Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №320/47420/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/47420/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної служби здоров`я України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Міністерства охорони здоров`я України, Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної служби здоров`я України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Міністерства охорони здоров`я України, Державної казначейської служби України, яким просив:

- визнати протиправним, дискримінаційним та скасувати наказ Національної служби здоров`я України від 24 червня 2022 року №274 "Про встановлення надбавки" в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу;

- зобов`язати Національну службу здоров`я України встановити ОСОБА_1 з 10 червня 2022 року до 31 серпня 2022 року щомісячну надбавку за інтенсивність праці в розмірі 420% посадового окладу, з 01 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року зобов`язати встановити щомісячну надбавку за інтенсивність праці в розмірі 430% посадового окладу та зобов`язати провести на користь ОСОБА_1 відповідні виплати (з урахуванням раніше сплачених сум грошових коштів);

- стягнути з Національної служби здоров`я України на користь ОСОБА_1 409360,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу в період з 24 червня 2022 року до 01 грудня 2022 року;

- визнати мобінгом (цькуванням), дискримінацією та порушенням прав ОСОБА_1 як викривача дій посадових осіб Національної служби здоров`я України за період з 02 червня 2022 року по 14 грудня 2023 року, які полягають: в наклепі, зневажливих висловлюваннях, висміюваннях; в створенні стосовно ОСОБА_1 напруженої, ворожої атмосфери; в спробах вивести ОСОБА_1 із психологічної рівноваги шляхом його ігнорування керівництвом Національної служби здоров`я України та шляхом порушення законодавства щодо його бронювання; в безпідставному негативному виокремленні з колективу та його ізоляція, в т.ч. незапрошення на зустріч і наради, в яких позивач має брати участь; в перешкоджанні позивачу у виконанні ним своєї трудової функції; у нерівності можливостей для кар`єрного росту щодо ОСОБА_1 ; у застосуванні до ОСОБА_1 нерівної оплати за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; в позбавленні ОСОБА_1 частини стимулюючих виплат; в порушенні дисциплінарних проваджень;

- зобов`язати Національну службу України припинити щодо ОСОБА_1 дії, які можуть вважатись мобінгом (цькуванням), дискримінацією та порушенням прав ОСОБА_1 як викривача;

- зобов`язати Національну службу здоров`я України встановити позивачу з 02 січня 2023 року до дати винесення рішення щомісячну надбавку за інтенсивність праці в розмірі 280% посадового окладу та провести на користь ОСОБА_1 відповідні виплати;

- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо невнесення приписів посадовим особам Національної служби здоров`я України на підставі звернення від 10 березня 2023 року;

- стягнути з Національної служби здоров`я України та Національного агентства з питань запобігання корупції солідарно на користь ОСОБА_1 456960,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу з 02 грудня 2022 року до 14 грудня 2023 року;

- зобов`язати Національну службу здоров`я України вжити заходів щодо бронювання ОСОБА_1 шляхом подання відповідної інформації до Генерального штабу Збройних Сил України;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я щодо відсутності координаційної діяльності Національної служби здоров`я України по відновленню порушених прав ОСОБА_1 по припиненню мобінгу та дискримінації ОСОБА_1 посадовими особами Національної служби здоров`я України, по перевірці взаємодії Національної служби здоров`я України та ТОВ "САТІ-НОВА СОЮЗ", та по поверненню коштів до Державного бюджету України;

- визнати протиправним та скасувати наказ Національної служби здоров`я України від 08 грудня 2023 року №685 "Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судом враховано виключно позицію Національної служби здоров`я України.

Апелянт зазначив, що судом першої порушено приписи ст. 12 КАС України, оскільки розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, без врахування посади позивача та розміру заявленої шкоди. Крім того, судом суд першої інстанції залишив без розгляду клопотання позивача від 17 вересня 2024 року про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та від 18 вересня 2024 року про призначення судової психологічної експертизи.

Додатково зазначив про те, що набув статусу викривача з 02 грудня 2022 року, що підтверджується зокрема службовою запискою відділу з питань запобігання та виявлення корупції НСЗУ від 21 березня 2023 року.

Звернув увагу суду на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 позивач станом на 25 квітня 2023 року підлягав бронювання, проте відмова бронювання ОСОБА_1 була ініційована безпосереднім керівником позивача.

Апелянт зазначив, що встановлення йому мінімальної надбавки в розмірі 50% в порівнянні з надбавками, які були встановлені іншим працівникам НСЗУ в розмірі 420-430% через 22 дні після поновлення на посаді за рішенням суду, особою з якою був неврегульований конфлікт інтересів є прямим доказом помсти та дискримінації позивача. Крім того, Головою НЗСУ залишено без будь-якої реакції службові записки позивача від 20 січня 2023 року про невчинення дискримінаційних дій та встановлення стимулюючих виплат та від 18 липня 2023 року про надання деталізованої розшифровки заробітної плати позивача та інших працівників НСЗУ, які займають аналогічні посади, що свідчить про перешкоджання позивачу у виконанні трудової функції, створення напруженої та ворожої атмосфери, що кваліфікується як мобінг (цькування).

Також наголосив, що Міністерство охорони здоров`я України, як орган, що спрямовує та координує діяльність НСЗУ проігнорувало його скарги щодо мобінгу та корупційні ризики по взаємовідносинах НСЗУ з ТОВ "Саті-Нова Союз", водночас така бездіяльність сприяла застосуванню до позивача негативних заходів впливу Національною службою здоров`я України.

Національна служба здоров`я України подала до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки виплата надбавки за інтенсивність праці не є безумовною та не може пов`язуватись лише з фактом перебування на посаді державної служби в державному органі та залежить від ефективності виконання посадових обов`язків. Крім того, презумпція шкоди для викривача застосовується лише за умови підтвердження факту повідомлення та наявності негативних заходів впливу, водночас в матеріалах справи відсутні докази того, що дії керівництва НСЗУ були безпосередньо пов`язані з повідомленням позивачем про можливе вчинення посадовими особами НСЗУ кримінальних правопорушень.

Відповідач - Національне агентство з питань запобігання корупції подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки Національним агентством детально досліджено викладені у зверненні позивача та доданих до нього документах обставини і за результатами розгляду надано обґрунтовану та змістову відповідь.

Також наголосив, що звернення позивача від 10 березня 2023 року не містило фактичних даних, які б підтверджували можливе вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень чи інших порушень закону, а також не повідомлялось про нові або інші факти можливих правопорушень вчинених службовими особами НСУ, ніж ті за якими вже було відкрито кримінальні провадження.

Звернув увагу суду на те, що факт підтвердження 27 листопада 2025 року Оболонським управлінням поліції Головного управління національної поліції у місті Києві реєстрації кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 від 22 лютого 2023 року щодо можливого вчинення посадовими особами НСЗУ кримінальних правопорушень не може свідчити про протиправну бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції, оскільки станом на 10 березня 2023 року не надходили повідомлення від органів досудового розслідування про початок досудового розслідування за участю ОСОБА_1 , як викривача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи наказом Національної служби здоров`я України від 26 квітня 2021 року №312-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту з 28 квітня 2021 року із випробувальним терміном - три місяці.

Наказом Національної служби здоров`я України від 05 серпня 2021 року №488-к ОСОБА_1 звільнено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" з посади заступника директора - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту з 05 серпня 2021 року у зв`язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування, з припиненням державної служби.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №320/10554/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Національної служби здоров`я України від 05 серпня 2021 року № 488-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту Національної служби здоров`я України з 06 серпня 2021 року;

- стягнуто з Національної служби здоров`я України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 399915,63 грн з якого підлягають відрахуванню обов`язкові податки та збори.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №320/10554/21 позивача наказом від 02 червня 2022 року поновлено на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту Національної служби здоров`я України.

Наказом Національної служби здоров`я України від 10 червня 2022 року №378-к заступника директора департаменту - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту ОСОБА_1 переведено з 10 червня 2022 року на рівнозначну посаду заступника директора Адміністративного департаменту.

Наказом Національної служби здоров`я України від 24 червня 2022 року №274 встановлено ОСОБА_1 надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з 10 червня 2022 року.

14 липня 2022 року позивач звернувся до Голови НСЗУ з службовою запискою №12-03/197-22, якою просив переглянути наказ від 24 червня 2022 року №274.

02 грудня 2022 року позивач звернувся до заступника Голови НСЗУ та директора адміністративного департаменту НСЗУ з доповідними записками:

- №10-10/89-22 щодо невжиття НСЗУ дій з метою повернення виданих ТОВ "Саті-Нова Союз" авансів та пені за порушення умов договору;

- №10-10/90-22 щодо недійсності додаткових угод з ТОВ "Саті-Нова Союз".

02 грудня 2022 року позивач звернувся до заступника Голови НСЗУ та директора адміністративного департаменту НСЗУ з доповідною запискою №10-10/106-22 щодо невиконання НСЗУ можливості стягнення банківської гарантії з генпідрядника через невиконання умов договору.

Також позивач звернувся 02 грудня 2022 року з доповідною запискою до Голови НСЗУ №10-10/109-22, яка містила інформацію щодо недоотриманих коштів НСЗУ і ймовірності їх повернення.

11 січня 2023 року позивачем подано Голові НСЗУ скарги №10-10/13-23, №1010-/11-23 на бездіяльність заступника Голови НСЗУ та директора адміністративного департаменту НСЗУ.

Наказом Національна служба здоров`я України від 19 січня 2023 року №24 у зв`язку з надходженням від заступника директора Адміністративного департаменту ОСОБА_1. повідомлення про наявність конфлікту інтересів у директора Адміністративного департаменту ОСОБА_3 та заступника Голови НСЗУ ОСОБА_5 від 16 січня 2023 року №10-10/16-23, а також від директора Адміністративного департаменту ОСОБА_3 повідомлення про потенційний конфлікт інтересів від 18 січня 2023 року №10-10/21-23, застосовано зовнішній контроль за виконанням директором Адміністративного департаменту ОСОБА_3 службових повноважень, пов`язаних з координацією та оцінкою роботи заступника директора Адміністративного департаменту ОСОБА_1.

20 січня 2023 року позивачем подано Голові НСЗУ доповідну записку №10-10/27-23 щодо наявності порушень, відповідальність за які встановлена КК України, порушення приписів Закону України "Про державну службу" та Закону України "Про запобігання корупції" в діях директорах адміністративного департаменту НСЗУ та звільнення останнього.

23 січня 2023 року позивачем подано Голові НСЗУ звернення №10-10/53-23 щодо наявності корупційних правопорушень в діях начальника господарського управління Адміністративного департаменту НСЗУ.

Національна служба здоров`я України листом від 27 січня 2023 року №3191/3-11-23 на скарги позивача, повідомила останнього про те, що в ході розгляду скарг та перевірки фактів викладених у них, комісією не виявлено порушення прав позивача, як державного службовця. У зв`язку з наявністю ознак потенційного конфлікту інтересів у розумінні Закону України "Про запобігання корупції" між позивачем та директором Адміністративного департаменту ОСОБА_3 і заступником Голови НСЗУ ОСОБА_5 прийнято рішення про його врегулювання в порядку та спосіб визначені законом. Також позивача повідомлено про відсутність підстав для порушення дисциплінарних справ стосовно директора Адміністративного департаменту ОСОБА_3 і заступником Голови НСЗУ ОСОБА_5

09 лютого 2023 року позивачем подано Голові НСЗУ звернення №10-10/63-23 щодо нікчемності направлення листа до ТОВ "Саті-Нова Союз" про надання банківської гарантії, а також звернення за наведеними фактами до правоохоронних органів та вирішення питання покарання заступника Голови НСЗУ та директора адміністративного департаменту НСЗУ.

20 лютого 2023 року позивачем подано Голові НСЗУ звернення №10-10/70-23 із узагальненою інформацією про всі порушення по договорах підряду з ТОВ "Саті-Нова Союз".

22 лютого 2023 року позивачем подано заяву до Національного антикорупційного бюро України про злочин.

Також ОСОБА_1 листом від 10 березня 2023 року звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції, яким просив провести перевірку можливих фактів наявності конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту НСЗУ ОСОБА_3 , а також вжити заходів захисту стосовно нього як викривача шляхом внесення приписів посадовим особам НСЗУ.

Національне агентство з питань запобігання корупції листом від 30 березня 2023 року №25-11/6730-23 повідомило позивача про те, що для підтвердження набуття ним статусу викривача йому необхідно безпосередньо звернутися до суб`єкту розгляду раніше поданих ним повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, тобто до Національного антикорупційного бюро України. Також позивача поінформовано, що за даних обставин підстави для вжиття Національним агентством передбачених законом заходів захисту щодо нього, як викривача, відсутні.

26 квітня 2023 року позивачем подано Голові НСЗУ доповідну записку №10-10/142-23, якою останній просив подати до Генерального штабу Збройних Сил України інформацію щодо нього для подальшого бронювання, у зв`язку з не включенням його списку через заперечення директора Адміністративного департаменту ОСОБА_3

17 травня 2023 року позивачем подано в.о. Голови НСЗУ доповідну записку, якою останній просив доручити відповідним структурним підрозділам опрацювати його службову записку від 26 квітня 2023 року №10-10/142-23 та подати до Генерального штабу Збройних Сил України інформацію щодо нього для подальшого бронювання.

Директором Департаменту управління персоналом подано Голові НСЗУ службову записку від 06 грудня 2023 року №3-12/85-23 щодо можливого недотримання правил внутрішнього службового розпорядку заступником директора Адміністративного департаменту ОСОБА_1 .

Наказом Національної служби здоров`я України від 08 грудня 2023 року №685 порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , заступника директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров`я України.

Вважаючи протиправним та дискримінаційним накази від 24 червня 2022 року №274 та від 08 рудня 2023 року №685, а також дії Національної служби здоров`я України відносно нього, як викривача корупції такими, що мають ознаки мобінгу, а також протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо невнесення приписів посадовим особам Національної служби здоров`я України на підставі звернення від 10 березня 2023 року та Міністерства охорони здоров`я щодо відсутності координаційної діяльності Національної служби здоров`я України по відновленню порушених прав ОСОБА_1 по припиненню мобінгу та дискримінації, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії керівного складу НСЗУ у межах спірних правовідносин були скеровані на дотримання норм чинного законодавства і не свідчили про приниження людської гідності та створення напруженої та зневажливої атмосфери до позивача. Крім того, виплата надбавки за інтенсивність праці не є безумовною та не може пов`язуватися лише із фактом перебування на посаді державної служби в державному органі та залежить від ефективності виконання посадових обов`язків.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що звернення позивача від 10 березня 2024 року не містило в собі конкретних фактів, що вказували б на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, іншого порушення цього Закону посадовими особами НСЗУ, які б могли бути перевірені у межах повноважень Національного агентства, а також відсутність об`єктивної можливості підтвердити набуття ОСОБА_1 статусу викривача, у вказаному конкретному випадку у Національного агентства були відсутні підстави для вжиття заходів реагування в межах повноважень, визначених ст.ст. 11-12 Закону України "Про запобігання корупції".

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про державну службу" в акті про призначення на посаду суб`єкт призначення може встановити випробування з метою встановлення відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку.

При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов`язковим.

На строк випробування державному службовцю визначаються завдання, зміст та обсяг яких має відповідати посадовим обов`язкам. Строки виконання завдань мають бути реальними для досягнення необхідного результату.

Випробування встановлюється строком від одного до шести місяців.

У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується відкладене право суб`єкта призначення на повторне визначення переможця конкурсу.

Якщо державний службовець у період випробування був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв`язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов`язки.

Суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.

Суд зазначає, що у період випробувального терміну суб`єкт призначення з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб`єкт призначення має право самостійно визначати, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено. Водночас, висновок про невідповідність працівника займаній посаді має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Встановлювати випробувальний строк є правом суб`єкта призначення, в рамках якого він має право оцінити відповідність державного службовця займаній посаді. Так само суб`єкту призначення надане право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Національної служби здоров`я України від 26 квітня 2021 року №312-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту з 28 квітня 2021 року із випробувальним терміном - три місяці.

Наказом Національної служби здоров`я України від 05 серпня 2021 року №488-к ОСОБА_1 звільнено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" з посади заступника директора - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту з 05 серпня 2021 року у зв`язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування, з припиненням державної служби.

Відповідно до службової записки директора Адміністративного департаменту Воробйової І.М. на ім`я т.в.о. Голови Національної служби здоров`я від 22 липня 2021 року №12-05/66-21 недостатній рівень виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 полягав, зокрема, в наступному:

- завдання організувати та провести процедури публічних закупівель товарів, робіт та послуг для потреб НСЗУ не було виконано в повному обсязі;

- під час виконання обов`язків директора Адміністративного департаменту з 14 червня 2021 року до 18 червня 2021 року не підготовлено проекти додаткової угоди по договору від 01 квітня 2021 року № 71 у встановлені строки;

- відмовлено у візуванні рахунку №23 від 17 червня 2021 року на аванс ТОВ "Саті-Нова Союз" без пояснення причин під час виконання обов`язків директора Адміністративного департаменту з 14 червня 2021 року до 18 червня 2021 року;

- прострочено терміни виконання в системі АСКОД документа №18291-11-21 від 15 червня 2021 року;

- не здійснювався контроль за технічним станом та експлуатацією адміністративної будівлі НСЗУ, інженерними системами та комунікаціями, не здійснювалась організація та контроль за роботами з реконструкції, капітального і поточного ремонту будівлі НСЗУ під час виконання обов`язків директора Адміністративного департаменту з 14 червня 2021 року до 18 червня 2021 року;

- не здійснено забезпечення наявності документів у відділі закупівель про здійснення та супровід публічних закупівель згідно з чинним законодавством, не проводилась перевірка наявності і складу документації з проведених публічних закупівель;

- формування проекту наказу НСЗУ в частині складу тендерного комітету не виконано до 23 липня 2021 року, що призвело до призупинення проведення процедур закупівель в НСЗУ;

- частка тих завдань, які були виконані зазначеним державним службовцем, реалізовувалися з порушенням встановленого строку, а процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку співробітників Департаменту.

Наказом Національної служби здоров`я України від 05 серпня 2021 року №488-к ОСОБА_1 звільнено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" з посади заступника директора - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту з 05 серпня 2021 року у зв`язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування, з припиненням державної служби.

Вказані обставини свідчать про отримання позивачем негативної оцінки його професійної діяльності за результатами випробування, що слугувало підставою для розірвання трудового договору, як з таким, що не пройшов випробування.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №320/10554/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Національної служби здоров`я України від 05 серпня 2021 року № 488-к; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту Національної служби здоров`я України з 06 серпня 2021 року; стягнуто з Національної служби здоров`я України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Скасовуючи наказ про звільнення позивача від 05 серпня 2021 року № 488-к Київський окружного адміністративного суду з яким погодився Шостий апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку про те, що позивач отримав негативну оцінку своєї професійної діяльності за результатами випробування, що відображено у відповідних документах, а відповідно це є підставою для розірвання трудового договору, як з таким, що не пройшов випробування, водночас відносно нього не була дотримана процедура звільнення, а саме відповідачем порушено вимоги ч. 6 ст. 35 Закону України "Про державну службу" в частині попередження державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №320/10554/21 позивача наказом від 02 червня 2022 року поновлено на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту Національної служби здоров`я України.

Наказом Національної служби здоров`я України від 10 червня 2022 року №378-к заступника директора департаменту - начальника відділу закупівель Адміністративного департаменту ОСОБА_1 переведено з 10 червня 2022 року на рівнозначну посаду заступника директора Адміністративного департаменту.

Наказом Національної служби здоров`я України від 24 червня 2022 року №274 встановлено ОСОБА_1 надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з 10 червня 2022 року.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування наказу Національної служби здоров`я України від 24 червня 2022 року №274.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" 24 березня 1995 року №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структуру заробітної плати згідно з ст. 2 Закону України "Про оплату праці" становлять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну службу" державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 50 Закону України "Про державну службу" держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу; 3) місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Відповідно до абз. 8 п. 14 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" керівник державної служби в межах економії фонду оплати праці має право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15).

Відповідно до п. 5 Положення про застосування стимулюючих виплат надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв:

1) якість і складність підготовлених документів;

2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів;

3) ініціативність у роботі.

Наказом Національної служби здоров`я України від 18 березня 2022 року №130 затверджено Положення про преміювання працівників Національної служби здоров`я України та Порядок застосування стимулюючих виплат державним службовцям Національної служби здоров`я України (далі - Порядок).

Згідно з Порядком державним службовцям НСЗУ у межах економії фонду оплати праці Головою НСЗУ можуть встановлюватися додаткові стимулюючі виплати: надбавка за інтенсивність праці; надбавка за виконання особливо важливої роботи. Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи (далі - надбавки) встановлюються державним службовцям НСЗУ у відсотках до посадового окладу.

Надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям НСЗУ з урахуванням таких критеріїв:

- якість і складність підготовлених документів;

- терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів;

- ініціативність у роботі.

Пропозиції щодо встановлення стимулюючих виплат подаються керівниками самостійних структурних підрозділів Голові НСЗУ до 20 числа місяця, в яких пропонується встановити стимулюючі виплати, з обґрунтуванням та інформацією про виконувану роботу.

Стимулюючі виплати скасовуються або розмір їх зменшується у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи.

Рішення про зменшення розміру надбавок приймається Головою НСЗУ на підставі подання керівників самостійних структурних підрозділів із зазначенням причини такої зміни за погодженням із заступником Голови НСЗУ згідно з розподілом обов`язків (у разі координації структурного підрозділу) або приймається особисто Головою НСЗУ стосовно осіб, що знаходяться в його прямому підпорядкуванні, на підставі аналізу виконаної роботи. Таке рішення оформлюється наказом та доводиться до відома працівника.

Надбавка за інтенсивність праці є додатковою стимулюючою виплатою і встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв як якість і складність підготовлених документів, терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів, ініціативність у роботі, та скасовується або розмір її зменшується у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи.

Отже виплата надбавки за інтенсивність праці не є безумовною та не може пов`язуватися лише із фактом перебування на посаді державної служби в державному органі та залежить від ефективності виконання посадових обов`язків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 19 вересня 2024 року у справі №300/345/23 вирішення питання про те, чи наявні підстави для встановлення надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи, а також визначення їх розміру (з урахуванням встановлених меж) загалом лежить у площині дискреційних повноважень відповідного керівника. Керівник має самостійно визначитися чи є підстави для встановлення надбавок, а встановивши їх, може у тому ж порядку скасувати або зменшити їх розмір, якщо на наявність підстав для цього вказуватимуть результати роботи працівника.

Згідно з службовою запискою директора Адміністративного департаменту від 23 січня 2023 року №10-10/31-23 адресованої Голові НСЗУ безпосередній керівник повідомляв про невиконання ОСОБА_1 завдань в період з 22 листопада 2022 року по 11 січня 2023 року.

Отже, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, висновки Верховного Суду щодо виплати надбавки за інтенсивність держаним службовцям, а також наявні в матеріалах справи докази щодо виконання позивачем службових обов`язків, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування наказу Національної служби здоров`я України від 24 червня 2022 року №274 в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу, а також підстав для зобов`язання Національної служби здоров`я України встановити ОСОБА_1 з 10 червня 2022 року до 31 серпня 2022 року щомісячну надбавку за інтенсивність праці в розмірі 420% посадового окладу, з 01 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року встановити щомісячну надбавку за інтенсивність праці в розмірі 430% посадового окладу, з 02 січня 2023 року до дати винесення рішення щомісячну надбавку за інтенсивність праці в розмірі 280% посадового окладу та їх виплати.

Разом з тим, оскільки судом не встановлено порушення встановлення та виплати позивачу надбавки за інтенсивність, вимога позивача про стягнення з Національної служби здоров`я України на користь ОСОБА_1 409360,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу в період з 24 червня 2022 року до 01 грудня 2022 року є необґрунтовано та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання мобінгом (цькуванням), дискримінацією та порушенням прав ОСОБА_1 , як викривача дій посадових осіб Національної служби здоров`я України за період з 02 червня 2022 року по 14 грудня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади протидії та запобіганні дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Відповідно до ст. 2-2 Кодексу законів про працю України визначає поняття цькування наступним чином: мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що зокрема прийняття Національною службою здоров`я України наказу від 08 грудня 2023 року №685 "Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 " є проявом мобінгу (цькування), дискримінації та порушення прав позивача, як викривача на письмове звернення 06 грудня 2023 року до Міністерства охорони здоров`я України з приводу порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є подання дисциплінарної Комісії, яке має рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Відповідно до п. 36 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року, за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення протягом десяти календарних днів з дня отримання подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення оформлюється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

Як встановлено судом першої інстанції, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі доповідної записки директора Департаменту управління персоналом від 25 жовтня 2023 року №3-12/85-3 Голові НСЗУ щодо порушення дисциплінарного провадження, у зв`язку з надходженням службових записок від 06 вересня 2023 року №10-10/23 8-23, від 26 вересня 2023 року №2.2-01/8-23, від 02 жовтня 2023 року №10-10/249-23 та інформація з автоматизованої системи контролю доступу про вхід/вихід до/з приміщення адміністративної будівлі НСЗУ.

Як встановлено судом першої інстанції за інформацією з автоматизованої системи контролю доступу про вхід/вихід до/з приміщення адміністративної будівлі НСЗУ, наданою завідувачем Сектору мобілізаційної роботи, заступник директора Адміністративного департаменту ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 05 вересня 2023 року (вівторок) - з 9:48 год. до 12:34 год. (2 години 45 хвилин) та з 15:43 год. до 16:06 год. (22 хвилини), 06 вересня 2023 року (середа) - з 12:06 год. до 15:01 год. (2 години 55 хвилин, з них 45 хвилин обідня перерва, відсутність складає 2 години 10 хвилин).

Директор Юридичного департаменту повідомив про "участь ОСОБА_1 у засіданні, що відбувалося 05 вересня 2023 року о 10:30 год. у приміщенні Господарського суду м. Києва по справі №910/7126/23 за позовом ТОВ "Саті-Нова Союз" та засіданні, що відбувалося 06 вересня 2023 року о 12:45 год. у приміщенні Північного апеляційного господарського суду по справі №910/4313/23 за позовом ТОВ "Саті-Нова Союз", де він був присутній в якості вільного слухача".

За інформацією, наданою директором Адміністративного департаменту ОСОБА_3, заступник директора Адміністративного департаменту ОСОБА_1 не уповноважувався брати участь у веденні претензійно-позовної роботи між НСЗУ та ТОВ "Саті-Нова Союз" щодо виконання договорів підряду з капітального ремонту нежитлової будівлі по проспекту Степана Бандери, 19 в місті Києві або представляти інтереси НСЗУ з цих питань, у тому числі в судах.

Також судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , був відсутній на робочому місці з 14:14 год до 16:56 год. (2 години 41 хвилину) та 17 жовтня 2023 року (вівторок) - з 09:46 год. до 11:58 год. (2 години 12 хвилин).

Службою запискою від 18 жовтня 2023 року №10-10/263-23 в.о. директора Адміністративного департаменту повідомив про те, що ОСОБА_1 до нього не звертався щодо відсутності на робочому місці.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваний наказ прийнято з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Також судом встановлено, що за наслідками розгляду дисциплінарно справи було прийнято наказ від 16 січня 2024 року №20-к, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, який в подальшому був скасований рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №320/5449/24, що залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року.

Щодо посилання апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції у даній справі з висновками у справі №320/5449/24 щодо порушення ним трудової дисципліни, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №320/5449/24, суд дійшов висновку про те, що обставини відсутності держслужбовця на роботі можуть фіксуватися й доводитися виключно шляхом складання відповідних актів, водночас відповідачем до матеріалів справи не було долучено актів, які б фіксували відсутність позивача на роботі у вказані періоди, а надані відповідачем відомості системи контролю доступу, доповідні, службові записки та пояснення працівників визнані судом недопустимими доказами.

Таким чином, висновки Київського окружного адміністративного суду у справі №320/5449/24 не свідчать про протиправність наказу від 08 грудня 2023 року №685 та як наслідок не підтверджують цькування, дискримінацію чи порушення прав повивача Національною службою здоров`я України.

Щодо доводів апелянта, про порушення судом першої інстанції приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 в частині безумовного права позивача на бронювання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543ХІІ бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Згідно з ст. 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" бронюванню зокрема підлягають військовозобов`язані, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 3 Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 "Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час" (далі - Порядок №76) керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків.

При поданні списків військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час Національною службою здоров`я України, відповідно до Порядку №76 листом від 25 квітня 2023 року №14762/3.1.1-14-23 на погодження Генеральному штабу Збройних Сил України враховано інформацію, надану керівником самостійного підрозділу, в якому працює військовозобов`язаний ОСОБА_1 , щодо забезпечення ним функціонування НСЗУ в особливий період.

Відповідно до п. 4 Порядку №76 військовозобов`язані, які займають посади державної служби категорій "А" та "Б", керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступники, керівники самостійних структурних підрозділів таких органів та їх заступники, а також працівники патронатних служб підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.

Кількість військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню та займають посади в органах державної влади, інших державних органах, органах державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, крім військовозобов`язаних, зазначених в абзаці третьому цього пункту, повинна становити 50 відсотків кількості військовозобов`язаних зазначених органів на дату подання списку.

Під час розгляду справи представник Національної служби здоров`я України наголосила, що НСЗУ не може подати пропозиції щодо бронювання всіх працівників категорії "Б", оскільки відсоток заброньованих працівників НСЗУ становить більше 50%. Звернула увагу суду на ту обставину, що станом на час виникнення спірних правовідносин та зокрема направлення листа від 25 квітня 2023 року №14762/3.1.1-14-23, в який не було включено позивача, директор Адміністративного департаменту НСЗУ, який має категорію "Б" також не мав бронювання.

Враховуючи правове регулювання в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що позивач підлягав бронюванню, разом з тим, під час розгляду справи останній зазначив про те, що наразі виключений з військового обліку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зауважує про відсутність наразі підстав для зобов`язання Національної служби здоров`я України вжити заходів щодо бронювання ОСОБА_1 шляхом подання відповідної інформації до Генерального штабу Збройних Сил України.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо невнесення приписів посадовим особам Національної служби здоров`я України на підставі звернення від 10 березня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 листом від 10 березня 2023 року звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції, яким просив провести перевірку можливих фактів наявності конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту НСЗУ ОСОБА_3 , а також вжити заходів захисту стосовно нього як викривача шляхом внесення приписів посадовим особам НСЗУ.

Національне агентство з питань запобігання корупції листом від 30 березня 2023 року №25-11/6730-23 повідомило ОСОБА_1 про те, що для підтвердження набуття ним статусу викривача йому необхідно безпосередньо звернутися до суб`єкту розгляду раніше поданих ним повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, тобто до Національного антикорупційного бюро України. Також зазначено про те, що за даних обставин підстави для вжиття Національним агентством передбачених законом заходів захисту щодо нього, як викривача, відсутні.

Також судом першої інстанції встановлено, що правовідносини між ОСОБА_1 та Національним агентством щодо результатів розгляду поданого ним листа від 10 березня 2023 року та вимоги про внесення на його підставі приписів посадовим особам НСЗУ вже були предметом спору у справі №320/16100/23. Крім того, у межах розгляду вказаної справи позивач просив визнати протиправною бездіяльність Національного агентства по ненаданню статусу викривача позивачу та зобов`язати Національне агентство надати позивачу статус викривача з 02 грудня 2022 року та внести до Національної служби здоров`я України приписи з вимогою про усунення порушень прав позивача, як викривача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі №320/16100/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1700-VII встановлено перелік повноважень Національного агентства як державного органу, що по суті є визначенням його владних управлінських функцій.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції" до повноважень Національного агентства, зокрема, належить отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції" повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо упорядкування окремих питань захисту викривачів" від 01 червня 2021 року №1502-IX (набрав чинності 26 червня 2021 року) до початку роботи Єдиного порталу повідомлень викривачів або непідтвердження статусу викривача здійснюється суб`єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" протягом не більше десяти робочих днів з дня надходження обґрунтованої письмової вимоги особи, яка подала таке повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 самостійно визначив НАБУ суб`єктом розгляду свого повідомлення про корупцію, направивши до останнього звернення від 22 лютого 2023 року про можливі ознаки кримінальних правопорушень у діях службових осіб НСЗУ, за результатом розгляду якого 10 березня 2023 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000111, відповідно у спірних правовідносинах суб`єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, який міг підтвердити наявність у ОСОБА_1 статусу викривача було НАБУ.

Згідно з ч. 9 ст. 214 КПК України слідчий протягом 24 годин у письмовій формі повідомляє Національне агентство про початок досудового розслідування за участю викривача.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин до Національного агентства з питань запобігання корупції не надходило повідомлень від органів досудового розслідування про початок досудового розслідування за участю ОСОБА_1 , як викривача, про що позивача було поінформовано у листі від 30 березня 2023 року № 25-11/6730-23, а також рекомендовано звернутися до НАБУ стосовно підтвердження набуття ним статусу викривача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що незгода позивача з визначеним Законом України "Про запобігання корупції" порядком набуття прав викривача, станом на час виникнення спірних правовідносин, а також змістом отриманого листа, в якому йому було роз`яснено положення діючого законодавства, не може свідчити про те, що Національне агентство допустило бездіяльність, яка полягала у непідтверджені набуття ним таких прав.

27 листопада 2025 року до Національного агентства з питань запобігання корупції в порядку виконання ч. 9 ст. 214 КПК України надійшло повідомлення (вх. № 152597/0/05-25) від Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про початок досудового розслідування за заявою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 березня 2023 року за №52023000000000111.

Разом з тим, факт підтвердження 27 листопада 2025 Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві реєстрації кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 від 22 лютого 2023 року щодо можливого вчинення посадовими особами НСЗУ кримінальних правопорушень не може свідчити про протиправну бездіяльність Національного агентства, оскільки правомірність дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень оцінюється виключно з огляду на обставини та інформацію, якими він володів на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, враховуючи, що станом на 10 березня 2023 року до Національного агентства з питань запобігання корупції не надходило повідомлень від органів досудового розслідування про початок досудового розслідування за участю ОСОБА_1 , як викривача, у Національного агентства з питань запобігання корупції були відсутні правові та фактичні підстави для підтвердження набуття ним статусу викривача.

Оскільки умовою для вжиття заходів реагування стосовно можливого порушення прав ОСОБА_1 , як викривача, є наявність підтвердження набуття ним такого статусу, при цьому для внесення Національним агентством припису щодо усунення інших порушень вимог Закону необхідним є здійснення перевірки дотримання антикорупційного законодавства та встановлення за її результатами відповідних порушень, водночас звернення позивача від 10 березня 2023 року не містило в собі конкретних фактів, що вказували б на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, іншого порушення цього Закону посадовими особами НСЗУ, які б могли бути перевірені у межах повноважень Національного агентства, а також відсутність об`єктивної можливості підтвердити набуття ОСОБА_1 статусу викривача, у вказаному конкретному випадку у Національного агентства були відсутні підстави для вжиття заходів реагування в межах повноважень, визначених ст.ст. 11, 12 Закону України "Про запобігання корупції".

Враховуючи відсутність бездіяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача про стягнення з Національної служби здоров`я України та Національного агентства з питань запобігання корупції солідарно на користь ОСОБА_1 456960,00 грн на відшкодування моральної шкоди необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не розгляду клопотання позивача про проведення судової психологічної експертизи для визначення розміру моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справі є спором з приводу проходження публічної служби, водночас позивач, станом на час звернення до суду з позовом обіймав посаду заступника директора департаменту Адміністративного департаменту, яка відноситься до категорії "Б" і відповідно Закону України "Про запобігання корупції" належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2024 року в справі №420/35487/23 сформував правову позицію, відповідно до якої проходження позивачем публічної служби на посаді, що віднесена до категорії "Б" не позбавляє суд можливості розгляду справи за провалами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Колегією суддів враховуються доводи апеляційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, водночас порушення, на яке звернув увагу апелянт, не вплинуло на правильність висновків під час вирішення спору у цій справі, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 18 квітня 2022 року у справі №640/408/20.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

Є.В. Чаку

Повне рішення складено "06" квітня 2026 року.