Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №381/600/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1038/26

381/600/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Яковенко Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок та визнання права власності на цілий об`єкт нерухомості,

установив:

У лютому 2026 року представник позивача – адвокат Дьячук Н.В. звернулась до суду з цим позовом, у якому просить визнати за позивачем право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, припинивши право спільної часткової власності на нього.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 12 квітня 2024 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої фастівської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. (реєстр № 1-652) позивач ОСОБА_1 набув у власність 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Належний позивачеві житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:06:003:0227 площею 0,1 га (право власності зареєстроване 25.02.2025 року).

Інша частина домоволодіння знесена у 1989 році згідно з рішенням міськради і право власності на неї погашене. Фактично позивач володіє окремим ізольованим будинком.

Попри відсутність іншої частини житлового будинку та співвласників, у Державному реєстрі майно значиться як спільна часткова власність, що створює перешкоди позивачу у користуванні належним йому майном.

В обґрунтування пред`явлення позову до територіальної громади в особі Фастівської міської ради Київської області представник позивача вказує, що належним відповідачем у цьому спорі є територіальна громада міста в особі Фастівської міської ради, оскільки інші співвласники житлового будинку відсутні (їхнє право власності погашене на підставі рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради), а, згідно з Цивільним кодексом України, саме територіальна громада має право брати на облік безхазяйне майно та визнавати за собою право власності на нього (ст. 315 ЦК України).

Крім того, саме до компетенції Фастівської міської ради та її виконавчого комітету віднесено такі повноваження як: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (п.п. 1 п. б ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні) і при зверненні позивача за наданням відповідного дозволу вимагається письмова згода інших співвласників; державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (п.п. 8 п. б ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Саме територіальна громада (органи реєстрації) декларує (реєструє) місце проживання особи і при зверненні позивача ОСОБА_1 для реєстрації місця проживання членів родини виникла необхідність у наданні згоди іншим співвласником житлового будинку, оскільки згода співвласників на реєстрацію (декларування) місця проживання передбачена Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Цивільним кодексом України (ст. 358, 369).

Представник вказує, що оскільки інші співвласники відсутні, тому поділ майна у позасудовому чи судовому порядку неможливий, у зв`язку із чим, на думку представника позивача, захист прав позивача можливий лише у судовому порядку у спосіб визнання за ним права власності на цілий об`єкт нерухомості та припинення права спільної часткової власності на нього .

Позивач зазначає, що зазначення форми власності належного йому будинку як спільна часткова порушує його права власника, оскільки створює перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, яке фактично належить йому на праві особистої приватної власності.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 09 лютого 2026 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження на 02.03.2026.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву

Відповідно до правил ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

02.03.2026 розгляд справи відкладено на 18.03.2026 з метою надання представнику позивача строку для уточнення позовних вимог.

10.03.2026 представник позивача – адвокат Дьячук Н.В. подала до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що укласти нотаріально посвідчений договір стосовно спірного будинку позивач не має можливості, оскільки фактично відсутня інша частина житлового будинку та відсутні інші співвласники. Враховуючи наявність спільної часткової власності на житловий будинок, який фактично перебуває на праві особистої приватної (одноосібної) власності позивача, це порушує його права на вільне розпорядження майном.

Позивач ОСОБА_1 не має змоги продати будинок без застосування презумпції права першочергової купівлі частини будинку іншими співвласниками (яких не існує), не може зареєструвати місце проживання своїх рідних в будинку, без згоди інших співвласників.

З огляду на те, що позивач не може реалізувати своє право власності на майно у зв`язку з існуванням документів, що підтверджують наявність спільної часткової власності, тому права та інтереси позивача підлягають захисту у спосіб, що визначений ним у позові, а саме: шляхом визнання права власності (припинення права спільної часткової власності) на житловий будинок.

При цьому вказала, що порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права до суду із застосуванням способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, за частиною третьою якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 18 березня 2026 року закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 06.04.2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подав.

Представник позивача – адвокат Дьячук Н.В. у судовому засіданні підтримала позов з підстав, що зазначені у ньому та надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви та поданих до суду письмових пояснень, просила задовольнити позов повністю. Пояснила суду, що позивач позбавлений можливості захистити свої права в інший спосіб, ніж у судовому порядку, оскільки співвласники об`єкту нерухомості відсутні з 1989 року, належна йому частина житлового будинку з цього фасу фактично існує як ізольований відокремлений будинок. Запис у Державному реєстрі щодо часткової власності на належне йому майно позбавляє його можливості як власника розпоряджатись цим майном.

Представник Фастівської міської ради Київської області у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву з проханням розглядати справу за відсутності представника.

Заслухавши учасників справи, які з`явилися у судове засідання, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд встановив таке.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.12.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 3211200000:06:003:0227 з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 (а.с. 9-11).

Згідно з відомостями витягу з Державного реєстру речових прав № 416123102 від 04.03.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 3211200000:06:003:0227, площею 0,1 га на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2024 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Фастівської районного державної нотаріальної контори Ленченко Г.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-652, спадкоємцем ОСОБА_2 , 1949 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його племінник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно складається із частини житлово будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Фастівською міською державною нотаріальною конторою 11.08.1982 року за реєстром № 2803, зареєстрованого Фастівським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.08.1982 року в реєстрову книгу № 55 за реєстром № 4202. На земельній ділянці розташовані: житловий будинок А, прибудова а, загальною площею 45,0 кв. м, житловою площею 32,2 кв. м. Право власності на частину житлового будинку підлягає державній реєстрації (а.с. 22).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав № 374117911 від 12.04.2024 року, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 1/2 частину житлового будинку «А» загальною площею 45 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., прибудови «а». Підстава внесення запису – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72580165 від 12.04.2024, документи подані для державної реєстрації: Свідоцтво про право на спадщину. Тип власності – право власності, розмір частки – 1/2 частина (а.с. 12).

Відповідно до довідки Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівське бюро технічної інвентаризації» від 28.06.2024 №818, частина житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2024 року. Інша частина будинку, яка була зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 – знесена. Право власності на цю частину погашено згідно рішення Виконавчого комітету Фастівської міської ради № 162 від 08.08.1989 року (а.с. 16).

Згідно із рішенням Фастівської міської ради від 11.02.2025 № 116-LXVIII-VIII «Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 », ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянки) за адресою: АДРЕСА_1 із земель комунальної власності Фастівської міської територіальної громади. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 із земель комунальної власності Фастівської територіальної громади (а.с. 21).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок від 01 вересня 2025 року, виготовленого ФОП ОСОБА_4 , у власності позивача перебуває житловий будинок загальною площею 25,4 кв.м, житловою площею 16,6 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:1470-3530-8805-4444 (а.с. 23).

Згідно з довідкою про показники об`єкта нерухомого майна № 1213-25 від 18.12.2025 року, виданою ФОП ОСОБА_4 , частина житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2024 року, а інша частина будинку, яка була зареєстрована за ОСОБА_3 , знесена і право власності погашене згідно рішення Виконавчого комітету Фастівської міської ради № 162 від 08.08.1989 року. Технічні показники при поточній інвентаризації станом на 01.09.2025 року – житловий будинок А загальною площею 25,4 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м. На земельній ділянці розташовані споруди – хвіртка №1, огорожа №. Самочинного будівництва, перепланування, реконструкції не виявлено. частина, яка зареєстрована за ОСОБА_1 є цілим окремим житловим будинком загальною площею 25,4 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м. що утворилась після знесення частини, що була зареєстрована за ОСОБА_3 (а.с. 25 зворот).

Нормативно-правове обґрунтування.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно зі ст. 367 Цивільного кодексу України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 364, 367 ЦК України, кожен із співвласників має право на виділ в натурі частки із майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а також на поділ спільного майна, за умови, що запропонований варіант поділу є припустимим і технічно можливим без заподіяння шкоди господарському призначенню майна та інтересам інших співвласників.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Висновки суду.

Заслухавши учасників справи, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Зі змісту поданого до суду позову суд встановив, що підставою для звернення позивача до суду слугувала та обставина, що йому на праві власності фактично належить цілий житловий будинок із господарськими спорудами, водночас у Державному реєстрі речових прав міститься інформація про те, що він є власником частини цього житлового будинку, вид власності – спільна часткова.

Наявні у матеріалах справи належні та достатні докази свідчать, що позивач у 2024 році на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом набув у власність частину житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тип власності зазначений як спільна часткова власність і частка позивача становить частину.

Водночас суд встановив, що згідно з довідкою Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівське бюро технічної інвентаризації» № 818 від 28.06.2024, частина житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 . Інша частина будинку, яка була зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 – знесена. Право власності на цю частину будинку погашене згідно з рішенням Виконавчого комітету Фастівської міської ради № 162 від 08.08.1989 року

З огляду на це суд дійшов висновку про те, що у 2024 році на момент набуття позивачем у власність частини спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами фактично не існувало у натурі його іншої частини з причини її знесення ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому у 1989 році.

Отже, з 1982 року частина спірного домоволодіння знесена і з цього часу належна позивачу на праві власності інша частина цього об`єкта нерухомості фактично є окремим ізольованим житловим будинком.

Оскільки інші співвласники відсутні, тому поділ майна у позасудовому чи судовому порядку неможливий. Проте зазначення форми власності належного позивачу будинку як спільна часткова порушує його права власника, оскільки створює перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, яке фактично належить йому на праві особистої приватної власності.

З огляду на вказане суд зазначає про таке.

Чинне законодавство України визначає, що припинення спільної часткової власності здійснюється лише шляхом поділу майна в натурі, виділу частки одного зі співвласників або виплати грошової компенсації за частку за згодою сторін. Таке право припиняється шляхом укладення нотаріального договору або рішення суду, після чого права власності реєструються у Держреєстрі.

За відсутності згоди співвласників поділ здійснюється через суд, який враховує можливість поділу майна, розмір частки та інтереси сторін.

Аналіз приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про те, що державний реєстратор одночасно зі здійсненням реєстрації припинення речового права проводить державну реєстрацію набуття відповідного права чи обтяження шляхом виконання судового рішення про одночасне визнання такого речового права або шляхом відновлення попереднього запису про речові права.

Крім цього, відповідно до п. 54 Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності у зв`язку з поділом, виділом частки або об`єднанням закінченого будівництвом об`єкта здійснюється за наявності у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про технічні характеристики закінчених будівництвом об`єктів (закінченого будівництвом об`єкта), утворених (утвореного) у результаті такого поділу, виділу частки або об`єднання, про прийняття їх (його) в експлуатацію (крім випадку, коли поділ, виділ частки або об`єднання здійснено не у зв`язку з реконструкцією, реставрацією або капітальним ремонтом (далі – реконструкція) закінченого будівництвом об`єкта) та про присвоєння їм (йому) адреси.

Для державної реєстрації права власності у зв`язку з поділом земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта одночасно подається відповідна кількість заяв, що відповідає кількості всіх земельних ділянок, закінчених будівництвом об`єктів, утворених у результаті такого поділу, крім випадку, коли відбувається припинення права спільної власності у зв`язку з поділом спільного майна на підставі відповідного договору або рішення суду.

Аналізуючи законодавство про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, можна прийти до висновку, що підставою для державної реєстрації права (в цьому випадку права власності на цілий житловий будинок та припинення права спільної часткової власності) може бути лише відповідний посвідчений нотаріально договір або рішення суду.

Також суд бере до уваги, що Фастівська міська рада Київської області рішенням від 11.02.2025 № 116-LXVIII-VIII «Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 » затвердила ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянки). Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 із земель комунальної власності Фастівської територіальної громади.

За таких обставин, оскільки інші співвласники домоволодіння відсутні, питання, яке вирішується судом у межах розгляду цієї справи, не зачіпає чиїх-небуть майнових прав та інтересів.

Водночас такий правовий стан належного позивачу нерухомого майна позбавляє його можливості вільно володіти та розпоряджатись ним, а тому порушує його законні права та інтереси.

Отже, ці права позивача підлягають захисту судом.

Оскільки інші співвласники домоволодіння, а також інша частина, крім належної позивачу, об`єкта нерухомості відсутні, тому суд вважає обґрунтованим твердження позивача про відсутність іншого способу захисту прав позивача на належне йому майно, окрім як захист цього права у судовому порядку.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання за ним права власності на цілий об`єкт нерухомості та припинення права спільної часткової власності.

З огляду на встановлені обставини цієї справи та їх підтвердження належними та достатніми доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість цього позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок та визнання права власності на цілий об`єкт нерухомості.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 загальною площею 25,4 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м.

Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Фастівська міська рада Київської області, ЄДРПОУ- 34446857, місце знаходження: Київська область, м. Фастів, площа Соборна, 1.

Повне судове рішення складене 06.04.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК