Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №534/2618/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/2618/25 Номер провадження 22-ц/814/1390/26Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі»

на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року, постановлене суддею Морозовим В.Ю.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

25.09.2025 ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором позики у розмірі 25030,00 грн, а також судові витрати, включно із витратами на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що 14.07.2021 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234457 в електронній формі, за умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені цим договором.

Відповідач, користуючись коштами наданими йому кредитодавцем, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 25030,00 грн, із якої: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20030,00 грн - заборгованість за відсотками.

Із підстав викладеного позивач просить суд захистити порушене право згідно із заявленими позовними вимогами.

Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 05.11.2025 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено у зв`язку із його необґрунтованістю.

Не погодившись із таким рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення міського суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Зазначає, що відповідач дотримався алгоритму отримання позики фізичною особою-клієнтом у ТОВ «ФК «Гелексі», який складається із таких етапів: проставлення клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; підтвердження даних банківської картки; натискання кнопки «Підтвердити заявку»; введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Виконання цих етапів вважається належним способом акцептування пропозиції ТОВ «ФК «Гелексі» укласти електронний договір.

Наголошує, що позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому з метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «Елаенс», яке надає послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти. Така довідка містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком вважає належним доказом надходження коштів.

Звертає увагу, що у випадку, якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально. Між тим, такий процесуальний обов`язок відповідач не виконав, як і не спростував заявлений до стягнення розмір заборгованості, викладений у детальному розрахунку.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.01.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 06.01.2026.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234457, за яким позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці - гривні, в сумі та строк встановлений цим договором (п.1.1).

Грошові кошти у позику за цим договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії (п.1.2). Сума позики - 5 000,00 грн (п.1.5.1); плата за користування позикою за траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,4% в день від початкового розміру позики за траншем №1 відповідно до п.1.5.1 договору (п.1.5.2); строк повернення позики за траншем №1: 12.08.2021 (п.1.5.3); орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за траншем №1 для споживача на дату укладення договору становить: 511,00% (п.1.5.4); орієнтовна загальна вартість позики за траншем №1 для споживача на дату укладення договору становить: 2030,00 грн (п.1.5.5).

Пунктом 9 договору є графік платежів, за яким: термін платежу - 12.08.2021; транш -№1; сума позики - 5000,00 грн; плата за користування позикою - 2030,00 грн; заборгованість за договором позики - 7030,00 грн.

Пунктом 10 договору є реквізити та підписи сторін, зокрема, позичальника: ОСОБА_1 ; паспорт НОМЕР_1 , виданий Комсомольським ГО УМВД України в Полтавській області; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; електронний підпис одноразовим ідентифікатором /gx5w4062/.

Додатком до договору позики є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором позики, який містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором /gx5w4062/.

Передувало укладенню такого договору ознайомлення позичальника із Паспортом позики, який містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором х017w4g6.

01.09.2025 ТОВ «ФК «Елаєнс» складено довідку №234457 за змістом якої повідомляє, що товариство мало право на надання платіжних послуг на території України на підставі відповідної ліцензії, дані про яку розміщені в Комплексній інформаційній системі Національного банку України за наступним посиланням: https://kis.bank.gov.ua/search-fu.

ТОВ «ФК «Елаєнс» на підставі договору №04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017 надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку.

Враховуючи вказане, товариство повідомляє, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції: 1) платник коштів: ТОВ «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318); 2) отримувач коштів ОСОБА_1 ; 3) номер транзакції в системі - 1432958550; 4) номер операції - 424315718; 5) дата проведення платежу - 14.07.2021; 6) сума платежу - 5000,00 грн; 7) валюта платежу - гривня; 8) платіжний засіб (метод) - карта; 9) банк емітент платіжної картки отримувача коштів Privat Bank; 10) номер банківської картки отримувача коштів - НОМЕР_3 .

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором позики №234457 від 14.07.2021, укладеним із ОСОБА_1 за період із 14.07.2021 по 01.08.2025 яка сукупно склала 25030,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, міський суд виходив із того, що складений позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Вказаний розрахунок заборгованості містить лише суму заборгованості (незмінну) та не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, які не дають можливості суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Із підстав викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у відповідача заборгованості, яка виникла унаслідок порушення ним умов позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234457 від 14.07.2021, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції у повній мірі погодитися не може з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як убачається із матеріалів справи на підтвердження позовних вимог позивачем надано копію договору про позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №234457 від 14.07.2021, а також Паспорт позики, які містять персональні дані відповідача та відомості про їх підписання електронним підписом одноразовими ідентифікаторами /gx5w4062/ та х017w4g6.

Між тим, у справі відсутні відомості про контактні дані позичальника, за якими могли б бути йому направлені відповідні одноразові ідентифікатори, а також використання позичальником одноразових ідентифікаторів: /gx5w4062/ та х017w4g6, зокрема, коли такі дії були вчинені.

Обставини викладеного, а також відсутність доказів, які б підтверджували достовірність, цілісність і незмінюваність відповідного договору, з огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, виключають підстави вважати погодженим позичальником істотних умов кредитування, таких як строк дії договору, розмір неустойки та процентної ставки за користування кредитними коштами, а отже, їх стягнення в судовому порядку.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, як і той факт, що позивач не є банківською (фінансовою) установою, та відповідно, не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно з Закону України «Про банки та банківську діяльність», у тому числі Інструкції, затвердженої Постановою Національного банку України від 27.12.2007 за №481.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що надана позивачем інформація ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01.09.2025 за №234457, у сукупності з матеріалами справи, є достатнім доказом на підтвердження того, що ТОВ «ФК «Елаєнс», у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції: 1) платник коштів: ТОВ «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318); 2) отримувач коштів ОСОБА_1 ; 3) номер транзакції в системі - 1432958550; 4) номер операції - 424315718; 5) дата проведення платежу - 14.07.2021; 6) сума платежу - 5000,00 грн; 7) валюта платежу - гривня; 8) платіжний засіб (метод) - карта; 9) банк емітент платіжної картки отримувача коштів Privat Bank; 10) номер банківської картки отримувача коштів - НОМЕР_3 .

Доказів, які б спростовували факт отримання відповідачем 14.07.2021 від ТОВ «ФК «Гелексі» коштів у розмірі 5000,00 грн, матеріали справи не містять.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Доводів на спростування такого розміру стягнення заборгованості сторонами не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Стосовно стягнення понесених позивачем правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи представництво інтересів ТОВ «ФК «Гелексі» в суді першої інстанції забезпечувалося адвокатом Рудзей Ю.В. на підставі договору про надання послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025.

01.09.2025 між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТОВ «ФК «Гелексі» складено Акт №172 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025, за яким: сума наданих послуг складає 5000,00 грн; найменування послуг: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта - 1 год/вартістю 1000,00 грн; складання позовної заяви - 3 год/вартістю 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви - 1 год/вартістю 1000,00 грн.

Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем в суді першої інстанцій становить 5000,00 грн, колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір стягнення не є співмірним зі складністю справи, та обсягом наданих адвокатом правничих послуг. Зокрема, в контекст того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №127/9918/14.

Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1000,00 грн правничих витрат, понесених в суді першої інстанцій. В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід скасувати, постановивши нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 5000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставності.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам, які склали 20%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,50 грн (484,60 грн судовий збір за подачу позову + 726,90 грн судовий збір за подачу апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» - задовольнити частково.

Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за кредитним договором у розмірі 5000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» судовий збір у розмірі 1211,50 грн, а також 1000,00 грн витрат на правову допомогу, понесених в суді першої інстанції, а всього 2211,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак