Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №554/14592/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 17.03.2026Справа № 554/14592/25

Провадження № 2/554/580/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е )

17 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.,

при секретарі судових засідань - Титаренко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8645263 від 22.03.2025 в розмірі 19986 грн., що складається з: 5000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322, 50 грн. – сума заборгованості за процентами, 862, 50 грн. – сума заборгованості за комісією, 9801 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, судового збору у сумі 2 422 грн. 40 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 22.03.2025 р. між сторонами був укладений договір про надання коштів у кредит № 8645263, умовами якого встановлено, що кредитодавець/позивач надає позичальнику кредит в розмірі 5 000 грн. строком на 360 днів (з 22.03.2025 по 16.03.2026 р.) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250 грн. за кожний день понадстрокового користування. Позичальник виконав свої зобов`язання за кредитним договором , передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав , а тому за ним виникла заборгованість в сумі 19 986 грн., що складається з: 5000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322, 50 грн. – сума заборгованості за процентами, 862, 50 грн. – сума заборгованості за комісією, 9801 грн.- сума заборгованості за пенею/неустойкою, яку позивач прохає стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, у якій зазначено, що позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце слухання справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті «Судова влада України» (а.с. 45,54), що є належним повідомленням відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З цих підстав суд, відповідно до ст. ст. ч.4 ст. 223, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 березня 2025 року між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ « 1Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір кредитної лінії № 8645263, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача 470624.

Відповідно до п.2.2 вказаного Договору агентство надало відповідачу у власність грошові кошти(позику) в сумі 5000 грн. Строк договору позики згідно п.п.2.2 Договору складає 360 календарних днів, а відповідач зобов`язаний повернути позику та сплатити відсотки у розмірі 0,95%/день ( фіксована); комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (862,50 грн.), 250 грн. неустойка за кожен день понадстрокового користування кредитом (а.с. 8-17).

З довідки , наданої ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 8645263, одноразовим ідентифікатором 470624 (а.с.15 зворот).

З довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 22.08.2025 р. вбачається, що 22.03.205 р. ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_1 перераховано 5 000 грн. (а.с.16)

Позивач надав відповідачу кошти згідно умов договору, проте відповідач свої зобов`язання за договором порушив, внаслідок чого станом на 22.08.2025 р. у нього виникла заборгованість у сумі 19986 грн., яка складається із: 5000 грн.- суми заборгованості за тілом кредиту, 4322,50 грн.-суми заборгованості за процентами, 862,50 грн.- заборгованості за комісією, 9801 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою , що підтверджується розрахунком (а.с. 6-7).

Вказана заборгованість відповідачем до цього часу не погашена.

Згідно з п. 1 ст. 203 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 6 і 12 п. 1 ст. 3 ЗУ "Про електронну комерцію" встановлено наступні терміни: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п. 3 ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно пунктів 12-13 ЗУ "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами в електронній формі було укладено договір позики , який було укладено позивачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: Коли клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Зазначені умови є публічною пропозицією у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідач в терміни, встановлені договором, свої зобов`язання не виконував, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 8645263 від 22.03.2025р. 5000 грн. сума заборгованості за кредитним договором, 4322,50 грн. – заборгованості за процентами та 862,50 грн. заборгованості за комісією, а всього 10185 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею/неустойкою в сумі 9801 грн., суд приходить до наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач покликався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.

Проте, поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 9801 грн. неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 8645263 від 22.03.2025 у розмірі 9801 гривень.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню та на користь ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 8645263 від 22.03.2025 року в розмірі 10185 (5000 грн. сума заборгованості за кредитним договором, 4322,50 грн. – заборгованості за процентами та 862,50 грн. заборгованості за комісією).

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ « 1Безпечне агентство необхідних кредитів» судового збору у сумі 1234, 45 грн. (50,96 % від суми задоволених позовних вимог).

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу суд вважає необхідним зазначити таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20-08/25 від 20.08.2025 р., акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 20-08/25 від 20.08.2025 р. , Витяг з Акту № 1-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 20-08/25 від 20.08.2025 р. , копію платіжної інструкції від 18.09.2025 р. на суму 247 500 ( а.с.19-23) .

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).

Враховуючи вищевикладене , складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, часткове задоволення позовних вимог (50, 96%), обсяг доданих документів, розгляд справи за відсутності представника позивача, суд вважає достатнім стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2300 грн. що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141, 223,247,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованості за договором кредиту № 8645263 від 22.03.2025 у сумі 10185 грн., яка складається з: 5000 грн. сума заборгованості за кредитним договором, 4322,50 грн. – заборгованості за процентами та 862,50 грн. заборгованості за комісією .

У задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судовий збір у сумі 1234 грн. 45 коп. грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2300 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», місце знаходження: 01010 м. Київ, площа Арсенальна, 1Б, код ЄДРПОУ- 39861924.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 .

Суддя Л.І.Савченко