Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №644/11578/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/11578/25

Провадження № 2-а/644/12/26

06.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду та просить визнати незаконною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 № 3337-4П від 19.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн., закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначив, що 12.11.2025 року робітники ІНФОРМАЦІЯ_3 , вручили повістку на підставі якій він повинен був з`явитися о 09:00 19.11.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . О 09:00 19.11.2025 року він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ні якої адміністративної справи щодо нього ніхто не розглядав, так само як і він не приймав участі у розгляді адміністративної справи щодо нього. Повістка про виклик для розгляду справи про адміністративне правопорушення йому не вручалася, відповідач не сповістив про місце і час розгляду справи і розглянув щодо нього справу про адміністративне правопорушення за його відсутності саме у той день коли він прибув до відповідача за повісткою. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач порушив приписи статей 268, 2772 КУпАП, що тягне незаконність оскаржуваної постанови. Накладаючи штраф, відповідач не враховував характер вчиненого правопорушення, особу, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідач і не міг врахувати ці обставини, оскільки, позбавив його можливості прийняти участь в розгляді справи і надати відповідні докази та пояснення. Оскаржувана постанова не містить відомостей про те, за яких конкретно обставин, на думку відповідача, ним було вчинене адміністративне правопорушення, та посилань на докази, що підтверджують факт вчинення ним цього правопорушення. Крім того, він був позбавлений відповідачем права на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи. В відзиві зазначено, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 обов`язку, передбаченого нормами п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024 року, щодо проходження обов`язкового повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, ОСОБА_1 постановою від 19.11.2025 № 3337-4п за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП притягнуто до передбаченої діючим законодавством адміністративної відповідальності. При цьому, під час складання 07.11.2025 року протоколу № 3357-п про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 останнього своєчасно та належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи, роз`яснено його права, у т.ч. знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката. Зазначене підтверджується підписами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вищевказаному протоколі № 3357-п, які засвідчили факт вчиненого правопорушення та відмову ОСОБА_1 від надання пояснень, підписання цього протоколу та отримання його другого примірника. Позивач був обізнаний з його правами, а також про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про перенесення розгляду справи та/або залучення захисника не заявляв, у зв`язку з чим в уповноваженої особи відповідача не було перешкод розглянути справу о 16:00 год. 19.11.2025 року. Таким чином, 19.11.2025 року о 16 годині 00 хвилин відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення, скоєне громадянином ОСОБА_1 . Під час розгляду були з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до вимог КУпАП, зокрема встановлено, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, встановлено його вина та обставини скоєного правопорушення під час дії особливого періоду в умовах воєнного стану.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що він не відмовлявся від одержання чого би то ні било у зв`язку з тим, що йому не було запропоновано щось отримати у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ніхто з робітників ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомляв його своєчасно та належним чином про місце і час розгляду справи, не роз`яснював права, про ознайомлення з матеріалами справи, про право давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката.

В судове засідання позивач не прибув, в поданому позові справу просив розглядати без його участі.

В поданому до суду відзиві представник ІНФОРМАЦІЯ_1 просив розглянути справу без участі сторони відповідача.

Судом встановлено, що 07.11.2025 року солдатом взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення №3357-4 стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 07.11.2025 року о 14 год. 23 хв. під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_5 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 . Військовозобов`язаний ОСОБА_1 який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, з дня набрання чинності Закону від 21.03.2024 №3621-ІХ, (який за класифікацією документів належить до законодавства про оборону) протягом встановленого терміну з 04.05.2024 року по 05.06.2025 року самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024, та яким визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 р. №2105-ІХ громадяни України, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, чим порушив частину 3 статті 17 Закону України «Про оборону України» якою закріплені права та обов`язки громадян України у сфері оборони, зокрема, громадяни виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства, чим скоїв, в особливий період, адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В зазначеному протоколі ОСОБА_1 було роз`яснено його права при розгляді протоколу, повідомлено про розгляд його справи о 16 годині 19.11.2025 року. Від підписання протоколу та отримання другого примірнику протоколу, ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.

19.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №3337-4П від 19.11.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладено штраф в розмірі 17000 грн. Копію постанови направлено ОСОБА_1 поштою. В постанові зазначено, що 07.11.2025 року о 14 год. 23 хв. під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_5 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 . Військовозобов`язаний ОСОБА_1 який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, з дня набрання чинності Закону від 21.03.2024 №3621-ІХ, (який за класифікацією документів належить до законодавства про оборону) протягом встановленого терміну з 04.05.2024 року по 05.06.2025 року самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024 року. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).

Згідно ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

04.05.2024 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (в подальшому № 3621-IX від 21.03.2024 р.).

Зміни внесені, зокрема, до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.

Відповідно до Закону України № 4235-ІХ від 12.02.2025 р. «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене із Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», самостійно пройти повторний медичний огляд для визнання придатності до військової служби, з урахуванням внесення змін законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з наданого позивачем військового квитку Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є військовозобов`язаним.

Згідно облікової картки ОСОБА_1 взято на військовий облік 15.05.2013 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 , 07.11.2025 року знято з військового обліку, вибув в іншу місцевість. 07.11.2025 року ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 був доставлений 07.11.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за порушення ВО з 24.08.2025 року по 23.08.2026 року.

Матеріали справи містять копію повістки № 4164 на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої останній викликався до ТЦК та СП на 19.11.2025 року та отримав повістку 12.11.2025 року о 17.30 год. особисто під підпис.

Наданий відповідачем витяг з журналу реєстрації відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 перебував в приміщенні ТЦК та СП та отримав повістку на своє ім`я на 19.11.2025 року.

В протоколі № 3357-4 від 07.11.2025 року ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16.00 годині 19.11.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в кабінеті №20. ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від пояснення та/або підписання протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи, з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025 р., тобто, з 05.05.2024 р. по 05.06.2025 р., повторно медичний огляд позивач ОСОБА_1 не проходив.

Таким чином, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 р., в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 року, шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 року і такий огляд не проходив, що не спростовується самим позивачем, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Суд бере до уваги, що відповідачем дотримано процедуру повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Посилання позивача про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення є безпідставним. Так, позивач був присутній при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення 07.11.2025 року, проте від підпису та надання пояснень в протоколі відмовився в присутності двох свідків.

Посилання позивача про позбавлення права на захист не заслуговують увагу, з огляду на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про час розгляду справи відносно нього.

Посилання позивача на підробку документів, а саме облікову картку військовозобов`язаного ОСОБА_1 , суд вважає безпідставними, оскільки вказані доводи ніяким чином позивачем не доведені. Отже, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Крім того, суд зауважує, що згідно ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч.3 ст. 249 КАС України).

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Отже, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб.

Суд зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій. Враховуючи вище зазначені правові норми, суд зазначає, що винесення окремої ухвали це право суду, а не обов`язок.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і необґрунтованими, в той час як відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами законність оскарженої постанови. Ця постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати позивача відносяться на його рахунок і відшкодуванню позивачу не підлягають, так як суд відмовляє в задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6-9, 72-77, 105,139, ч.4 ст.229, ст.ст.241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови №3337-4П від 19.11.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено штраф в розмірі 17000 грн., - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М. С. Зайцева