Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №295/739/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/739/26 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 84 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шалоти К.В.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/739/26 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі у вихованні дитини, треті особи : Служба у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Чішман Л.М.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Богунського районного суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , а також визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею.

ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Також просив визначити наступні способи його участі у вихованні дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожна перша та третя п`ятниця, з 18 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. неділі, за місцем його проживання, без участі матері.

Окрім того, просив надати йому можливість спільного відпочинку разом із дитиною - ОСОБА_4 , в літній період, протягом 20-ти календарних днів у місці та в період, визначений за домовленістю між батьком та матір`ю дитини, та надати йому можливість спільного відпочинку разом із дитиною - ОСОБА_4 в зимовий період ,протягом 15 календарних днів у місці та в період, визначені за домовленістю між батьком та матір`ю дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини.

Також просив зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти його про зміну дитиною – ОСОБА_4 , місця проживання, навчання, про її захворювання, виїзд за межі України та його термін та надати йому можливість в період хвороби дочки- ОСОБА_4 , відвідувати її за місцем проживання, перебування чи лікування.

Окрім того, просив зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні із малолітньою дочкою – ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 30 грудня 2026 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2026 року виділено в самостійне провадження первісні позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, а також визначення способу участі у вихованні дитини.

19 січня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Денисенко В.М., подала до суду заяву, в якій просила вжити заходів забезпечення зустрічного позову шляхом встановлення тимчасового, до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, визначення способів участі батька у вихованні дітей, а саме: встановлення зустрічей ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері – ОСОБА_5 , з 19-00 год. кожної першої, другої, третьої та четвертої п`ятниці місяця по 15-00 год. кожної першої, другої, третьої та четвертої неділі місяця, безперервно, за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 ; встановлення зустрічей ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присутності матері ОСОБА_1 , з 18-00 год. по 19-00 год. кожної першої, другої, третьої та четвертої п`ятниці місяця, та з 15-00 год. до 17-00 год. кожної першої, другої, третьої та четвертої неділі місяця, за місцем проживання матері – АДРЕСА_3 .

Також представник позивача за зустрічним позовом просила зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити надання дітей ОСОБА_2 для зустрічей із батьком у встановлений судом графік.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29 січня 2026 року заяву задоволено частково.

Тимчасово, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, забезпечено позов шляхом: встановлення зустрічей ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за згодою дитини, без присутності матері ОСОБА_1 , з 19-00 год. кожної першої та третьої п`ятниці місяця по 15-00 год. кожної першої та третьої неділі місяця, безперервно, за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 ; встановлення зустрічей ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності матері ОСОБА_1 , з 18-00 год. по 19-00 год. кожної першої та третьої п`ятниці місяця, та з 15-00 год. до 17-00 год. кожної першої та третьої неділі місяця, за місцем проживання матері: АДРЕСА_3 , в період часу набрання законної сили ухвали суду та протягом шести місяців, в подальшому – без присутності матері.

Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити надання дітей ОСОБА_2 для зустрічей дітей з батьком у встановлений судом графік побачень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вимоги заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову є тотожними з його позовними вимогами й, частково задовольнивши заяву про забезпечення позову, суд фактично вирішив спір по суті, що не узгоджується з вимогами законодавства.

Звертає увагу суду на відсутність підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення .

Вважає необгрунтованими мотиви суду щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову для запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітніми дітьми та погіршення психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який, як зазначив суд, може бути тривалим. Суд визначив, що розгляд справи може бути тривалим, що призведе до порушення права батька на спілкування з дітьми. При цьому, судом не враховано, що законодавством чітко встановлені строки розгляду справи й тривалий розгляд справи жодним чином не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову. Окрім того, тривалий розгляд справи порушує права не тільки ОСОБА_2 , а також її права як матері малолітніх дітей.

Стверджує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 чиняться перешкоди у спілкуванні з доньками. Вважає, що його звернення до суду із зустрічним позовом зумовлене виключно бажанням зменшити розмір аліментів на утримання дітей, а також його прагненням мати певні переваги при направленні на роботу в іншу місцевість, оскільки він працює у ДСНС. При цьому, ОСОБА_2 не переймається тим, що роз`єднання дітей може їх травмувати.

Звертає увагу, що застосована судом першої інстанції практика Верховного Суду, не є релевантною спірним правовідносинам.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Денисенко В.М., зазначає про те, що встановлений судом графік побачень батька з дітьми не є тотожним позовним вимогам, а застосований судом вид забезпечення позову спрямований виключно на збереження психоемоційного зв`язку її довірителя з доньками. Втрата такого зв`язку призведе до утруднення виконання рішення у цій справі й матиме вкрай негативний вплив на малолітніх дітей.

Наголошує на тому, що ОСОБА_2 має такі ж права й обов`язки стосовно доньок, що й ОСОБА_1 . Таким чином, застосований судом вид забезпечення позову враховує інтереси дітей та сторін, а також сприятиме виконанню рішення суду.

Таким чином, вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини шостої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 1 грудня 2025 року у справі № 752/3128/25 (провадження № 61-9286св25).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Спірні правовідносини стосуються визначення місця проживання дітей та порядку участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення графіку спілкування.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Отже, будь-який сімейний спір стосовно дітей має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дітей.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України « Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України « Про охорону дитинства»).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 9 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 2 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23) та багатьох інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

При вирішенні даного питання суд першої інстанції врахував вищенаведені норми національного та міжнародного права, зокрема, які стосуються забезпечення найкращих інтересів дитини, встановив фактичні обставини у справі, врахував мету забезпечення позову, у тому числі, запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітніми доньками та погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою уникнення можливого негативного впливу на дитину зустрічі батька з донькою ОСОБА_6 необхідно проводити без участі матері, оскільки між батьками виникають конфліктні ситуації.

Водночас, з огляду на вік доньки сторін ОСОБА_7 , суд першої інстанції вірно зазначив про те, що присутність матері при зустрічах дитини з батьком протягом зазначеного судом періоду є обов`язковою.

Вирішуючи спірне питання, суд врахував предмет та підстави позову і зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом : встановлення зустрічей ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за згодою дитини, без присутності матері ОСОБА_1 , з 19-00 год. кожної першої та третьої п`ятниці місяця по 15-00 год. кожної першої та третьої неділі місяця, безперервно, за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 ; встановлення зустрічей ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності матері ОСОБА_1 , з 18-00 год. по 19-00 год. кожної першої та третьої п`ятниці місяця, та з 15-00 год. до 17-00 год. кожної першої та третьої неділі місяця, за місцем проживання матері: АДРЕСА_3 , в період часу набрання законної сили ухвали суду та протягом шести місяців, в подальшому – без присутності матері.

Вказаний захід забезпечення позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення зустрічного позову.

Забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення та свідчить про дотримання судом прав та інтересів дітей, а також справедливого балансу інтересів сторін спору.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновком суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, що не може бути правовою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів наголошує, що, застосувавши такий вид забезпечення позову, суд першої інстанції не вирішував спір по суті, а вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими й вони направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення.

Зроблені судом першої інстанції висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеними у постановах Верховного Суду, що спростовує доводи апеляційної скарги. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновки суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми права, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.

Таким чином, відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 січня 2026 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: