Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №387/666/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 387/666/25

провадження № 22-ц/4809/686/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

треті особи - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Калінки-Бондар Олександри Богданівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року, адвоката Пузира Владислава Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , та адвоката Калінки-Бондар Олександри Богданівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року у складі судді Майстера І. П. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:

-розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 23.11.2023 зареєстровано Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про що зроблено актовий запис № 939;

-після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_3 »;

-визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви в суд і до досягнення нею повноліття;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви в суд і до досягнення дитиною трьох річного віку;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та сплаченого судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що сторонами 23.11.2023 було зареєстровано шлюб, від якого мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично припинені шлюбно-сімейні відносини, адже вони не проживають як подружжя, не ведуть спільного господарства, між ними відсутні взаєморозуміння, повага та спільні інтереси, що спричинило постійні конфлікти, як наслідок збереження шлюбу суперечить інтересам сторін і носить формальний характер, що відповідно до вимог сімейного законодавства є підставою для його розірвання.

Крім того, між сторонами наявний спір щодо проживання малолітньої дитини, яка фактично проживає разом із позивачкою, перебуває на її утриманні та потребує постійного догляду з огляду на вік.

ОСОБА_1 створила належні умови для проживання та розвитку дитини, забезпечує її фізичні, емоційні та побутові потреби, водночас конфліктні відносини між батьками негативно впливають на дитину.

З урахуванням віку дитини, її прив`язаності до матері та необхідності стабільного і безпечного середовища, позивачка вважала, що визначення місця проживання з матір`ю відповідає її інтересам і забезпечує належний розвиток.

Крім того, враховуючи, що дитина проживає з ОСОБА_1 , повністю перебуває на її утриманні та потребує постійних витрат, тоді як відповідач добровільно не бере належної участі у її матеріальному забезпеченні, а позивачка здійснює постійний догляд за малолітньою дитиною, що обмежує її можливість працювати та самостійно забезпечувати себе, при цьому відповідач є працездатним і має можливість надавати матеріальну допомогу, однак цього не робить, позивачка вважає, що має право на стягнення аліментів як на утримання дитини, так і на власне утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23.11.2023 у фортечному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 939.

Після розірвання шлюбу залишено прізвище позивачці - ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на особисте утримання ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьохрічного віку.

Допущено негайне виконання рішення та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в межах суми платежу за один місяць.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 в сумі 1 937 грн 92 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 2 422 грн 40 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейних відносин, між ними відсутні взаєморозуміння та взаємна підтримка.

З урахуванням принципу добровільності шлюбу та положень сімейного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв`язку з чим наявні правові підстави для його розірвання.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, суд першої інстанції виходив із необхідності забезпечення її найкращих інтересів, врахувавши вік дитини, її потребу у постійному догляді, фактичне проживання разом із матір`ю, а також те, що саме позивачка здійснює основний догляд і забезпечує належні умови для її розвитку.

Щодо вимог про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із обов`язку батьків утримувати дитину та встановив, що відповідач належним чином не виконує цього обов`язку добровільно, а тому урахуванням потреб дитини, матеріального становища сторін та відсутності доказів неможливості сплати аліментів, визнав обґрунтованим їх стягнення у частці від доходу відповідача із встановленням мінімального гарантованого розміру.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за малолітньою дитиною, що обмежує її можливість працювати та самостійно забезпечувати себе матеріально, тоді як відповідач є працездатним і може надавати матеріальну допомогу, однак цього не робить, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку.

Додатковим рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 115 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт надання професійної правничої допомоги та понесення відповідних витрат, що відповідає вимогам ст. 133, 137, 141 ЦПК України.

Водночас, оцінюючи заявлений розмір витрат, суд першої інстанції виходив із критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також принципу співмірності з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт і витраченого часу, з огляду на що визнав заявлену суму витрат завищеною та такою, що не відповідає зазначеним критеріям, у зв`язку з чим зменшив її до розумного розміру.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у відшкодуванні частини витрат, які не підтверджені належними доказами або не доводять їх фактичність і необхідність, зокрема витрат на проїзд, тоді як витрати на поштове відправлення визнав обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі адвокат Калінка-Бондар О. Б., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , просить рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів на особисте утримання матері,про визначення місця проживання малолітньої дитини, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити та здійснити розподіл судових витрат

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, необґрунтовано обмежує права батька та не забезпечує пріоритет інтересів дитини.

Суд першої інстанції не врахував, що фактично дитина понад місяць проживає з батьком, який повністю виконує всі батьківські обов`язки, створив належні умови для її догляду, розвитку та соціалізації, що підтверджується довідками від органів місцевого самоврядування, медичної установи та характеристики від сусідів.

Обґрунтовуючи мотиви ухвалення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції посилався на принцип 6 Декларації прав дитини, стверджуючи, що дитину слід залишити з матір`ю, проте при визначенні місця проживання дитини пріоритет має найкращий інтерес дитини, а не статева приналежність матері, що не було враховано судом першої інстанції.

Суд першої інстанції визначив стягнення аліментів на утримання матері та дитини з врахуванням відпустки матері, але не врахував фактичне утримання та догляд дитини батьком, що робить визначену суму та дату початку стягнення необґрунтованою.

Крім того, суд першої інстанції не врахував довідки про житлові умови матері та фактичну участь матері у догляді за дитиною, а також не узяв до уваги створені батьком належні умови та соціалізацію дитини у середовищі, до якого вона звикла з народження.

В апеляційній скарзі адвокат Пузир В. О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2026 року скасувати та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу з 64 714,68 грн до 16 115 грн, не навівши жодних належних та достатніх мотивів такого зменшення, а також не визначивши критеріїв співмірності витрат.

На думку апелянта, суд безпідставно втрутився у договірні відносини між клієнтом та адвокатським об`єднанням, оскільки розмір гонорару визначений умовами договору, погоджений сторонами та підтверджений актом приймання-передачі наданих послуг і детальним описом виконаних робіт.

Понесені позивачем витрати підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт, розрахунком витраченого часу та вартості послуг, що відповідає вимогам ЦПК України.

Крім того, суд першої інстанції не врахував складність справи, значний обсяг наданих правничих послуг, кількість підготовлених процесуальних документів та судових засідань, а також фактично витрачений адвокатом час.

Відповідачем не подано жодних належних доказів неспівмірності витрат на правничу допомогу, а його заперечення носять припущений характер, у зв`язку з чим не могли бути покладені в основу судового рішення, а суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат з власної ініціативи, порушив принципи диспозитивності та змагальності сторін.

В апеляційній скарзі адвокат Калінка-Бондар О. Б., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , просить додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та таким, що не є співмірним з виконаними адвокатом роботами та витраченим часом.

Крім того, більша половина наданих позивачем доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу датовані квітнем-червнем 2025 року, тобто вони були наявні в розпорядженні позивача більше ніж протягом 6 місяців , однак подані були лише із заявою про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, в заяві про ухвалення додаткового рішення жодним чином не обґрунтовано поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів.

Відзиви на апеляційні скарги

Від адвоката Пузира В. О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09.12.2025 без змін.

Відзивів на апеляційні скарги не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судових рішень суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Пузир В. О. підтримали доводи апеляційної скарги позивача та заперечували про доводів апеляційних скарг відповідача, ОСОБА_2 та його представник адвокат Каілнка-Бондар О. Б. заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача та підтримали доводи апеляційних скарг відповідача.

Представники Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради та Служби у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Від начальника Служби у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області надійшов лист, в якому він просить проводи розгляд справи буз участі третьої особи.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційних скарг

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга відповідача на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, щосторони зареєстрували шлюб 23.11.2023, від якого мають доньку ОСОБА_4 .

Батько дитини, ОСОБА_2 , є власником житлового будинку у АДРЕСА_2 , де створені належні умови для проживання та розвитку дітей.

Діти відповідача – син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 – фактично проживають з батьком з моменту народження. Батько забезпечує їх житлом, харчуванням, освітою, медичним обслуговуванням, дозвіллям.

ОСОБА_2 працює машиністом електровоза, заробіток – понад 450 000 грн за рік, психічно та фізично здоровий.

Мати дитини, ОСОБА_1 , перебуває у декретній відпустці, проживає в Кропивницькому та орендує квартиру.

Судом першої інстанції встановлені наявні випадки конфліктів між позивачем та відповідачем, а також наявність тимчасових заборонних приписів між подружжям.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2026 року не оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає.

Щодо вимог про визначення місця проживання дитини

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини є Конвенція про права дитини («Конвенція про права дитини») від 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина перша-друга статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Комплексний аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Отже, при вирішенні питання щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Вищевказані висновки узгоджуються, зокрема, із висновками Верховного Суду викладеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20, від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, від 22 травня 2024 року у справі № 757/13109/21-ц.

У змісті постанови від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) Верховним Судом зауважено, що: «… питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 23.11.2023, виданого Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) сторони зареєстрували шлюб 23.11.2023, актовий запис № 939 (том 1 а. с. 14).

Від сумісного проживання подружжя має доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.05.2024, виданого Добровеличківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (том 1 а. с. 15).

З копії договору оренди житлового приміщення від 23.04.2025 встановлено, що ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 16-17).

Згідно копії термінового забороненого припису стосовно кривдника від 16.04.2025 серія АА № 466828 встановлено, що ОСОБА_2 винесено заборонений припис терміном на 3 доби відносно ОСОБА_1 (том 1 а. с.18).

Із копії термінового забороненого припису стосовно кривдника від 28.03.2025 серія АА № 466855 встановлено, що ОСОБА_2 винесено заборонений припис терміном на 3 доби відносно ОСОБА_1 (том 1 а. с.19).

Відповідно до пояснень Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради № 369 від 15.05.2025 встановлено, що правові підстави для надання висновку органу опіки та піклування Кропивницької міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 та акту обстеження умов проживання дитини та матері відсутні, так як мати і дитина проживає в м. Помічна Кіровоградської області (том 1 а. с. 37).

Із копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого виконавчим комітетом Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його мати - ОСОБА_9 та батько ОСОБА_2 (том 1 а. с. 76).

Зі змісту копії договору дарування житлового будинку від 13.07.2013 слідує, що ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 77).

З витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 7473003 від 02.08.2013 встановлено, що ОСОБА_2 належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 78).

Копією акту обстеження умов проживання дітей № 44 від 01.05.2025 підтверджується, що проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_2 санітарно-гігієнічні умови на достатньому рівні. Житлово-побутові умови добрі. Будинок складається з передпокою ванної кімнати, кухні та коридору. Для дівчинки створені всі необхідні умови для комфортного розвитку та проживання. Дівчинка має окреме ліжко, шафу для одягу та іграшки. Батько дитини працює в Локомотивному ДЕПО ТЧ4 на посаді машиніста електровоза. Мати ОСОБА_11 перебуває в декретній відпустці (том 1 а. с. 79).

Зі змісту копії характеристики на ОСОБА_2 , виданої головою вуличного комітету Помічнянської міської ради, слідує, що ОСОБА_2 за час проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, скарг від сусідів не надходило. Проживає разом з дружиною і дітьми. Зі старшим хлопчиком грає у футбол, їздить на рибалку, на території домоволодіння є дитячий майданчик, гойдалка, гірка, батут. Дівчинка на вулиці грається переважно із татом (том 1 а. с. 80).

Відповідно до копії довідки, виданої органом самоврядування виконавчого комітету Помічнянської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 зарекомендував себе відповідальним та доброзичливим. Батько двох дітей. В конфліктних ситуаціях помічений не був (том 1 а. с. 81).

За змістом копії довідки № 736 виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 02.05.2025 № 736 ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , до складу його сім`ї входять дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_4 ( том 1 а. с. 82).

З копії довідки КНП Помічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги від 05.05.2025 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на обліку у лікаря-педіатра КНП «Помічянський ЦПМСД від 22.05.2024, дитина - здорова, батько завжди цікавиться здоров`ям дитини (том 1 а. с. 82).

Зі змісту характеристики АТ «Українська залізниця» слідує, що ОСОБА_2 працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Помічна» служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» працював на посаді слюсаря з огляду та ремонту рухомого складу 3 розряду з 20.02.2015 на посаді помічника машиніста електровоза працював з 16.04.2015. З 20.02.2020 працює на посаді машиніста електровоза 2 класу кваліфікації (з 26.10.2023) зарекомендував себе з позитивної сторони (том 1 а. с. 83).

Відповідно до копії довідки про доходи АТ «Українська залізниця» регіональної філії «Одеська залізниця» служба локомотивного господарства від 15.04.2025 з`ясовано, що ОСОБА_2 за період з квітня 2024 по березень 2025 року отримав заробітну плату в розмірі 507 127 грн 75 коп (том 1 а. с. 84).

За змістом копії характеристики на Будник Антона учня 4 класу ліцею № 1 ім. Героя України Березняка Є. С. з`ясовано, що дитина зарекомендувала себе з позитивної сторони, ходить на футбол, приходить завжди охайним, школу без причини не пропускає, пропускає лише тоді коли хворіє. Має добре здоров`я (том 1 а. с. 85).

З копії довідки, виданої Опорним закладом «Ліцей № 1 імені Героя України Березняка Євгена Степановича Помічнянської міської ради Кіровоградської області» слідує, що ОСОБА_12 з 01.09.2021 навчається в даному навчальному закладі батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_9 цікавляться життям сина (том 1 а. с. 85).

Відповідно до копії довідки психолога від 12.05.2025 ОСОБА_12 відвідує індивідуальні консультації у практичного психолога, мета зустрічей є виявлення емоційного стану дитини та покращення психоемоційного стану дитини (том 1 а. с. 86).

З листа ГУНП в Кіровоградській області Новоукраїнський РВП ВП №2 (селище Добровеличківка) від 12.06.2025 встановлено, що відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП від 13.05.2025, винесено тимчасові заборонні приписи 11.05.2025, 16.04.2025, 28.03.2025. Відносно ОСОБА_1 складались протоколи про вчинення адміністративного правопорушення від 29.03.2025 за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП (звільнено від відповідальності), 13.05.2025 за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП (на розгляді у суді), 27.05.2025 за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП (на розгляді у суді). Було винесено тимчасові заборонні приписи 26.05.2025. 11.05.2025, 16.04.2025 та 28.03.2025. Протягом останніх 4 місяців між собою конфліктують, знаходяться на стадії розлучення, на обліках перебувають лише як «Кривдник» (том 1 а. с. 106).

З матеріалів № 951 ГУНП в Кіровоградській області Новоукраїнського РВП ВП № 2 (селище Добровеличківка) слідує, що ОСОБА_1 звернулася до поліції щодо факту домашнього насильства ОСОБА_2 (том 1 а. с. 150-208).

Відповідно до листа виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 01.07.2025 № Б-418 станом на 01.07.2025 малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з батьками за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 216).

Згідно копії довідки виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 18.07.2025 №133/01-21/1 ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 . Діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та донька ОСОБА_4 , 15.05.2024 проживають за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 247).

Зі змісту акту обстеження умов проживання дітей № 73 від 07.07.2025 встановлено, що оглянуто домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 сім`я Будник. Санітарно-гігієнічні умови на достатньому рівні. Житлово-побутові умови добрі. Будинок облаштований меблями та побутовою технікою. Для дітей створенні всі необхідні умови для комфортного проживання. Забезпечені продуктами харчування та одягом (том 2 а. с. 27).

Відповідно до копії довідки про проходження попереднього періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психотропних речовин № 61 станом на 15.01.2025 ОСОБА_2 пройшов огляд, згідно з яким психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання обов`язків машиніста електровоза відсутні (том 2 а. с. 28).

Копією довідки про доходи АТ «Українська залізниця» регіональної філії «Одеська залізниця» служба локомотивного господарства від 07.07.2025 встановлено, що ОСОБА_2 за період з липня 2024 року по червень 2025 року отримав заробітну плату в розмірі 458 610 грн 14 коп (том 2 а. с. 29).

З психологічного висновку щодо емоційного стану ОСОБА_13 , 10 років встановлено, що після розлучення батьків ОСОБА_6 пережив сильне емоційне потрясіння. Батько вдруге одружився і в них народилась донька, хлопчик дуже прив`язався до сестрички. Вважає її головною у своєму житті. У взаємодії з психологом проявляє захисну реакцію намагається відгородити сестру від болю та емоційних переживань. Хлопчик переживає тривогу, щодо розлучення батька вдруге. Присутність сестри є для нього джерелом стабільності, тепла та емоційної безпеки. Потенційне розлучення може мати негативний вплив на його психоемоційний стан (том 2 а. с. 41).

Згідно копії виписки медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має відчуття тривоги, роздратованість, порушення сну (том 2 а. с. 42).

За змістом довідки голови вуличного комітету Помічнянської міської ради ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_2 , за даною адресою проживає донька ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 , діти постійно проживають з батьком (том 2 а. с. 43).

Відповідно до копії акту про фактичне місце проживання малолітньої дитини № 1 від 21.07.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , фактично проживають з батьком ОСОБА_2 з моменту народження і по теперішній час (том 2 а. с. 49-50).

Копією акту обстеження умов проживання від 23.07.2025 працівника Управління з питань захисту прав дітей оглянуто квартиру за адресою АДРЕСА_3 з`ясовано, що наявні всі комунальні зручності, кімнати квартири облаштовані меблями та побутовою технікою (том 2 а. с. 79).

Згідно з висновком щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, виданого виконавчим комітетом Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 31.07.2025 № 103 орган опіки та піклування об`єктивно не може визначити доцільність проживання дитини біля одного із батьків, тому повністю довіряє суду у прийняті рішення щодо цього спору (том 2 а. с. 83-85).

Копією довідки про проходження попереднього періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психотропних речовин № 545, підтверджується, що станом на 23.05.2025 ОСОБА_1 пройшла огляд, згідно з яким психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання психіатричні та наркологічні захворювання відсутні (том 2 а. с. 99).

Із витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до кримінальної відповідальності не притягувалась та раніше не судима, відомості про розшук відсутні (том 2 а. с. 100).

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що, незважаючи на наявність у батька належних житлово-побутових умов та його активну участь у вихованні дітей, визначальним у цій справі є забезпечення найкращих інтересів малолітньої дитини, з урахуванням її віку, потреб у постійному догляді та стабільному середовищі.

Суд враховує, що малолітня дитина є особою раннього віку, яка об`єктивно потребує особливої материнської турботи, щоденного догляду та емоційної близькості з матір`ю, яка фактично здійснює за нею догляд з моменту народження.

При цьому матеріалами справи не встановлено обставин, які б свідчили про неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків або наявність загроз для життя, здоров`я чи розвитку дитини у разі її проживання разом із матір`ю.

Разом із тим, сам по собі факт створення батьком належних умов для проживання дитини, а також його позитивна характеристика та матеріальне забезпечення не є безумовною підставою для визначення місця проживання дитини саме з ним, оскільки такі обставини підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, зокрема щодо психологічного зв`язку дитини з кожним із батьків, її вікових особливостей та потреб у стабільності.

Крім того, суд враховує, що між сторонами наявні конфліктні відносини, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі фактами винесення термінових заборонних приписів, однак такі обставини самі по собі не свідчать про неможливість проживання дитини з матір`ю та не доводять, що це суперечитиме її інтересам.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, її вік, потребу у материнському догляді, відсутність доказів неналежного виконання матір`ю своїх обов`язків, а також необхідність забезпечення стабільного та безпечного середовища для її розвитку, суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував факт проживання дитини протягом певного часу з батьком, який забезпечує належні умови для її розвитку, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, адже надані відповідачем докази свідчать про належні житлово-побутові умови та участь батька у вихованні дитини, однак такі обставини самі по собі не є визначальними для вирішення спору. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що зазначене проживання мало тимчасовий характер та відбувалося в умовах конфлікту між батьками, а тому не може свідчити про формування сталого місця проживання дитини саме з батьком.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції принципу 6 Декларації прав дитини та надання переваги матері за ознакою статі, адже із змісту рішення не вбачається, що суд надав перевагу матері виключно з огляду на її стать.

Навпаки, суд першої інстанції виходив із сукупності обставин справи, зокрема віку дитини, її потреби у постійному догляді, фактичного здійснення такого догляду матір`ю, а також необхідності забезпечення стабільного середовища для її розвитку, що відповідає принципу найкращих інтересів дитини.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції житлових умов матері та її участі у догляді за дитиною, адже судом було досліджено надані сторонами докази, у тому числі щодо умов проживання матері, та встановлено, що вони є належними для проживання дитини, водночас докази, які б свідчили про неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, відсутні.

Посилання апелянта на створення батьком належних умов для проживання дитини та її соціалізацію у відповідному середовищі також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки такі обставини були враховані судом, проте оцінені у сукупності з іншими доказами. При цьому визначальним є не лише рівень матеріального забезпечення чи побутових умов, а забезпечення стабільного, безпечного та сприятливого для розвитку дитини середовища, що у даному випадку обґрунтовано пов`язано із проживанням дитини разом із матір`ю.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою, третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою, як моральний так і правовий обов`язок батьків.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи, суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів, оскільки місце проживання дитини визначено разом із позивачем, а обов`язок утримання дитини є рівним для обох батьків та не залежить від факту їх спільного проживання.

Разом із тим, під час розгляду справи судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що як на час звернення до суду, так і під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій донька сторін – ОСОБА_4 фактично проживала разом із батьком та перебувала на його утриманні, а тому відсутні підстави для стягнення аліментів за вказаний період, оскільки ОСОБА_1 не несла витрат на утримання дитини.

Суд приходить до висновку, що аліменти підлягають стягненню з моменту виникнення фактичних підстав для їх сплати, а саме — з дня ухвалення постанови апеляційним судом, що відповідає принципам справедливості та враховує реальне утримання дитини.

Крім того, відповіднодо частини другої статті 84 СК України право на утримання має дружина, з якою проживає дитина до досягнення нею трирічного віку, і таке право не ставиться у залежність від її матеріального становища чи наявності доходу.

Враховуючи, що місце проживання дитини визначено разом із ОСОБА_1 , що свідчить про покладення на неї основного обов`язку щодо щоденного догляду за дитиною, забезпечення її потреб та створення належних умов для розвитку, саме по собі здійснення такого догляду об`єктивно обмежує можливість матері повною мірою реалізовувати своє право на працю та отримання доходу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні правові підстави для стягнення з батька аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки таке утримання спрямоване на забезпечення належного догляду за дитиною та відповідає принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини.

При цьому визначення розміру такого утримання здійснене судом першої інстанції з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також матеріального становища сторін та інших обставин, що мають істотне значення для справи.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх Відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результати вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Матеріалами справи підтверджується, що 12 грудня 2025 року представник позивача звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 64 714 грн 68 коп (том 3 а. с. 1-6).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано: ордер на надання правничої допомоги серії ВА № 1111531 від 25 квітня 2025 року (том 3 а. с. 7); Договір № 27/25 про надання професійної правничої допомоги від 15 квітня 2025 року (том 3 а. с. 8-10); Заявку № 1-ЦС на надання професійної правничої допомоги на підставі Договору № 27/25 про надання професійної правничої допомоги від 15 квітня 2025 року (том 3 а. с. 14); Акт № 1 від 11.12.2025 про приймання професійної правничої допомоги на підставі Договору № 27/25 від 15.04.2025 (том 3 а. с. 15).

Вказаним вище актом визначено, що клієнту у період з 15.04.2025 по 11.12.2025 надано юридичні послуги, а саме: Консультація щодо підстав для звернення до суду та предмету доказування у справах про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на дитину, про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трьох років, визначення місця проживання дитини (15.04.2025) на загальну суму 2 000 грн (витрачено 0,5 години часу); Збір доказів і підготовка позовної заяви про: розірвання шлюбу; визначення місця проживання дитини; стягнення аліментів на дитину; стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трьох років; Складання клопотання про залучення органу опіки і піклування; Складання клопотання про витребування доказів; Складання заяви про вирішення питань про розподіл судових витрат у справі № 378/666/25 (15.04.2025 – 25.04.2025) на загальну суму 16 000 грн (витрачено 4 години часу); Участь представника у судовому засіданні у справі № 387/666/25, яке відбулось 16.06.2025 на загальну суму 10 000 грн (витрачено 2,5 години часу); Складання та подання наручно адвокатського запиту № 1 від 06.06.2025 до ГУНП в Кіровоградській області (витребування доказів у справі № 387/666/25) на загальну суму 2 000 грн (витрачено 0,5 години часу); Складання та подання до суду поштою клопотання про приєднання доказів від 24.06.2025 на загальну суму 2 000 грн (витрачено 0,5 години часу); Участь представника в судовому засіданні у справі № 387/666/25, яке відбулось 18.07.2025 з 10:00 до 11:20, на загальну суму 6 000 грн (витрачено 1,5 години часу); Складання та подання до суду клопотання про приєднання додаткових доказів (направлено електронним судом) додаткових документів по квартирі майбутнього місця проживання у справі № 387/666/25 (08.09.2025) на загальну суму 2 000 грн (витрачено 0,5 години часу); Участь представника у судовому засіданні у справі № 387/666/25, яке відбулось 08.09.2025, на загальну суму 6 000 грн (витрачено 1,5 години часу); Складання та подання на запит органу опіки та піклування в рамках з`ясування обставин у справі № 387/666/25 пояснень щодо фактичних сімейних відносин із наданням матеріалів (12.09.2025) на загальну суму 4 000 грн (витрачено 1 годину часу); Участь представника в судовому засіданні у справі №387/666/25, яке відбулось 03.11.2025, на загальну суму 2 000 грн (витрачено 0,5 години часу); Участь представника в судовому засіданні у справі № 387/666/25, яке відбулось 08.09.2025, на загальну суму 10 000 грн (витрачено 2,5 години часу).

Загальна сума грошових коштів до оплати за надані послуги згідно з зазначеним Актом становить 62 000 грн (2 000 грн + 16 000 грн + 10 000 грн + 2 000 грн + 2 000 грн + 6 000 грн + 2 000 грн + 6 000 грн + 4 000 грн + 2 000 грн + 10 000 грн).

При наданні клієнту вищеперелічених послуг адвокатським об`єднанням понесено додаткові витрати, а саме 2 714,68 грн, а саме компенсація вартості пального, витраченого адвокатом на прибуття в судове засідання з м. Кропивницький до c-ща Добровеличківка власним автотранспортом, що підтверджується чеком № 408249 від 16.06.2024 на суму 1 299,84 грн; витрати на послуги відправки кореспонденції АТ «Укрпошта», що підтверджується чеком № 313, списком № 8784, відправлення № 0505328086268 на суму 115,00 грн; а також компенсація вартості пального витраченого адвокатом на прибуття в судове засідання, на суму 1 299,84 грн, що підтверджується чеком № 877946 від 17.07.2025.

16 грудня 2025 року від ОСОБА_2 надійшла заява,в якій він просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення (том 3 а. с. 33-34).

Встановивши, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 64 714 грн є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, а також врахувавши заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.

За змістом ч. 1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Враховуючи, що вимоги представника позивача щодо компенсації його витрат, пов`язаних з проїздом з м. Кропивницького до селища Добровеличківка для участі у проведенні судового засідання, не підтверджені належними та допустимим доказами понесення таких витрат, оскільки з квитанцій неможливо встановити платника коштів за пальне та неможливо перевірити дійсний та необхідний розмір витрат, пов`язаних із приїздом адвоката, що не узгоджуються з положеннями ст.138 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що такі витрати не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 168 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи, що понесені стороною позивача витрати за послуги відправки кореспонденції АТ «Укрпошта» підтверджуються чеком № 313, списком № 8784, відправлення № 0505328086268 на суму 115 грн, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Доводи апеляційної скарги позивача про безпідставність зменшення судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу не обмежується лише встановленням факту їх понесення, а зобов`язаний перевірити їх реальність, необхідність та розумність, а також співмірність із складністю справи, обсягом наданих послуг і витраченим часом. Таким чином, сам по собі факт укладення договору та підписання акта приймання-передачі наданих послуг не є безумовною підставою для стягнення всієї заявленої суми.

Посилання ОСОБА_1 на недопустимість втручання суду у договірні відносини між адвокатом та клієнтом є безпідставними, оскільки суд не змінює умов такого договору, а лише визначає розмір витрат, що підлягають компенсації іншою стороною спору, виходячи з критеріїв, встановлених процесуальним законом.

Як слідує з мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції врахував характер та складність справи, яка не є надмірно складною, кількість та тривалість судових засідань, обсяг підготовлених процесуальних документів, а також заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат. З огляду на це суд дійшов обґрунтованого висновку про їх часткову компенсацію у сумі 16 115 грн, що відповідає критеріям розумності та співмірності.

Твердження позивача про те, що відповідач не довів неспівмірність витрат, не спростовують правомірності дій суду першої інстанції, оскільки обов`язок оцінки співмірності витрат покладено саме на суд, який вправі здійснювати таку оцінку з урахуванням усіх обставин справи, незалежно від активності сторін.

Отже, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому повноважень, із дотриманням принципів змагальності та диспозитивності, а наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів і не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення в цій частині.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу та їх неспівмірності виконаним адвокатом роботам і витраченому часу є безпідставними.

Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, виходив із критеріїв, визначених статтями 137, 141 ЦПК України, зокрема врахував складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на їх виконання, а також принцип розумності та співмірності таких витрат. Саме з урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої суми витрат, що відповідає усталеній судовій практиці та вимогам процесуального закону.

Посилання ОСОБА_2 на те, що значна частина доказів на підтвердження витрат була подана лише разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України такі докази можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови заявлення відповідного клопотання до закінчення судових дебатів. Як встановлено судом, заява про розподіл судових витрат була подана у визначеному законом порядку, а тому підстави для залишення її без розгляду відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Розглядаючи спір, суд першої інстанції в цілому правильно встановив фактичні обставини та дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для стягнення аліментів і часткового відшкодування витрат на правничу допомогу, однак допустив окремі помилки у застосуванні норм матеріального права, безпідставно визначивши початок стягнення аліментів з дня звернення до суду з позовом, не врахувавши встановлені у справі обставини щодо фактичного проживання дитини.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Пузира В. О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга адвоката Калінки-Бондар О. Б., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга адвоката Калінки-Бондар О. Б., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року підлягає залишенню без задоволення, рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року в частині визначення строку, з якого підлягають стягненню аліменти на утримання дитини, зміні.

В іншій частині рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду підлягає зміні лише в частині дати початку стягнення аліментів, а в інші частині рішення залишається без змін, апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пузира Владислава Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката Калінки-Бондар Олександри Богданівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу адвоката Калінки-Бондар Олександри Богданівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року в частині визначення строку, з якого підлягають стягненню аліменти на утримання дитини, змінити.

Стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розпочати починаючи з 25 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06.04.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник