Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №278/5267/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/5267/25 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М.

Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Талько О.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 278/5267/25

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Сірача Володимира Сергійовича на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М. у місті Житомирі,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, а також просила вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

10 листопада 2025 року представник ОСОБА_2 – адвокат Сірач В.С. подав зустрічну позовну заяву про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/5267/25 із 1/9 до 1/16 частини всіх видів доходу (заробітку) до закінчення навчання.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про прийняття зустрічної позовної заяви.

У поданій апеляційній скарзі, адвокат Сірач В.С. просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду.

Зазначає, що обидва позови стосуються аліментних зобов`язань між тими самими сторонами, предмет спору – фінансовий обов`язок відповідача перед дітьми, що досягли повноліття та продовжують навчатись, рішення за зустрічним позовом прямо впливає на можливість виконання вимог за первісним позовом, що прямо формує взаємопов`язаність.

Вказує, що суд помилково ототожнив "різні діти" — з "різними правовідносинами". Обидві доньки є спільними дітьми сторін, проживають з позивачкою, досягли повноліття, продовжують навчання та отримують аліменти від відповідача за первісним позовом.

Крім того, відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви порушує принцип недискримінації інтересів дітей та суперечить вимогам Сімейного кодексу України та Конвенції про права дитини.

Утримання дітей їхніми батьками регулюється Сімейним кодексом України як єдина система аліментного обов`язку, який стосується усіх дітей без винятку. Суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті зустрічного позову на тій підставі, що аліменти стосуються “іншої дитини”, фактично: ігнорує єдність аліментного обов`язку батька щодо всіх своїх дітей, створює ситуацію, за якої інтереси однієї дитини мають пріоритет над інтересами іншої, формує нерівний підхід до дітей одного й того ж батька і матері, які однаково є повнолітніми та продовжують навчання, що є недопустимим з точки зору принципів сімейного права.

Відмова суду розглядати зустрічний позов спільно з первісним позбавляє суд можливості всебічно оцінити реальний обсяг аліментного обов`язку платника, робить неможливим встановлення справедливого балансу між інтересами ОСОБА_5 та інтересами Соломії, штучно створює ситуацію, у якій одна дитина отримує пріоритетне фінансове забезпечення на шкоду іншій.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).

Частина 1 статті 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно частин 1-3 статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Установлено, що постановою Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у справі №278/2747/23 стягнуто із ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/9 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства України, зустрічний позов приймається судом до спільного розгляду з первісним позовом за умови, що обидва позови взаємопов`язані, зокрема виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може повністю чи частково виключити задоволення первісного позову.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред`явленого до нього позову.

Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов у залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (частина 3 статті 199 СК України).

Згідно з постановами Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №910/18778/20, від 22 квітня 2019 року у справі №914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Первісний позов спрямований на вирішення питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини — ОСОБА_6 , яка продовжує навчання. Натомість у зустрічному позові ОСОБА_2 просить зменшити розмір аліментів на іншу дитину — ОСОБА_5 .

Таким чином, заявлені вимоги, стосуються різних осіб (різних дітей), виникають з різних матеріально-правових підстав, не пов`язані між собою єдиним предметом доказування.

Крім того, задоволення зустрічного позову про зменшення розміру аліментів на ОСОБА_5 жодним чином не впливає на вирішення первісного позову про стягнення аліментів на Соломію, не виключає і не обмежує можливість його задоволення.

Отже, між первісним та зустрічним позовами відсутній взаємний зв`язок, який є необхідною умовою для їх спільного розгляду.

За таких обставин зустрічний позов не відповідає критеріям, встановленим процесуальним законом для його прийняття до спільного розгляду з первісним позовом.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що законодавцем передбачена можливість зменшення Розміру аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).

Доводи апеляційної скарги, яка по суті дублює зустрічний позов, не можуть бути підставами для скасування ухвали суду, яка постановлена у відповідності до норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Сірача Володимира Сергійовича залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді