Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №376/232/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/232/26

Провадження № 2/376/847/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Сквира

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Ловінської С.С.,

за участю секретаря судового засідання Кропивлянської С.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Дейнеки С.Л.,

представника Органу опіки та піклування Сквирської міської ради – Шеремет О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Сквирської міської ради, про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встaновлення фaкту. Позов мотивує тим, що 02.09.2006 він уклав шлюб з відповідачкою, який був зареєстрований 02.09.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міскрайонного управління юстиції Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син – ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 . Вказує, що відразу після реєстрації шлюбу подружні стосунки між ними були хорошими, але з плином часу все змінилося у гіршу сторону, частіше траплялися непорозуміння. В результаті як подружжя не проживають більше року. Шлюбні відносини між ними фактично припинені, разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Кожен живе своїм життям, шлюб носить виключно формальний характер, примирення та збереження шлюбу неможливе. Зазначає, що всі обов`язки по догляду за дітьми виконує самостійно. Діти проживають з ним, відповідачка участі у вихованні та утриманні дочки та сина не бере. Вона покинула їх та проживає за іншою адресою. З того часу, як він з відповідачкою припинив шлюбні відносини, діти проживають разом з ним. На даний час вони мешкають в м.Сквира Білоцерківського району Київської області. Ним були створені умови для проживання та розвитку дітей, вони мають окремі кімнати, які облаштовані всім необхідним для їх розвитку та відпочинку. Всі питання щодо медичного обслуговування та в разі необхідності лікування дітей завжди вирішує він та відвідує сімейного лікаря з дітьми за необхідності, відвідує батьківські збори та ін. Мати дітей на даний час мешкає окремо, та планує виїхати за кордон. Вказує, що з його боку відсутні виключні обставини, які б негативно впливали на виховання та розвиток його дітей. Відповідачка самоусуналась від виховання сина та дочки, відмовилася від своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичне та моральне здоров`я дітей, не цікавиться ними, не дбає про їх матеріальний достаток.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою судді від 05.02.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 25.02.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачам встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Сквирської міської ради.

Ухвалою суду від 25.02.2026 закрито підготовче провадження в зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити, вказав, що не живе разом з відповідачкою біля двох років. Мати дітей відмовилася від них, діти повністю знаходяться на його утриманні та він самостійно їх виховує. Діти підтримують його.

Представник позивача, адвокат Дейнека С.Л. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та просив позов задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві. Також вказав, що в жовтні 2025 року позивач відшукав відповідачку і вони уклали договір. Батько зобов`язався утримувати і виховувати дітей. На даний час проживають в м. Сквира, однак позивач проводить капітальний ремонт свого будинку в с. Озерна, де раніше проживав. Позивач має транспортний засіб і підвозить сина в м.Білу Церква до училища, де навчається син, а меншу дочку залишив навчатися в с.Озерна, щоб не травмувати.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином. Подала відзив на позовну заяву та вказала, що життя з позивачем не склалося через різні погляди на життя, разом не проживають більше року. Оскільки виникло питання місця проживання дітей, враховуючи прихильність дітей до батька вона з позивачем уклала договір про проживання дітей та про участь у їх вихованні. Однак, в силу того, що вона більше часу проживає в м.Києві, можливості доглядати і виховувати дітей не має, вона не може в повній мірі виконувати умови укладеного договору. Вважає, що у батьків рівні права щодо виховання та утримання спільних дітей, а тому не заперечує, щоб дітей виховував батько. Щодо утримання дітей вказала, що на даний час не працює та знаходиться на утриманні іншого чоловіка, з яким проживає. Просила при вирішення спору врахувати інтереси дітей, проти розірвання шлюбу не заперечувала, проводити слухання справи у її відсутності.

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Сквирської міської ради, в судовому засіданні заявив, що при вирішенні позовних вимог позивача покладається на розсуд суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 02 вересня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міскрайонного управління юстиції Київської області, про що було складено відповідний актовий запис №1279, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.45).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі народилася дитина ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.17).

Позивач та відповідачка проживають окремо понад рік: позивач з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачка зареєстрована в м. Сквира Білоцерківського району Київської області, проживає в м. Києві з іншим чоловіком, не цікавиться життям і здоров`ям дітей, участі у їх вихованні та утриманні не приймає. Відповідачка та позивач не ведуть спільного господарства.

Відповідно до довідки № 04-06-20/20 від 30.01.2026 Озернянського ліцею Маловільшанської сільської ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ученицею 6 класу. Вихованням дівчинки займається батько – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який постійно підтримує зв`язок із закладом освіти, класним керівником, учителями, систематично відвідує батьківські збори, цікавиться успішністю та поведінкою доньки (а.с.33).

Згідно довідки КЗ «Хаб дозвілля і творчості» № 04-12-04/09 від 30.01.2026 ОСОБА_4 є учасницею танцювального колективу «Конфеті» з 20123 року по теперішній час. Навчально- виховний процес та відвідування занять забезпечує батько, який бере активну участь у житті колективу, відвідує та створює належні умови для творчого розвитку дитини (а.с.34).

Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Маловільшанської сільської ради» № 01-04/04-21 від 02.02.2026 дитину ОСОБА_4 на прийоми супроводжував батько (а.с.35).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 , що проживає в АДРЕСА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 проживає з дітьми в АДРЕСА_1 . Сам виховує та утримує сина та дочку (а.с.22).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, вона є сусідкою позивача, та він сам виховує сина ОСОБА_7 та дочку ОСОБА_8 , мати до дітей не навідується (а.с.23).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав суду, що діти проживають з позивачем ОСОБА_10 , він про них піклується. Його дружину давно не бачив. Позивач на даний час проводить ремонтні роботи в будинку, що знаходиться в с.Озерна, з дітьми разом туди приїжджають, все прибирають. Деколи до нього позивач звертався, щоб приглядіти за дітьми.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала суду, що є депутатом Маловільшанської сільської ради, ОСОБА_4 знає з народження, вона навчалася в їхній школі, куди приводив і забирав її батько ОСОБА_12 . Відповідачку бачила давно, позивач ОСОБА_12 проживає в м.Сквира і доробляє ремонт в будиночку, що йому належить, в с. Озерна. Його син ОСОБА_7 допомагає з ремонтом будинку. Відповідачка приблизно 2,5 роки не являлася в школу, а останнім часом в село не приїжджає.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 показав суду, що навчається в училищі в м.Біла Церква, куди його привозить батько. Сестра навчається в с.Озерна. яку також возить батько. На вихідних їздять разом в с.Озерна, де знаходится будинок тата, в якому роблять ремонт. З мамою не спілкувався більше року. Батько їх самостійно виховує. Мати участі у їх вихованні не бере.

Згідно договору про проживання дитини та про участь у її вихованні, укладеного 11.10.2025, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Деруном А.А., позивач та відповідач домовилися, що місцем проживання дітей буде разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де батько зобов`язується доглядати, утримувати та фінансово забезпечувати життєві потреби дітей.

Таким чином, неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходяться на повному утримaнні батька ОСОБА_1 та він сaмостійно виховує їх.

Оцінка суду.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Згідно ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушення до їх збереження - є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам їхньої дитини.

Згідно ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, а згідно ч. 1 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 р.), та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Судом встановлено, що відповідачка протягом тривалого часу, систематично, свідомо, без поважних причин не виконувала належним чином і взагалі не виконує на цей час свої батьківські обов`язки по відношенню до дітей, не цікавиться їх долею протягом тривалого періоду часу, участі у вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, тобто контакту не підтримує, що стверджується доказами, долученими до матеріалів справи.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та те, що встановлення вище зазначеного факту необхідно заявнику для призначення соціальних пільг, субсидій, допомоги, тощо, а також для підтвердження права на стягнення аліментів з матері дитини у випадку ухилення її від виконання своїх батьківських обов`язків в частині утримання та матеріального забезпечення дитини, вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі та за наявності зазначених вище обставин суд вважає, що збереження шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 буде суперечити інтересам сторін, тому надалі є недоцільним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2,4,12,13,76-81,211,247,258,259,263-265,293,315, 316,319, 351,352,354 ЦПК України, ст.ст. 24, 56, 110, 112,114,115 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Сквирської міської ради, про розірвання шлюбу, - задовольнити в повному обсязі.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 02.09.2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міскрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис №1279.

Встaновити фaкт проживaння неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як oснoвним та єдиним утримувaчем, та таким, що сaмостійно вихoвує та утримує своїх дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 02.04.2026.

Суддя С.С.Ловінська