Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №345/6600/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/6600/25

Провадження № 33/4808/210/26

Категорія ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Саламандика А.І.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Саламандика А.І. на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення:

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП - у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в сумі складає 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;

- за ст. 124 КУпАП - у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в сумі складає 850,00 грн.;

у відповідності до ст. 36 КпАП України, остаточне покарання визначено адміністративне стягнення - у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в сумі складає 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 665 грн. 60 коп. судового збору, -

в с т а н о в и в :

Судом встановлено, що адміністративні правопорушення вчинено за наступних обставин:

12.11.2025 р. в м. Калуш, вул. Івано-Франківська, 4А, водій гр. ОСОБА_2 керував т/з ВАС 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці події та в медичному закладі водій відмовився.

Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 12.11.2025 р. р. в м. Калуш, вул. Івано-Франківська, 4А, водій гр. ОСОБА_2 керував т/з ВАС 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним здійснив наїзд на електроопору. Внаслідок ДТП пошкоджено електроопору, автомобіль отримав механічні пошкодження, водій отримав тілесні ушкодження.

Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п. 12.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Саламандик А.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.01.2026 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а провадження по справі закрити.

Вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції використав обставини ДТП як підґрунтя для висновку про наявність складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, свідчать що ОСОБА_2 не висловлював чіткої, однозначної та усвідомленої відмови від проходження огляду на стан спьяніння, не виголошував фрази, які б свідчили б про відмову, у певні моменти перебував у стані, що становить під сумнів його здатність усвідомлювати значення своїх дій.

Звертає увагу, що у матеріалах міститься наявні 11 окремих файлів з бодікамер працівників поліції, які вказують, що відеозапис не є безперервним, що він розпочинається після виникнення події ДТП, не містить моменту керування ТЗ, не фіксує початок спілкування та не відображає повну процедуру пропозиції та проходження огляду.

Стверджує, що у матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ, який би підтверджував факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом у момент, що інкримінується.

Вказує, що письмові пояснення свідка без його допиту в суді першої інстанції слід вважати недопустимим доказом, оскільки вони містять певні суперечності.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на відеозаписах, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_2 заперечував факт керування транспортним засобом, заперечував факт в`їзду в опору, не погоджувався з викладеними обставинами, не підписував жодних документів.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.

Зі змісту доводів захисника адвоката Саламандика А.І. вбачається, що ОСОБА_2 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_2 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник ОСОБА_2 адвокат Саламандик А.І. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши сторону захисту, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За змістом рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії», протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред`явлений особі, яка притягається до відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Так, в рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Згідно приписів ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив протоколи про адміністративні правопорушення від 12.11.2024 щодо ОСОБА_2 та надав їм належну правову оцінку.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511344 від 12.11.2025 року (а.с. 1), вбачається 12.11.2025 року о 21 год. 15 хв. в м. Калуш, вул. Івано-Франківська, 4а, водій ОСОБА_2 , керуючи ТЗ ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 . не врахував дорожньої обстанови, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснив наїзд на електроопору. Внаслідок ДТП пошкоджено електроопору, автомобіль отримав механічні пошкодження, водій отримав тілесні ушкодження, чим порушив п. 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511355 від 12.11.2025 року, вбачається, що 12.11.2025 року о 21 год. 15 хв. в м. Калуш, вул. Івано-Франківська, 4а, водій ОСОБА_2 , керуючи ТЗ ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 . перебувачи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці події та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що висунуті ОСОБА_2 обвинувачення носять конкретний характер та дозволяли останьому зрозуміти суть обвинувачення та забезпечити ефективний захист своїх інтересів в суді.

Так, відповідно до вищевказаних протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 звинувачується в тому, що не врахував дорожньої обстанови, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснив наїзд на електроопору та на вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушив п. 12.1 та п.2.5 ПДР України.

Протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те особою - інспектором Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Бабієм В.М. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний уповноваженою на те особою. ОСОБА_2 від підпису відмовився.

Даними відеозаписів встановлено, що ОСОБА_2 був ознайомлений зі змістом протоколів, з правами та обов`язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, з інформацією про розгляд справи в Калуському міському суді.

Протоколи про адміністративні правопорушення, на думку апеляційного суду, містять достатні та переконливі дані, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій, свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутих обвинувачень, наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.

Протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП і не містять недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи стосовно того, що ОСОБА_2 не може бути суб`єктом правопорушень, оскільки не керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 і не вчиняв дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вищевказані доводи носять суперечливий та непослідовний характер, суперечать встановленим судом фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені судом першої інстанції.

Так, відповідно до статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до протоколів про адміністративні правопорушення відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративні правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчинених адміністративних правопорушень.

Зокрема, відеозаписами зафіксовано (файл 0000000_0000002025112213049_0021) як працівник поліції прибуває на місце ДТП за викликом, де знаходиться істотно пошкоджений транспортний засіб та карета ШМД, в якій знаходиться ОСОБА_2 , якого обстежують лікарі. Працівник поліції встановляє обставини за яких обставин сталося ДТП, намагається з`ясувати вказані обставини у водія транспортного засобу. Водій ОСОБА_2 , якій має явні ознаки сп`яніння у вигляді порушення мови, невідповідності своїй поведінки наявній ситуації, повідомляє, щоб йому показали, що його транспортний засіб знаходиться біля електроопори. Працівник поліції намагається отримати від водія ОСОБА_2 обґрунтовану відповідь щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, однак останій відмовляється надавати будь які пояснення та уникає відповіді на поставлені запитання. Відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції спілкується за свідком ОСОБА_4 , який зателефонував про наявність дорожньо-транспортної пригоди на телефоний номер 102. Відеозаписом зафіксовано, як свідок ОСОБА_5 повідомляє, що не бачив як сталося саме ДТП, однак бачив події, які сталися через кілька секунд після та стверджує, що саме ОСОБА_2 , який знаходиться в кареті ШМД був водієм ТЗ за участю якого сталося ДТП. Звертає увагу поліцейського на те, що ОСОБА_2 перебуває у стані сильного сп`яніння. Після цього водія ОСОБА_2 просять надати документи для встановлення особи, однак той виммагає, щоб йому показали його транспортний засіб. Після цього працівник поліції та водій виходять із карети ШМД та оглядають місце ДТП. Водій ОСОБА_2 повідомляє, що він вперше бачить цей ТЗ, і вимагає, щоб працівники поліції доказали, що це саме його ТЗ. Водія повторно просять надати документ, що посвідчує особу, однак водій нічого не надає. Згодом працівник поліції встановлює особу водія, яким є ОСОБА_2 та запитує його як сталася ДТП. ОСОБА_2 повідомляє, що це не його ТЗ. Після цього, ОСОБА_2 повідомляють, що в нього вбачають ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення вимови, запитують чи вживав той алкогольні напої, водій повідомляє, що ні, після чого йому пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою сертифікованого приладу або проїхати в медичний заклад для проходження огляду. Водій ОСОБА_2 повідомив, що не буде проходити огляд.

(файл 0000000_00000020251112213549_0022, 0000000_00000020251112213133_0083, 0000000_00000020251112213633_0084) Працівник поліції повідомив, що для надання медичної допомоги водій може проїхати окремо та запитав чи бажає водій проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водій ОСОБА_2 мовчав, та на повторювальні запитання працівників поліції щодо огляду в медичному закладі нічого не відповідав. Працівники поліції повідомили, що такі дії водія ОСОБА_2 будуть розцінені як відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим щодо водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_2 було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Водій кивнув на знак згоди із ознайомленими правами. На запитання працівників ШМД щодо надання медичної допомоги водію, останній також кивнув на знак згоди. ОСОБА_2 госпіталізували працівники ШМД, працівники поліції повідомили, що хай водій перебуває у них до приїзду поліції, а поки його транспортний засіб евакуюють. Далі працівник поліції відбирає пояснення у заявника щодо обставин ДТП.

(файл 0000000_00000020251112214049_0023, 0000000_00000020251112214549_0024, 0000000_00000020251112215049_0025) свідок ОСОБА_5 надає пояснення працівнику поліції щодо ДТП.

(файл 0000000_00000020251112215641_0026) ОСОБА_2 сидить в транспортному засобі працівників поліції, на питання працівника поліції погоджується, що він відмовився від госпіталізації до медичного закладу. ОСОБА_2 повідомляють, що відносно нього буде складено протокол за ст. 124 КУпАП за наїзд на електроопору, а також за ч.1 ст. 130 КУпАП. Водій запитав, чи він їхав тим ТЗ, працівник поліції повідомив, що є свідки, які надали показання в яких зазначають, що саме ОСОБА_2 був водієм ТЗ за участю якого відбулося ДТП. Водія повідомили, що дані протоколи будуть розглянуті Калуським міськрайонним судом за викликом. Просять водія надати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повідомляють що сам ТЗ евакуйовано на арешт майданчик. Водія ознайомлюють зі складеною схемою ДТП. Водій повідомив, що він ознайомлений зі схемою, спочатку погоджується розписатися про ознайомлення, однак потім відмовляється та вказує, що н він в`їхав в електроопору. Водія ознайомлюють зі складеним актом огляду, водій відмовився від підпису про ознайомлення. Від підпису про ознайомлення із актом відсторонення особи від керування транспортним засобом водій відмовився.

(файл 0000000_00000020251112230220_0027, 0000000_00000020251112230721_0028) працівники поліції складають протоколи про адміністративні правопорушення, згодом ознайомлюють водія із складеним відносно нього протоколом за ст. 124 КУпАП.

(файл 0000000_00000020251112231220_0029) від підпису про ознайомлення із протоколом за ст.. 124 КУпАП ОСОБА_2 відмовився. Водія ознайомлюють зі складеним відносно нього протоколом за ч.1 ст. 130 КУпАП, водій відмовився від підпису, запитував де його машина.

Так, зафіксовані відеозаписами бодікамер поліцейських обставини, безумовно стосуються вчинених ОСОБА_2 правопорушень, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вищевказані відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагало від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Зі змісту обставин, які зафіксовані на місці події, пояснень свідка ОСОБА_5 та поведінки ОСОБА_2 , вбачається, що саме він був водієм транспортного засобу, вчинив дорожньо-транспортну пригоду та здійснив наїзд на електроопору внаслідок чого пошкодив транспортний засіб.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.(ВС/ККС № 751/11193/16 від 20.06.2019).

В рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Так, за своїм правовим змістом керування транспортним засобом полягає у отриманні реальної можливості контролювати використання транспортного засобу за своїм цільовим призначенням.

Про наявність такої можливості може свідчити отримання доступу до керування транспортним засобом, зокрема безпосереднє перебування на місці, яке передбачено для здійснення керування транспортним засобом, здійснення сукупності дій, які стосуються оцінки технічного стану транспортного засобу та вибір подальших керівних дій щодо використання транспортного засобу та їх реалізація.

Таким чином, дії спрямовані на використання транспортного засобу з метою його цільового призначення (включення запалення транспортного засобу, заведення двигуна автомобіля та інше ) необхідно вважати такими, що безпосередньо пов`язані із керуванням транспортним засобом.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення водія ОСОБА_2 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на ОСОБА_2 , як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками сп`яніння.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп`яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що поведінка водія транспортного засобу ОСОБА_2 на місці дорожньо-транспортної пригоди свідчила про його відмову виконувати законні вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018. Правових підстав вважати долучені до матеріалів провадження відеозаписи неналежними чи недопустимими доказами в апеляційного суду немає.

Апеляційний суд, дослідивши дані схеми місця ДТП , яку долучено до матеріалів провадження, звертає увагу на те, що схема складена уповноваженою на те особою - поліцейським СРПП Калуського РВП старшим сержантом поліції Русановський І.І. з відображенням усіх об`єктів (події) саме так, як їх вбачала посадова особа на час складання схеми місця ДТП. Дані схем ДТП від 12.11.2025 року є достатньо інформативними та повністю узгоджуються з фактичними обставинами адміністративного провадження, які зафіксовані як в протоколах про адміністративні правопорушення, так і на оглянутих судом відеозаписах події.

Відповідно до схеми місця ДТП та переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав пошкодження капоту, лівого та правого крила, двох фар, вітрового скла, бампера, лівого колеса, деформований дах, а також пошкоджений підкапотний простір.

Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_5 від 12.11.2024, наданого працівникам поліції, вбачається (а.с. 8), що 12.11.2025 року о 21 год. 15 хв. він рухався на своєму автомобілі в м. Калуш по вул. Івано-Франківсьій та в цей час побачив, як попереду нього автомобіль ВАЗ 3107 д.н.з. НОМЕР_1 заїхав в стовп та водій вказано авто знаходився за кермом. Він спільно з іншими людьми витягли його, оскільки він не міг самостійно вийти. Водій перебував з явними сильними ознаками алкогольного сп`яніння, сильно хитався та не чітко розмовляв. На місце було викликано карету швидкої допомоги та наряд поліції. Працівники поліцїі на місці пропонували водію пройти огляд на тсан алкогольного сп`яніння на місці або в медичному закладі, водій відмовився, після чого був госпіталізований в медичний заклад. Як було встановлено працівниками поліції водієм виявився ОСОБА_2 , який є власником даного ТЗ.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо письмових пояснень свідка, оскільки відповідно до правової позиції, яку висловлено Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року (провадження № 13-47зво22, судова справа № 208/712/19) положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.

Апеляційний суд неодноразово вказував на необхідність, у відповідності до принципу безпосередності дослідження доказів, приймати певні заходи для забезпечення можливості перевірки письмових пояснень свідків шляхом їх допиту в судовому засіданні.

Разом з тим, сторона захисту не наполягала на допиті свідка ОСОБА_5 в суді і апеляційному суду не були надані дані, які вказують на необхідність допиту вищевказаного свідка в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Зокрема, суду не надані дані, які свідчать про те, що вищевказаний свідок у разі його допиту в суді надасть показання на користь сторони захисту, які не будуть відповідати письмовим показанням, що містяться в матеріалах справи та які спростують правильність висновків суду.

Апеляційний суд неодноразово вказував на необхідність, у відповідності до принципу безпосередності дослідження доказів, приймати певні заходи для забезпечення можливості перевірки письмових пояснень свідків шляхом їх допиту в судовому засіданні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Зі змісту матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_2 .

Даними матеріалів провадження (протоколу серії ЕПР1 №511355 (а.с. 2), акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), направлення на огляд від 12.11.2024 р. (а.с. 5), відеозапису) встановлено, що ОСОБА_2 12.11.2025 на місці дорожньо-транспортної пригоди, за наявності ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, які були виявлені працівниками поліції, відмовився виконувати вимогу пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального приладу Драгер та в КНП «Калуська ЦРЛ», чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 124 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з п.12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 ч. 1, ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом допустив порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, саме за невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР України (водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.) його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що доводи захисника адвоката Саламандика А.І. щодо незаконності судового рішення суду першої інстанції, недоведеності обвинувачення і відсутності складу та події правопорушень, є безпідставними та спростовуються сукупністю повторно досліджених судом доказів.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд вважає, що суддя відповідно до приписів 245, 280 КУпАП повно та всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, вчинив ДТП та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини ОСОБА_2 , майновий стан, ставлення до скоєного правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та з урахуванням приписів ч.2 ст. 36 КУпАП, призначив стягнення в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, що відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП. Таким чином, діючий КУпАП не містить поняття давності притягнення до відповідальності, яке пов`язано із часом набуття законної сили відповідним рішенням суду, а тільки містить посилання на час накладення адміністративного стягнення.

Зокрема, строк давності притягнення до відповідальності, це передбачений законом певний проміжок часу з дня вчинення правопорушення і до дня набрання відповідним рішенням законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка від відповідальності.

Разом з тим, накладення адміністративного стягнення здійснюється судом першої інстанції і подальший розгляд провадження судом апеляційної інстанції не впливає на тривалість строку, який встановлений ст.38 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи про скасування постанови суду та закриття провадження, у зв`язку із закінченням на час розгляду справи в апеляційній інстанції строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови, що переглядається, не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Саламандика А.І. залишити без задоволення.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв