Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №183/4515/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3365/26 Справа № 183/4515/25 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025року, головуючий у суді першої інстанції Парфьонов Д.О.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр», Товариство) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за договорами №2103965641180 та №2104258985029 у розмірі 70 807,30грн.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 11 лютого 2021року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір №2103965641180, відповідно до умов якого фінансова установа надала позичальнику грошові кошти в розмірі 3 600,00грн на умовах строковості, зворотності, платності. Крім того, 11 лютого 2021року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір №2104258985029, відповідно до умов якого фінансова установа надала позичальнику грошові кошти в розмірі 2 200,00грн на умовах строковості, зворотності, платності.

01 грудня 2021року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, згідно з яким права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №2103965641180 та №2104258985029 відступлено ТОВ «Вердикт Капітал».

В подальшому, 10 січня 2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, згідно з яким права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №2103965641180 та №2104258985029 відступлено ТОВ «Коллект Центр».

Вказував, що строк повернення грошових коштів за кредитними договорами настав, але відповідач не виконав свої зобов`язання, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплатив, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість.

Загальний розмір заборгованості за Договором №2103965641180 станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 50 967,79грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 599,00грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 47368,79грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач вважає за можливе стягнути заборгованість у розмірі 39 650,02грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 599,00грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 36 051,02грн.

Загальний розмір заборгованості за Договором №2104258985029, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 31 157,28грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2 200,00грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 28 957,28грн.

А тому, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитними договорами становить 70 807,30грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

26 грудня 2025року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд не звернув уваги на те, що укладення кредитних договорів з відповідачем не підтверджено належними доказами, не доведено, що відповідачка проходила ідентифікацію в електронній системі кредитодавця, отримувала одноразові ідентифікатори та використовувала їх для укладення кредитних договорів.

Вважала, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів відповідачу, а наявна в матеріалах справи банківська виписка не містить відомостей про призначення зарахованих на карку платежів на суми 2 200,00грн та 3 600,00грн.

Також стверджувала, що позивачем не надано доказів переходу права вимоги за кредитними договорами від первісного до нового кредитора.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору, доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

19 лютого 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Коллект Центр» про розгляд справи з викликом сторін. Справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

11 лютого 2021року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання фінансових послуг №2103965641180 «Стандартний», відповідно до умов якого позичальникові надається кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3 600,00грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору договору) 1 рік.

Згідно з пунктом 1.4 зазначеного вище Договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Договір містить реквізити сторін, зокрема прізвище, ім`я та по батькові відповідачки, дані паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, електронну адресу, номер телефону ( НОМЕР_1 ). Договір підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «F2» /а.с.22-23/.

До вказаного договору додані підписані електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором «F2» 11 лютого 2021року: додаток №1 до кредитного договору - заява-анкета (для отримання кредиту); додаток 2 до кредитного договору - графік платежів; додаток № 3 до кредитного договору - паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит /а.с. 23-24/.

Відповідно до листа ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 10 грудня 2024року підтверджено, що на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей Фор Пей» договору про організацію переказів грошових коштів було здійснено наступний переказ грошових коштів: номер карти НОМЕР_2 ; власник карти (емітент) банк Commercial Bank Privatbank; категорія карти MasterCard, час запиту 11 лютого 2021 18:22:29; номер договору згідно інформації від кредитора 2103965641180; сума 3 600грн /а.с. 28/.

Крім того, 11 лютого 2021року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання фінансових послуг №2104258985029 «Стандартний», відповідно до умов якого позичальникові надається кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 2 200,00грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору договору) 1 рік.

Згідно з пунктом 1.4 договору №2104258985029, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Договір №2104258985029 містить реквізити сторін, зокрема прізвище, ім`я та по батькові відповідачки, дані паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, електронну адресу, номер телефону ( НОМЕР_1 ). Договір підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Н2» /а.с.18-19/.

До договору №2104258985029 додані підписані електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором «Н2» 11 лютого 2021року: додаток №1 до кредитного договору - заява-анкета (для отримання кредиту); додаток 2 до кредитного договору - графік платежів; додаток № 3 до кредитного договору - паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит /а.с. 19-20/.

Відповідно до листа ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 10 грудня 2024року підтверджено, що на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей Фор Пей» договору про організацію переказів грошових коштів було здійснено наступний переказ грошових коштів: номер карти НОМЕР_2 ; власник карти (емітент) банк Commercial Bank Privatbank; категорія карти MasterCard, час запиту 11 лютого 2021 18:24:57; номер договору згідно інформації від кредитора 2104258985029; сума 2 200грн /а.с. 29а/.

На виконання ухвали Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025року Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» було надано відповідь №20.1.0.0.0/7-251007/56802-БТ від 10 жовтня 2025року, в якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), контактні дані НОМЕР_5 , фінансовий номер телефону: не був НОМЕР_1 , номер телефону який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 НОМЕР_1 /а.с. 117/.

Як вбачається з виписки за договором № б/н за період з 11 лютого 2021року по 18 лютого 2021року ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_3 11 лютого 2021року було зараховано перекази на суму 2 200,00грн та 3 600,00грн /а.с. 118/.

01 грудня 2021року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, в тому числі за договорами про надання фінансових послуг №2103965641180 та №2104258985029, укладеними з ОСОБА_1 /а.с. 123-126/.

Згідно з витягами з реєстру боржників від 03 грудня 2021року до договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021року, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки: за договором №2103965641180 в сумі 31 092,68грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3599,00грн; заборгованість по процентам - 27 493,68грн; за договором №2104258985029 в сумі 19 008,00грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 200,00грн; заборгованість по процентам - 16 808,00грн /а.с. 133/.

10 березня 2023року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, в тому числі за договорами про надання фінансових послуг №2103965641180 та №2104258985029, укладеними з ОСОБА_1 /а.с. 30-31/.

Згідно з витягами з реєстрів боржників від 10 січня 2023року до договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги №10-01/2023 від 10 березня 2023року, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідачки: за договором №2103965641180 в сумі 50 966,47грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3598,76грн; заборгованість по процентам - 47 367,71грн; за договором №2104258985029 в сумі 31 157,28,00грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 200,00грн; заборгованість по процентам - 28 957,28грн /а.с. 41-42/.

Відповідно до розрахунків заборгованості, складених ТОВ «Коллект Центр» /а.с. 44, 45/, заборгованість відповідачки станом на 27 квітня 2025року становить:

за договором №2103965641180 у розмірі 50 967,79грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 599,00грн; заборгованість за процентами - 47 368,79грн, проте до стягнення заявлена заборгованість у розмірі 39 650,02грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 599,00грн; заборгованість за процентами - 36 051,02грн;

за договором №2104258985029 у розмірі 31 157,28грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 200,00грн; заборгованість за процентами - 28 957,28грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині що відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як суд першої інстанції не в повному обсязі дотримався вимог законодавства щодо законності і обґрунтованості рішення.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

У справі встановлено, що для підписання кредитних договорів ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитні договори.

Тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори не були б укладені.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення нею кредитних договорів, проходження відповідачкою ідентифікації в системі кредитодавця, отримання одноразового ідентифікатора та використання його для укладення кредитних договорів, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Так, зокрема, АТ КБ «ПриватБанк» у своїй відповіді №20.1.0.0.0/7-251007/56802-БТ від 10 жовтня 2025року, яка надана на виконання ухвали Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025року, підтвердив, що в анкетних даних ОСОБА_1 знаходиться номер телефону НОМЕР_1 . При цьому, саме цей номер телефону позичальника зазначений у кредитних договорах, укладених від імені ОСОБА_1 та саме на цей номер телефону мало надходити смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для укладення кредитних договорів.

Крім того, в заявах-анкетах для отримання кредиту від 11 лютого 2021року номером карткового рахунку, на який мають бути перераховані кредитні кошти, позичальником вказано № НОМЕР_2 . Водночас, у вищевказаній відповіді АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано саме карту № НОМЕР_3 .

Більш того, з наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки за договором № б/н за період з 11 лютого 2021року по 18 лютого 2021року вбачається, що на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 11 лютого 2021року було зараховано перекази на суму 2 200,00грн та 3600,00грн. Обставин зарахування цих коштів від кредитодавця відповідачка не спростувала.

Викладене у своїх сукупності разом з доданими позивачем до позовної заяви листами ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 10 грудня 2024року про перерахування коштів за кредитними договорами на карту НОМЕР_2 підтверджує укладення саме відповідачкою кредитних договорів з ТОВ «Служба миттєвого кредитування», а також виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачці у спосіб, обумовлений умовами кредитних договорів на банківську картку, реквізити якої остання самостійно вносила до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора.

Жодних доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Тож, суд апеляційної інстанції вважає доведеним, що кредитні договори укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, їх сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Відповідачка з власної ініціативи звернулась за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ «Служба миттєвого кредитування».

Як вбачається із змісту кредитних договорів між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором під договорами свідчить про її ознайомлення з усіма умовами договору, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Також, апеляційний суд вважає доведеним, що кредитор виконав свої зобов`язання за кредитними договорами, надавши відповідачці грошові кошти у розмірах та на умовах, передбачених кредитними договорами.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення відповідачкою кредитних договорів, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

В даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справі, що переглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними вище договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За договором факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021року ТОВ «Вердикт Капітал» отримав право вимоги за договорами про надання фінансових послуг, укладеними з відповідачем, яке в подальшому відступив ТОВ «Коллект Центр» за договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023 від 10 березня 2023року.

Доводи апеляційної скарги про ненадання доказів переходу права вимоги до відповідача за кредитними договорами від первісного до нового кредитора спростовуються наданими позивачем договором факторингу, договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги та додатковою угодою до нього, актами прийому-передачі реєстру боржників, реєстрами боржників та витягами з реєстрів боржників.

В обґрунтування таких заперечень та підтвердження перед судом наведених обставин скаржником не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів, заперечення скаржника зводяться лише до невизнання ним обставин, на які у позовній заяві посилався позивач. При цьому, обов`язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача, так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази суд апеляційної інстанції вважає переконливішою позицію позивача, яка підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідачки ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.

Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Задовольняючи позов ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачем кредитних договорів та наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 599,00грн за кредитним договором №2103965641180 та у розмірі 2200,00грн за кредитним договором №2104258985029, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

Водночас, стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість за процентами за кредитним договором №2103965641180 у розмірі 36 051,02грн та за кредитним договором №2104258985029 у розмірі 28 957,28грн, суд першої інстанції не врахував наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Між первісним кредитором та відповідачкою дійсно було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, однак, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості нараховані кредитодавцем проценти (у розмірі 36 051,02грн за договором №2103965641180 та у розмірі 28 957,28грн за договором №2104258985029) в рази перевищують суми, отримані відповідачкою у кредит - відповідно 3 600,00грн та 2 200,00грн.

З цього приводу слід зазначити, що відповідачка, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договорів перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Кредитодавець, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами за договором про надання фінансових послуг №2103965641180 від 11 лютого 2021року в розмірі 36 051,02грн та заборгованість за процентами за договором про надання фінансових послуг №2104258985029 від 11 лютого 2021року в розмірі 28 957,28грн не є співрозмірною сумам кредиту за цими договорами у розмірах 3 600,00грн та 2 200,00грн відповідно, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаними договорами до розміру отриманих відповідачкою кредитних коштів.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої заборгованості за процентами за договором №2103965641180 з 36 051,02грн до 3 600,00грн, зменшення стягнутої заборгованості за процентами за договором №2104258985029 з 28 957,28грн до 2 200,00грн та відповідно загальної суми заборгованості з 70 807,30грн до 11 600,00грн.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, законності та обґрунтованості висновків суду ці доводи не спростовують.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 396,78рн (11600,00 / 70807,30 х 2422,40 = 396,85).

Відповідно з позивача ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 797,91грн (59 207,30 / 70 807,30 х 4 542,00 = 3 797,91).

Водночас, згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Застосовуючи частину десяту статті 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, слід остаточно стягнути з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 401,06грн (3 797,91 - 396,85 = 3 401,06).

Отже, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої заборгованості за відсотками, загальної суми заборгованості за кредитними договорами, та скасуванню в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору, а в решті підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за процентами та загальної суми заборгованості - змінити, зменшивши суму заборгованості за процентами за договором про надання фінансових послуг №2103965641180 «Стандартний» від 11 лютого 2021року до стягнення з 36 051,02грн до 3 600,00грн, зменшивши суму заборгованості за процентами за договором про надання фінансових послуг №2104258985029 «Стандартний» від 11 лютого 2021року до стягнення з 28 957,28грн до 2 200,00грн, а також зменшивши загальну суму заборгованості до стягнення з 70 807,30грн до 11 600,00грн.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судових витрат по сплаті судового збору - скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 401,06грн

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2026року.

Судді: