Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №526/421/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/421/26

Провадження № 2/526/730/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 квітня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Киричка С.А.,

з участю секретаря – Широколави О.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

17 лютого 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 159 477,4 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 08.09.2025 року між ним та ОСОБА_1 був укладений письмовий договір позики грошових коштів, у відповідності до якого останній отримав від нього 3 700 доларів США, які зобов`язався повернути до 08.01.2026 року. На підтвердження укладення відповідачем договору, була надана розписка, яка підписана останнім. Проте, станом на час звернення до суду з відповідним позовом вищевказану суму заборгованості відповідачем повернуто не було, що змусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення коштів у розмірі 3700 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду 18 лютого 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Белей В.М. копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 20.02.2026 року.

Відповідач – ОСОБА_2 копію ухвали та цивільний позов з додатками та ухвалу про відкриття провадження не отримав, вказані документи повернулися до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Так, відповідач не повідомляв суд про зміну адреси реєстрації чи проживання. Оскільки згідно з інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 06710 4821976 копія ухвали суду відповідачу не вручено, а поштове відправлення повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому суд приходить до висновку, що згідно ч.6 ст. 272 ЦПК України стороні вручено вказане поштове відправлення і фактично він є повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2025 року між сторонами був укладений договір позики у відповідності до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 3 700 доларів США, які зобов`язувався повернути до 08 січня 2026 року. На підтвердження укладення відповідачем була надана розписка, підписана останнім.

Зі змісту вказаного документу боргової розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов`язань у вигляді договору позики та вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Позичальник відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку суму боргу не повернув.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригінала боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст. 1046 ЦК України

Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до укладеного сторонами договору, укладення якого підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_2 від 08.09.2025 року, відповідач отримав від позивача 3 700 доларів США позику, зобов`язавшись повернути позичену суму до 08.01.2026 року, але не виконав до даного часу взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошей, не надаючи з цього приводу будь-яких підтверджуючих доказів.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи вище викладене, а також те, що боргова розписка від 08.09.2025 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_2 та виникнення у нього обов`язку в їх поверненні, який ним в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходився у позивача по справі, тому з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 3 700,00 доларів США, що станом на дату подачі даного позову до суду складає 159 477,4 грн.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 1594,78 грн.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 30/01/26 від 30.01.2026, укладеного ОСОБА_1 з Адвокатом Белей В.М.

Згідно з ч. 4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн.

Керуючись ст.ст. 1046, 1047,1048, 1049 ЦК України, ст.ст.12,13,81,141,259,268 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму боргу за розпискою від 08.09.2025 року в сумі 3700 доларів США, що станом на дату подачі даного позову до суду складає 159 477 (сто п`ятдесят девять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 4 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 сплачений ним судовий збір в сумі 1594 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто чотири ) грн 78 коп та 8 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , місце реєстрації – АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Суддя: С. А. Киричок