Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №353/326/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/326/26

Провадження № 1-кп/353/87/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Тлумач кримінальне провадження № 12026091240000026, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.03.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зірка Горностаївського району Херсонської області, зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, не працюючого, на утриманні має двох малолітніх дітей, студента ІІІ курсу Івано-Франківського національного університету нафти та газу, військовозобов`язаного, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Кримінальне правопорушення було вчинено при наступних обставинах.

02.04.2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області по справі № 344/2061/25 про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_4 винесено постанову, яка набрала законної сили 15.04.2025 року, згідно з якою ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,0 грн., а також позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Будучи належним чином ознайомленим з наведеною вище постановою суду та маючи реальну можливість виконувати її в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, ОСОБА_4 , всупереч ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжив систематично керувати транспортним засобом.

06.03.2026 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами відповідно до Постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2025 року, та рухався по вул. М.Грушевського, поблизу буд. 31, у м. Тлумачі, де, на підставі ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області за порушення Правил дорожнього руху для складання адміністративних матеріалів.

Тобто, внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2025 року по справі № 344/2061/25, яка набрала законної сили 15.04.2025 року, не була ним виконана в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що порушило один із основних принципів судочинства – обов`язковість судових рішень.

26.03.2026 року між прокурором ОСОБА_3 , яка підтримує державне обвинувачення в кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 382 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України, - штраф в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Крім того, в угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 ствердив, що він повністю визнає вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України, не заперечує жодних обставин, встановлених досудовим розслідуванням, розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості, укладення якої з його сторони було добровільним. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , просив затвердити угоду про визнання винуватості від 26.03.2026 року, яка була укладена між прокурором та його підзахисним. Ствердив, що укладення угоди було добровільним та його присутності, при укладенні угоди були дотримані всі вимоги КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 пояснила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу.

Проаналізувавши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , думку прокурора ОСОБА_3 та захисника – адвоката ОСОБА_5 , суд вважає, що для затвердження угоди про визнання винуватості є достатні правові підстави.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

В силу п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, дії обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, вчинене ним кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. Обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав в повному обсязі при обставинах, викладених в обвинувальному акті. При цьому ОСОБА_4 , займаючи активну громадянську позицію, регулярно допомагає ЗСУ, зокрема, 24.03.2026 року ним перераховано на потреби ЗСУ грошові кошти в сумі 10000 грн. Встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільним. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При цьому з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник-адвокат ОСОБА_5 цілком розуміють положення ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України. Не встановлено невідповідності умов угоди інтересам суспільства та ці умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб.

При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у наркологічному та психіатричному кабінеті не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не працює, навчається на ІІІ курсі Івано-Франківського національного університету нафти та газу, одружений, має тісні соціальні зв`язку, є батьком двох малолітніх дітей, займає активну громадянську позицію та допомагає ЗСУ, зокрема, 24.03.2026 року ним перераховано на потреби ЗСУ грошові кошти в сумі 10000 грн.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого суд вважає, що узгоджене сторонами угоди покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання. Також суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання (штраф в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян) відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.

Згідно ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 26.03.2026 року, укладеної між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні. Підстав для обрання запобіжного заходу судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 370, 373, 374, 475 КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду від 26 березня 2026 року про визнання винуватості, укладену між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому визначене сторонами угоди покарання - штраф в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Після вступу вироку в законну силу речові докази, а саме: DVD-R диск з двома файлами, які визнані речовими доказами за постановою про визнання речовими доказами від 11.03.2026 року, – залишити при матеріалах прокурорського кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана обвинуваченим, захисником, прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

ГоловуючийОСОБА_6