Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №179/365/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/365/26

1-кп/179/104/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12026042470000002 від 02.01.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, громадянина України, з середньо – спеціальною освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2026 року близько 22.00 години, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , знаходився за місцем свого тимчасового проживання, а саме: в будинку, який належить ОСОБА_6 , розташованого в АДРЕСА_2 , де разом з ОСОБА_6 розпивали алкогольні напої.

Під час спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 раптово виникла словесна сварка, у ході якої ОСОБА_4 наніс два удари долонею правої руки в область голови ОСОБА_6 . Після чого, ОСОБА_6 наніс дерев`яним стільцем удар в область голови ОСОБА_4 , при цьому тілесних ушкоджень не заподіяв. У ОСОБА_4 раптово виник умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 . Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, знаходячись в зазначеному місці та в зазначений час, ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, дістав з кишені своєї куртки розкладний ніж, та реалізуючи свій прямий злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , знаходячись в кімнаті житлового будинку, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою помсти, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_6 , стоячи попереду навпроти останнього, тримаючи зазначений ніж у своїй правій руці, замахом з права на ліво відносно осі свого тіла наніс один удар ножем в область передньої частини грудної клітки ОСОБА_6 , спричинивши своїми умисними діями останньому, тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа з ушкодженням легені та серця, яке привело до гострої крововтрати та травматичного правобічного гемотораксу, які у своїй сукупності, за ступенем тяжкості, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, що в даному випадку привели до смерті потерпілого, згідно п. 2.1.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

Після чого, ОСОБА_4 , впевнившись, що від його навмисних дій, ОСОБА_6 загинув, припинив свої протиправні дії, та вжив заходи щодо сповіщення про смерть ОСОБА_6 до поліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в обсязі пред`явленого обвинувачення по ст. 115 ч. 1 КК України визнав та суду пояснив, що він 01 січня 2026 року розпивав алкогольні напої разом з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . Уперіод часу з 21.00 до 22.00 години між ним та ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої він наніс удари долонею в область обличчя ОСОБА_6 . Потім ОСОБА_6 наніс йому удар дерев`яним стільцем в область голови. Після чого він дістав ніж з карману та наніс ОСОБА_6 два удари ножем в область серця та грудної клітини. Ніж належить йому, він носив його у кармані. Він сам викликав поліцію у будинок. У скоєному розкаюється, просив вибачення.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила призначити покарання на розсуд суду, цивільний позов не заявляє.

Прокурор, захисник та обвинувачений не заперечували проти розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілої. Тому суд на підставі ст. 325 КПК України, враховуючи думку учасників судового провадження, можливість за відсутності потерпілої з`ясувати всі обставини під час судового розгляду для прийняття рішення, ухвалив про проведення судового розгляду без потерпілої.

Крім показань самого обвинуваченого, провина ОСОБА_4 в скоєні описаного кримінального правопорушення підтверджується і іншими перевіреними судом доказами.

Згідно протоколу огляду від 02.01.2026 в присутності понятих та спеціаліста було оглянуто будинок АДРЕСА_2 . Під час огляду було вилучено складний ніж, загальною довжиною близько 32,55 см., клинок довжиною близько 78 мм., найбільшою шириною (біля руків`я) близько 12,5 мм., на лезі виявлено сліди речовини бурого кольору; футболка, білого кольору з речовиною бурого кольору; 2 недопалки сигарет, без маркування; 1 недопалок сигарети «Manhester EXTRA»; зрізи нігтів з піднігтьовим вмістом з долоні лівої руки трупа ОСОБА_6 ; зрізи нігтів з піднігтьовим вмістом з долоні правої руки трупа ОСОБА_6 ; змив мікрочастинок з поверхні долонь лівої руки трупа ОСОБА_6 ; змив мікрочастинок з поверхні долонь правої руки трупа ОСОБА_6 . Також під час огляду було виявлено труп ОСОБА_6 , при огляді якого виявлено два колото-різаних поранення грудної клітки.

Згідно протоколу огляду від 02.01.2026 в присутності понятих було оглянуто дисковий накопичувач DVD-R, на якому знаходиться відеозапис огляду місця події.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 6 від 03.01.2026 смерть ОСОБА_6 настала внаслідок нападу з метою убивства чи нанесення ушкоджень, на підставі огляду трупу встановлена причина смерті: гостра крововтрата, травматичний гемоторакс, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа з ушкодженням легені, серця, напад з використанням гострого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження.

Згідно висновку експерта № 20260104080000006 від 01.02.2026 при судово- медичній експертизі трупу знайдено: рана на шкірі передньої поверхні грудної клітини справа у середній третині, по білягрудинній лінії, та проникає у праву плевральну порожнину, пошкоджуючи підшкірну жирову клітковину, міжреберні м`язи, пристінкову плевру, верхню частку правої легені (дефект (ушкодження) тканини «верхньої частки правої легені» з порушенням цілісності її паренхіми, з утворенням зяючої щілини, з відносно рівними стінками, зі скупченням вільно розташованих незмінених еритроцитів у просвіті дефекту, з інфільтруючими крововиливами у стінках, що обмежують зону ушкодження, з проявами набряку та слабко вираженої лейкоцитарної реакції), навколосерцеву сорочку, праве передсердя серця, де сліпо закінчується, нерівномірне кровонаповнення судин досліджених об`єктів внутрішніх органів з недокрів`ям судин міокарду, з морфологічними ознаками «шокової» реакції у нирці, печінці, набряк у речовині головного мозку, дифузно – осередковий периваскулярний ліпоматоз міокарду, великовогнищевий та виражений дифузний кардіосклероз, виражений артеріолосклероз інтрамуральних судин міокарду, гіпертрофія та паренхіматозна дистрофія міокарду, з ознаками ліпофусцинозу, вакуольної дегенерації та глибчастого розпаду саркоплазми м`язових клітин серця, етиловий спирт у крові.

Причиною смерті ОСОБА_6 стало проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа з ушкодженням легені та серця, яке привело до гострої крововтрати та травматичного правобічного гемотораксу, що підтверджується даними розтину трупу та даними додаткових методів дослідження.

Тілесні ушкодження у виді проникаючого колото – різаного поранення грудної клітини справа з ушкодженнями легені та серця, яке привело до гострої крововтрати та травматичного правобічного гемотораксу, у своїй сукупності за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких, як небезпечні для життя (згідно п. 2.1.3 й Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року), у даному випадку привели до смерті потерпілого, заподіяне плоским колюче – ріжучим предметом, із шириною клинка протягом поринулої частини не більше 10,3 мм, маючого гостре лезо й обух, товщиною близько 1,2 мм.

Судово – таксологічним дослідженням крові із трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 3,98%, що у живих осіб може відповідати тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

Будь - яких хронічних захворювань у ОСОБА_6 за життя не виявлено.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 02.01.2026 за участю ОСОБА_4 , проведеного у присутності понятих та захисника, ОСОБА_4 у адміністративній будівлі ВП 1 Самарівського РВП показав, що 01.01.2026 між ним та ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої він двічі вдарив ОСОБА_6 долонею правої руки по обличчю, від чого ОСОБА_6 сів на диван. Потім він повернувся до ОСОБА_6 спиною, щоб вийти з кімнати, а ОСОБА_6 вдарив його табуреткою по голові. Тоді він вийняв ніж з карману правої кишені своєї куртки та наніс два удари ножем в область грудної клітки ОСОБА_6 , від чого останній сів на диван.

Згідно протоколу огляду від 02.01.2026 в присутності понятих було оглянуто дисковий накопичувач DVD-R, на якому знаходиться відеозапис слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 .

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 16.01.2026 за участю ОСОБА_4 , останній, у присутності захисника та понятих, за адресою: АДРЕСА_2 , детально розповів про обставини вчинення ним кримінального правопорушення 01.01.2026 та вказав механізм спричинення ним ударів ножем ОСОБА_6 .

Згідно протоколу огляду від 16.01.2026 в присутності понятих було оглянуто дисковий накопичувач DVD-R, на якому знаходиться відеозапис слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 .

Згідно висновку експерта № 4/Е від 05.01.2026 будь – яких тілесних ушкоджень, при зовнішньому огляді, на тілі ОСОБА_4 не виявлено.

Згідно висновку експерта № 144/158-БД від 28.01.2026 при серологічному дослідженні зразка крові потерпілого ОСОБА_6 група крові не встановлена із -за її гнильних змін. При серологічному дослідженні зразка крові ОСОБА_4 встановлена група 0 з ізогемаглютинінами анти – А і анти – В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно висновку експерта № 148/162-БД від 18.02.2026 в слідах на клинку ножа (об`єкт № 1) встановлена наявність крові, визначений гемоглобін людини, в слідах на рукоятці ножа (об`єкт № 2) наявність крові не встановлена. При цитологічному дослідженні в об`єктах №1, №2 епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не виявлені. Статева належність крові на клинку ножа (об`єкт № 1) не визначена, через недостатню кількість її формених елементів. Групова належність крові (об`єкт № 1) не встановлена через не виявлення антигенів А та В ізосерологічної системи АВ0. Оскільки групова та статева належність крові на клинку ножа (об`єкт № 1) не встановлена, то відповісти про її походження від осіб, вказаних у питанні слідчого, або інших не представляється можливим.

Згідно висновку судово – психіатричної експертизи № 42-к від 13.02.2026 ОСОБА_4 у період інкримінованого йому діяння будь – який психічний розлад не виявляв і в теперішній час також не виявляє. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом у теперішній час він також може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого.

Практикою Європейського суду з прав людини закріплено позицію, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Визнавши досліджені докази достовірними, належними та допустимими та, оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними та обставинами скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що інкриміноване ОСОБА_4 обвинувачення знайшло підтвердження під час судового розгляду.

При цьому, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Про наявність прямого умислу ОСОБА_4 на вбивство потерпілого ОСОБА_6 вказує характер і локалізація нанесеного потерпілому поранення – ножем завдана колото-різана рана в область передньої частини грудної клітини справа, де знаходяться життєво важливі органи, в тому числі серце та легені. Обвинувачений ОСОБА_4 не міг не усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, та не міг не передбачати його суспільно небезпечні наслідки, оскільки загально відомо, що проникаючі колото-різані поранення можуть спричинити смерть людині.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в повному обсязі, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ст. 115 ч. 1 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили злочини.

Тобто залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як особливо тяжкий злочин, що злочин обвинуваченим було вчинено в стані алкогольного сп`яніння, наслідком злочину є смерть людини, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, за місцем проживання не перебуває на обліку в медичних установах, групи інвалідності не має.

ОСОБА_4 скоїв особливо тяжкий злочини і від його дій настали особливо тяжкі наслідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.

Як пом`якшуючі покарання обставини суд взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання – вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семі до п`ятнадцяти років.

Суд також враховує, що під час судового засіданні обвинувачений ОСОБА_4 висловлював щирий жаль про вчинене, шкодує про наслідки своїх дій та розкаюється у вчиненому, тобто дав критичну оцінку своїм злочинним діям та готовність нести покарання.

Суд не залишає поза увагою і відсутність у потерпілої будь-яких претензій матеріального чи морального характерів до обвинуваченого.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання, беручи до уваги позицію державного обвинувачення, захисника та потерпілої, яка цивільний позов не подавала, при призначенні покарання поклалась на розсуд суду, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд вважає, що перевиховання й виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 неможливо без ізоляції від суспільства, а також не знаходить підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України, оскільки наслідком вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення є смерть людини, тому застосування ст. 69 КК України безумовно буде занадто м`яким покаранням для обвинуваченого.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02.01.2026, у відповідності до ст.174 КПК України необхідно скасувати у зв`язку з тим, що потреба у цьому заході забезпечення кримінального провадження відпала.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Речові докази: дисковий накопичувач формату DVD-R, на кому зафіксовано огляд місця події, дискові накопичувачі формату DVD-R, на кому зафіксовано слідчий експеримент за участю ОСОБА_4 у кількості 2 шт., які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 120260424700000002 від 02.01.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

складний ніж, загальною довжиною близько 32,55 см., клинок довжиною близько 78 мм., найбільшою шириною (біля руків`я) близько 12,5 мм., на лезі виявлено сліди речовини бурого кольору; футболка, білого кольору з речовиною бурого кольору; 2 недопалки сигарет, без маркування; 1 недопалок сигарети «Manhester EXTRA»; зрізи нігтів з піднігтьовим вмістом з долоні лівої руки трупа ОСОБА_6 ; зрізи нігтів з піднігтьовим вмістом з долоні правої руки трупа ОСОБА_6 ; змив мікрочастинок з поверхні долонь лівої руки трупа ОСОБА_6 ; змив мікрочастинок з поверхні долонь правої руки трупа ОСОБА_6 , брюки ОСОБА_4 з слідами речовини бурого кольору - знищити;

куртку ОСОБА_4 зі слідами речовини бурого кольору, яка зберігається у кімнаті речових доказів відділення поліції № 1 Самарівського РВП – повернути власнику.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 02.01.2026 ОСОБА_4 було затримано 02.01.2026.

Ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжувався ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 до 28.03.2026.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.04.2026 включно.

У відсутність клопотань з боку учасників кримінального провадження про зміну, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого під час досудового розслідування і продовженого ухвалою слідчого судді і суду під час судового провадження, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

З метою виконання вироку та запобіганню ризику, що обвинувачений може переховуватися від виконання призначеного йому покарання, запобіжний захід має бути продовжений до набрання вироком законної сили, тому міру запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання – 02.01.2026.

В силу ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Враховуючи факт застосування та продовження ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне, враховуючи положення вищезгаданої статті, зарахувати у строк покарання попереднє ув`язнення з 02.01.2026, тобто з моменту фактичного затримання, із розрахунку день позбавлення волі за день попереднього ув`язнення.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України та призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у вигляді 7 (сім) років 6 (шість ) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк відбутого ним покарання, строк його попереднього ув`язнення, починаючи з 02.01.2026 до набрання вироком законної сили, з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» залишити до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02.01.2026, скасувати.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази: дисковий накопичувач формату DVD-R, на кому зафіксовано огляд місця події, дискові накопичувачі формату DVD-R, на кому зафіксовано слідчий експеримент за участю ОСОБА_4 у кількості 2 шт., які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 120260424700000002 від 02.01.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

складний ніж, загальною довжиною близько 32,55 см., клинок довжиною близько 78 мм., найбільшою шириною (біля руків`я) близько 12,5 мм., на лезі виявлено сліди речовини бурого кольору; футболка, білого кольору з речовиною бурого кольору; 2 недопалки сигарет, без маркування; 1 недопалок сигарети «Manhester EXTRA»; зрізи нігтів з піднігтьовим вмістом з долоні лівої руки трупа ОСОБА_6 ; зрізи нігтів з піднігтьовим вмістом з долоні правої руки трупа ОСОБА_6 ; змив мікрочастинок з поверхні долонь лівої руки трупа ОСОБА_6 ; змив мікрочастинок з поверхні долонь правої руки трупа ОСОБА_6 , брюки ОСОБА_4 з слідами речовини бурого кольору - знищити;

куртку ОСОБА_4 зі слідами речовини бурого кольору, яка зберігається у кімнаті речових доказів відділення поліції № 1 Самарівського РВП – повернути власнику.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1