Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №480/6307/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 480/6307/25

адміністративне провадження № К/990/6762/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 (суддя Шевченко І.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 (судді: Русанова В.Б. (головуючий), Бегунц А.О., П`янова Я.В.) у справі №480/6307/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 54829,73 грн.

2. Позивач у позові просив поновити строк звернення з цим позовом до суду, враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення №315437-24/18-20 від 04.09.2023 було отримано ним тільки 11.07.2025. Вказав, що відповідачем було направлено податкове рішення на адресу позивача, однак контролюючим органом було допущено помилку у поштовому індексі, у зв`язку з чим позивачем не отримано рекомендоване повідомлення.

3. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із даним позовом поважними та поновлено строк звернення до суду. Прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

4. Відповідач подав відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на пропуск строку встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначав, що посилання позивача на надіслання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не за тим індексом не знаходять свого підтвердження, оскільки контролюючий орган на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС в автоматичному режимі сформував оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке надіслане рекомендованим листом, з повідомленням про вручення (трекінг відправлення 0600043673766) за адресою платника податку: 41605, м. Конотоп, вул. Кочємазова, 87А. Зазначений лист повернувся до контролюючого органу 10.10.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». При цьому «вул. Кочємазова» до перейменування на «вул. Германівську» мала поштовий індекс 41605, саме за яким і було надіслано оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Враховуючи положення пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, відповідач вважає, що оскаржуване рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20 є належно врученим позивачу.

Крім того відповідач вказував, що подана скарга на податкове повідомлення - рішення була залишена без розгляду рішенням ДПС України від 31.07.2025 у зв`язку з порушенням строків для адміністративного оскарження.

5. Позивач у запереченні на подане відповідачем клопотання вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення N9315437-24/18-20 від 04.09.2023 було отримано позивачем тільки 11.07.2025. До суду з цим позовом про скасування оскаржуваного податково повідомлення - рішення позивач звернувся після отримання від ДПС України рішення про залишення скарги без розгляду від 31.07.2025 у порядку адміністративного оскарження. Тому судом при відкритті провадженні визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу такий строк.

6. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надано заявнику десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ньому підстав та наданням доказів поважності його пропуску.

7. 29.10.2025 ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху подав засобами поштового зв`язку клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування клопотання зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення не отримував, доказів направлення саме оскаржуваного рішення із зазначенням дати, коли саме поштове відправлення надійшло до поштового відправлення, коли і скільки разів доставлялось адресату відповідач не надав.

Вказував, що про існування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2023 дізнався в кінці грудня 2024 року від державного виконавця під час вчинення ним дій з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі №480/5401/24. В подальшому, неодноразово звертався до контролюючого органу із заявами про отримання податкового повідомлення-рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20 та фактично отримав його лише 11.07.2025. Вважає, що звернувся до суду в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України з дати отримання спірного документу.

Крім того, просив врахувати введення воєнного стану на території України, місце проживання у прикордонному місті Конотоп Сумської області, яке перебуває під постійною загрозою обстрілів. Вказані обставини суттєво обмежували пересування позивача та можливість зосередитися на правових питаннях. Також, посилався на обставини пов`язані зі здоров`ям - після перенесених двох операцій на хребті після отриманої травми та гриж, позивач не може вільно пересуватися, довго знаходитись в сидячому положенні, вимушений приймати ліки та проходити реабілітацію, що має вплив на своєчасний судовий захист.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення залишено без розгляду.

9. Залишаючи позов без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та поважних підстав, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем не наведено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку платник податків може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №500/2276/24.

Перевіривши наведені позивачем підстави для поновлення строків звернення з адміністративним позовом у цій справі (введення воєнного стану), суди дійшли висновку, що такі ґрунтуються як на неправильному тлумаченні норм процесуального права так і на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас приведені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у строки визначені Законом чи у більш стислі терміни.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строків звернення з адміністративним позовом у цій справі, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

11. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статі 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Судами встановлено, що контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 54829,73 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення надіслане за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , яке 10.10.2023 повернулось контролюючому органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується відомостями з паспорту, копіями конверту та рекомендованого повідомлення про вручення.

Податкове повідомлення-рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20, оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПС України від 31.07.2025 скарга залишена скарги без розгляду з підстав пропуску строку на його оскарження.

До суду позивач оскаржив спірне рішення 05.08.2025.

При цьому позивач наголошує, що строк звернення з цим позовом слід обраховувати з дня отримання ним податкового повідомлення - рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20, і такою датою є 11.07.2025.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач зазначив порушення норм процесуального права, що призвели до прийняття неправомірних рішень, судами не надано належної оцінки доводам, що наведені позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом її порушених прав та законних інтересів.

Свої вимоги скаржник також обґрунтовує надмірним формалізмом та тим, що судами попередніх інстанцій не враховано неможливість складення позовної заяви без тексту податкового повідомлення - рішення, при цьому до 11.07.2025 позивач не мав оскаржуваного рішення та розрахунку до нього, що позбавляло його можливості підготувати обґрунтований позов. Також зазначає, що отримання інформації про наявність боргу (грудень 2024 року) не є тотожним отриманню рішення, яке є підставою цього боргу. Наголошує на тому, що період з грудня 2024 року і по липень 2025 року він неодноразово звертався із заявами до контролюючого органу стосовно отримання податкового повідомлення-рішення від 04.09.2023 № 315437-24/18-20, яке отримав лише 11.07.2025, після чого звернувся до ДПС України із скаргою на таке рішення та до суду з цим позовом.

На переконання скаржника ним наведено поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Вказує, що судом першої інстанції спочатку було обґрунтовано поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі та правильно встановлено обставини щодо термінів звернення до суду. В подальшому суди поставили процедурну вимогу вище за право на захист від незаконно, на переконання скаржника, нарахованого податку.

14. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

Зокрема зазначає, що доводи ОСОБА_1 про те, що судами було порушено норми процесуального права, у зв`язку з застосуванням надмірного формалізму, проігнорувавши об`єктивну неможливість формування позовної заяви без наявного тексту оскаржуваного акта є безпідставними, оскільки судами надано правомірну оцінку доводам ОСОБА_1 щодо неможливості складання позову без тексту податкового повідомлення-рішення. Відповідно доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості підготувати обґрунтований позов через відсутність у нього «на руках» оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зводяться виключно до непогодження позивача з оцінкою суду наведених ним причин пропуску строку, та не свідчать про порушення судами норм процесуального права.

Окремо контролюючий орган вказує, що залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суд без поважних причин вже після того як адміністративне провадження за відповідним позовом було відкрито не суперечить чинному законодавству та передбачено частиною третьою статті 123 КАС України і не свідчить про наявність позапроцесуального впливу на суд.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

15. Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

17. Спірним питанням у цій справі є дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом і правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Предметом спору у цій справі (з урахуванням меж касаційного перегляду) є податкове повідомлення-рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання строків звернення до суду було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на даний час практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

У постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 також вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв`язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи податкове повідомлення-рішення від 04.09.2023 № 315437-24/18-20 оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПС України від 31.07.2025 скарга залишена скарги без розгляду з підстав пропуску строку на його оскарження.

Враховуючи, що ДПС України за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 не прийнято рішення по суті, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що строк звернення до суду слід відліковувати з дати отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач вказував на факт пропуску шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20 зазначаючи, що таке позивачем отримано 10.10.2023, а не 11.07.2025, як стверджує позивач, а наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку, на переконання відповідача не є поважними.

При цьому позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, поданому у порядку усунення недоліків позовної заяви, наголошує, що строк звернення з цим позовом слід обраховувати з дня отримання ним податкового повідомлення рішення від 04.09.2023, якою є саме 11.07.2025.

Судами було встановлено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20 було надіслане за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та 10.10.2023 повернулось відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується відомостями з паспорту ОСОБА_1 , копіями конверту та рекомендованого повідомлення про вручення, що наявні в матеріалах справи.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення - рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 Податкового кодексу України.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

Пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, такі документи також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У матеріалах цієї справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600043673766, яким на адресу позивача було направлено спірне податкове повідомлення-рішення, повернулось на адресу ГУ ДПС у Сумській області (м. Конотоп) із відміткою «за закінченням терміну зберігання», проставленою 10.10.2023 (а.с.45-46).

Слід зазначити, що поштова кореспонденція направлялась на адресою місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з паспорту ОСОБА_1 (а.с. 21).

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Позивач не вказував про зміну податкової адреси, як то передбачено положенням пункту 42.3 статті 42 Податкового кодексу України.

Отже спірне податкове повідомлення-рішення було відправлено на адресу ОСОБА_2 та вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме 10.10.2023.

У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Доводи позивача щодо відсутності у поштовому повідомленні відомостей про документи, які направлялись поштою, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Правилами надання послуг поштового зв`язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270), а також податковим законодавством не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.

Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом в постанові від 20.10.2020 у справі №140/30/20.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги доводи позивача щодо відсутності доказів надсилання поштового відправлення з оскаржуваним податковим повідомлення - рішенням. Безпідставними є і доводи позивача з приводу того, що відповідач не направив повторно на його адресу оскаржуване рішення, та не надав доказів того, скільки повідомлень надавались отримувачу для отримання конверта, скільки записів на конверті зроблено листоношею, який термін відправлення зберігалося у поштовому відділенні, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку контролюючого органу перевіряти такі відомості, як і не передбачено обов`язку повторно надсилати оскаржуване рішення, якщо відправлення було повернуто з незалежних від контролюючого органу підстав.

Таким чином, спірне податкове повідомлення - рішення вважається врученим позивачу 10.10.2023 і саме з цієї дати має відраховуватись шестимісячний строк звернення до суду про його оскарження.

При цьому з позовною заявою про оскарження податкового повідомлення-рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20 позивач звернувся лише у серпні 2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зазначити, що суди як першої так і апеляційної інстанцій надали належну оцінку наведеним позивачем підставам поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, поданому у порядку усунення недоліків позову, вказував, що про існування оскаржуваного рішення дізнався в кінці грудня 2024 року від державного виконавця, який здійснює примусове виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/5401/24 щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 54829,73грн.

Дізнавшись про стягнення з нього податкового боргу в примусовому порядку, ОСОБА_1 не заперечує, що він дізнався і про підставу прийняття рішення суду про стягнення з нього податкового боргу, а саме про податкове повідомлення-рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/5401/24 ОСОБА_1 оскаржив 31.12.2024 до апеляційної інстанції, що вбачається з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, з ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №480/5401/24.

Тобто про існування оскаржуваного рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20 позивачу було відомо щонайменше 31.12.2024, втім з позовом до суду позивач звернувся лише 05.08.2025.

Разом з тим, доказів неможливості звернутись до суду з позовом про скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20 одночасно з оскарженням рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/5401/24 про стягнення податкового боргу позивач не надав.

ОСОБА_1 вказує на те, що до 11.07.2025 у нього не було спірного податкового повідомлення - рішення та розрахунку до нього. Наголошує на тому, що він неодноразово звертався із заявами до Конотопської ДПІ стосовно отримання податкового повідомлення-рішення № 315437-24/18-20. Останнє він отримав лише 11.07.2025, після чого звернувся до ДПС із скаргою на таке рішення, та лише після отримання рішення ДПС звернувся до суду з цим позовом.

Відтак, фактично позивач не заперечує, що в кінці грудня 2024 року він дізнався про стягнення податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення - рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20. Поряд з цим, після того, як позивач дізнався про те, що його права порушуються податковим повідомленням-рішенням від 04.09.2023 №315437-24/18-20, він вчиняв ряд інших дій, як то неодноразові звернення до Конотопської ДПІ стосовно отримання такого рішення, подання скарги до ДПС, оскарження в апеляційному порядку рішення у справі №480/5401/24.

Суд наголошує, що здійснення певних дій, в т.ч. для отримання відповідних доказів, які позивач має намір оскаржити чи подати разом із позовною заявою, не може знівелювати значення інституту процесуальних строків на звернення до адміністративного суду. Відтак, дії позивача щодо отримання відповідного рішення, яким порушуються права позивача, чи відповідних відомостей та подання позовної заяви повинно відбуватись в межах передбаченого процесуальним законом строку. В контексті цих правовідносин таким строком є передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України 6-місячний строк звернення до суду. Водночас, лише за наявності об`єктивних непереборних обставин, строк звернення до суду може бути поновлений.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював позицію, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.03.2023 у справі №160/20711/21.

З урахуванням зазначеного суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку, що подання позивачем протягом тривалого часу заяв до Конотопської ДПІ для отримання податкового повідомлення - рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20, а так само надіслання скарги до ДПС, не може свідчити про наявність непереборних об`єктивних обставин, які перешкоджали звернутись до адміністративного суду із позовною заявою.

За наявності можливості оскаржити судове рішення у справі №480/5401/24 та подати скаргу до ДПС України на оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, позивач, будь-яких обґрунтованих доводів щодо наявності підстав, які б перешкоджали йому звернутися до суду з цим позовом у встановлені строки за відсутності оскаржуваного рішення, за обставин його обізнаності про існування такого податкового повідомлення-рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20, позивач не навів та відповідних доказів не надав.

При цьому суди правильно зазначили, що як оскаржуване рішення, так і докази у справі, можуть надаватись, в тому числі, під час розгляду справи, а також витребовуватись судом за наявності відповідної заяви/клопотання або за ініціативою суду.

Колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений права разом з цим позовом подати клопотання про витребування оскаржуваних документів, звернувшись до суду у визначений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Окрім того, отримавши відповідні докази чи оскаржуване податкове повідомлення - рішення вже після подання позовної заяви, позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо.

Тобто, у випадку якщо запитувані неодноразово позивачем докази чи оскаржуване рішення, не могли бути подані у встановлений законом строк з об`єктивних причин, позивач самостійно чи через представника не був позбавлений можливості одночасно з поданням позову до суду заявити клопотання про їх витребування у порядку статей 79, 80, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.03.2023 у справі №160/20711/21.

На підставі наведеного, суди обґрунтовано дійшли висновку, що неодноразове подання позивачем (на чому наголошує ОСОБА_1 ) заяв до контролюючого органу з метою витребування оскаржуваного рішення, не є підставою, яка перешкоджала вчасному зверненню до суду.

Позивач також як на підстави поважності пропуску строку звернення до суду посилається на введення з 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, проживання у прикордонному регіоні (м.Конотоп Сумської області), постійні повітряні тривоги, що суттєво обмежувало пересування позивача та можливість зосередитися на правових питаннях, а також оперативного пошуку кваліфікованої юридичної допомоги та збір необхідних документів для подання позову.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що наведені підстави поважності пропуску строку звернення до суду жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у визначені законодавством строки.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо неповажності наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, що є підставою для залишення такого без розгляду, з огляду на наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21.

Колегія суддів зазначає, що позивач не обґрунтовує та не надає доказів яким чином воєнний стан, проживання у прикордонному регіоні, постійні повітряні тривоги, безпосередньо вплинули на пропуск строку на подання позову саме у цій справі. Крім того, позивачем також не надано доказів щодо неможливості звернутися за правовою допомогою, так само як і не надано доказу на підтвердження укладення договору про правову допомогу з адвокатом/адвокатами, якому «постійні повітряні тривоги заважають роботі». Відтак, аргументи позивача щодо суттєвого обмеження пересування, неможливості зосередитися на правових питаннях та постійні повітряні тривоги, що заважають роботі адвокатів, якими ОСОБА_1 поміж іншого, мотивує пропуск визначеного судом строку на подання позову до суду, суд вважає необґрунтованими.

При цьому слід зазначити, що наведені обставини не перешкоджали позивачу оскаржити в апеляційному порядку судове рішення у справі №480/5401/24, формувати неодноразові звернення до контролюючого органу стосовно отримання оскаржуваного рішення, подавати скаргу на така рішення до ДПС України.

Покликання позивача на обставини, пов`язані зі здоров`ям, суди також обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки на підтвердження вказано не надано суду належних підтверджуючих документів.

Надані копії виписки з історії хвороби в Комунальному закладі «Конотопська центральна районна лікарня ім. Аакадеміка Михайла Давидова» підтверджує виключно те, що позивач у період з 16.02.2015 до 27.02.2015 перебував на стаціонарному лікуванні після операції (а.с.108), а надана копія магнітно-резонансної томографії попереково-крижового відділу хребта від 22.01.2020 підтверджує виключно, те, що 22.01.2020 ОСОБА_1 була проведена діагностика попереково-крижового відділу хребта (а.с.109). При цьому позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що саме з кінця грудня 2024 року (після того, як, за твердженнями ОСОБА_1 , він дізнався про наявність податкового повідомлення - рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20) він не міг вільно пересуватися, довго знаходитись в сидячому положенні, вимушений приймати ліки та проходити реабілітацію.

Крім того позивачем не підтверджено неможливість вчасного звернення до суду з позовом про оскарження рішення через фінансові підстави. При цьому постанова про арешт коштів боржника приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Мукорезом О.Л. була прийнята лише 19.06.2025 (а.с.25). Більше того, позивач скористався своїм правом заявити клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке було задоволено судом. Відтак посилання позивача на обставини пов`язані з фінансами суди також правильно оцінили критично та не взяли до уваги.

Отже, колегія суддів наголошує, що за обставин, які склались, позивачем не наведено обґрунтування та не надано доказів того, які саме обставини вплинули на неможливість подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.09.2023 №315437-24/18-20 з дотриманням встановлених процесуальним законом строків звернення до суду.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об`єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення у встановлений законом строк, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ОСОБА_1 не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень, які не залежали від волі позивача та які об`єктивно вплинули на підготовку та подання позову ні судам попередніх інстанцій, ні до суду касаційної інстанції надано не було.

Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду та, відповідно, залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення без розгляду.

19. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №480/6307/25 слід залишити без задоволення.

20. Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №480/6307/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова