Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №643/16361/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/16361/25

Провадження № 2/643/1539/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Харченко А.М.

за участю секретаря – Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис № 2172 від 13.12.2018, вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною таким, що не підлягає виконанню; судові витрати в справі покласти на відповідача – стягнути з відповідача на її користь 968,96 грн. – суму судового збору за подання позовної заяви, 484,48 грн. – суму судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 50 000,00 грн. – витрат на професійну правничу допомогу та інші витрати, що будуть понесені.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.03.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про іпотечний кредит № HAH2GI0000006646 та іпотечний договір № HAH2GI0000006646. Додатковою угодою від 28.07.2008 року зазначений Договір про іпотечний кредит викладений у новій редакції. Кредитні кошти мали цільове призначення – фінансування придбання позивачкою об`єкта нерухомості, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В грудні 2016 року відбулася реорганізація Відповідача - ПАТ КБ «ПриватБанк» перетворений на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». В серпні 2025 року позивачка мала намір та бажання подарувати своїй онуці квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Однак нотаріус, до якого вона звернулась, в усній формі повідомила їй, що вона не може посвідчити такий договір дарування, оскільки зазначена квартира перебуває під арештом, який накладено постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (з 02.07.2023 року – Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Соляник В.С. від 24.09.2021 у виконавчому провадженні № 66908362. Позивачка звернулася за консультацією та правничою допомогою до Адвокатського об`єднання «Роланд». Адвокат цього адвокатського об`єднання подав до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 66908362. 11.09.2025 року його помічник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 66908362. Шляхом аналізу матеріалів виконавчого провадження, було встановлено наступну послідовність юридичних фактів, що призвели до відкриття виконавчого провадження № 66908362 та арешту квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач у грудні 2018 року звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за вчиненням виконавчого напису. Приватний нотаріус 13.12.2018 року вчинила виконавчий напис № 2172 щодо звернення стягнення з Позивача на користь Відповідача: заборгованості за кредитом – 21 588,34 дол. США; заборгованості за відсотками – 5 636,01 дол. США; комісії – 1 204,35 дол. США; пені – 9 706,77 дол. США; штрафу – 1 906,77 дол. США; витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису – 3 500,00 грн. Загальна сума стягнення: 1 124 062,83 грн. 13.09.2021 року відповідач подав до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66908362 від 24.09.2021 року. Позивач вважає виконавчий напис № 2172 від 13.12.2018 року, вчинений приватним нотаріусом, протиправним та таким, що не підлягає виконанню. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Позивач зазначає, що на момент вчинення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. виконавчого напису № 2172 від 13.12.2018 року, Московським районним судом м. Харкова було винесено рішення від 22.05.2018 року у справі № 643/15512/15-ц, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» частково задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № НАН2G10000006646 від 28.03.2008 станом на 04 серпня 2015 року в загальному розмірі 520 839, 40 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 21 588,34 доларів США, 1 737,17 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 360,40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 304,86 Доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Загалом 23 990,76 Доларів США, що за курсом 21,71 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.08.2015 року складає - 520 839,40 грн. Оскільки ОСОБА_1 не встигла вчасно подати апеляційну скаргу на вищезазначене рішення, то воно набрало законної сили 29.08.2018 і Московський районний суд м. Харкова видав 22.11.2018 виконавчий лист на примусове виконання вищезазначеного рішення. Харківський апеляційний суд поновив пропущений строк на оскарження та постановою від 27.05.2021 змінив рішення Московського районного суду м. Харкова в частині розміру стягнутої суми заборгованості та судового збору, зменшивши їх. Таким чином, на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису в судовому порядку вже було вирішено спір щодо цієї ж заборгованості. Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 2172 від 13.12.2018 року таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 01.10.2025 відкрито провадження по цивільній справі за вказаним позовом, справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

17.11.2025 від відповідача – АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому в задоволені позову ОСОБА_1 по справі №643/16361/25 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, просять відмовити; справу № 643/16361/25 розглянути без участі представника АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на наступне. 28.03.2008 Банк уклав з ОСОБА_1 договір про іпотечний кредит № НАН2GІ0000006646, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 191 900 грн. на придбання квартири зі сплатою 15,00 % річних з кінцевим строком погашення щомісячними ануїтетними платежами у розмірі не менше 3120,55 грн до 28.03.2018. 28.03.2008 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір НАН2GІ0000006646. 28.07.2008 між Банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до Договору кредиту, за умовами якої Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 40 935,41 доларів США на придбання нерухомості на строк з 28.07.2008 по 28.03.2018 зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 7.2 договору. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, натомість ОСОБА_1 грошові зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, а тому Банк, як іпотекодержатель, набув право звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Надані Банком документи на підтвердження наявності у відповідача невиконаного зобов`язання за договором нотаріусом перевірено та прийнято рішення про їх достатність та відповідність визначеному Законом переліку документів, подання яких є необхідним для вчинення виконавчого напису. Додержано нотаріусом також законодавчих вимог щодо вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідченому договорі. Натомість позивачем доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Банком, платіжних документів на підтвердження повного або часткового виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором станом на день вчинення виконавчого напису не надано, тобто позивач у встановленому законом порядку не спростував того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, й відповідне вже є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. З урахуванням наведеного у сукупності Банк зазначає, що виконавчий напис вчинений нотаріусом у відповідності до чинного законодавства, підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса були відсутні. Банк також висловлює заперечення щодо витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які будуть надані в повному обсязі після надання позивачем відповідних доказів.

Від представника позивача – адвоката Сільченко Т.І. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просили врахувати викладене у відповіді на відзив на позов при вирішенні справи по суті; визнати виконавчий напис № 2172 від 13.12.2018 року, вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною таким, що не підлягає виконанню; судові витрати в справі покласти на відповідача та стягнути з відповідача на користь Позивачки 968,96 грн – суму судового збору за подання позовної заяви, 484,48 грн – суму судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 50 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та інші витрати, що будуть понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи. Відповідач у відзиві зазначає, що не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі та просить Суд відмовити у їх задоволенні. Зазначає наступні підстави своєї незгоди із позовними вимогами: фактично відповідач надає заперечення проти позовних вимог замість приватного нотаріуса, яка вчинила оспорюваний виконавчий напис; посилається на судову практику, яка, на його думку, підтверджує правомірність дій щодо повторного стягнення уже стягнутої заборгованості за кредитним договором; зазначає про те, що боржник жодним чином не заперечував проти вчинення виконавчого напису нотаріусом в процесі його вчинення; із цими запереченнями позивачка не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, виходячи із наступного. Позивачка жодним чином не заперечує укладення нею із Відповідачем 28.03.2008 Договору про іпотечний кредит № HAH2GI0000006646 та Іпотечного договору № HAH2GI0000006646. Також, 28.07.2008 року сторонами Договір про іпотечний кредит був повністю викладений у новій редакції, а не просто змінені його умови, зокрема валюта та відсотки кредитування, як про це зазначає відповідач у своєму відзиві на позов. Так само позивачка не відмовляється від визнання факту наявності заборгованості за зазначеним Договором про іпотечний кредит, але не погоджується з потрійним стягненням з неї суми цього кредиту. Мова ведеться виключно про недобросовісні дії відповідача щодо потрійного стягнення однієї і тієї ж самої заборгованості за одним і тим самим договором тим самим Кредитором з того самого Боржника. Тобто відповідач різними способами тричі стягує заборгованість із позивачки за одним і тим самим Договором, зловживаючи своїми правами. Вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом відбулось за заявою відповідача у грудні 2018 року. Станом на момент звернення відповідача із відповідною заявою до приватного нотаріуса набуло чинності рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.05.2018 у справі № 643/15512/15-ц (хоча і пізніше було оскаржене та змінене постановою суду апеляційної інстанції). Зазначеним рішенням позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» - Відповідача в даній справі, частково задоволені. На його користь стягнуто з ОСОБА_1 – Позивачки в даній справі заборгованість за Договором про іпотечний кредит № НАН2G10000006646 від 28.03.2008 станом на 04 серпня 2015 року в загальному розмірі 520 839, 40 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 21 588,34 доларів США, 1 737,17 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 360,40 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 304,86 Доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Загалом 23 990,76 Доларів США, що за курсом 21,71 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.08.2015 року складає – 520 839,40 грн. Строк на апеляційне оскарження цього рішення Позивачка поновлювала (оскільки він був пропущений в зв`язку із пошуком іншого представника – в зв`язку зі смертю попереднього від хвороби). Рішення набуло чинності і тому Московський районний суд м. Харкова видав за заявою Відповідача (в даній справі) виконавчі листи на примусове виконання зазначеного рішення, які і були пред`явлені Відповідачем до виконання до приватного виконавця Родіна Г.В. Тож звертаючись до приватного нотаріуса за вчиненням оскаржуваного виконавчого напису Відповідач прекрасно знав та усвідомлював, що заборгованість за зазначеним Договором про іпотечне кредитування № НАН2G10000006646 стягнута рішенням суду і примусово стягується на підставі заяви Відповідача до приватного виконавця Родіна Г.В. В результаті апеляційного розгляду рішення Московського районного суду м. Харкова було змінене в частині зменшення суми стягнення. Виконавче провадження ОСОБА_2 було приведене у відповідність до постанови апеляційного суду, оскільки доручення щодо видачі нових виконавчих листів суд апеляційної інстанції не передбачав. Незважаючи на це, відповідач, зловживаючи своїми правами кредитора повторно стягнув суму заборгованості через вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватним нотаріусом. Посилання відповідача на норми Закону України «Про іпотеку» щодо вибору кредитором способу стягнення заборгованості є намаганням створити хибне враження законності своїх дій: вибір щодо способу стягнення заборгованості ним вже був зроблений та реалізований шляхом отримання відповідного рішення суду про стягнення заборгованості та вжиття заходів до примусового виконання судового рішення. Але відповідачу здалось, що цього замало і він вирішив зробити свій вибір повторно, звернувшись за вчиненням ще й виконавчого напису. Після поновлення строків на апеляційне оскарження та апеляційного розгляду, Харківський апеляційний суд поновив пропущений строк на оскарження та постановою від 27.05.2021 змінив рішення Московського районного суду м. Харкова в частині розміру стягнутої суми заборгованості та судового збору, зменшивши їх. Позовні вимоги ґрунтуються на недотриманні приватним нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. Таким чином, на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису в судовому порядку вже було вирішено спір щодо цієї ж заборгованості. Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 2172 від 13.12.2018 року таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Від третіх осіб – Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції пояснення щодо позову до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.12.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, вчинений виконавчий напис № 2172 щодо звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки № НАН2G10000006646, посвідченого 28.03.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А., за реєстровим № 2372, передане в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» шляхом перерахування коштів у розмірі:

- Заборгованість за кредитом – 21 588,34 доларів США;

- Заборгованість за відсотками – 5 636,01 доларів США;

- Комісія – 1 204,35 доларів США;

- Пеня – 9 706,77 доларів США;

- Штраф – 1 906,77 доларів США,

що всього становить 40 042 долара 24 центи, що за курсом НБУ на 12.10.2018 року (один долар США дорівнює 27,9845190 гривень) становить 1 120 562 грн. 83 коп.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст. 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до п. 284 цієї Інструкції, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України.

У разі стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання (Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 29.06.99 року № 1172).

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» передбачено, що при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34,36,87,88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року №483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для вчинення виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ КБ «ПриватБанк» було виконано вимоги законодавства щодо вчинення виконавчого напису та надані всі необхідні документи для його вчинення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку.

Така ж правова позиція закріплена в п.10 Узагальнення судової практики з розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07.02.2014 року, де зазначено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а перевіряє безспірність заборгованості в контексті наявності документів з урахуванням положень Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Натомість, спірність розміру заборгованості полягає в тому, що позивач може оспорити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому напису, що позивачем здійснено не було та саме це доводить безспірність вимог відповідача, зазначених у виконавчому напису нотаріуса.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено суду про наявність оскарження розміру заборгованості ані на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса, ані на момент розгляду даної справи в суді.

Отже, суд приходить до висновку, що при вчиненні виконавчого напису від 13.12.2018 за реєстровим № 2172, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. діяла в межах Закону України «Про нотаріат», спірності розміру заборгованості судом не встановлено, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя Харченко А.М.