Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №532/340/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/340/26

2/532/551/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді – Мороз Т.М.,

з участю:

секретаря судового засідання – Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

14.11.2025 до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 16.05.2018 між акціонерним товариством «Мегабанк» та відповідачем укладено кредитний Договір № 63-207-850-2-18-Г. Свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, внаслідок чого сформувалась заборгованість у розмірі 29 912,72 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом 13 783,67 грн, заборгованості по сплаті відсотків 718,47 грн, заборгованості по сплаті комісії 15 410,58 грн. В подальшому шляхом укладення договорів відступлення права вимоги право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача. На підставі викладеного, представник позивача прохав суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 29 912,72 гривень та понесені судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.02.2026 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

09.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач прохав відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з порушенням позивачем строків позовної давності (а. с. 80).

17.03.2026 до суду від представника позивача, адвоката Журавльова С. Г., надійшла відповідь на відзив, згідно якої позовна давність не пропущена, оскільки її неодноразово продовжували на строк дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби та у зв`язку з воєнним станом. 14.05.2025 Верховна Рада України ухвалила Закон №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану. Вказаний закон набрав чинності з 04.09.2025 року. Перший черговий платіж за кредитним договором повинен був бути внесений до 31.05.2018 року, відтак, строк звернення до суду з вимоги щодо цього платежу спочатку було продовжено з 02.04.2020 до 29.01.2024 – на строк дії карантину та воєнного стану, потім перебіг цього строку зупинився на строк дії воєнного стану до 04.09.2025 року. Позивачем строк позовної давності не пропущений. Таким чином представник позивача прохав суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 80-85).

Представник позивача Журавльов С. Г. в судове засідання не з`явився, у поданій позовній заяві прохав справу розглядати без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги не визнав у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Суд встановив, що 16.05.2018 між публічним акціонерним товариством «Мегабанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 63-207-850-2-18-Г з анеїтетними платежами (а. с. 56).

Відповідно до умов договору кредит надається на строк з 16.05.2018 по 14.05.2021. Загальний розмір кредиту 28 026,91 гривень, процентна ставка за користування кредитом 15% річних. Реальна річна процентна ставка 98,073%. Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,5% від суми кредиту, що сплачується щомісячно (а. с. 56).

Також суду надано паспорт споживчого кредиту та графік платежів за договором (а. с. 48).

Згідно заяви на видачу готівки №TR.1775808.2231.46 від 16.05.2018 відповідачу ОСОБА_1 надано грошові кошти у розмірі 28 026,91 гривень згідно договору № 63-207-850-2-18-Г від 16.05.2018 (а. с. 54).

Згідно виписки з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість по договору (а. с. 36-47).

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240 (а. с. 17-19).

27.12.2024 між ТОВ «ФК Єврокредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №1/12 (а. с. 15-16).

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги до договору про відступлення прав вимоги №1/12 позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 63-207-850-2-18-Г у розмірі 29 912,72гривень (а. с. 33).

Згідно витягу з додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №GL1N426240 ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 63-207-850-2-18-Г у розмірі 29 912,72 гривень (а. с. 35).

Згідно розрахунку заборгованості АТ «Мегабанк» заборгованість відповідача за кредитним договором № 63-207-850-2-18-Г становить 29 912,72 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом 13 783,67 грн, заборгованості по сплаті відсотків 718,47 грн, заборгованості по сплаті комісії 15 410,58 грн (а. с. 34).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

В судовому засіданні встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази, не спростовані відповідачем, щодо укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. Також стороною позивача надано докази на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором.

Суд зазначає, що відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву не заперечувалося щодо укладення договору та отримання коштів, водночас ОСОБА_1 посилався на порушення позивачем строків позовної давності.

Водночас щодо суми заборгованості що підлягає стягненню суд зазначає наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Судом надано виписку за рахунком відповідача (а. с. 36-41), з якої вбачається що відповідачем сплачено тіло кредиту у розмірі 14 243,24 гривень, проценти у розмірі 5300,24 гривень та комісію у розмірі 14 013,40 гривень.

Згідно графіку платежів встановлено розмір тіла кредиту 28026,91 гривень, проценти за користування кредитом 7 233,99 гривень (з розрахунку 1,25% на місяць, 15% на рік) та комісію у розмірі 25924,79 гривень (з розрахунку 2,5% на місяць).

Таким чином з відповідача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13 783,67 гривень (28026,91 - 14 243,24), проценти у розмірі 1933,75 гривень (7 233,99 - 5300,24), комісію у розмірі 11 911,39 гривень (25924,79 - 14 013,40).

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 264 ЦПК України), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути тіло кредиту у розмірі 13 783,67 гривень, проценти у розмірі 718,47 гривень, комісію у розмірі 11 911,39 гривень, а всього 26 413,53 гривень.

Щодо пропущення позивачем позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

У постанові Верховного Суду від 13.11.2024 року по справі № 383/1645/23 щодо позовної давності зазначено про те, що строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Позовна давність для пред`явлення позовних вимог на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.

14.05.2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Вказаний Закон набрав чинності з 04.09.2025 року (через три місяці з дати опублікування). Тобто, із 04.09.2025 року було поновлено відлік строку позовної давності.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами представника позивача зазначених ним у відповіді на відзив та вважає, що позивач звернувся до суду з позовом у межах встановленого трирічного строку давності.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12079143 від 05.01.2026, згідно якого вартість наданих послуг становить 11 200 гривень (а. с. 26-31, 58).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 9 889,60 гривень (11 200 гривень * 88,30%).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2350,89 гривень (2662,40 гривень * 88,30%).

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за договором №63-207-850-2-18-Г в розмірі 26 413,53 (двадцять шість тисяч чотириста тринадцять грн 53 коп.) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судовий збір у розмірі 2350,89 (дві тисячі триста п`ятдесят грн 89 коп.) гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 889,60 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять грн 60 коп.) гривень, а всього 12240,49 (дванадцять тисяч двісті сорок грн 49 коп.) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105 Дніпропетровської області;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя