Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №344/19877/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19877/25

Провадження № 2/344/1737/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 84692,41 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 4609711, за умовами якого надано кредит у розмірі 15000,00 гривень.

16.12.2021 було укладено договір № 16/12-2021-43, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4609711.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, за умовами якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4609711.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №4609711 від 05.06.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 84692,41 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 14250,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 68942,41 гривень, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами – 0,00 гривень, заборгованість за комісіями – 1500,00 гривень, інфляційні збитки – 0,00 гривень, нараховані 3% річних – 0,00 гривень.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 4609711 від 05.06.2021 у розмірі 84692,41 гривень, витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 гривень (а.с. 1-11).

29 грудня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Романишин К.В. до суду через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги є явно необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача зазначає, що договір про споживчий кредит № 4609711 укладений 05.06.2021, згідно якого: сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 гривень; кредит надається строком на 15 днів: з 05.06.2021 до 20.06.2021 (термін/дата повернення кредиту); можлива пролонгація не більше як 60 днів - тобто не пізніше 19.08.2021; «комісія за надання кредиту» - 1500,00 гривень; передбачена фіксована процентна ставка у таких розмірах: 1,25 % - від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; 5 % (стандартна (базова) процентна ставка) – від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Представник відповідача вважає, що нарахування процентів за користування коштами можливе тільки в межах строку дії кредитного договору.

Сума кредиту становила 15000,00 гривень, заявлена позивачем до стягнення сума тіла кредиту складає 14250,00 гривень, тобто суму тіла кредиту у розмірі 750,00 гривень було сплачено, що підтверджено матеріалами справи.

Крім цього, згідно Відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4609711 вбачається сплата відповідачем процентів по кредиту у сумі 3262,00 гривень та комісію за пролонгацію 750,00 гривень.

Разом з цим положення договору щодо обов`язку сплачувати комісію є нікчемними відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому просить визнати незаконною вимогу про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1500,00 гривень.

Крім того, оскільки нарахування комісії було незаконним, всі кошти, фактично сплачені відповідачем як комісія протягом дії Договору (сумарно 750,00 гривень), можуть підлягати зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4609711 містить розрахунок з 05.06.2021 по 26.08.2021 включно та вказує на загальну суму заборгованості по кредиту 34817,41 гривень. Разом з цим, якщо враховувати, що відбулася пролонгація, тому останній день дії договору є 19.08.2021.

Водночас представник відповідача звертає увагу, що між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 16/12-2021-43 від 16.12.2021 і з наданого до суду витягу з Реєстру боржників до даного договору вбачається, що розмір процентів становив 19067,41 гривень, а згідно з витягом з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 10/01/2023 від 10.01.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та позивачем, сума процентів з незрозумілих причин вже складає 68942,41 гривень. При цьому детального розрахунку заборгованості позивачем так і не надано. Вказаний розрахунок не є доказом нарахування заборгованості, а тільки відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача та не є підставою для стягнення відповідних сум. Таким чином сума боргу, що у кілька разів перевищує тіло кредиту, є явно необґрунтованою, несправедливою і очевидно непропорційною та фактично порушує баланс інтересів сторін. В будь-якому випадку нарахування процентів за користування кредитом може здійснюватись на залишок заборгованості (з урахуванням сплачених сум) і виключно в межах строку користування кредитом, тобто не більше ніж до 19.08.2021. Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування кредитор втрачає право нараховувати договірні проценти за користування кредитом; далі інтерес кредитора захищається частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, що підтверджує його обмежені фінансові можливості та підвищену соціальну вразливість. За таких обставин застосування надмірних процентних ставок і стягнення суми, яка у кілька разів перевищує тіло кредиту, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім цього, позивачем пропущено строк позовної давності, у зв`язку з чим стороною відповідача заявлено окрему заяву про застосування строків позовної давності, що є окремою підставою для відмови у позові.

Щодо витрат на правову допомогу, то представник відповідача зазначає, що вказані суми, які позивач просить за надання правової допомоги, є явно завищеним.

Крім цього, сторона відповідача заявляє вимогу про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 13500,00 гривень.

Враховуючи наведене, сторона відповідача просить повністю відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 121-126).

