Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №348/241/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/241/26

Провадження № 33/4808/250/26

Категорія ст. 122-4 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Романка В.М.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Романка В.М. на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, стягнуто судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2026 о 03 год. 02 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Scania G240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Krone SPD 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Рапопорта в м. Львів, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не реагував на її зміну, не дотримався безпечного інтервалу в результаті чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки Kia Ceed, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Після цього, ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди до якої був причетний, чим порушив п. 2.10.а Правил дорожнього руху. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 та його захисник адвокат Романко В.М. подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 року та винести нову постанову про закриття провадження у справі про адміністратинве правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 та 122-4 КУпАП.

Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, не повно з`ясував обставини справи та не звернув увагу на обставини, які мають суттєве значення для справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку доказам, оскільки суд у своїй постанові вказав, що вина ОСОБА_1 доводиться поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , схемою місця ДТП від 16.01.2026 р. та відеозаписом з камер дорожнього спостереження.

Однак, зі змісту пояснень потерпілого вбачається, що обставин ДТП він не бачив. Звертає увагу на те, що зі змісту схеми ДТП вбачається, що за напрямком руху його автомобіля спершу ідуть уламки, а потім місце зіткнення, звідси вбачається, що удар був з протилежної сторони, а не по напрямку руху його автомобіля, а також що він не причетний до ДТП, оскільки ТЗ потерпілого пошкодив інший ТЗ, який рухався з протилежної сторони.

Вказує, що відеозаписами долученими до матеріалів справи не зафіксовано момент вчинення ДТП. Крім того із даного відеозапису вбачається, що задня ліва частина його причепу проїжджає на відділі 1,20-1,50 м від автомобіля потерпілого, що спростовує викладений механізм ДТП. Також зазначає, що на відеозаписах видно, що вулиця Рапопорта заокруглена вправо і при повороті праворуч задня частина причепу тікає вправо, тобто тікає від автомобіля потерпілого, що спростовує висновок суду про зачеплення задньою лівою частиною причепу припаркованого автомобіля, даний автомобіль до та після проїзду автомобіля ОСОБА_1 залишився на місці, не зсунувся через зіткнення, а також при збільшенні відеозапису перед моментом проїзду його вантажного автомобіля вбачаються вм`ятини на задній частині припаркованого автомобіля Kia Ceed, що підтверджує їх утворення до моменту проїзду його вантажного автомобіля.

Вважає складені протоколи про адміністративне правопорушення, неправомірно складеними, оскільки вони складені через 5-ть днів після ДТП, зі слів потерпілого та їх оформлення та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ДТП не підтверджуються жодними доказами.

До апеляційної скарги були додані фотографії вантажного автомобіля ОСОБА_1 та легкового автомобіля потерпілого. На думку сторони захисту, дані фотографії спростовують зроблені висновки інспектора поліції та суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Романко В.М. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду щодо ОСОБА_1 та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню і постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 .

Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.

При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи та були надані сторонами під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573302 від 23.01.2026 року (а.с. 1), вбачається, що 16.01.2026 о 03 год. 02 хв. в м. Львів, вул. Раппапорта, 7а, водій ОСОБА_1 керуючи сідельним тягачем Scania G240 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Krone SPD д.н.з. НОМЕР_4 , будучи учасником ДТП залишив місце події не повідомивши органи чи підрозділи поліції, чим порушив п. 2.10.а ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573300 від 23.01.2026 року (а.с. 17), вбачається, що 16.01.2026 року о 03 год. 02 хв. в м. Львів, вул. Раппапорта, 7а, водій ОСОБА_1 керучи сідельним тягачем Scania G240 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Krone SPD д.н.з. НОМЕР_4 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою відповідним чином не реагував на її зміну, не дотримався безпечного інтервалу в результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Kia Ceed д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження, чим порушив п.2.3.б, 13.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.. 124 КУпАП.

Вищевказані протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те особою - старшим інспектором ВРОМ ДТП управління патрульної поліції у Львівській області майора поліції Голодригою В.Я., підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Правопорушнику були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Надвірнянському районному суді, ОСОБА_1 розписався про ознайомлення з місцем розгляду справи.

В графі пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573302, зазначено (дослівно): не знав, що вчинив ДТП, тому і поїхав.

В графі пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573300, зазначено (дослівно): з протоколом згідний.

Посвідчення водія у ОСОБА_1 працівниками поліції не вилучено.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП звинувачується в тому, що був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою відповідним чином не реагував на її зміну, не дотримався безпечного інтервалу в результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль та будучи причетним до ДТП залишив місце події.

Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.

Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що у вказаних протоколах про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив заперечення щодо своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди та невинуватості у вчиненні правопорушення, натомість вказав, що зі змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП згоден.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо неправомірності складення протоколів про адміністративне правопорушення у зв`язку з їх оформленням через п`ять днів після ДТП. Сам по собі строк складення протоколу не свідчить про його недопустимість чи незаконність, якщо він складений уповноваженою особою, у межах передбачених законом строків та з дотриманням процесуальних вимог. При цьому протокол ґрунтується не лише на поясненнях потерпілого, а й на інших матеріалах справи, які в сукупності підтверджують обставини правопорушення.

Відповідно до схеми ДТП (а.с. 4-5, 22), з якою ознайомлений потерпілий ОСОБА_2 , вбачається, що транспортний засіб марки KIA CEED, який належить ОСОБА_2 , отримав наступні пошкодження: задньої кришки багажника, задньої правої фари, лакофарбового покриття, задньої правої сторони бампера, задній партронік. На вищевказаній схемі ДТП зафіксовано розташування транспортного засобу марки Kia Ceed, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зазначені уламки, які утворились внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та зазначено місце дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, з матеріалів адміністративного провадження, зокрема рапорту інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції від 16.01.2026 року (а.с. 6, 21) відомо, що екіпаж 601 у Шевченківському районі отримав виклик про ДТП без потерпілих, один з учасників поїхав з місця ДТП, у м. Львів вул. Раппорта, 15. По прибутті виявили заявника ОСОБА_2 , який повідомив, що припаркував ТЗ KIA CEED д.н.з. НОМЕР_3 за вказаною адресою 15.01.2026 року о 22 год. і пішов додому. Зранку виявив пошкодження задньої сторони ТЗ (задній бампер, задня права фара, задня кришка багажника, лакофарбове покриття кузова) і зателефонував 102. На місці наявні камери відео нагляду. Складено схему ДТП, відібрано пояснення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.

Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо обставин за яких було виявлено вчинення правопорушень та складено відповідні протоколи про адміністративні правопорушення.

До матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_2 від 16.01.2026 року (а.с. 7, 23), відповідно до яких 15.01.2026 року о 19 год. 30 він залишив авто на місці для паркування за адресою вул. Рапопорта, 15, приблизно о 22 год. він перебував біля авто та відчинив багажник, щоб дістати особисті речі, станом на той момент ознак ДТП не було. 16.01.2026 року о 07 год. 09 хв. він виїжджав на навчання з курсу «Тактичної медицини». Виїжджаючи з місця паркування автомобіль, який рухався позаду та дав йому можливість виїхати почав йому сигналити. Проїхавши 30 м. від місця паркування, він знову почав йому сигналити, водій знову зупинився на парковці після чого виявив значні пошкодження автомобіля, а саме: пошкодження багажника, заднього бампера, габаритних вогнів. Після виявлення пошкоджень повідомив своє керівництво та викликав наряд поліції.

Зі змісту пояснень ОСОБА_1 від 23.01.2026 року, наданих працівникам поліції (а.с. 8, 24), вбачається, що 16.01.2026 року близько 03 год. в м. Львів вул. Рапопорта. 7а він керував автомобілем Scania д.н.з. НОМЕР_1 p з напів прицепом Krone НОМЕР_2 на вказаній ділянці дороги був утруднений проїзд через велику кількість припаркованих автомобілів. Під час руху на вказаній вулиці, не відчув жодного контакту з припаркованим автомобілем, якби відчув зіткнення обов`язково зупинився, залишився би на місці та оформив дану поді. Не мав жодного наміру приховувати чи уникати відповідальності, оскільки всі документи в порядку, автомобіль застрахований, просто не відчув контакту. В поліцію прибув для оформлення документів на перший виклик.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи, які містяться в матеріалах справи та були надані сторонами по справі.

Апеляційний суд вважає, що наявні відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки отримані у встановленому законом порядку та стосуються подій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено за допомогою стаціонарних відеокамер зовнішнього спостереження.

Зокрема, відеозаписами зі стаціонарних відеокамер зовнішнього спостереження зафіксовано зіткнення транспортних засобів під час дорожньо-транспортної пригоди.

З відеозапису зовнішньої камери спостереження вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася за таких обставин: вантажний автомобіль (фура) рухався вузькою ділянкою дороги, поряд із якою розташована парковка із значною кількістю припаркованих транспортних засобів. Під час руху на заокругленні дороги праворуч, з урахуванням складних погодних умов (ожеледиця, наявність снігового покриву), водій не забезпечив належного контролю за транспортним засобом, унаслідок чого відбулося занесення задньої частини фури, яка здійснила наїзд на припаркований автомобіль потерпілого.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо відсутності фіксації моменту ДТП, оскільки з відеозапису чітко вбачається момент зіткнення транспортних засобів, що підтверджує встановлений судом механізм порожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо неналежної оцінки доказів, оскільки суд першої інстанції дослідив їх у сукупності та надав їм належну правову оцінку. Посилання на те, що потерпілий не бачив моменту ДТП, не спростовує висновків суду, оскільки його пояснення узгоджуються з іншими доказами. Доводи щодо схеми ДТП є необґрунтованими, оскільки вона відображає лише розташування об`єктів після події та оцінюється разом з іншими матеріалами справи. Твердження про можливу причетність іншого транспортного засобу є припущенням і не підтверджене доказами.

Апеляційний суд також відхиляє доводи про те, що додані до апеляційної скарги фотографії спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки, навпаки, зафіксовані на них пошкодження легкового транспортного засобу за своїм характером та локалізацією узгоджуються з механізмом ДТП і свідчать про їх утворення внаслідок контакту з вантажним автомобілем. Такі обставини додатково підтверджують правильність висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд приймає до уваги посилання сторони захисту на наявність певних суперечностей у схемі дорожньо-транспортної пригоди, які свідчать про неправильне визначення працівником поліції місця зіткнення транспортних засобів. Разом з тим, вищевказана неправильність даних у схемі дорожньо-транспортної пригоди не свідчить про помилковість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, які зроблені на підставі сукупності доказів, що містяться в матеріалах провадження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав та інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Зі змісту висунутого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 звинувачується у порушенні вимог пп. 2.3.б, 13.1, 2.10а Правил дорожнього руху України.

Так, відповідно до п. 2.3.б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозицією ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Апеляційний суд вважає, що обставини за яких було вчинено дорожньо-транспортну пригоду повністю спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що він не відчув жодного контакту із припаркованим автомобілем, оскільки враховуючи характер наявних на автомобілі марки Kia Ceed, реєстраційний номер НОМЕР_3 , механічних пошкоджень, він не міг не помітити, що вчинив зіткнення із іншим транспортним засобом.

Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто такою, яка відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху, які є обов`язковими для виконання.

Відповідно до п.п. 2.10 а) ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності досліджених доказів та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та 122-4 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника адвоката Романка В.М. залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника адвоката Романка В.М. залишити без задоволення.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв