Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №460/8332/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №460/8332/25 пров. №А/857/2833/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Димарчук Т.М., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Вараської міської ради Рівненської області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року про закриття провадження, постановлену суддею Нор У.М. у м. Рівне о 12:03, повний текст якої складений 17 грудня 2025 року, у справі № 460/8332/25 за адміністративним позовом Вараської міської ради Рівненської області до Державної екологічної інспекції Поліського округу про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2025 року позивач - Вараська міська рада Рівненської області звернулась до суду із позовом до відповідача - Державної екологічної інспекції Поліського округу, у якому просила визнати протиправним дії щодо здійснення заходу державного нагляду (контролю) у формі проведення обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Вараської міської ради від 24 жовтня 2024 року, визнати протиправним і скасувати акт.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року заяву Державної екологічної інспекції Поліського округу про закриття провадження в адміністративній справі задоволено, провадження у справі закрито.

Ухвала мотивована тим, що дії відповідача щодо здійснення заходу щодо дотримання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами природоохоронного законодавства та проведення обстеження лісових ділянок позивача та не зумовлюють виникнення для нього будь яких негативних наслідків. Таким чином, у розумінні статті 19 КАС України складений відповідачем акт обстеження лісових ділянок від 24.10.2024 не є індивідуальним актом. З урахування такого, ні акт, а відтак ані дії щодо його складення не можуть бути предметом спору. Судом враховано, що аналогічні висновки під час вирішення спору у подібних правовідносинах зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 640/4550/19 та у постанові від 29.07.2025 №380/7179/24.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За положеннями частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. При цьому суд повинен перевірити належність справи до відповідної юрисдикції.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Згідно із частинами першою та третьою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Як установлено частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

Так, пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Справи, у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені частиною статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказаний перелік є вичерпним.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать виключно публічно-правові спори, які відповідають ознакам спорів, визначених частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, акт обстеження лісових ділянок - це письмовий документ, в якому міститься інформація стосовно використання позивачем лісових ділянок.

Як слідує зі змісту акта, складеного відповідачем, такий не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, його висновки не змінюють стану суб`єктивних прав позивача та не створюють жодних додаткових для позивача обов`язків. Таким чином, діяльність Державної екологічної інспекції Поліського округу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акту перевірки від 24.10.2024 та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси Вараської міської ради в публічно-правових відносинах. Одночасно, як достовірно встановлено з матеріалів справи судом першої інстанції, голова Вараської міської ради на запит щодо перевірки Державної екологічної інспекції Поліського округу від 05.09.2024 самостійно визначив кандитатуру представника для участі у даному обстеженні. Також з акту, сформованого за наслідками обстеження, встановлено, що даною особою він підписаний без зауважень.

Отже, як правильно виснувано судом першої інсанції, акт обстеження Державної екологічної інспекції Поліського округу від 24.10.2024 лісових ділянок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору; такий акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо здійснення заходу щодо дотримання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами природоохоронного законодавства та проведення обстеження лісових ділянок позивача не зумовлюють виникнення для позивача будь-яких негативних наслідків.

Таким чином, у розумінні статті 19 КАС України складений відповідачем акт обстеження лісових ділянок від 24.10.2024 не є індивідуальним актом.

З урахування наведеного, ні акт, ані дії щодо його складення не можуть бути предметом спору.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що вимоги Вараської міської ради, заявлені до Державної екологічної інспекції Поліського округу, не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

У розглядуваній справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних вимог позивача слід тлумачити як поняття, що стосується не лише тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а й і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції резюмує, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію не лише адміністративних судів, а взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції правильно роз`яснив позивачу, що, з огляду на предмет цього позову, спір не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми процесуального права, які підлягають застосуванню. Вирішення спірних правовідносин не віднесено до юрисдикції адміністративного суду та не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про застосування до позовних вимог правових наслідків, передбачених ч.1 ст.238 КАС України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вараської міської ради Рівненської області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року про закриття провадження, постановлену у справі № 460/8332/25, - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді Т. М. Димарчук

В. С. Затолочний