Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №210/3541/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3947/26 Справа № 210/3541/25 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/3541/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.В.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Криворізька міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Горбачевська Ірина Петрівна, на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 грудня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Криворізької міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Рисіної С.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, приватний нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у відповідності до наявних документів у спадковій справі неможливо встановити факт родинних відносин між померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Батько ОСОБА_2 – ОСОБА_3 є рідним братом матері позивача ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 є рідним братом ОСОБА_4 , матері позивача.

У відділі РАЦСу була допущена помилка в написання по батькові матері позивача, замість « ОСОБА_6 » зазначено « ОСОБА_7 ».

Також зазначив, що батько спадкодавця ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та позивач проживали в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та були його співвласниками. Право власності на 11/20 часток житлового будинку належало ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04.11.1982 року та житловий будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки на момент смерті спадкодавець ОСОБА_2 проживав в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з двоюрідним братом ОСОБА_1 , інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає, тому ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину.

Враховуючи викладене, просив суд: встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме що вони є двоюрідними братами; встановити факт прийняття спадщини 11/20 часток житлового будинку з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку ч. 3 ст. 1268, 1270 ЦК України, на підставі постійного проживання на час відкриття спадщини спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 .

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Горбачевська І.П., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог, посилаючись на не повне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, неправильне застосування норм матеріального права, не врахування при винесенні рішення наведених у позові норм чинного законодавства та висновків Верховного Суду щодо встановлення факту родинних зв`язків і факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при оцінці доказів не врахував положення частин першої-другої статті 76, статей 77, 79 ЦПК України. На підтвердження родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , те що вони є двоюрідними братами, було надано свідоцтва про народження їх батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , які є рідними братом і сестрою. Саме зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що батьками записано ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.21), а з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047132207 від 24.08.2024 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_11 , батьками якої записано ОСОБА_12 та ОСОБА_10 (а.с.22-23), тобто у них обох прізвище, ім`я, по-батькові матері зазначено однакове, і прізвище, по-батькові батька також однакове, різниться тільки ім`я « ОСОБА_13 ». На підтвердження ідентичності записів імені та по батькові ОСОБА_14 – ОСОБА_15 , Спиридон – ОСОБА_16 /Спиридонівна надано експертний висновок № 056/1560-n від 05 листопада 2025 року, виданий Українським бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України (а.с. 124), однак, суд не вважає цю експертизу достатнім доказом, при цьому в рішенні суду не наводить підстав, з яких відхиляє експертизу як один з основних доказів по справі.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , зазначивши, що вони підтвердили лише факти, які їм відомі особисто, а саме сумісне проживання братів, взаємодопомога тощо. Проте, під час допиту свідків у судовому засіданні 14 жовтня 2025 року, обоє свідків на запитання суду пояснили, що вони неодноразово були в будинку позивача, і спілкувалися як сусіди на вулиці, бо їх домоволодіння межують між собою, і їм відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є двоюрідними братами, оскільки їх батьки були рідними братом і сестрою, вони також раніше мешкали в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього, свідки пояснили, що ОСОБА_2 сильно хворів та більше п`яти років був у лежачому стані, за ним доглядали брат ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_19 .

Просить суд апеляційної інстанції врахувати, що у позивача наявні всі свідоцтва про народження та свідоцтва про смерть спадкодавця і його батьків, які згідно чинного законодавства видаються близьким родичам, а не стороннім особам, відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Також у позивача наявні правовстановлюючі документи на спадкове майно та технічна документація, які додані до позовної заяви.

Щодо вимог про встановлення факту прийняття спадщини 11/20 часток на підставі постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд першої інстанції зазначив, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свої прав, зокрема, позивач просить суд встановити факт прийняття ним спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , а необхідно встановлювати факт проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, зазначає наступне. Дійсно, виходячи зі змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 та постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 461/7330/15-ц, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини, оскільки прийняття спадщини є не фактом, а законним наслідком певного факту, зокрема факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Разом з тим, в позовній заяві чітко зазначено, що ОСОБА_1 має намір оформити свої спадкові права на спадщину, яка складається з 11/20 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки позивач просив встановити факт прийняття спадщини саме на підставі постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем, тому можливо встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тим більше, що для встановлення цього факту суду першої інстанції були надані всі необхідні докази, та в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції прийшов до висновків та зазначив, що Акт з місця проживання та покази свідків підтверджують спільне проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Просить врахувати, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), що означає, що суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, провадження №12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц, провадження №14-20цс21 та інших.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Горбачевську І.П., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , батьками якого записано ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що встановлено зі свідоцтва про народження від 17.02.1950 року, виданого Н-Пражським районним відділом РАГС (а.с.21).

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що встановлено з копії свідоцтва про смерть від 18.04.1956 року, виданого Дзержинським районним відділом РАГС м. Кривий Ріг (а.с.22).

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що встановлено з копії свідоцтва про смерть від 22.06.1964 року, виданого Дзержинським районним відділом РАГС м. Кривий Ріг (а.с.68).

ІНФОРМАЦІЯ_10 народився ОСОБА_2 , батьками якого записано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що встановлено зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.03.1952 року виданого Дзержинським районним відділом РАГС м. Кривого Рогу (а.с.19).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , що встановлено з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.08.1991 року, виданого Дзержинським районним відділом РАГС м. Кривий Ріг (а.с.61).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , що встановлено з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05.04.1993 року, виданого Дзержинським районним відділом РАГС м. Кривий Ріг (а.с.23).

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_11 , батьками якої записано ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , що встановлено з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047132207 від 24.08.2024 року (а.с.22-23).

ІНФОРМАЦІЯ_13 народився ОСОБА_1 , батьками якого записано ОСОБА_20 та ОСОБА_4 , що встановлено зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14.01.1957 року, виданого Дзержинським районним відділом РАГС (а.с.20).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 02.02.1982 року, виданого Саксаганським відділом РАГС м. Кривий Ріг (а.с. 24).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 24.02.2016 року, виданого Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.25).

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 04.11.1982 року ОСОБА_3 належить 11/20 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.59).

24 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Рисіної С.В. із заявою про прийняття спадщини, а саме частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого двоюрідного брата ОСОБА_2 (а.с.46).

Приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 22.04.2025 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки пропущено строк для прийняття спадщини та не надано необхідних документів для вчинення нотаріальної дії (а.с.10).

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі від 14.02.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28.08.1979 року, знятий з реєстрації 11.03.2016 року (а.с.12).

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі від 14.02.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27.08.1979 року, знята з реєстрації 20.08.1993 року (а.с.13).

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі від 14.02.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 27.08.1979 року, знятий з реєстрації 20.08.1993 року (а.с.14).

Згідно Акту місця проживання від 26 вересня 2025 року, складеного за підписами сусідів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , затвердженого квартальним комітетом, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28 серпня 1979 року і до моменту смерті проживав в одному будинку з двоюрідним братом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 111).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.10.1993 року, виданого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Перекопською І.С. – спадкоємцем 9/20 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.18).

Відповідно до довідки КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР № 216148 від 26.02.2025 року право власності на житловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване на праві спільної часткової власності на ім`я ОСОБА_3 – 11/20 часток та ОСОБА_1 - 9/20 часток (а.с.15).

Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 10.12.1984 року (а.с.9).

Відповідно до експертного висновку № 056/1560-п від 05 листопада 2025 року зазначені українські записи особового імені та імені по батькові: ОСОБА_21 , та російські записи ОСОБА_21 і Спиридон-Спиридонович- Спиридоновна в документах, наданих для експертизи (свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть) є ідентичними (а.с.124).

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні зазначила, що є сусідкою позивача. Знає, що позивач та померлий ОСОБА_22 були двоюрідними братами та жили разом в одному будинку з дитинства, позивач доглядав брата.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні зазначила, що вона є сусідкою позивача, мешкає по АДРЕСА_2 з 2005 року. Позивач та померлий ОСОБА_2 є двоюрідними братами, які мешкали разом в одному будинку. ОСОБА_1 доглядав свого хворого брата.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі наданих суду доказів неможливо прослідкувати спорідненість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як двоюрідних братів, посилання позивача на те, що ОСОБА_3 є рідним братом матері позивача ОСОБА_4 та у відділі РАЦСу в свідоцтві про народження позивача допущена помилка при написанні по батькові матері, замість правильного « ОСОБА_6 » - « ОСОБА_7 » суд оцінює критично, оскільки це не підтверджується іншими правовстановлюючими документами.Наданий до суду Акт з місця проживання від 26 вересня 2025 року, складений за підписами сусідів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , затверджений квартальним комітетом, не може бути підставою для задоволення позову. Цей документ підтверджує лише факт спільного проживання, але не містить інформації щодо генетичної або іншої спорідненості, що є предметом доказування у справі про встановлення факту родинних зв`язків. Згідно із законом, єдиними належними доказами є свідоцтва, видані органами державної реєстрації актів цивільного стану.Суд також не взяв до уваги свідчення свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які підтвердили лише факти, які їм відомі особисто, а саме сумісне проживання, взаємодопомога тощо. Близькі стосунки між людьми не завжди означають юридичну спорідненість.Покази свідків можуть бути лише додатковими доказами для підтвердження інших обставин, але не є достатніми для встановлення факту родинних зв`язків.

Щодо вимог про встановлення факту прийняття спадщини 11/20 часток на підставі постійного проживання разом на час відкриття спадщини, суд зазначив, що суд не повинен та не може встановлювати факт прийняття спадщини згідно із нормами ЦК України, оскільки прийняття спадщини є не фактом, а законним наслідком певного факту, зокрема факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.Таким чином, позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

У частині 1 статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до норм ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч 1 ст. 16 ЦК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч. 2ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень, що надані в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» N 5 від 31 березня 1995 року, звернути увагу судів на те, що відповідно до статей 255, 271 Цивільного Процесуального Кодексу України (ЦПК) (1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Тобто, встановлення факту родинних відносин можливе у разі, якщо особа, яка дійсно перебуває у родинних відносинах з іншою особою, не може цього довести через певні перешкоди, такі як втрата документів, що підтверджують родинні стосунки, допущені помилки в написанні прізвища чи імені в існуючих документах, тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_16 . Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14.01.1957 року, виданого Дзержинським районним відділом РАГС батьками ОСОБА_1 є: ОСОБА_20 та ОСОБА_4 (а.с.20).

ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047132207 від 24.08.2024 року батьками ОСОБА_11 є: ОСОБА_12 та ОСОБА_10 (а.с.22-23).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_17 , згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.03.1952 року, виданого Дзержинським районним відділом РАГС м.Кривого Рогу, батьками ОСОБА_2 є: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 19).

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_18 , згідно зі свідоцтва про народження від 17.02.1950 року, виданого Н-Пражським районним відділом РАГС, батьками ОСОБА_3 є: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.21).

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі від 14.02.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28.08.1979 року, знятий з реєстрації 11.03.2016 року (а.с.12).

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі від 14.02.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27.08.1979 року, знята з реєстрації 20.08.1993 року (а.с.13).

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі від 14.02.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 27.08.1979 року, знятий з реєстрації 20.08.1993 року (а.с.14).

Наведені документи, у своїй сукупності, свідчать про наявність родинних відносин між зазначеними особами.

Зокрема, ОСОБА_8 є рідною сестрою ОСОБА_3 , а, як вказано у експертному висновку № 056/1560-п від 05 листопада 2025 року, наявні відмінності у зазначенні по–батькові зумовлені характерними динамічними тенденціями в межах відповідної онімної парадигми і є регулярним явищем у практиці документування в умовах українсько-російської міжмовної взаємодії. З урахуванням зазначеного українські записи особового імсні та імені по батькові СВИРИД - ОСОБА_23 (повний витяг з Державного реестру актів цивільного стану громадян щодо актового запису иро народження, записи відомості про дитину ОСОБА_11 , відомості нро батька ОСОБА_12 ) та російські записи СВИРИД- ОСОБА_24 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_25 ; свідоцтво про народження, записи російською мовою ОСОБА_26 , мать ОСОБА_25 ) і СПИРИДОН - ОСОБА_27 (свідоцтво про народження, записи російською мовою ОСОБА_3 , отец ОСОБА_9 ; свідоцтво про смерть, запис російською мовою ОСОБА_9 ) в документах, паданих для експертизи, є ідентичними (а.с. 124).

Таким чином, ОСОБА_1 , матір?ю якого є ОСОБА_8 , яввляється двоюрідним братом ОСОБА_2 , батьком якого є ОСОБА_3 , у зв?язку з чим колегія суддів дійшла виснвоку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме що вони є двоюрідними братами.

Щодо позовних вимог в частині встановлення факту прийняття спадщини 11/20 часток житлового будинку з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку ч. 3 ст. 1268, 1270 ЦК України, на підставі постійного проживання на час відкриття спадщини спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 , колегія суддів дійшла наступних висновків.

На спадкові правовідносини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , поширюються норми ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 та 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У розумінні ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийнята спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою – четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Виходячи зі змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 та постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 461/7330/15-ц, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Вказані висновки Верховного Суду підтверджуюся нормами ч. 3 ст. 1268 ЦК України, з яких видно, що спадкоємець має надати нотаріусу докази постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, після чого, в силу вимог закону, він вважається таким, що прийняв спадщину.

Тобто, суд не повинен та не може встановлювати факт прийняття спадщини згідно із нормами ЦК України, оскільки прийняття спадщини є не фактом, а законним наслідком певного факту, зокрема факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Разом з тим, у випадку, якщо суд при вирішенні спору прийде до переконання, що позивач на обґрунтування своїх вимог та заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, то суд має право самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у своїх постановах, в яких суд вказував на принцип «jura novit curia» або «суд знає закон», зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справі №662/397/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі №487/10128/14-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №917/1739/17.

Виходячи з викладеного вбачається, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Велика Палата Верховного Суду 15 червня 2021 року в рамках справи № 904/5726/19, провадження № 12-95гс20 (ЄДРСРУ № 98524308) вказала, що активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачами та відповідачами, вибором і складанням до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і загального з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах відповідних вимог встановлює зміст (правову природу, права та зобов`язання ін.) правовідносини сторінки, яка випливає із встановлених обставин, та формує правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення процесуального кодексу така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду включає його відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, що виходить з фактів, встановлених під час розгляду справи, та застосування, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, заявлено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Таким чином, суд самостійно повинен визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору, навіть щодо якої помиляються сторони (05 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/196/19 (ЄДРСРУ № 87422333), а до цього від 30 січня 2020 року по справі № 904/1093/19 (ЄДРСРУ № 87329888) та від 20 січня 2020 року у справі № 902/803/17 (ЄДРСРУ № 86999015).

Оскільки, належним, ефективним та достатнім способом захисту порушенного права позивача ОСОБА_1 є саме встановлення факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, зважаючи на ту обставину, що фактично позивачем у позові наведено обгрунтування щодо наявності доказів його постійного проживання із спадкодавцем та фактичного прийняття спадщини, колегія суддів вважає за необхідне у даному випадку застосувати принцип «jura novit curia» та вирішити питання щодо наявності правових підстав для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , станом на день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020року в справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020року в справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав суду Акт про місце проживання від 26 вересня 2025 року, складений за підписами сусідів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , затверджений квартальним комітетом, згідно якого ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28 серпня 1979 року і до моменту смерті проживав в одному будинку з двоюрідним братом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 111).

Крім того, судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які підтвердили наведені обставини.

Так, свідок ОСОБА_17 зазначила, що є сусідкою позивача. Знає що позивач та померлий ОСОБА_22 були двоюрідними братами та жили разом в одному будинку з дитинства, позивач доглядав брата.

Свідок ОСОБА_18 в судовому зазначила, що вона є сусідкою позивача, мешкає по АДРЕСА_2 з 2005 року. Позивач та померлий ОСОБА_2 є двоюрідними братами, які мешкали разом в одному будинку. ОСОБА_1 доглядав свого хворого брата.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, а також те, що позивач надав належні і допустимі докази на підтвердження того, що він проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, колегія суддів дійшла висновку про доведеність та обгрунтованість позовних вимог у уцій частині та наявність підстав для встановлення у судовому порядку факту, що має юридичне значення, а саме: факту спільного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , станом на день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з вищенаведених підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Горбачевська Ірина Петрівна, - задовольнити частково.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення – задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є двоюрідними братами.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , станом на 23 лютого 2016 року, за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: