Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №175/14404/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/990/26 Справа № 175/14404/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В. за участю захисника Хараїм О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції, апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. на постанову суді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.01.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм в ТОВ «ОСКАРТРАНС ПЛЮС», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

ВСТАНОВИВ:

Обставини встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 10.08.2025 о 09:05 год. у м. Краматорську на перехресті вул. Волгівська та вул. Коцюбинського водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Opel» Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі м. Краматорська відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

З таким судовим рішенням не погодилась захисник Хараїм О.В. та оскаржила в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови нею було отримано 14.02.2026 року у зв`язку з чим остання була позбавлена можливості оскарження апеляційного рішення у встановлені законом строки.

В апеляційній скарзі захисник Хараїм О.В. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, а викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що матеріали провадження не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, фіксації руху вказаного транспортного засобу, підстав для законної зупинки та відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Зазначає про порушення працівниками патрульної поліції порядку проведення огляду водія, оскільки ознак сп`яніння не було виявлено, перевірено та доведено у встановлений законом спосіб.

Звертає увагу суду, що направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я та рапорт поліцейського не є належними та допустимими доказами, які доводять вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні.

Також в своїй апеляційній скарзі, сторона захисту просить врахувати особу ОСОБА_1 , та вирішити питання щодо можливості застосування до нього більш м`якого стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом.

Позиції сторін в суді:

Захисник Хараїм О. В. в судовому засіданні підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу та просила її задовольнити з зазначених в ній підстав.

Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. З`ясувавши думку захисника, яка не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Висновки суду:

Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому порядку.

Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418273 від 10.08.2025 зміст якого викладено вище, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;

направленням на медичний огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції до закладу охорони здоров`я КНП «МЦЛПЗ м. Краматорськ», у зв`язку із виявленням у нього поліцейськими ознак сп`яніння: почервоніння шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, в якому зазначено - огляд не проводився ;

диском з відео-записом з боді-камери поліцейського, на якому зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення;

рапортом інспектора Мартиненка В. від 10.08.2025, згідно якого на підставі наказу командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , під час перевірки документів у водія виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, однак останній відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я м. Краматорська.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп`яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.

Вищезазначений порядок працівниками поліції дотриманий.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту про відсутність в матеріалах провадження доказів на підтвердження факту керування та факту руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 та зазначає, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами, в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були зафіксовані на нагрудні відеокамери патрульних поліції.

Перевіряючи вказаний довод апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 підтвердив керування транспортним засобом Opel» Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім того, під час спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факту керування вказаним транспортним засобом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказану позицію сторони захисту сприймає як намагання уникнути ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за інкриміноване йому правопорушення. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції відноситься до заявлених захисником доводів критично та не приймає до уваги.

Твердження сторони захисту щодо незаконної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 спростовується рапортом поліцейського згідно якого, 10.08.2025 року на виконання наказу командування ОСУВ «Хортиця» від 09.8.2022 року згідно п.7 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було зупинено транспортний засіб «Opel» Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Щодо правомірності зупинки транспортного засобу згідно п.7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, апеляційний суд зазначає наступне.

Під час дії режиму воєнного стану поліцейські наділені повноваженнями зупиняти будь-які транспортні засоби для перевірки документів, перевірки осіб. ОСОБА_1 було зупинено інспектором взводу №2 роти 1 БПП в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП Мартиненком В. в м. Краматорськ Донецької області, що відноситься до прифронтової території, керуючись наданими їм повноваженнями, а отже порушення порядку процедури зупинки транспортного засобу з боку поліцейських, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відсутність на запису факту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, ніяким чином не впливає на склад вказаного адміністративного правопорушення та не спростовує факт порушення особою п. 2.5 ПДР України. Натомість відсторонення особи на підставі частини 1 ст. 266 КУпАП від керування транспортним засобом є лише процедурним аспектом і не впливає на законність огляду такої особи на стан сп`яніння працівниками поліції.

Доводи сторони захисту про недоведеність працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, не спростовують вини ОСОБА_1 , оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп`яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп`яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп`яніння не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду.

Виявлення ознак сп`яніння є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп`яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп`яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду. Водієм в свою чергу не виконано вимогу поліцейського та не пройдено огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Одночасно з тим, апеляційний суд вказує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418273 від 10.08.2025 року містить перелік виявлених у водія ОСОБА_1 ознак сп`яніння, які було оголошено останньому, що підтверджено наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР – не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

На підставі вище викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Доводи апеляційної скарги про не вручення ОСОБА_1 направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я не заслуговують на увагу, оскільки не мають істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу.

Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд.

Апеляційний суд наголошує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документами, якими поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами і якщо інформація із рапорту та протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується іншими доказами, то такі документи обов`язково повинні бути взяті до уваги при вирішенні питання наявності або відсутності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Тому твердження апелянта про те, що рапорти, які є в матеріалах справи не повинні братись до уваги не є слушним.

З приводу доводів захисника про застосовування аналогії права, а саме вимог ст. 69 КК України та не накладати на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, а обмежитись штрафом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з обов`язковим додатковим стягненням позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними.

Загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення – у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону та не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 на підставі ст. 69 КК України у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, а будь-яких доказів щодо відсутності у його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Хараїм О.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді.

Апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.01.2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: