Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №205/6694/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3881/26 Справа № 205/6694/22 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

Учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Курбанова Н.М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2022року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом проти ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 в якому вимагали стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування 31908,86грн, а також 3554,48грн інфляційні витрати, 6958,75грн - пені, 529,77грн – три проценти річних. Також просили стягнути з ОСОБА_3 1000грн франшизи, 111,39грн інфляційні витрати, 218,08грн - пені, 16,16грн – три проценти річних.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожен окремо, просили стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду по 20 000 гривень кожному із позивачів.

Існування таких вимог позивачі пов`язували із тим, що 19 грудня 2021року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «HONDA» CR-V, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «СТ «ВУСО» згідно поліса ОСЦПВВНТЗ № 206656490 та транспортного засобу «HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Вина ОСОБА_3 підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2022року у справі 205/45/22. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_1 та завдано матеріальні збитки. Відповідач ПрАТ «СТ «ВУСО» здійснив страхову виплату у розмірі 8 232,41грн.

Проте, судовим експертом Дроздовим Ю.В. виконано висновок № 5501/22 від 08 лютого 2022року, згідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_1 , складає 47907,46грн. На запит адвоката страхова компанія направила звіт № 78-D/10/83 від 13 травня 2022року, згідно якого вартість відновлюваного ремонту з врахуванням зносу склала 17 312,32грн. У травні 2022року страховою компанією – відповідачем здійснено страхову виплату у розмірі 6766,19гривень, а всього станом на 01 вересня 2022року виплачено 14 998,60гривень, без згоди позивача на розмір страхового відшкодування, з яким він не згодний. Страхова компанія не відповіла на запити адвоката щодо не врахування висновку № 5501/22 від 08 лютого 2022року судового експерта Дроздова Ю.В., який особисто оглянув пошкоджений транспортний засіб, робив відповідні заміри та фотографії.

Позивачі вважають даний висновок належним та допустимим доказом та страхова компанія повинна виплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування саме з суми, визначеної експертом ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 - задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 5661,77грн - недоплачену суму страхового відшкодування, штрафні санкції — 2079,45грн, а всього 7 741,22грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 франшизу за полісом в розмірі 1000,00грн а також штрафні санкції в розмірі 346,07грн, а всього 1346,07грн.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4818,75грн, які складаються із 922,40грн судового збору та 3896,35грн витрат на правову допомогу та оплату за проведення експертиз, тобто по 2409,36грн з кожного.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 922,40грн на користь держави, по 461,20грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 922,40грн на користь держави, по 461,20грн з кожного.

У задоволені іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат виходив з вимог статті 141 ЦПК України та вирішив розподілити їх саме зазначеним у рішенні суду чином.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

09 січня 2026року ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025року.

В апеляційній скарзі заявник частково не погодився з висновками суду та висловив вимогу про зміну рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції неправильно здійснив розподіл судових витрат, в тому числі судового збору, витрат на проведення експертиз та витрат на професійну правничу допомогу.

Наголошував, що судом першої інстанції були допущені арифметичні та процесуальні помилки, що призвело до некоректного розподілу судових витрат.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

19 січня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Новокодацького районного суду міста Дніпра цивільну справу №205/6694/22; та 02 лютого 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 на праві власності належить автотранспортний засіб «HONDA HONDA ACCORD», 2007року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 /а.с. 12-13 т.1/.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2022року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено штраф в розмірі 850 гривень. Обставинами справи встановлено, що 19 грудня 2021року о 17-30 год у м. Дніпро на перехресті пр. С. Нігояна та вул. Мічуріна водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу у русі та скоїв зіткнення з автотранспортним засобом « HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автотранспортні засоби отримали пошкодження, чим була спричинена матеріальна шкода /15-16 т.1/.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 перед третіми особами була застрахована в ПрАТ «СК`ВУСО», поліс ОСЦПВВНТЗ № 206656490, строк дії якого визначений з 10 листопада 2021року по 09 листопада 2022року, розмір франшизи був встановлений в розмірі 1000гривень, страхова сума за шкоду, заподіяну майну визначена в розмірі 130000гривень /а.с.16 т.1/.

Згідно висновку експерта № 5501/22 ОСОБА_4 товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику автотранспортного засобу, складеного 08 лютого 2022 року, зробленого для подачі в суд/або страхову компанію, вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин « HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 44 401гривню без врахування ПДВ. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику « HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 47 907, 46 гривень /а.с.18-46 т.1/.

Згідно звіту № 78-D від 19 грудня 2021року оцінювача ОСОБА_5 , про визначення вартості майна, проведеного на замовлення відповідача - ПрАТ «СК`ВУСО», вартість матеріального збитку без врахування втрати товарної вартості, заподіяної власнику майна « HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_2 ,станом на 19 грудня 2021року, складає 17 260,32гривні /а.с. 48-69 т1/.

ПрАТ «СК`ВУСО» страховими актами № 2209564-1та 3 2209564-2 від 18 травня 2022року було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхове відшкодування відповідно 8 232, 41грн та 6766, 19грн /а.с.71-72 т.1/.

Ухвалою суду від 02 червня 2023року за клопотання сторін по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 22 лютого 2024року відновлено провадження по справі у зв`язку із надходженням 22 лютого 2024року до суду клопотання судового експерта Телятнікова С.М. про неможливість надання висновку транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №205/6694/22.

07 червня 2024року ухвалою суду клопотання представника відповідача ПрАТ «СК «ВУСО», Сокол Д.В. про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи – задоволено. Призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якою доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та провадження по справі зупинено.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 03 березня 2025року № 8458/24-54, вартість відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу «HONDA ACCORD», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, спричиненого пошкодженнями в наслідок ДТП, яка мала місце 19 грудня 2021року (без урахування складової ДТП на дату ДТП) , складає 21 660,37гривень /а.с.40-51 т.2/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Враховуючи те, що рішення суду оскаржене лише в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025року перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

При розподілі судових витрат суд першої інстанції виходив з вимог статті 141 ЦПК України та вирішив розподілити їх саме зазначеним у рішенні суду чином.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно частин першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, які у даній справі складаються з судового збору, витрат на проведення експертиз та витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вимог закону не врахував та не правильно здійснив розподіл судових витрат, у зв`язку з чим, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність здійснити інший розподіл судових витрат у справі.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У 2022році в Україні прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022року становив 2481,00грн.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою — підприємцем ставка судового збору складала: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Один відсоток від ціни позову у даній справі складає менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тож судовий збір складав саме 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022року — 2481,00грн, складало 2481 х 0,4 = 992,40грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулись до суду із вимогами майнового характеру у загальній сумі 84 297,93грн та станом на день подання позову у 2022році сплатили судовий збір по 992,40грн, що відповідає вимогам ЗУ “Про судовий збір”.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а судовий збір у розмірі 992,40грн був мінімальною ставкою судового збору, саме 992,40грн підлягають стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1 по 496,20грн з кожного.

Водночас, жодні з позовних вимог позивача ОСОБА_2 судом не задоволені, тож судовий збір сплачений ним за подання позову залишається за ним та розподілу не підлягає.

Щодо витрат на правничу допомогу та проведення експертизи понесених позивачами.

Як встановлено судом, дійсно на підтвердження надання правової допомоги представником позивачів адвокатом Боровик Л.О. надано суду ордери на надання правничої (правової) допомоги /а.с.79-80 т.1/, договори про надання правової допомоги від 09 липня 2022року б/н з додатковими угодами №1, укладені з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с. 76-77 т.1/, додатковою угодою № 1, укладеною з ОСОБА_2 розмір гонорару адвоката при наданні правової допомоги складає 7500 гривень, а також зазначено умови та порядок розрахунків.

Згідно довідок про надання правничої допомоги від 11 жовтня 2022року, вартість наданих юридичних послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складає 7500,00грн відповідно кожному та даною довідкою адвокат підтвердив отримання вказаних коштів від позивачів /а.с.81-81зв т.1/.

10 липня 2023року між адвокатом Боровик Л.О. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору, де визначено доплату гонорару у розмірі 3500грн /а.с.7об т.2/.

Крім того, 15 січня 2024року між адвокатом Боровик Л.О. та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою визначено додаткова оплата гонорару у розмірі 3500грн /а.с.7 т.2/.

Також 01 січня 2025року між адвокатом та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 3 з сумою гонорару 5000грн /а.с.65 т.3/, також 01 січня 2025року між адвокатом та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 3 на суму гонорару 5000грн.

Представником позивачів надано квитанції: ФОП ОСОБА_6 - товарний чек №с00042829 від 03 жовтня 2022року - заправка 200 гривень, товарний чек від 08 жовтня 2022року на придбання паперу 2пачок по 230 аркушів та скотч, на загальну суму 503гривні, заправка автомобіля на АЗС – 1617,98грн /а.с.141-141 об/.

Водночас, жодні з позовних вимог позивача ОСОБА_2 судом не задоволені, тож витрати на правничу допомогу понесені позивачем ОСОБА_2 залишаються за ним та розподілу не підлягають.

Щодо окремих витрат представника позивачів на заправку автомобіля, папір, канцелярські товари, апеляційний суд відмовляє у їх стягненні з відповідачів, оскільки згідно з переліком наданих послуг, який підписано адвокатом Боровик Л.О., до сум правничої допомоги вже входили витрати адвоката на організаційні питання, в тому числі: витрати на пальне, витрати на роздруківку документів тощо /а.с.81, т. 1/, а тому їх подвійне стягнення є недопустимим.

Що стосується стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи ОСОБА_4 , то у зв`язку із виключенням даної експертизи, як доказу у справі, такі витрати судом також не стягуються.

Тож, позивач ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500грн, 3500грн та 5000грн, разом на суму 16 000,00грн.

Апеляційний суд враховує, що витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: сума позову складає 84297,93грн, позовні вимоги майнового характеру задоволені на загальну суму 9087,29грн, тобто на 10,78% від суми позовних вимог, таким чином витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1 становлять 16 000,00грн х 10,78% = 1724,80грн, тобто по 862,40грн з кожного.

Щодо витрат на правничу допомогу та проведення експертиз понесених відповідачем ПрАТ «СК «ВУСО».

Представник відповідача – ПрАТ «СК «ВУСО» Сокіл Д.В. своєчасно заявила про наявність судових витрат. В обґрунтування заяви направила до суду першої інстанції письмові пояснення та надала відповідні докази витрат на оплату за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи в Київському НДІ судових експертиз в розмірі 8481,60грн, та витрат, пов`язаних із судовою транспортно-товарознавчою експертизою в Дніпропетровському НДІ судових експертиз в розмірі 4 382,32грн.

Крім того, просила стягнути з позивачів витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, які складають 12 250,00грн та надала договір про надання правової допомоги № 1-20 КЮО, додаткову угоду, відповідний розрахунок робіт, виконаних для надання правової допомоги, а також платіжні документи, підтверджуючи оплату вказаних витрат /а.с.98-105 т.3/.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19) зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Встановлено, що представник відповідача – ПрАТ «СК «ВУСО» Сокіл Д.В. надала суду усі необхідні докази, що свідчать про отримання ПрАТ «СК «ВУСО» професійної правничої допомоги.

Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення ПрАТ «СК «ВУСО» витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023року у справі № 591/2393/18.

Оцінюючи заявлений представником відповідача – ПрАТ «СК «ВУСО» Сокіл Д.В. розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, на предмет їх пропорційності складності справи, апеляційний суд вважає, що зазначені представником відповідача витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 12 250,00грн є явно завищеними.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи.

За таких обставин, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме: критерію реальності наданих адвокатських послуг, складності справи та обґрунтованості витрат, апеляційний суд вважає, що на користь ПрАТ «СК «ВУСО» підлягають стягненню 5000,00грн на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Водночас, слід зазначити, що при вирішенні справи по суті спору в основу рішення суду було покладено саме висновок транспортно-товарознавчої експертизи проведений в Київському НДІ судових експертиз, за проведення якого ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило 8481,60грн, такі судові витрати також підлягають розподілу.

Що стосується стягнення витрат, пов`язаних із судовою транспортно-товарознавчою експертизою в Дніпропетровському НДІ судових експертиз в розмірі 4 382,32грн, то у зв`язку із тим, що експертиза так і не була проведена, такі витрати судом не стягуються.

Тож, ПрАТ «СК «ВУСО» понесло витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000грн та 8481,60грн за проведення експертизи, що разом складає 13 481,60грн.

Апеляційний суд враховує, що судові витрати ПрАТ «СК «ВУСО» підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: сума позову складає 84297,93грн, позовні вимоги майнового характеру задоволені на загальну суму 9087,29грн, тобто на 10,78% від суми позовних вимог, таким чином рішення суду ухвалено на користь ПрАТ «СК «ВУСО» на 89,22%, отже судові витрати, які підлягають стягненню з позивачів на користь ПрАТ «СК «ВУСО» становлять 13 481,60грн х 89,22% = 12 028,28грн, тобто по 6014,14грн з кожного позивача.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи /пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України/.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить апеляційний суд та вважає, що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині розподілу судових витрат здійснені з недотриманням норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення в частині розподілу судових витрат та здійснення іншого розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО».

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025року в частині розподілу судових витрат у справі, абзаци 4, 5, 6 резолютивної частини рішення суду — скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 717,20грн, які складаються з 992,40грн судового збору та 1724,80грн витрат на правничу допомогу, тобто по 1 358,60грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» судові витрати у розмірі 13 481,60грн, які складаються з 8481,60грн витрат на проведення експертизи та 5000,00грн витрат на правничу допомогу, тобто по 6 014,14грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2026року.

Судді: