Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №344/18842/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/18842/25

Провадження № 22-ц/4808/448/26

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Луганської В.М., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Кіндратишин Л.Р.у м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 29 грудня 2025 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що 21.02.2020 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Крім анкети-заяви відповідачем також підписано за допомогою електронного підпису у вигляді ОТП-паролю Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко визначені узгоджені умови кредитування, строки, процентна ставка та інші істотні умови договору.

Номер телефону, на який надсилався ОТП-пароль, між сторонами погоджено, а саме - його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку він підписав власноруч.

АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі: надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Натомість, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості.

Станом на 09.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «А-БАНК» за Кредитним договором № б/н від 21.02.2020 становить 14 953 грн, яка складається з наступного: 8 551,26 грн - заборгованість за кредитом; 6 401,74 грн. - заборгованість по відсотках; 0.00 грн - пеня; 0 грн - штраф.

Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» вищевказану заборгованість за Кредитним договором № б/н від 21.02.2020 та судові витрати у розмірі 2 422,4 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 грудня 2025 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що суд посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Однак, відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, отже ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.

Доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.

Щодо відмови суду у стягненні процентів вказує, що оскільки позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів, і вже повинен сплачувати процентну ставку.

Вважає, що посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі № 342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником. В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку (як зазначив суд), а також Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, в тому числі процентна ставка.

Вказує, що до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19, в постанові від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20.

Зазначає, що Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку № 1 до Закону України «Про споживче кредитування», і строк кредиту зазначається у розділі № 2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» - 240 місяців.

Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вважає, що вони є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку банк надавав банківську виписку.

Просить скасувати заочне рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 грудня 2025 року. Задовольнити позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник апелянта в апеляційній скарзі просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Відповідач причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом опублікування оголошення про виклик на сайті суду надіслання повісток за останньою відомою адресою проживання та оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності неприбулих учасників справи.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 грудня 2025 року зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.02.2020 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», чим підтвердив свою згоду з тим, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання Банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами не сайті А-Банку (а.с. 16).

21.02.2020 о 16:05 ОСОБА_1 простим електронним підписом підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 17).

Згідно з довідкою за картами АТ «АКЦЕНТ-БАНК» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_3 та видано картки: № НОМЕР_1 строком дії до вересня 2026 року (а.с. 24).

Відповідно до довідки за лімітами АТ «АКЦЕНТ-БАНК», клієнт ОСОБА_1 , кредитний договір б/н від 21.02.2020, за період з 21.02.2020 по 09.10.2025, 21.02.2020 встановлено ліміт - 15 000 грн, 20.03.2020 - зменшення ліміту до 14 819 грн, 31.03.2020 - зменшення ліміту до 14 069 грн, 30.04.2020 - зменшення ліміту до 13 928 грн, 01.07.2020 - зменшення ліміту до 13 439 грн, 29.07.2020 - зменшення ліміту до 13 239 грн, 29.08.2020 - зменшення ліміту до 13 053 грн, 01.10.2020 - зменшення ліміту до 12 870 грн, 31.10.2020 - зменшення ліміту до 12 675 грн, 06.02.2021 - зменшення ліміту до 12 348 грн, 03.04.2021 - зменшення ліміту до 12 110 грн, 30.04.2021 - зменшення ліміту до 11 310 грн (а.с. 23).

Згідно виписки по картці № НОМЕР_2 від 09.10.2025 за період з 21.02.2020 по 09.10.2025 сума витрат за період - 33 848 грн, сума зарахувань за період - 18 895 грн, сума комісій - 407 грн, сума кешбеку - 20.27 грн. Відповідач користувався кредитною карткою, здійснював її поповнення, а також відбувалося списання відсотків за використання кредитного ліміту (а.с. 18-22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 21.02.2020, укладеного між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 09.10.2025 заборгованість становить 14 953 грн, з яких: 8 551,26 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (залишок заборгованості за тілом кредиту - 0 грн, залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) - 8 551,26 грн), 6 401,74 грн - загальний залишок заборгованості за процентами (залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість - 0 грн, залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість - 6 401,74 грн), штраф - 0 грн. Процентна ставка за період 21.02.2020-01.06.2021: поточна - 44,4%, прострочена - 88,8%, за період 30.06.2021-09.10.2025: поточна - 40,8%, прострочена - 81,59999999999999 (а.с. 14-15).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користувався кредитом та частково погашав суми заборгованості. Однак, надані АТ «Акцент-Банк» Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-Банку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору. У Анкеті-заяві розмір процентної ставки не зазначений, а в Паспорті споживчого кредиту, що міститься в матеріалах справи, зазначена базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць для різного типу карток. Тоді як матеріали справи не містять інформації, яку саме картку отримав відповідач. Таким чином, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про можливі умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, і його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.

Тому суд вважав, що нарахування позивачем відповідачу відсотків та комісії, що відображено у виписці, та в рахунок чого здійснено списання коштів, внесених відповідачем на погашення заборгованості, не ґрунтується на вимогах закону та здійснено без домовленості сторін.

При цьому, враховуючи, що до суми витрат були безпідставно включені відсотки у сумі 18 546,74 грн, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 8 551,26 грн, що є меншою від суми коштів, що була внесена відповідачем (18 895 грн), то позивачем не надано належних доказів на обґрунтування заявлених вимог.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розробляються банком (у даному випадку - АТ «АКЦЕНТ-БАНК»). Оскільки умови таких договорів формуються банком, вони повинні бути зрозумілими для всіх споживачів та доведеними до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Отже, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що споживач банківських послуг лише приєднується до тих умов, з якими він був ознайомлений.

На обґрунтування заявлених позовних вимог щодо укладення кредитного договору АТ «АКЦЕНТ-БАНК» долучено до матеріалів справи копії підписаних 21.02.2020ОСОБА_1 Анкети-заяви та Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», а також Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-Банку, які розміщені на сайті банку.

Водночас, судом першої інстанції вірно зазначено, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», розміщених на сайті банку, не підписані відповідачем.

Умови та правила надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms), могли змінюватися, відтак кредитор міг долучити до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» у будь-якій редакції, зокрема такій, що є найбільш сприятливою для задоволення позову.

Таким чином, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме цей витяг був доведений до відома ОСОБА_1 , що він ознайомився з ними та погодився, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Також відсутні докази того, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом, їх розміру та порядку нарахування.

В Анкеті-заяві від 21.02.2020, підписаній ОСОБА_1,відсутні умови щодо сплати процентів за користування кредитом, зокрема їх розмір та порядок нарахування, як і будь-які відомості про те, який кредит та яку карту отримує позичальник. Отже, сторони у розумінні вимог цивільного законодавства не погодили розмір процентів та підстави їх стягнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за відсутності підтверджень щодо конкретних Умов та правил надання банківських послуг, запропонованих відповідачу, а також з огляду на відсутність в Анкеті-заяві погодженої сторонами домовленості про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяги з Умов та правил надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не можуть вважатися стандартною (типовою) формою, встановленою для укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки вони не підтверджують належним та допустимим чином ті обставини, що викладені у позовній заяві.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином відсутні підстави вважати, що АТ «АКЦЕНТ-БАНК» і ОСОБА_1обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Що стосується доводів апелянта про те, що до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту банку, а також Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, в тому числі процентна ставка, то апеляційний суд зазначає наступне.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).

Тому посилання АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в апеляційній скарзі на врахування судом постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20) є безпідставним, оскільки дана судова практика не є актуальною.

У Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаного відповідачем 21.02.2020, міститься застереження про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про можливі умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Крім того, в Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» зазначено розміри процентної ставки щодо різних типів кредитного продукту: Картка «Універсальна», картка «Універсальна Gold», картка «Зелена». В той час як підписана відповідачем Анкета-заява від 21.02.2020, окрім анкетних даних ОСОБА_1,не містить жодних відомостей про тип отриманого ним кредитного продукту, картки та ліміту, відсоткової ставки, строку кредитування тощо.

Із наданої позивачем виписки по картці № SAMABWFC10073127702 від 09.10.2025 за період з 21.02.2020 по 09.10.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитом, здійснював часткове погашення заборгованості, в тому числі нарахованих банком відсотків.

Всього ОСОБА_1 використано 14 818,41 грн з 15 000,00 грн ліміту; внесено на карту 18 895,00 грн, в тому числі безпідставно стягнутих відсотків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем фактично сплачено тіло кредиту, а нарахування інших складових кредиту матеріалами справи не підтверджено.

Доводи апеляційної скарги правильності вказаних висновків суду не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального та процесуального права та фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки позов та апеляційна скарга не підлягають до задоволення, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат немає.

За вимогами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, судове рішення у ній в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.М. Луганська

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 06 квітня 2026 року.