Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №542/1/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/1/25 Номер провадження 22-ц/814/577/26Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини -

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду із позовом до територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що вона з 08 березня 2022 року знаходиться за кордоном та у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнними діями, що відбуваються на території України, а також у зв`язку з працевлаштуванням за кордоном, не має можливості повернутися до України.

Також позивач вважала, що згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року, на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється.

З метою реалізації свого права на оформлення спадкового майна після померлого батька, від імені Бен Кхедер О.М. по довіреності ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Уманця М.В., але отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропущенням строку у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказує, що спадкова справа після померлого не заводилась.

У зв`язку з вище вказаним, позивач просила визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини, не навівши обставин, що створювали їй об`єктивні, істотні та непереборні труднощі для подання такої заяви, а тому відсутні підстави для надання ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала суд скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Позивач зауважує, що у зв`язку з тим, що на момент відкриття спадщини вона з малолітньою дитиною знаходилася за кордоном та в Україні був оголошений воєнний стан, вона не мала фізичної можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому, на її думку, строк для прийняття спадщини та звернення з відповідною заявою до нотаріуса нею пропущено з поважної причини.

Крім того, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин статтю 1272 ЦК України, що регулює спірні правовідносини.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

03 березня 2026 року через систему «Електронний суд» до Полтавського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 – адвоката Канделакі В.М., в якій останній прохав розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Інші учасникисправи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6), витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00017111176 від 16 вересня 2016 року (а.с. 7), свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 (а.с. 8).

Згідно довідки виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради №10-12/15/3534 від 24 грудня 2024 року за наявними відомостями виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради останнє зареєстроване місце проживання померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : АДРЕСА_1 . На дату смерті останнього за вищевказаною адресою зареєстровані особи не значаться (а.с. 11).

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Уманця М.В. №01-16/63 від 04 березня 2025 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 – згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (Спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80328335 від 04 березня 2025 року спадкова справа не заводилась (а.с. 61-62).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Уманця М.В. №466 від 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в цілому на спадкове майно, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , так як нею у встановлений законом термін не подавалася заява про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 (а.с. 13).

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені статтями 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:

1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;

2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини;

3) ці обставини визнані судом поважними (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 та від 17 березня 2026 року у справі № 359/2868/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

У постанові від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22).

Не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Подібні за змістом правові висновки неодноразово викладав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування (постанова Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 522/18483/21).

Спірні правовідносини виникли внаслідок реалізації позивачем права на подання заяви про прийняття спадщини поза межами встановленого законом шестимісячного строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, позивач у поданій апеляційній скарзі посилається на її перебування за кордоном у зв`язку із запровадженням воєнного стану. Однак такі обставини суд не може визнати поважними у зв`язку з тим, що позивач не була позбавлена можливості скористатися таким правом шляхом подання заяви про прийняття спадщини до консульської установи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про дипломатичну службу» дипломатична служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов`язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про дипломатичну службу» закордонні дипломатичні установи України є постійно діючими органами дипломатичної служби, основними завданнями яких є представництво України в державах перебування або при міжнародних організаціях та підтримання з ними офіційних відносин, відстоювання національних інтересів України, виконання консульських функцій, у тому числі захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Закордонними дипломатичними установами України є:

1) Посольство України;

2) Посольство України з резиденцією Надзвичайного і Повноважного Посла України в Києві;

3) Постійне представництво України при міжнародній організації;

4) Представництво України при міжнародній організації;

5) Місія України при міжнародній організації;

6) консульська установа України (Генеральне консульство України, Консульство України, Віце-консульство України та Консульське агентство України).

Статус, завдання та функції закордонних дипломатичних установ України визначаються цим Законом, Положенням про закордонні дипломатичні установи України, яке затверджується Президентом України.

Згідно зі змістом пункту 3 частини першої статті 6 Закону України «Про дипломатичну службу» одним з основних завдань органів дипломатичної служби є захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310 затверджено Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України (далі - Положення).

Відповідно до пункту 3.11.3 Положення спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі змістом пункту 3.11.1 на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, консулом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені статтею 1298 ЦК України. Свідоцтва про право на спадщину підлягають обов`язковій реєстрації (через Міністерство закордонних справ України) у Спадковому реєстрі у порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надала доказів неможливості звернення до дипломатичних установ у її країні перебування із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 .

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 703/1836/20 зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 викладено висновок про те, що перебування за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили вчасно здійснити таку дію.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що її перебування за межами країни є поважною причиною пропуску строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Крім того, суд першої інстанції правильно зауважив, що батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини, в межах якого позивач повинна була подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька, згідно зі статтею 253 ЦК України, починає перебіг з 01 лютого 2022 року та закінчився 01 серпня 2022 року, натомість ОСОБА_1 , через представника, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини лише у грудні 2024 року, тобто із значним (понад два роки) пропуском встановленого законодавством строку для подання відповідної заяви.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, яка внаслідок юридичної необізнаності не звернулася у визначеному законом порядку із заявою про прийняття спадщини до уповноважених органів, установ чи осіб.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані позивачем докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року – без змін.

Щодо судового збору

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрат в частині судового збору у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко