Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №367/600/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/600/26

Провадження №3/367/337/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2026 року місто Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., за участю особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , якому роз`яснено положення статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, потерпілої ОСОБА_2 , якій роз`яснено положення статті 269 КУпАП, вивчивши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Буча) Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтею 124 КУпАП, –

установив:

до Ірпінського міського суду Київської області надійшла справа з протоколом серії ЕПР1 №554557 стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення (серія ЕПР1 № 554557 від 30.12.2025), 30.12.2025 о 09:00 у місті Буча по вулиці Чорних Запорожців, 8, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Fiat, номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами, далі – Правила дорожнього руху), а саме: «Водій транспортного засобу не врахував безпечну швидкість руху, особливості вантажу, стан транспортного засобу. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції». Відповідальність за вказане правопорушення передбачена статтею 124 КУпАП.

У судових засіданнях ОСОБА_1 зазначав, що рухався по вулиці Чорних Запорожців в місті Буча на своєму автомобілі, попереду повільно їхав автомобіль, як було встановлено згодом під керуванням ОСОБА_2 , зі швидкістю менше 30 км/год. Оскільки Правила дорожнього руху дозволяють йому у такому випадку здійснити обгін указаного автомобіля, то він вирішив це зробити. Коли він почав маневр обгону та виїхав для обгону на зустрічну смугу – автомобіль під керуванням ОСОБА_2 різко повернув ліворуч без увімкнення покажчика повороту. Також ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що у цій ситуації не може йти мова про порушення дистанції та швидкості руху, оскільки автомобілі перед та в момент зіткнення розташовувалися паралельно, експертиза для встановлення швидкості руху не проводилася, а у момент зіткнення він вже рухався по зустрічній смузі, що підтверджується характером пошкоджень на автомобілях, а також їхнім розташуванням на проїжджій частині після зіткнення.

У судовому засіданні ОСОБА_2 зазначила, що рухалася у місті Буча по вулиці Чорних Запорожців, шукала місце для парковки, коли здалося, що є вільне місце – увімкнула покажчик повороту, під`їхала ближче і виявила, що місце вже зайняте. Тому вона вимкнула покажчик повороту вліво і повільно продовжила рух прямо, шукаючи вільне місце. Коли побачила вільне місце – без увімкнення покажчику повороту почала рух ліворуч, майже одразу відчула удар, зрозуміла, що відбулось зіткнення. Також додала, що було засніжено, будь-яку розмітку на дорозі, зокрема суцільну смугу, не побачила, дорожніх знаків поряд не було.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив приєднати до матеріалів справи документи, зазначені у заяві від 25.03.2026, також звернув увагу суду на те, що покажчик повороту необхідно вмикати за 50-100 метрів до місця здійснення маневру.

Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення та заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд дійшов такого висновку.

За змістом частини другої статті 7 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з пунктом 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

У абзацах одинадцятому та шістдесят п`ятому пункту 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що безпечна дистанція – відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Обгін – випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху

Відповідно до пунктів 14.2, 14.3, 14.6 Правил дорожнього руху перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: а) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону; б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч; в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані; г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу.

Водієві транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями.

Обгін заборонено: а) на перехресті; б) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними; в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом; г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості; ґ) транспортного засобу, який здійснює обгін або об`їзд; д) у тунелях; е) на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку; є) колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).

Згідно з пунктами 9.2, 9.4 Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

Щодо твердження ОСОБА_1 про обгін транспортного засобу, який рухався зі швидкістю менше 30 км/год, суд зазначає таке. У пункті 3.25 розділу 33 Правил дорожнього руху визначено, що при розміщенні дорожнього знаку «Обгін заборонено» забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год). Проте у матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності дорожнього знаку поблизу місця ДТП, пішоходного переходу, також матеріали справи не містять відомостей про те, з якою швидкістю рухалася ОСОБА_2 , тому зазначені обставини суд не може врахувати при ухваленні рішення.

Водночас у розділі 34 Правил дорожнього руху визначено, що видами горизонтальної розмітки є: вузька суцільна лінія (пункт 1.1.) та широка суцільна лінія (пункт 1.2), указані лінії перетинати заборонено, однак як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Дослідивши в судовому засіданні долучені до матеріалів справи докази, а саме: протокол, схему місця ДТП, фото з місця події, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , встановлено, що водій ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, плануючи здійснити обгін транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , перебував на зустрічній смузі руху, в той час, як інший учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 здійснювала поворот ліворуч без увімкненого покажчика повороту. На дорожньому полотні місця ДТП наявна розмітка - вузька суцільна лінія, яка хоча і не очевидно, однак проглядається. ОСОБА_1 у протоколі інкриміновано, зокрема порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху щодо не дотримання безпечної дистанції під час руху та пункту 12.1 - щодо не дотримання швидкісного режиму.

Однак досліджені докази у сукупності свідчать про те, що органом, уповноваженим на зібрання доказів не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували б факт недотримання безпечної дистанції та швидкості руху ОСОБА_1 , а також причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними діями та пошкодженням транспортних засобів.

Водночас згідно з положеннями пункту 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, тому суд вважає, що ОСОБА_1 мав цілком законні очікування, що інший учасник дорожнього руху буде беззаперечно дотримуватися Правил дорожнього руху.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в частини другої пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про міжнародні договори» міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.200, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Згідно вимог пункту другого статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення статті 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (пункт 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, пункт 282).

При цьому, слід зазначити, що суд не вправі самостійно відшуковувати докази винуватості у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони. У випадку відсутності будь-якої зі складових, то адміністративна відповідальність не наступає.

Об`єктивною стороною у випадку статті 124 КУпАП є: 1) порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху; 2) пошкодження інших транспортних засобів, майна, тощо; 3) причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та пошкодження інших транспортних, майна тощо.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять відомостей «поза розумним сумнівом» щодо доведеності порушення ОСОБА_1 положень пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, інкримінованих йому у протоколі ЕПР1 №554557 від 30.12.2025, а отже його вину органом, уповноваженим на складення протоколу, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП не доведено.

Враховуючи зазначене, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 124,156, 221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя –

постановив:

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.

Суддя О.О. Білогруд