Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №500/505/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №500/505/25 пров. №А/857/13564/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року (судді Грицюка Р.П., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль) у справі №500/505/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 14.01.2025 №961050131145 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перевести позивача з 09.01.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27.12.2024 № 0603- 07-161 та №0603-07-162.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.01.2025 №9961050131145 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 09.01.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу в частині відмовлених позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення частини позовних вимог, просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити їй ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення з 09.01.2025 у розмірі 60% від заробітної плати відповідно до поданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27.12.2024 за № 0603- 07-161 та №0603-07-162 з урахуванням виплачених сум.

Позивач та відповідач відзиви на апеляційні скарги не подали.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість Рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивачка з 20.08.2005 по 30.04.2020 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як одержувачка пенсії по віку відповідно до Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ).

З 30.04.2020 позивачку на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 переведено на пенсію по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

09.01.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII), до якої було додано довідки про складові заробітної плати державного службовця, а саме: довідку № 0603-07-161 від 27.12.2024 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); довідку № 0603-07-162 від 27.12.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області.

За результатами розгляду вказаної заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 14.01.2025 №961050131145 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію державних службовців за віком, оскільки Закон №889-VIII не передбачає можливість здійснення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям.

Вважаючи вищевказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України №3723-ХІІ.

01.05.2016 набрав чинності Закон України №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону України №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, згідно з пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.

За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивачки на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою позивачка отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.

Колегія суддів вважає правильними посилання суду першої інстанції щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.

Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з урахуванням розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІз підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.

Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже те, що позивачка раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивачки про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об`єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).

Колегія суддів враховує, що у спірному рішенні не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання.

Як встановлено судом з матеріалів справи, у позивачки на день розгляду заяви наявний страховий стаж та стаж державної служби понад 32 роки, в тому числі до 1 травня 2016 року, вона досягла пенсійного віку. При цьому наявність чи відсутність достатнього стажу на посаді державної служби у позивачки не було підставою відмови у переведенні її на пенсію відповідно до Закону №889-VIII. Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивачки, у якої наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ).

Суд зауважує, що відповідно до пункту 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Законів України, зокрема, «Про державну службу», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.

Отже, законодавець передбачив пенсіонеру можливість вибору перейти на пенсію на інших підставах або поновити пенсію держслужбовця у попередньому розмірі, що визначається бажанням останнього.

Відмовляючи у переведенні позивача з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", пенсійний орган виходив із того, що право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону №889-VIII мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону №3723-XII, а оскільки позивачу до набрання чинності Законом №889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-XII, права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону вона не має, що є помилковим з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV , особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Разом з тим, у справі, що розглядається, позивачка, звертаючись до пенсійного органу, не просила повернути її на пенсію за Законом №3723-ХІІ у попередньому розмірі, яку вона отримувала до переведення її на пенсію за нормами Закону №1058-IV, а просила перевести її на пенсію за Законом №889-VІІІ (тобто, із застосуванням умов, визначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення).

Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону №889- VІІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Крім того, а ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ з урахуванням Закону №889-VІІІ, як особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що наведена у поставі від 25.05.2023 №580/3805/22.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до п.п. 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, статті 37 Закону №3723-XII.

Щодо позовної вимоги та відповідних доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про урахування довідок Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області про складові заробітної плати від 27.12.2024, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України №3723-ХІІ, визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики (п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865).

З 01.05.2016 постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до п.6 застосовується з 01.12.2015, виключено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, а п.5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Слід зазначити, що вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого державного службовця.

Отже, з 01.12.2015 по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за ст.37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція ст.37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

10.12.2015 прийнято Закон №889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. Закон №889-VIII набув чинності 01.05.2016, а положення Закону №3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).

Натомість, у ст.90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій.

Отже, позивач помилково не враховує, що з 01.12.2015 - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, якою п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 виключено, а п.5 викладено в іншій редакції, та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі № 508/808/16-а, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 у справі №712/10182/17, від 03.11.2021 у справі №373/2149/16-а.

При вирішенні цієї справи суд враховує також правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 27.06.2023 у справі №500/4392/22 та від 13.02.2025 у справі №300/1149/23, в яких зроблені наступні висновки.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20 серпня 2005 року отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.

З 30.04.2020 позивачку переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону № 3723-XII, на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто позивачку з 01 травня 2020 року переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону.

Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. Отже, з 30.04.2020 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", остання має право на переведення її на пенсію за віком відповідно до норм Закону №3723-XII, проте, на умовах, передбачених пунктами 4-7 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Окрім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22, де предметом спору були аналогічні правовідносини, вимоги позивача зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі Порядок №22-1, зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Тобто, позивачці відмовлено у переведенні на пенсію за іншим законом рішенням від 14.01.2025 №961050131145, яке було прийняте Головним управління Пенсійного фонду України Харківській області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 за принципом екстериторіальності.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади (постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а, від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.

З урахуванням встановлених обставин справи та висновків суду колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції, що дії зобов`язального характеру щодо переведення позивачки з 09.01.2025 (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а оскільки за результатами розгляду заяви позивачки пенсійним органом зроблено висновок, що вона не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо суми заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалося з урахуванням поданих довідок, тому вказані вимоги є передчасними, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені апелянтами в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, тому задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційних скарг апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №500/505/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 03.04.26