Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №204/10390/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/10390/25

Провадження № 2/204/737/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

17 березня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.

представника позивача Іванової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною ОСОБА_1 (адреса місця проживання проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Іванова О.М. звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики, 3% річних та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, мотивуючи вимоги тим, що 01.09.2020 відповідач отримав позику від позивача у сумі 30 000 доларів США, строком на один місяць з можливістю пролонгації під 3% річних в місяць з щомісячною оплатою відсотків, про що склав відповідну розписку від 01.09.2020. Як зазначено ОСОБА_3 в розписці, в якості застави він залишає автомобіль марки «MercedesBenz», 2014 року випуску, VIN- НОМЕР_1 . Крім того, 02.09.2020 відповідач повторно отримав позику від ОСОБА_4 у сумі 30 000 доларів США, строком на один місяць з можливістю пролонгації під 3% річних в місяць з щомісячною оплатою відсотків, про що склав відповідну розписку від 02.09.2020. Як зазначено ОСОБА_3 в розписці, в якості застави він залишає автомобіль марки «ToyotaPrado», 2018 року випуску, VIN- НОМЕР_2 . Однак, у визначені строки борги ОСОБА_3 не повернув, чим порушив умови договірних зобов`язань. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за розпискою від 01.09.2020 у розмірі 30 000 доларів США та три відсотки річних у розмірі 54 900 доларів США, а також за розпискою від 02.09.2020 у розмірі 30 000 доларів США та три відсотки річних у розмірі 54 900 доларів. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 112,00 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Протоколною ухвалою суду від 02.12.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та розгляд справи повідомлений належними чином, представник який діє в його інтересах адвокат Іванова О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічно викладених в позові та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток. Однак, в матеріалах справи наявна заява від адвоката СойніковаО.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 про ознайомленням із матеріалами справи від 19.12.2025.Останній правом надати відзив не скористався, неодноразово надсилав суду заяви про відкладення розгляду справи.

Вислухавши представника позивача адвоката Іванову О.М., дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Судом встановлено, що 01.09.2020 ОСОБА_3 отримав позику від ОСОБА_4 у сумі 30 000 доларів США, строком на один місяць з можливістю пролонгації під 3% річних в місяць з щомісячною оплатою відсотків, про що склав відповідну розписку від 01.09.2020. Крім того, у вказаній розписці ОСОБА_3 зазначено, що в якості застави він залишає автомобіль марки «MercedesBenz», 2014 року випуску, VIN- НОМЕР_1 (а.с.9).

Крім того, 02.09.2020 відповідач повторно отримав позику від ОСОБА_4 у сумі 30 000 доларів США, строком на один місяць з можливістю пролонгації під 3% річних в місяць з щомісячною оплатою відсотків, про що склав відповідну розписку від 02.09.2020. Як зазначено ОСОБА_3 в розписці, в якості застави він залишає автомобіль марки «ToyotaPrado», 2018 року випуску, VIN- НОМЕР_2 (а.с.10).

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц зроблено наступний правовий висновок щодо розписки як договору позики: договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі провадження № 61-20376св18.

Судом встановлено, що 01.09.2020, ОСОБА_3 отримав у борг від ОСОБА_4 суму грошових коштів у розмірі 30 000 доларів США та зобов`язався повертати кошти в строк до 01.10.2020, а також 02.09.2020 відповідач повторно отримав позику від ОСОБА_4 у сумі 30 000 доларів СШАта зобов`язався повертати кошти в строк до 02.10.2020.Дана обставина не спростована представником відповідача.

Однак, станом на день звернення позивача до суду з відповідним позовом грошові кошти позичальником за договорами від 01.09.2020 та 02.09.2020 позикодавцю не повернуто. Такий спосіб поведінки свідчить про ухилення відповідача від добросовісної комунікації та виконання зобов`язання.

Доказів на підтвердження повернення ОСОБА_3 боргу за вищевказаними розписками, чи заперечень щодо факту укладення таких розписок, суду не надано та судом не встановлено. Наявність оригіналів боргових розписок у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргові зобов`язання не виконані.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за розпискою від 01.09.2020 у розмірі 30 000 доларів США, а також за розпискою 02.09.2020 у розмірі 30 000 доларів США, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на вищевикладені положення, позивач просив стягнути з відповідача три відсотки річних за борговою розпискою від 01.09.2020 за період з 01.09.2020 по 01.10.2025 у розмірі 54 900 доларів США, а також за борговою розпискою від 02.09.2020 за період з 02.09.2020 по 02.10.2025 у розмірі 54 900 доларів США.

На підтвердження вказаних вище вимог, позивачем наведено розрахунки трьох відсотків річних від суми заборгованості відповідача за вищевказаними борговимирозписками від 01.09.2020 та від 02.09.2020.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він здійснений арифметично вірно і не спростований відповідачем.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3% річних за борговою розпискою від 01.09.2020 (тобто 900 доларів США за кожен місяць) станом на 01.10.2025 у розмірі 54 900 доларів США (30000 дол.США х3% х 61місяць), а також за борговою розпискою від 02.09.2020 у розмірі 54 900 доларів США (30000 дол.США х3% х 61місяць) підлягає задоволенню.

Таким чином,суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договорами позики згідно з розписками від 01.09.2020 у розмірі 84 900 доларів США, з яких сума основного боргу 30 000 доларів США, сума відсотків 54900 доларів США та за договором позики згідно з розпискивід 02.09.2020 у розмірі 84900 доларів США, з яких сума основного боргу 30 000 доларів США, сума відсотків 54900 доларів США, що разом складає 169 800 доларів США.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 112,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 533 , 610, 611,1046,1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 12,13,81,89,141,258,259,263-265,268,280-282, 352,354,355 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , заборгованості за договором позики від 01.09.2020 у розмірі 84 900 (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот) доларів США, з яких сума основного боргу 30 000 доларів США, сума відсотків 54900 доларів США та за кредитним договором від 02.09.2020 у розмірі 84900 (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот) доларів США, з яких сума основного боргу 30 000 доларів США, сума відсотків 54900 доларів США, що разом складає 169 800 (сто шістдесят дев`ять тисяч вісімсот) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 12 112,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , (адреса місця проживання проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача - адвокат Іванова Олена Миколаївна (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 );

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ).

Представник відповідача - адвокат Сойніков ОЛександр Вікторович (адреса місця знаходження: вул. Набережна Перемоги, 78/32). Повний текст рішення складено 06.04.2025

Суддя: С.В.Чудопалова