Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №564/5027/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/5027/25

01 квітня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О.С.

з участю секретаря судових засідань Янчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костопіль позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТзОВ «Споживчий центр» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №24.09.2023-100002619 від 25.09.2023 в розмірі 33149,94 грн. та сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.09.2023 р. між відповідачем та ТОВ "Споживчий центр" було укладено кредитний договір №24.09.2023-100002619, шляхом підписання електронним цифровим підписом заявки на отримання кредиту, та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). Відповідно до умов договору ТОВ "Споживчий центр" надав відповідачу кредит у розмірі 13000,00 грн. строком на 140 днів, зі сплатою відсотків.

Вказує, що зобов`язання по кредитному договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 13000 грн. Однак, відповідач порушив умови договору в частині своєчасної погашення заборгованості по кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 33149,94 грн.

09.02.2026 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, згідно яких остання не заперечує факт отримання кредитних коштів, однак не погоджується із розміром заборгованості, а саме сумою нарахованих відсотків, штрафів та пені, які є надмірними та неспівмірними із сумою боргу. Зазначає, що на цей час офіційно не працює, перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною, єдиним джерелом доходу є соціальні виплати, не має у власності нерухомого майна. Також зазначає, що її чоловік є військовослужбовцем ЗСУ та є учасником бойових дій. При вирішенні спору просить суд врахувати її матеріальне становище, зменшити розмір відсотків, штрафу та пені, а також врахувати що її чоловік є військовослужбовцем.

23.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначає, що відсотки за користування кредитом нараховувалися відповідно до умов укладеного договору та в межах строку кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема у порядку передбаченому ст.625 ЦПК України не здійснювалося.

Також зазначив, що відповідачкою не було подано доказів проходження її чоловіком військової служби під час дії кредитного договору.

Представник позивач в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила суд проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 24.09.2023 р. між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір №24.09.2023-100002619, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки кредитного договору №24.09.2023-100002619, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №24.09.2023-100002619.

Умовами договору передбачено, що ТОВ "Споживчий центр" надає відповідачу кредитні кошти в сумі 13000,00 грн., строком на 140 дні зі сплатою відсотків за користування кредитом, комісії та неустойки в разі невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного / неналежно виконаного зобов`язання.

Встановлено, що сторони узгодили, що проценти розраховують шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту на процентну ставку.

Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи копією пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки на укладення кредитного договору від 24.09.2023 року, підтвердження укладення кредитного договору, відповіді позичальника, які містять електронний підпис відповідача.

Встановлено, що на підставі кредитного договору, ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 13000,00 грн., що підтверджується квитанцією №2369952235 від 25.09.2023. Даний факт також підтверджується самою відповідачкою у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлено, що відповідачка не виконала умови кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №24.09.2023-100002619 від 24.09.2023, вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 33149,94 грн., з яких: 13000 грн. основний борг, 18199,94 грн. проценти, 1950 грн. – комісія за надання кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію N 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, у тому числі пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявки на укладення кредитного договору від 25.09.2023 року, підтвердження укладення кредитного договору, підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений договором строк.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором позивач ТОВ "Споживчий центр" виконало належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в сумі 13000 грн.

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 33149,94 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Укладання кредитного договору та отримання кредиту відповідачем підтверджується матеріалами справи.

В зв`язку з несплатою коштів по кредитному договору відповідач істотно порушує умови кредитного договору, заборгованість не погашає, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по вказаному договору, однак суд не погоджується з її розміром.

Так, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 363/1834/17 від 13.07.2022.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача не підлягає до стягнення комісія в сумі 1950 грн., а тому позовна заява підлягає до частково задоволення, а саме стягнення з відповідача заборгованості в сумі 31199,94 грн. (33149,94 – 1950).

Що стосується заперечень відповідачки зазначених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (ч.1 ст.536 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: "У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники".

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідачкою не було надано суду доказів, що укладений між сторонами кредитний договір визнаний недійсний, а також не було надано доказів, що позивачем зроблено неправильного розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.

Окрім того, відповідачкою не було надано суду доказів проходження її чоловіком військової служби на час дії кредитного договору, як і не було надано доказів того, що ОСОБА_2 є чоловіком відповідачки.

Оскільки, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, то в даному випадку суд не вбачає підстав для застосування ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2279,91 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 512, 526, 527, 530, 554, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 24.09.2023-100002619 від 25.09.2023 у розмірі 31199 (тридцять одна тисяча сто дев`яносто дев`ять) грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн. 91 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", 01032, м.Київ, вул.Саксаганського 133А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 06.04.2026.

СуддяО. С. Цвіркун