29 грудня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Романишин К.В. до суду подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що з матеріалів справи, доданих до позовної заяви, зокрема, договору про споживчий кредит № 4609711 від 05.06.2021, вбачається, що такий був укладений строком на 15 днів, тобто до 20.06.2021, а отже, строк, на який укладався кредитний договір, закінчився 20.06.2021. При цьому, як зазначає сам позивач у позовній заяві, договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

З наданих до позовної доказів і матеріалів вбачається, що, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" мав право від дня завершення строку кредиту 20.06.2021 (та з врахуванням можливої пролонгації - 19.08.2021) та протягом наступних трьох років, звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, та протягом одного року - для стягнення неустойки (штрафу, пені). Однак позовну заяву подано до суду лише 06.11.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр».

Отже, уклавши договір відступлення прав вимоги, позивач набув права вимоги щодо відповідача по спірному кредитному договору, але пропустив строк позовної давності на пред`явлення позову до відповідача, оскільки такий строк був пропущений попереднім кредитором.

Позивач, як набувач прав кредитора (новий кредитор), за певної обачності мав реальну можливість дізнатися про пропуск строку позовної давності станом на час укладення договору відступлення прав вимоги.

Таким чином, позивач міг передбачити обсяг прав, що перейде до нього в разі укладення договору про відступлення права вимоги, однак не здійснив достатньої належної обачності при укладенні договору. Так, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором пред`явлені з пропуском позовної давності понад один рік.

Таким чином, представник відповідача у зв`язку зі спливом позовної давності просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 137-13).

05 січня 2026 року представником позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через систему «Електронний суд» до суду подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» договору № 4609711 від 05.06.2021 у частині своєчасного повернення позики, право вимоги за якими було набуто позивачем згідно договору відступлення права вимоги, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 84692,41 гривень, з яких: 14250,00 гривень тіла кредиту, 68942,41 гривень процентів за користування кредитом, 1500,00 гривень комісії за надання кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що між позикодавцем та позичальником було укладено договір споживчого кредиту, на виконання умов якого позикодавець надав відповідачу позикові кошти. Щодо стягнення процентів зазначаємо, що, позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», позивачем, як фактором за Договором факторингу, було нараховано проценти за користування кредитними коштами.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін виконання зобов`язання. Позикодавцем відповідно до умов Договору було нараховано протягом строку кредитування проценти за користування кредитними коштами, що відображено у відповідному розрахунку. При цьому матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від укладення договору споживчого кредиту у цій частині або визнання недійсними положень договору у частині визначення процентної ставки нарахування кредитів, а відтак позивач вважає заперечення відповідача у цій частині необґрунтованими.

Після закінчення строку кредитування проценти нараховувались на підставі пункту 1.6. та пункту 4.2 договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, враховуючи при цьому, що у договорі визначено інший розмір процентів.

У свою чергу, проценти нараховувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», як фактором, за договором факторингу, який відповідно до положень Цивільного кодексу України має право здійснювати такі нарахування, як право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Представник позивача зазначає, що відтак, враховуючи умови Договору, положення цивільного законодавства та відсутність контррозрахунку відповідача, правомірно були нараховані проценти за договором, а доводи відповідача є необґрунтованими.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 гривень підтверджуються належними доказами, чим спростовуються доводи відповідача про те, що витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються лише за умови, що вони фактично понесені. Щодо розумності вартості наданих послуг позивач звертає увагу, що позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості, яка ускладнена договором факторингу та договором відступлення права вимоги, що потребує значного часу та зусиль для викладення її обґрунтування, здійснення розрахунків сум вимог та формування додатків до позову.

Щодо типовості документів позивач звертає увагу, що такі доводи відповідача є необґрунтованими та надуманими, адже у кожній справі наявна потреба у її індивідуальній підготовці та оформленні (перевірці розрахунків, визначення підсудності, аналізу наявних матеріалів у позивача, надання консультацій стосовно того чи іншого питання, що виникає при підготовці позовної заяви). Крім того, вартість послуг не перевищує реальну ринкову вартість послуг правничої допомоги у Києві (місці знаходження офісу та місця реєстрації позивача), беручи при цьому до увагу інфляційні процеси за співвідношення вартості гривні до долару США/Євро. Також спір у справі виник у зв`язку з неправильними діями відповідача – несвоєчасного повернення позикових коштів на умовах, визначених договорами кредиту, а відтак, на відповідача судові витрати позивача мають покластись у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності, то позивач зазначає, що на час дії встановленого карантину та воєнного стану строк позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом, в разі існування підстав для застосування позовної давності, даний строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон №540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.

Так, матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги 10.01.2023. Отже, позивач набув право вимоги до відповідача з дати укладення договору відступлення права вимоги. Позовна заява була направлена до суду в листопаді 2025 року. Відтак, позивач, як новий кредитор, не пропустив позовну давність для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договорами кредиту та, як наслідок, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість у сумі 84692.41 гривень, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 гривень (а.с. 141-148).

12 січня 2026 року представником відповідача надано до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначає, що нарахування процентів за користування позикою поза межами строку дії договору не може розцінюватися як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, при цьому у позовній заяві відсутні вимоги про стягнення коштів як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання в порядку статті 625 Цивільного кодексу України; умови кредитного договору № 4609711 від 05.06.2021 щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають. Представник відповідача просить застосувати до позовних вимог наслідки пропуску позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 151-153).

19 січня 2026 року позивачем надано до суду пояснення, в яких зазначає, що між позикодавцем та позичальником було укладено договір кредиту, за змістом якого позикодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 05.06.2021 Позикодавець перерахував позичальнику кошти у розмірі 15000.00 грн, що підтверджується квитанцією № 65е12с71-0e5b-48a0-8105-b3d44a1 cbafa_637585247607878294 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс». Отримувач: Власник платіжної картки 537541ХХХХХХ1454.

Так, за користування кредитом позикодавець нарахував позичальнику проценти за період з 06.06.2021 по 26.08.2021. Розрахунок здійснено наступним чином:

1. з 06.06.2021 по 20.06.2021 згідно пункту 1.5.2 договору;

2. з 21.06.2021 по 06.07.2021 згідно пунктів 1.6, 2.3.1.2 договору (з урахуванням оплати з боку відповідача 06.07.2021):

3. з 07.07.2021 по 13.07.2021 згідно пунктів 1.5.2, 2.3.1.1 договору;

4. з 14.07.2021 по 26.08.2021 згідно пунктів 1.6, 2.3.1.2 договору.

Також позикодавець нарахував відповідачу 1500.00 гривень комісії за надання кредиту.

Згідно розрахунку позикодавця заборгованість відповідача складає 14250,00 гривень тіла позики, 19067,41 гривень процентів, 1500,00 гривень комісії, усього разом 34817.41 гривень, з урахуванням часткових оплат здійснених відповідачем.

Щодо стягнення процентів, позивач звертає увагу, що сторони строк договору не визначили, а погодили, що у пункті 1.3. строк кредитування - Кредит надається строком на 15 днів з 05.06.2021 (строк кредитування). У пункті 1.4. термін закінчення кредитування та термін виконання зобов`язання термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 20.06.2021. Так, позикодавцем відповідно до умов Договору було нараховано протягом строку кредитування проценти за користування кредитними коштами з урахуванням того, що позикодавець скористався правом продовжити строк кредитування, що відображено у наведеному вище розрахунку. У свою чергу, проценти нараховувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як фактором, за договором факторингу.

Після закінчення строку кредитування проценти нараховувались на підставі пункту 1.6. та пункту 4.2 договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. Отже, проценти позикодавцем нараховувались протягом строку кредитування з урахуванням продовженого строку кредитування відповідно до умов договору.

Позовна заява містила відповідне нормативне обґрунтування, з яких зрозуміло структуру заборгованості відповідача перед позивачем та що позивачем заявлялись до стягнення саме проценти. Крім цього, позивачем не заявляються нові позовні вимоги, а виключно надаються пояснення по суті заперечень відповідача.

Також позикодавцем було нараховано комісію за надання кредиту. Підписавши кредитний договори, позичальник погодився з усіма їх умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із товариством, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим. Натомість відповідач погодився зі своєї сторони на такі умови договорів, підписавши їх зміст без будь-яких застережень. Спірні договори або їх окремі положення недійсними не визнано, отже умови договорів, в тому числі і щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання позичальником. Отже, заперечення відповідача підлягають відхиленню щодо розміру процентів та комісії за кредитними договорами, оскільки при укладенні кредитних договорів він був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав ці договори та користувався отриманими коштами.

Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності, позивач зазначає, що у зв`язку із запровадженням з 12.03.2020 загальнодержавного карантину, який тривав до 30.06.2023, та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, на момент звернення позивача з позовом у цій справі у листопаді 2025 року позовна давність не спливла щодо вимог про стягнення заборгованості.

За таких обставин позивач просить позов задовольнити повністю (а.с. 156-159).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2025 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 94-95).

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 99-101).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у судове засідання не з`явився, проте до суду подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача, підтримує позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 180-181).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, але до суду представник відповідача – адвокат Романишин К.В. надала заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без участі сторони відповідача, у задоволенні позову відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 02 квітня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4609711 від 05.06.2021, заборгованість становить 84692,41 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 14250,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 68942,41 гривень, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами – 0,00 гривень, заборгованість за комісіями – 1500,00 гривень, інфляційні збитки - 0.00 гривень, нараховані 3% річних – 0,00 гривень (а.с. 12-13).

16 грудня 2021 року було укладено договір факторингу № 16/12-2021-43, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН", Клієнт, відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Фактора, права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4609711 від 05.06.2021 (а.с. 14-22, 24-29).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснило оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" згідно договору факторингу № 16/12-2021-43 від 16 грудня 2021 року (а.с. 23).

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Первісний Кредитор, відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», Нового Кредитора, права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4609711 від 05.06.2021 (а.с. 30-40, 43-51).

10 січня 2023 року складено Акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (а.с.36 зворот).

10 січня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» складено Акт прийому-передачі документації боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с. 38 зворот).

05 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН", Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладено Договір про споживчий кредит № 4609711, за умовами якого сума кредиту становить 15000,00 гривень. Кредит надається строком на 15 днів з 05.06.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом 20.06.2021 (а.с. 41-44, 56, 68-73).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4609711 від 05.06.2021 у загальному розмірі 84692,41 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 14250,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами – 68942,41 гривень, заборгованість за комісіями – 1500,00 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами – 0,00 гривень, інфляційні збитки – 0,00 гривень, нараховані 3% річних – 0,00 гривень (а.с.52).

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є юридичною особою, ідентифікаційний код 44276926 (а.с. 53).

Статут ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» затверджено протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» № 17/05-2023 від 17 травня 2023 року (а.с. 54-55).

Національним банком України видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬВЕР ІНВЕСТМЕНТ» (а.с. 57).

Рішенням № 31/08-22 Єдиного учасника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬВЕР ІНВЕСТМЕНТ» змінено найменування на Товариство на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с.58).

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_2 ідентифікований ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" (а.с.74).

Відповідно до квитанції від 05.06.2021 ОСОБА_1 було перераховано кошти у розмірі 15000,00 гривень (а.с.75).

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН", відповідачем отримано кошти у розмірі та здійснено часткове погашення заборгованості за нарахованими процентами та заборгованості за комісіями (а.с. 76-77).

Відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, дата настання інвалідності: з 22.05.2007, встановлення інвалідності безстроково (а.с. 129-132).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, як зазначено у частині першій статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що договори факторингу, за якими відступлено право вимоги до відповідача, були укладені відповідно до вимог закону, містять всі істотні умови. Доказів визнання вказаних договорів недійсними, неукладеними чи їх розірвання до матеріалів справи не надано.

Правонаступником прав та обов`язків ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за укладеним договором з відповідачем є позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Отже, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за кредитним договором №4609711 від 05.06.2021, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір про споживчий кредит № 4609711 від 05.06.2021 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки вказаний договір укладений на сайті позикодавця, відповідач підписав договір одноразовим ідентифікатором V81278, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено та відповідачем не оспорюється факт надання коштів за укладеним договором про споживчий кредит № 4609711 від 05.06.2021 та факт невиконання відповідачем належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів.

Відповідач не оспорював даний договір у судовому порядку.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) за договором про споживчий кредит №4609711 від 05.06.2021 у розмірі 14250,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

З матеріалів справи вбачається, що за договором про споживчий кредит №4609711 від 05.06.2021 сума кредиту становить 15000,00 гривень (пункт 1.2. договору).

Пунктом 1.5.2. кредитного договору визначено розмір процентної ставки, який становить 1,25 % денних, тобто 2812,50 гривень.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що кредит надається строком на 15 днів з 05.06.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 20.06.2021 (пункт 1.4 договору про споживчий кредит №4609711 від 05.06.2021).

Згідно з пунктом 2.2.3 договору №4609711 від 05.06.2021 проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена у п.1.6 цього договору і є незмінною протягом усього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного у п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандарту (базову) ставку встановлену пунктом 1.6. договору. Якщо визначена у пункті 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та пролонгації на пільгових умовах проценти з дня продовження кредитування на стандартних (базових) умовах згідно з пунктом 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно з пунктом 1.6. договору.

З матеріалів справи вбачається, що у день настання платежу 20.06.2021 кошти по кредиту відповідачем у повному обсязі не сплачені.

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Зі змісту Відомостей про щоденні нарахування за договором про споживчий кредит №4609711 від 05.06.2021вбачається, що ОСОБА_3 сплачував комісію за пролонгацію договору, отже, можна дійти висновку про ініціювання ним такої процедури.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача про те, що останнім днем дії договору є 19.08.2021, оскільки умовами договору №4609711 від 05.06.2021 передбачено, що збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Доводи сторони позивача на те, що після закінчення строку кредитування проценти нараховувались на підставі пункту 1.6. та пункту 4.2 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, суд оцінює критично та зазначає, що у позовній заяві відсутні вимоги про стягнення коштів як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, натомість у розрахунках заборгованості та у Реєстрі боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10 січня 2023 року зазначається, що заборгованість за пенею та/або штрафами становить 0,00 гривень, інфляційні збитки – 0,00 гривень, нараховані 3% річних – 0,00 гривень.Щодо доводів сторони відповідача про те, що проценти нараховані всупереч принципам розумності, добросовісності та справедливості, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналіз викладених пунктів договору дозволяє дійти висновку, що сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором.

Відтак твердження відповідача, що процентна ставка суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», є помилковим внаслідок неправильного тлумачення цієї правової норми, оскільки проценти за правомірне користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України і вони у даному випадку не виконують компенсаційну функцію за невиконання зобов`язань.

За таких обставин підстав для висновку про несправедливість умов договору в частині встановлення розміру плати за правомірне користування кредитними коштами і визнання їх недійсними судом не встановлено.

Доказів того, що вказані умови договору містять нечіткі або двозначні положення, про що вказано в частині восьмій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», матеріали справи також не містять.

Суд відхиляє доводи відзиву про те, що встановлений кредитним договором розмір відсотків є несправедливим та порушує принцип добросовісності, оскільки відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини, якщо вважав умови несправедливими, але натомість погодив їх, підписавши договір без застережень. Крім того, відповідач не скористався своїм правом на відмову від договору протягом 14 днів, що підтверджує його згоду з усіма умовами.

Таким чином суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомився та без будь-яких заперечень підписав в електронному вигляді.

Отже, за користування кредитом слід стягнути з відповідача проценти за період з 06.06.2021 по 19.08.2021 у загальному розмірі 18069,91 гривень з врахуванням сплачених 06.07.2021 процентів у розмірі 3262,00 гривень.

Щодо стягнення заборгованості за комісією, то суд виходить з наступного.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Згідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

У пункті 1.5.1. договору про споживчий кредит №4609711 від 05.06.2021 передбачено, що комісія за надання кредиту: 1500,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Вказана сума комісії у розмірі 1500,00 гривень за надання послуги, а саме: пов`язана з наданням кредиту, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Щодо строку позовної давності, який просить застосувати сторона відповідача, то суд зазначає наступне.

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями статті 257 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України.

У статті 264 Цивільного кодексу України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (пункти 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, прийнятій по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20 вересня 2011 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин був припинений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

З 24 лютого 2022 року, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

До суду представник позивача звернувся 06 листопада 2025 року.

Тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №4609711 від 05.06.2021.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №4609711 від 05.06.2021 у загальному розмірі 33819,91 гривень, що складається з заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 14250,00 гривень, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 18069,91 гривень, заборгованості за комісіями у розмірі 1500,00 гривень.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої-третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України ).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

З наданих до суду доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, підтверджуються договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладеним 01 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та додатками до цього договору (а.с.61-65), заявкою про надання юридичної допомоги (а.с. 66), Витягом з Акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 (а.с. 67).

Про надання професійної правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 адвокатом Романишин Кариною Всеволодівною свідчить ордер про надання правничої допомоги (а.с. 105, 127, 139, 154, 167).

Судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами позивача та відповідача документів, їх значення для спору.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейський суд з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача та заяви відповідача про відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що заявлена позивачем та відповідачем сума є обґрунтованою.

Враховуючи реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, а також те, що рішенням суду позовні вимоги задоволені частково, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, тому дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Також суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, тому розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, складає 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Як вбачається з платіжної інструкції № 0569260392 від 28 жовтня 2025 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 80).

Згідно пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, тому судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 511-512, 514, 516, 526, 530, 610-612, 625, 1048, 1054, 1077-1082 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд–

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за договором про споживчий кредит №4609711 від 05 червня 2021 року у загальному розмірі 33819,91 гривень (тридцять три тисячі вісімсот дев`ятнадцять гривень дев`яносто одна копійки), що складається з заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 14250,00 гривень (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень нуль копійок), заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 18069,91 гривень (вісімнадцять тисяч шістдесят дев`ять гривень дев`яносто одна копійки), заборгованості за комісіями у розмірі 1500,00 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 , понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133 м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено та підписано 06 квітня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.