Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №397/1608/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2026 року м. Кропивницький

справа № 397/1608/24

провадження № 22-ц/4809/732/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумівський урожай», ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2026 року у складі судді Максимовича І. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумівський урожай» (далі – ТОВ «Розумівський урожай»), ОСОБА_2 та просив:

-розірвати договір оренди землі, укладений 05.03.2015 між померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області та ТОВ «Розумівський урожай», та його припинити;

-припинити право користування ТОВ «Розумівський урожай» 3/4 часткою землі площею 1,97 га, яка належить позивачу (спадкоємцю) ОСОБА_1 ;

-зобов`язати ТОВ «Розумівський урожай» повернути 3/4 частки землі площею 1,97 га, яка належить ОСОБА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що позивач є співвласником (3/4 частки) земельної ділянки площею 2,63 га, право на яку він набув у порядку спадкування після смерті матері.

Вказана земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ «Розумівський урожай» на підставі договору оренди, укладеного у 2015 році строком на 6 років.

Водночас відповідач систематично не виконує істотні умови договору, а саме — не сплачує орендну плату протягом тривалого періоду (зокрема за 2017–2021 роки)т та фактично продовжує користуватися земельною ділянкою безоплатно.

Крім того, відповідач не повідомив спадкоємця про намір поновити договір, не скористався переважним правом на його продовження належним чином та не вчинив дій для врегулювання правовідносин після смерті орендодавця.

ОСОБА_1 також вказував, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без належних правових підстав, не сплачує орендну плату, ігнорує звернення щодо її сплати та повернення ділянки, чим порушує права власника.

Така поведінка відповідача свідчить про істотне порушення договору, що позбавляє позивача того, на що він розраховував при його укладенні.

З урахуванням наведеного, позивач вважав, що існують законні підстави для розірвання договору оренди, припинення права користування земельною ділянкою відповідачем та зобов`язання повернути земельну ділянку власнику (спадкоємцю), оскільки подальше користування ділянкою відповідачем є неправомірним і порушує його майнові права, як наслідок звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст вимог зустрічної позовної заяви

В липні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом та просила визнати за нею право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 2,6281 гектарів розташованої за № 116, що становить площу 1,971075 гектарів земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Розумівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що між сторонами був укладений договір позики, за яким 05 травня 2024 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 200 000 грн під розписку зі строком повернення до 05 травня 2025 року, при цьому забезпеченням виконання зобов`язання визначено 3/4 частки належної йому земельної ділянки. У розписці передбачено, що у разі неповернення коштів право власності на цю частку переходить до позикодавця.

Оскільки борг у встановлений строк повернуто не було, а позичальник у своїх поясненнях визнав факт отримання коштів і їх неповернення, ОСОБА_3 вважала, що з 06 травня 2025 року право власності на відповідну частку земельної ділянки перейшло до неї.

Крім того, позивач зазначала, що право власності відповідача на земельну ділянку підтверджене належними документами, а сама ділянка не була обтяжена орендними відносинами на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене та враховуючи, що позовні вимоги є взаємопов`язаними з первісним позовом, стосуються тієї ж земельної ділянки і тих самих правовідносин, а їх спільний розгляд є доцільним, ОСОБА_3 звернулась до суду із відповідною зустрічною заявою.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2026 року відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті зустрічного позову про визнання права власності на земельну ділянку до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Розумівський урожай», ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та його припинення, припинення права відповідача (орендаря) користування земельною ділянкою та зобов`язання відповідача (орендаря) повернути позивачу (спадкоємцю) земельну ділянку.

Матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку повернуто заявнику.

Роз`яснено заявнику право на подання позову в загальному порядку.

Ухвала суду мотивована тим, що подана зустрічна позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального закону, оскільки подана з порушенням встановленого ч. 1 ст. 193 ЦПК України строку, не є взаємопов`язаною з первісним позовом (вимоги виникають з різних правовідносин, не підлягають зарахуванню, а її задоволення не виключає повністю чи частково задоволення первісного позову), спільний розгляд таких вимог є недоцільним і призведе до ускладнення та затягування розгляду справи, а також з урахуванням того, що первісний позивач помер, що виключає можливість розгляду вимог до нього.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції..

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні ухвали порушив норми процесуального та матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, суд першої інстанції безпідставно повернув зустрічний позов, не забезпечивши належного повідомлення сторін про його подання та розгляд, не надав можливості заявнику подати пояснення і докази, а також не дослідив надані матеріали у повному обсязі.

Зустрічний позов є взаємопов`язаним із первісним, виникає з одних правовідносин і його розгляд є доцільним у межах одного провадження, оскільки його задоволення може вплинути на вирішення первісного позову.

Суд першої інстанції не врахував, що існують докази фактичного переходу права власності на земельну ділянку на підставі розписки у зв`язку з невиконанням боргових зобов`язань, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також, судом першої інстанції порушено строки розгляду та процесуальний порядок, оскільки зустрічна позовна заява тривалий час не розглядалася, а оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування.

Відзиви на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті шостому частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Так, зокрема, частиною першою статті 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Частиною третьою статті 194 ЦПК України визначено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом первісного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Розумівський урожай», ОСОБА_2 є вимоги про розірвання договору оренди землі та його припинення, припинення права користування земельною ділянкою відповідачем (орендарем) і зобов`язання повернути відповідну частку земельної ділянки позивачу (том 1 а. с. 1-7).

Предметом зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 є вимоги про визнання права власності на вищезазначену частину земельної ділянки (том 1 а. с. 223-225).

Аналізуючи наведені норми права та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що право на пред`явлення зустрічного позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України надано виключно відповідачу у справі.

Водночас ОСОБА_3 не є відповідачем у даній цивільній справі, оскільки первісний позов пред`явлено до ТОВ «Розумівський урожай» та ОСОБА_2 , а отже, не наділена процесуальним правом на подання зустрічного позову у межах цього провадження.

Крім того, за своєю правовою природою подана ОСОБА_3 зустрічна позовна заява фактично є самостійною позовною вимогою щодо визнання права власності на спірну частину земельної ділянки, яка має розглядатися в порядку окремого позовного провадження з дотриманням правил підсудності та процесуальних вимог, визначених ЦПК України. Така вимога не може бути реалізована шляхом подання зустрічного позову особою, яка не має статусу відповідача у справі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість прийняття поданої заяви як зустрічного позову та правомірно повернув її заявнику, роз`яснивши право на звернення до суду з відповідним самостійним позовом у загальному порядку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З урахуванням вказаного, повернення зустрічної позовної заяви у відповідності до ч. 3 ст. 194 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права ОСОБА_3 на звернення до суду із позовом в загальному порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно повернув зустрічний позов та не забезпечив належного повідомлення сторін, не надав можливості подати пояснення і докази, суд відхиляє як безпідставні, оскільки вирішення питання про прийняття зустрічного позову здійснюється судом у порядку письмового провадження на стадії перевірки відповідності такої заяви вимогам процесуального закону, і не передбачає обов`язкового виклику учасників справи чи проведення судового засідання. Відтак, відсутність повідомлення сторін та ненадання додаткового часу для пояснень не свідчить про порушення норм процесуального права.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним та доцільність їх спільного розгляду також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки незалежно від змісту заявлених вимог, процесуальна можливість подання зустрічного позову прямо пов`язана зі статусом відповідача у справі. Оскільки ОСОБА_3 не є відповідачем, вона позбавлена права реалізувати такий спосіб захисту в межах даного провадження, а тому питання взаємопов`язаності вимог не має правового значення для вирішення питання про прийняття заяви.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував наявність доказів переходу права власності на земельну ділянку, не приймаються до уваги, оскільки такі обставини стосуються вирішення спору по суті та можуть бути предметом дослідження лише у разі належного звернення до суду з самостійним позовом.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про порушення строків розгляду та недостатність мотивування ухвали, оскільки суд першої інстанції навів належні правові підстави для повернення зустрічної позовної заяви, зокрема послався на порушення вимог процесуального закону щодо суб`єкта її подання. Саме ця обставина є самостійною і достатньою підставою для відмови у прийнятті зустрічного позову, що виключає необхідність дослідження інших доводів заявника в межах даного процесуального питання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду першої інстанції без змін, а остаточного рішення у справі не ухвалено, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник