Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 31 березня 2026 р.
Справа: №466/27/26
Суддя: Гуляк Василь Васильович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №466/27/26 пров. №А/857/6449/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року про повернення позовної заяви (суддя – Федорова О.Ф., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повної ухвали – не зазначено),
в адміністративній справі №466/27/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції,
про скасування постанов,
встановив:
У січні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції, в якому просила: 1) скасувати винесені постанови по справі про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі: серії 4АВ №07735059 від 05.10.2024 року, серії 5АВ №09794447 від 01.04.2025 року, серії 5АВ №09798656 від 01.04.2025 року, серії 5АВ №09801012 від 01.04.2025 року, серії 5АВ №09894546 від 07.04.2025 року; 2) справи про адміністративне правопорушення – закрити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.01.2026 адміністративну позовну заяву – повернуто з доданими до неї документами. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Роз`яснено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що в жодний спосіб ні одна оскаржувана постанова відповідача отримана позивачем не була. Відповідно, позовна заява подана до суду в межах 10 денного строку. Отже, жодним чином строк на оскарження зазначених постанов не пропущено та вимоги про подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не виникало. Також, суд першої інстанції не надав можливості позивачеві навести додаткові причини пропуску строку, а саме судом не постановлено ухвали про залишення позовної заяви без руху. Постановивши ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення права звернення до адміністративного суду, гарантованого ст.5 КАС України.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду і винести постанову, якою направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача (представника), перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.
Судом встановлено, що предметом спору у розглядуваній адміністративній справі являється правомірність постанов серії 4АВ №07735059 від 05.10.2024, серії 5АВ №09794447 від 01.04.2025, серії 5АВ №09798656 від 01.04.2025, серії 5АВ №09801012 від 01.04.2025, серії 5АВ №09894546 від 07.04.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення та застосування стягнення у вигляді штрафу.
Повертаючи позовну заяву на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано з порушенням процесуального строку та не подано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, є передчасними, які не відповідають нормам процесуального права.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до статті 122 частин 1, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Також статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини другої цієї статті, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Апеляційний суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З наведених положень видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).
Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернулася в суд із цим адміністративним позовом 05.01.2026 та оспорює, зокрема, постанови серії 4АВ №07735059 від 05.10.2024, серії 5АВ №09794447 від 01.04.2025, серії 5АВ №09798656 від 01.04.2025, серії 5АВ №09801012 від 01.04.2025, серії 5АВ №09894546 від 07.04.2025 відносно неї про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення згідно КУпАП.
Отже, спір у вказаній справі існує між позивачем та відповідачем, і полягає у правомірності/протиправності постанов органу поліції у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції враховує, що у вказаній категорії справ порядок звернення до суду врегульований статтею 286 КАС України, якою передбачено право на звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 12.01.2026 про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано з порушенням процесуального строку та не подано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Однак, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не дотримано приписів статей 123, 169 КАС України і не надано позивачу можливості звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, залишивши позов без руху з наданням протягом десяти днів з дня вручення ухвали усунути недолік у спосіб звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи сформовано необґрунтовані висновки, які не відповідають обставинам справи, оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (питання), а тому ухвалу суду першої інстанції від 12.01.2026, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 272, 286, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №466/27/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повний текст постанови суду складено 06.04.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua