Вирок від 03 квітня 2026 р. у справі №760/29023/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/29023/23

провадження № 1-кп/760/1560/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25, у спеціальному судовому провадженні (in absentia) кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023 за №12023010000000102, на підставі обвинувального акту, затвердженого 01.12.2023 прокурором відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами поліції та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю і щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 , за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Громадянка України ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України за наступних обставин:

З 20.02.2014 російська федерація здійснила окупацію території України - півострова Крим із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.

06 березня 2014 року в приміщенні Верховної Ради АР Крим у порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведений общекрымского референдума», згідно якої 16.03.2014 мав відбутися так званий «референдум», на який винесли питання входження АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.

06.03.2014 Севастопольська міська рада на позачерговій сесії прийняла рішення № 7151 з аналогічним змістом.

Відповідно до зазначених постанов, 16.03.2014 проведено незаконний референдум із заздалегідь відомим та підконтрольним рф результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу рф території АР Крим і міста Севастополя на правах суб`єктів федерації.

Конституційний суд України своїм рішенням № 2-рп/2014 у справі № 1 13/2014 16.03.2014 визнав постанову ВР АР Крим № 1702 6/14 від 06.03.2014 неконституційною.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим, в порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132, Конституції України, прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі Декларації про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/2014 у справі № 1 15/2014 від 20.03.2014 згадану вище «Декларацію про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя» визнано неконституційною.

18.03.2014 між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.

20.03.2014 державною думою російської федерації прийнято федеральний конституційний закон від 21.03.2014 року № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значення Севастополя».

Згідно з вказаним законом, АР Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01.04.1999, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004, увійшли до складу рф.

Збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності.

Відповідно до пунктів "а", "b", "с", "d" та статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року застосування російською федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року.

Згідно статей 1-3 Конституції України, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 вказаного Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 визначено, що окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 1-1 вказаного Закону тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими продовженнями, у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України.

З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу рф, а також придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом рф було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 16 «Закона Республики Крым от 29 мая 2014 года №5-ЗРК» «О системе исполнительных органов государственной власти Республики Крым» (Назначение на должность и освобождение от должности членов Совета министров Республики Крым)» міністри призначаються на посаду Головою Республіки Крим. Згідно ч. 8 ст. 45 зазначеного «закону» (Задачи, компетенция, структура, организация деятельности исполнительного органа государственной власти Республики Крым)» керівники виконавчих органів державної влади Республіки Крим призначаються на посаду та звільняються з посади Головою Республіки Крим відповідно до Конституції Республіки Крим.

Відповідно до абз. 2 ч. 9 ст. 45 «Закона Республики Крым от 29 мая 2014 года № 5-ЗРК «О системе исполнительных органов государственной власти Республики Крым»» заступники керівників виконавчих органів державної влади Республіки Крим призначаються на посаду та звільняються з посади Головою Республіки Крим.

Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 24, ст. 32 «Закона Республики Крым от 19 июля 2022 года № 307-ЗРК/2022 «Об исполнительных органах Республики Крым» заступники керівників виконавчих органів державної влади Республіки Крим призначаються на посаду та звільняються з посади за пропозицією керівника виконавчого органу Республіки Крим Головою Ради міністрів Республіки Крим.

Також, згідно положень законодавства рф, а саме п.14, ч.1 ст. 64, ст. 65, ч. 2 ст.82 «Конституции Республики Крым»:

- Голова Республіки Крим: призначає на посаду та звільняє з посади міністрів та керівників інших органів виконавчої влади Республіки Крим відповідно до Конституції Республіки Крим (п.14, ч.1 ст. 64).

1. Голова Республіки Крим на підставі та на виконання Конституції Російської Федерації, федеральних законів, указів Президента Російської Федерації, постанов Уряду Російської Федерації, цієї Конституції та законів Республіки Крим видає укази та розпорядження, обов`язкові для виконання на всій території Республіки Крим.

2. Укази та розпорядження Голови Республіки Крим не повинні суперечити Конституції Російської Федерації, федеральним законам, указам Президента Російської Федерації, постановам Уряду Російської Федерації, цієї Конституції та законам Республіки Крим.

3. Правові акти Голови Республіки Крим, а також нормативні правові акти органів виконавчої влади Крим направляються до Державної Ради Республіки Крим у строки, встановлені законом Республіки Крим.

4. Державна Рада Республіки Крим вправі звернутися до Голови Республіки Крим або до органів виконавчої влади Республіки Крим з пропозицією про внесення змін до актів, зазначених у частині 3 цієї статті, або про їх скасування, а також вправі оскаржити зазначені акти в судовому порядку або в установленому порядку звернутися до Конституційного Суду Російської Федерації із запитом про відповідність Конституції Російської Федерації зазначених нормативних правових актів (ст. 65).

- Голова Республіки Крим призначає на посади та звільняє з посади міністрів та керівників інших органів виконавчої влади Республіки Крим відповідно до Конституції Республіки Крим (ч. 2 ст.82).

Так, в невстановлений досудовим розслідуванням точні дату та час, але не пізніше 24 травня 2023 року ОСОБА_5 , яка являється громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої збройної агресії російською федерацією на території України, метою якої є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, переслідуючи свої особисті інтереси, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, маючи умисел на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, так званому «Міністерстві внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим», отримавши від невстановлених в ході досудового розслідування осіб з числа представників окупаційної адміністрації так званої «Республіки Крим» пропозицію на зайняття посади в адміністративному органі окупаційної влади, а саме посади «заступника міністра внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим», в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно погодилась на вказану пропозицію.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в невстановлений досудовим розслідуванням точні дату та час, але не пізніше 24 травня 2023 року, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації так званої «Республіки Крим», умисно, добровільно зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, а саме посаду «заступника міністра внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим», будучи призначеною на вказану посаду відповідно до «Розпорядження Голови Ради Міністрів Республіки Крим від 24 травня 2023 року за № 120-рп «Про ОСОБА_6 ».

Зазначені дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує за ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_7 з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Судом під час судового розгляду встановлено, що 31.08.2023 р. постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_7 було оголошено у розшук, а також встановлено, що остання з червня 2023 року призначена на посаду заступника міністра внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16.10.2023 р. у справі № 752/20875/23 надано дозвіл на здійснення у кримінальному провадженні № 12023010000000102 від 07.09.2023 спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України /т. 2 а. с. 217-225/.

Зі змісту ухвали слідчого судді слідує, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, встановлено, що вона умисно ухиляється від явки на виклики слідчого, переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території, внаслідок чого на підставі постанови слідчого від 31.08.2023 була оголошена у розшук /т. 2 а. с. 162-184/.

Згідно з інформацією Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 19.09.2023 р. за № 8078/100/05-2023 інформація щодо перетину Державного кордону України ОСОБА_7 та адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями за останні 5 років відсутня.

На сайті Офісу Генерального прокурора були опубліковані повідомлення про виклик підозрюваної, а також в газеті «Урядовий кур`єр» була опублікована інформація про виклики підозрюваної /т. 2 а. с. 120-156, т. 2 а. с. 226-254/.

Крім того, обвинувачена викликалась в судові засідання до Солом`янського районного суду міста Києва у порядку, визначеному ст. 135 КПК України, та будучи повідомленою належним чином, до суду не прибула, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Таким чином, із врахуванням тієї обставини, що обвинуваченій у порядку, визначеному КПК України, повідомлено про те, що в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження відносно неї за ч. 5 ст. 111-1 КК України, в якому здійснювалось спеціальне досудове розслідування на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16.10.2023 р., про що опубліковані відповідні відомості у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, маючи відомості, подані стороною обвинувачення, стосовно того, що обвинувачена переховується від суду на тимчасово окупованій території України - АР Крим, ухиляючись таким чином від кримінальної відповідальності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для здійснення спеціального судового провадження.

Суд також врахував, що можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченої відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (75) 11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».

Чинне кримінально-процесуальне законодавство України надає обвинуваченій всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia) зазначено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченій, за бажанням, бути присутньою при розгляді справи, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханою, право оскаржити вирок.

Суд також ураховує, що захист прав обвинуваченої у кримінальному провадженні здійснюється адвокатом ОСОБА_4

14.08.2024 ухвалою суду у справі призначено спеціальне судове провадження.

Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені процесуальним законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, а обвинувачена мав підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 здійснювала активний та розумний захист у кримінальному провадженні прав та законних інтересів обвинуваченої всіма незабороненими законом способами. На думку захисника, обвинувачення не доведено в судовому засіданні, що, за позицією сторони захисту, є підставою для виправдання обвинуваченої, захисник зазначила, що винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення є недоведеною, а саме обвинувачення неконкретним, тому просила виправдати обвинувачену.

Незважаючи на вказану позицію сторони захисту, винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 111-1 КК України, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які суд визнав належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом, а саме:

-Витягом з ЄРДР № 12023010000000102, зі змісту якого слідує, що встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з червня 2023 року призначена на посаду заступника міністра внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим, тобто, будучи громадянкою України, добровільно зайняла посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконно створеному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території /т. 2 а. с. 1/;

-Постановою старшого прокурора групи прокурорів від 07.09.2023 про виділення матеріалів досудового розслідування, постановлено виділити з матеріалів досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023010000000033 від 06.04.2023 за ознаками вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, матеріали досудового розслідування за фактом зайняття ОСОБА_5 посаду «заступника міністра внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим» та зареєструвати провадження за № 12023010000000102 /т. 2 а. с. 9-13/;

-Витягом з ЄРДР № 12023010000000033 від 02.08.2023, згідно із яким встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з червня 2023 року призначена на посаду заступника міністра внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим, тобто, будучи громадянкою України, добровільно зайняла посаду, пов`язану з використанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконно створеному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території /т. 2 а. с. 14-15/;

-Особовою карткою міграціної служби на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якої вбачається, що обвинувачена паспортизована паспортом громадянки України НОМЕР_1 , виданим Київським РВ СМУ ГУМВС України в Криму, та паспортом громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданим 19.02.2008 року, органом: 0102 /т. 2 а. с. 31, а. с. 110/;

-Актовим записом про шлюб № 234 від 31.03.2007, з якого вбачається, що після реєстрації шлюбу 31.03.2007 обвинувачена змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », та слідує, що остання є громадянкою України /т. 2 а. с. 32-33/;

-Протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі інтернет від 26.07.2023 р. та дисками до нього, відповідно до якого було оглянуто сторінку за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 », при переході за яким виявлено відомості стосовно того, що ОСОБА_6 займає посаду «Заместитель министра внутренней политики, информации и связи Республики Крым» /мовою оригіналу/. Серед даних відомостей на сторінці виявлена інформація про обвинувачену, в якій відображений трудовий шлях ОСОБА_6 . А саме, що з червня 2023 року по теперішній час обвинувачена займає посаду «заместителя министра внутренней политики, информации и связи Республики Крым» /мовою оригіналу/ /т. 2 а. с. 34, 54-61/;

-Протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі інтернет від 25.07.2023 р. та диском до нього, відповідно до якого оглянуто сторінку, яка розміщена за посиланням:

« ІНФОРМАЦІЯ_3 », при переході за яким виявлено «Распоряжение Председателя Совета министров Республики Крым от 24 мая 2023 года № 120-рп «О ОСОБА_10 »», відповідно до якого вбачається, що 24.05.2023 ОСОБА_6 була призначена на посаду «заместителя министра внутренней политики, информации и связи Республики Крым» /мовою оригіналу/ /т. 2 а. с. 62-67/;

-Копією «Распоряжение Председателя Совета министров Республики Крым от 24 мая 2023 года № 120-рп «О ОСОБА_10 », зі змісту якого слідує «В соответствии с абзацем вторым части 6 статьи 24, статьей 32 закона Республики Крым от 19 июля 2022 года № 307-зрк/2022 «Об исполнительных органах Республики Крым», представлением Министра внутренней политики, информации и связи Республики Крым ОСОБА_11 от 28 апреля 2023 года № 16/01-34/420, заявлением ОСОБА_12 : Назначить ОСОБА_12 на должность заместителя министра внутренней политики, информации и связи Республики Крым.» /мовою оригіналу/ /т. 2 а. с. 68/;

-Протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі інтернет від 30.06.2023 р., відповідно до якого було оглянуто інтернет сторінку за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 », при переході за яким виявлено «Приказ министерства внутренней политики, информации и связи Республики Крым от 07 июня 2023 года № 58 л/с «О распределении функциональных обязанностей между временно исполняющим обязанности министра внутренней политики, информации и связи Республики Крым, первым заместителем министра и заместителями министра, признании утратившим силу приказа Министерства внутренней политики, информации и связи Республики Крым от 02 мая 2023 года № 35л/с», в якому визначені функціональні обов?язки ОСОБА_12 , яка, як слідує зі змісту даного приказу, безпосередньо підпорядкована тимчасово виконуючому обов?язки міністра внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим, забезпечує реалізацію повноважень міністерства, формування та реалізацію її на території Республіки Крим державної політики у сферах іміджевої політики та рекламної діяльності, друку та видавничої діяльності, координує у даній сфері інші виконавчі органи Республіки Крим. Забезпечує взаємодію міністерства з федеральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, виконавчими органами Республіки Крим, органами місцевого самоврядування муніципальних утворень у Республіці Крим, підприємствами, установами, незалежно від їх організаційно-правової форми, створеними в установленому порядку, громадськими об`єднаннями та громадянами, у доручених їй сферах. Забезпечує взаємодію глави Республіки Крим та ради міністрів республіки крим з державними органами російської федерації, територіальними органами федеральних органів виконавчої влади, державними органами суб`єктів російської федерації, сенаторами російської федерації, депутатами державної думи федеральних зборів російської федерації від республіки крим, депутатами державної ради республіки крим, державними органами республіки крим, та органами місцевого самоврядування муніципальних утворень у республіці крим, а також з громадською палатою республіки крим, некомерційними організаціями, у тому числі громадськими об`єднаннями (політичними партіями, організаціями підприємців, професійними союзами та ін.), релігійними організаціями, засобами масової комунікації, іншими структурами громадянського суспільства, у доручених їй сферах. Курує (направляє, координує та контролює) роботу управління іміджевої політики та регулювання рекламної діяльності міністерства та забезпечує досягнення задач та виконання функцій підпорядкованими їй структурними підрозділами. Безпосередньо скеровує, координує та контролює роботу автономної некомерційної організації республіки крим «республіканський інформаційний центр «крим» у сфері друку, видання та розміщення інформації. Візує та підписує, накладає резолюцію на документи, у межах покладених на неї повноважень, а також повноважень, які здійснюються підпорядкованими їй підрозділами; «Приказом от 07.06.2023 № 58л/с «О распределении функциональных обязанностей между временно исполняющим обязанности министра внутренней политики, информации и связи Республики Крым, первым заместителем министра и заместителями министра, признании утратившим силу приказа Министерства внутренней политики, информации и связи Республики Крым», «Распределением функциональных обязанностей между временно исполняющим обязанности министра внутренней политики, информации и связи Республики Крим, первым заместителем министра и заместителем министра», «Взаимозаменяемость должностных лиц в руководстве Министерства внутренней политики, информации и связи Республики Крым», /мовою оригіналу/, зміст яких відображено вище /т. 2 а. с. 70-97/;

-Протоколом огляду загальнодоступних сервісів мережі Інтернет від 31.07.2023 р., відповідно до якого проводився огляд веб порталу «archive.today», із залученням спеціаліста ОСОБА_13 , яким здійснено вхід до облікового запису соціальної мережі Facebook, де знайдено сторінку користувача ОСОБА_6 , під час огляду якої виявлено відомості стосовно місця проживання обвинуваченої: м. Сімферополь, а також встановлено фотозображення останньої, а також знайдено профіль обвинуваченої у мережі вконтакте, із наявними у обвинуваченої підписками на « ОСОБА_14 , политик, Председатель Государственного Совета Республики Крым», «Государственный Совет Республики Крым» /мовою оригіналу/ /т. 2 а. с. 100-109/;

-Висновком експерта за результатами проведення судової портретної експертизи у кримінальному провадженні від 15.08.2023 за № 21307/23-35, відповідно до якого експерт виснував, що у фотозображенні файлу «Screenshot 1.png», приклад якого наведений у дослідницькій частині висновку, та у зображенні особи, наданого у якості порівняльного зразка, а саме зображення, яке зафіксоване в особовій картці Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_7 , зображена одна й та сама особа, а саме - ОСОБА_7 /т. 2 а. с. 116-119/.

-Інформацією заступника Керівника Офісу Президента України ОСОБА_15 від 16.08.2023 за № 48-01/922 про те, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_7 , згідно із поданою нею заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили /т. 2 а. с. 40/.

Із врахуванням зазначених вище доказів, безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний вищезазначений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність вказаних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Суд відхиляє доводи сторони захисту обвинуваченої, яка була представлена в судовому засіданні адвокатом ОСОБА_4 , стосовно невинуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні, оскільки позиція сторони захисту спростовується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, аналіз та оцінка яким надані судом у мотивувальній частині вироку суду.

Таким чином, обійнявши посаду «заступника Міністра внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим» у незаконно створеному органі влади на тимчасово окупованій території України - Автономної Республіки Крим «Міністерстві внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим», обвинувачена добровільно, надала свою згоду на зайняття цієї посади у виконавчому органі окупаційної влади, пов`язаної із виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, політика яких спрямована на укорінення та укріплення горизонталі та вертикалі окупаційної влади російської федерації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.

Призначаючи покарання обвинуваченій суд керується наступним:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченій судом враховано, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів; обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має постійне місце проживання у м. Сімферополь.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.07.2023 за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 /т. 2 а. с. 42-42/.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченої, та обставини, які згідно із ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлені.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, конкретних обставин справи та особи обвинуваченої ОСОБА_5 , відсутністю обставин, які пом`якшують та які обтяжують покарання обвинуваченої, суд доходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченій покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчихфункцій в органах влади, строком на 12 років, та з конфіскацією усього майна, яке належить їй на праві власності.

Призначаючи такий вид та розмір покарання обвинуваченій, суд керується вимогами ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

Покарання, передбачене у ст. 55 КК України, полягає в позбавленні обвинуваченого його суб`єктивного права на посаду, яку він обіймав, або на службову, професійну чи іншу спеціальну діяльність, якою він займався під час вчинення злочину, а також у тимчасовому обмеженні його правоздатності - можливості обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом строку, встановленого вироком суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абзацах 1, 4 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було безпосередньо пов`язане із посадою, яку обіймала особа або з діяльністю, якою займалася. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися певною діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину.

Як встановлено судом, обвинувачена була призначена та обіймає посаду «заступника міністра внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим» у незаконно створеному органі влади на тимчасово окупованій території України - Автономної Республіки Крим «Міністерстві внутрішньої політики, інформації та зв`язку Республіки Крим», яка пов`язана саме із виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Саме тому, застосовуючи до обвинуваченої додаткове покарання, суд позбавляє обвинувачену права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах влади, строком на 12 років.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

З урахуванням зазначених обставин, на переконання суду, мета покарання буде досягнута через призначення обвинуваченій саме такого покарання, як визначено вироком суду.

Відомості про речові докази суду не подано.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні становлять 4779, 60 грн. на проведення експертизи, які підлягають стягненню з засудженої на користь держави.

Запобіжний захід судом під час ухвалення вироку не обирається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 174, 337, 349, 368, 369, 370, 373, 374, ч. ч. 1, 2 ст. 297-1, ч. 3 ст. 323, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах влади, строком на 12 (дванадцять) років та з конфіскацією усього майна, яке належить їй на праві власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави витрати на залучення експерта у сумі 4 779, 60 грн.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та захиснику.

Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті судової влади.

Суддя: ОСОБА_1