (а.с.23, 213)

Також позивачем долучено до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту в якому викладені усі істотні умови кредитування які відповідають умовам зазначеним в кредитному договору №459103-КС-001 від 03.02.2023 та який підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-6530 номер телефону : НОМЕР_1 введеного 03.02.2023 18:48:35. (а.с.198-199)

Позивачем також долучено візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №459103-КС-001 від 03.02.2023 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com. (а.с.211-212)

Відповідно до змісту довідки складеною ТОВ «Профітгід» вбачається що ТОВ «Бізнес позика» 03.02.2023 о 18:55:15 здійснило переказ грошових коштів (номер транзакції 37544-33157-42803) на номер платіжної картки № НОМЕР_2 у сумі 10000,00 грн, призначення переказу: перерах. Коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №459103-КС-001 від 03.02.2023 без ПДВ. (а.с.214).

З листа АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 03.02.2023 були перераховані грошові кошти в сумі 10000,00 грн (а.с.111).

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Банком, станом на 31.03.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 32260,80 грн., з яких: 10000 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту; 20760,80 грн. суми прострочених платежів по процентах; 1500 грн. суми прострочених платежів за комісією.(а.с.192-196)

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наявний в матеріалах справи Договір про надання кредиту від 03.02.2023 №459103-КС-001 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5541, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому у даній справі належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення Кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика». Оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом у строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

03.02.2023 позивач надав відповідачу кредиту у розмірі 10000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_2 , вказаний відповідачем у своєму особистому кабінеті на сайті кредитодавця. (а.с.214)

Зазначене підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 03.02.2023 були перераховані грошові кошти в сумі 10000,00 грн.(а.с.111).

За умовами Кредитного договору п.2.1. визначено обов`язок позичальника сплатити проценти за Кредитним договором у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,16395000, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Встановлено графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. При цьому, відповідач погодилась із всіма істотними умовами Кредитного договору, типом кредиту, процентною ставкою, комісією, строками, графіком платежів, який уклала Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Не нараховувалася жодна неустойка у формі пені чи штрафів та кредитодавець не нараховував проценти поза межами строку дії Кредитного договору.

Відповідно до встановленого графіку платежів проценти за користування кредитом становлять 9540,00 грн та орієнтована вартість кредиту становить 21040,00 грн. Але така вартість визначена із урахуванням сплати грошових коштів позичальником у відповідності до встановленого графіку платежів. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази що відповідач здійснював погашення кредиту що й призвело до подорожчання кредиту і збільшення розміру нарахованих процентів за період користування кредитом - оскільки проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок непогашеного тіла кредиту, при цьому процентна ставка за весь час дії кредитного договору була не зміною, а проценти за користування кредиту нараховувались до останнього дня строку дії цього договору, а саме до 26.05.2023 року що підтверджується розрахунком заборгованості.

Оцінюючі надані сторонами докази, апеляційним судом встановлено ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором №459103-КС-001 від 03.02.2023 року не виконала належним чином, у зв`язку з чим має прострочену заборгованість в розмір 30760,80 грн яка складається з тіла кредиту - 10000,00 грн та процентів за користування кредитними коштами - 20760,80 грн які підлягають стягненню з відповідача.

Водночас, колегія суддів не може в повній мірі погодитися з розрахунком заборгованості, складеним позивачем, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Колегія суддів звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Відтак, колегія суддів доходить висновку щодо відмови у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1500 грн.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Оскільки судом першої інстанції зроблено хибний висновок щодо відсутності доказів на укладення кредитного договору в електронній формі та з урахування викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню та стягненню з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №459103-КС-001 від 03.02.2023 на загальну суму 30760,80 грн та у задоволені позову ТОВ, в частині стягнення заборгованості за комісією належить відмовити.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частин або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги 3633,60 грн. а всього 6034 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (95,35%) з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 5753,41 грн.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 459103-КС-001 від 03.02.2023 року, у розмірі 30760 (тридцять тисяч сімсот шістдесят) гривень 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) 5753 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні 41 коп судового збору сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина