Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №349/1275/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 349/1275/25

Провадження № 22-ц/4808/582/26

Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Мальцевої Є.Є., Пнівчук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Рогатинського районного суду від 18 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Рибія М.Г. в м. Рогатині, повний текст якого складено 18 грудня 2025 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17.08.2020 у розмірі 62 157,31 грн, а також витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про падання банківських послуг від 17.08.2020 шляхом застосування цифрового власноручного підпису. Цим самим відповідач підтвердив: отримання примірника договору в мобільному додатку Monobank; ознайомлення та згоду з умовами договору; укладення договору; зобов`язався виконувати умови договору.

Відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,2% місяць.

На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Однак, свої зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Станом на 28.05.2024 у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу II Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28.05.2024 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості.

Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості. У зв`язку з чим та відповідно до п.п. 5.18, 5.19 кредит 27.06.2024 став у формі «на вимогу».

На залишок простроченої заборгованості банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами.

На підставі зазначеного станом на 09.07.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» становить 62 157,31 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 62 157,31 грн; заборгованість за пенею - 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором.

Тому АТ «Універсал Банк» просив суд стягнути зазначену заборгованість з відповідача на його користь та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Рогатинського районного суду від 18 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 20 000,00 грн боргу за кредитним договором. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 974,41 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Акціонерне товариство «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тому суд дійшов передчасних висновків, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. За повідомленням позивача всі Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті Monobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними форматі PDF, із зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті, та часом набуття їх чинності. Також, в мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ.

Таким чином, невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з Анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов`язковість договору.

У підписаній Анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 Анкети-заяви). Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договору, в тому числі погодження сторонами Умов і правил разом з додатками, які є невід`ємною складовою Договору.

При цьому клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього.

Відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил, може бути підтверджено, зокрема та не виключно шляхом: проведенням клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів; введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних Клієнта (відбитки пальців, в тому числі за допомогою технології TouchID, або розпізнавання обличчя, в тому числі за допомогою технології FaceID).

Таким чином, враховуючи те, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), він надавав свою згоду із змінами, доповненням до Договору про надання банківських послуг від 17.08.2020.

Вказує, що у суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі. Крім того, у разі якщо доказ є публічно доступним, то в учасників справи немає необхідності та обов`язку долучати такий у паперовому вигляді до матеріалів справи.

А тому посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними вважає безпідставними.

Посилається на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс 18) щодо презумпції правомірності правочину.

Зауважує, що доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами.

Просить скасувати рішення Рогатинського районного суду від 18 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення Рогатинського районного суду від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у цій справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Тому апеляційним судом переглядається тільки в цій частині.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.08.2020 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, у якій відповідач просив відкрити поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов (а.с. 33).

Зазначив про ознайомлення та погодження відповідача із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг, примірники яких він отримав у мобільному додатку, що підтверджує укладення договору та зобов`язання виконувати його умови.

Також в Анкеті-заяві зазначено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2% на місяць (пункт 3).

Просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі, його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором.

Із копії Довідки про наявність рахунку від 11.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , тип рахунку - картка чорна, валюта рахунку - UAН , статус картки - активна до 07/24 (а.с. 31).

Відповідно до копії Довідки про розмір встановленого ліміту ОСОБА_1 за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17.08.2020 за карткою № НОМЕР_1 станом на 11.07.2025 встановлено, що 06.01.2023 було встановлено кредитний ліміт 2 000 грн, 01.04.2023 - 15 000 грн, 21.07.2023 - 20 000 грн (а.с. 32).

Із виписки про рух коштів по картці від 11.07.2025 за період з 06.09.2020 по 11.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час активно користувався кредитом, здійснював оплату товарів та послуг, перекази, частково погашав кредит. Сума витрат за період: -442 263,05 грн. Сума зарахувань за період: 380 105,31 грн (а.с. 19-30).

Відповідно до доданого до позову розрахунку заборгованість позичальника за Договором №б/н від 17.08.2020 станом на 09.07.2025 становить 62 157 грн 31 коп. та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с. 8-17).

Також позивачем додано до позову Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (а.с. 34-40), Тарифи кредиту Чорна картка monobank (а.с. 41-42),Паспорт споживчого кредиту (а.с. 43-45), Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 45 (зворот)), копіє паспорта позичальника ОСОБА_1 (а.с. 46-47).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується укладення кредитного договору між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 та надання останньому кредитних коштів, ліміт - 20 000 грн. В поясненнях до виписки позивач зазначив, що заборгованість відповідача складається з ліміту - 20 000,00 грн та овердрафту - 42 157,31 грн. Однак, суд вважає, що 42 157,31 грн не є овердрафтом. Ці кошти не були надані відповідачу. Включення процентів на розсуд позивача до суми наданого кредиту не може змінити в односторонньому порядку зобов`язання відповідача зі сплати процентів на сплату кредиту. Водночас Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank) не є частиною кредитного договору, адже не підписані сторонами.

Позивач заявив вимогу про стягнення 62 157,31 грн кредиту («тіла кредиту» в термінології позивача). І не заявляв вимоги про стягнення процентів, неустойки тощо.

Оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), враховуючи необґрунтування позивачем розрахунку 42 157,31 грн, тому стягує тільки наданий та неповернутий кредит - 20 000,00 грн.

Судовий збір судом стягнуто з відповідача на користь позивач пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2020 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою було визначено, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Кредитний договір, укладений між банком та ОСОБА_1 , містить інформацію про розмір відсоткової ставки - 3,2%, договір підписаний сторонами, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконував його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Взяті на себе зобов`язання за договором від 17.08.2020 банк виконав своєчасно і повністю, надавши позичальнику кредитні ресурси.

Однак, отримавши від банку кошти в кредит, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.

АТ «Універсал Банк» на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості.

Також, до позовної заяви АТ «Універсал Банк» надало виписку з рахунку ОСОБА_1 за період з06.09.2020 по 11.07.2025, з якої вбачається надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, факт користування ним карткою, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості.

При цьому виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Надана АТ «Універсал Банк» виписка з рахунку ОСОБА_1 відповідає наданому ним розрахунку заборгованості.

І в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.

Згідно Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, яку банк додав до позову, підписанням договору боржник беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Про зміну дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє клієнта шляхом надсилання повідомлення у мобільний додаток.

Згідно виписки про рух коштів заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 20 000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить -42 157,31 грн.

Банк зазначив, що овердрафт - (мінус) -42 157,31 грн виник наступним чином: якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсотках до погашення, по неустойці. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.

Відповідно до пункту 5.20 розділу 2 доданих до позову Умов обслуговування рахунків фізичної особи в AT «Універсал Банк» термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом З0 днів з моменту виникнення овердрафту.

У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, на власний розсуд, виникла заборгованість.

Вказані доводи позову узгоджуються з наданими позивачем вищевказаними доказами, які відповідач не спростував.

Часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові по справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано.

І наведене спростовує висновки місцевого суду про необґрунтування позивачем розрахунку 42 157,31 грн.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 42 157,31 грн, не врахувавши, що матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі. Як вбачається із виписки про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , останній користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Відповідачем не спростовано розрахунку заборгованості та її відсутності.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, заочне рішення Рогатинського районного суду від 18 грудня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 42 157,31 грн. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржувалося, тому не було предметом перегляду апеляційним судом.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги задоволено повністю, судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 3028,00 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн, а всього 7570,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк».

Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Оскільки ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначною, то судове рішення у ній в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Заочне рішення Рогатинського районного суду від 18 грудня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог та стягнення судового збору скасувати, ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ: 21133352, юридична адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114) заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.08.2020 в сумі 42 157 (сорок дві тисячі сто п`ятдесят сім) грн. 31 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ: 21133352, юридична адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114) 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн 00 коп. сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Є.Є. Мальцева

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 06 квітня 2026 року.