Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №202/12628/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/12628/25

Провадження № 2/202/2128/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

6 квітня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Агабалаєвої М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

24.12.2025 до Індустріального районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» надійшли додатки до позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, при цьому текст позовної заяви додано як додаток.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 25.12.2025 року позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху через подачу позовної заяви не через вбудований текстовий редактор.

26.12.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» - Полякова О.В., надійшла заява про усунення недоліків разом з позовною заявою, поданою належним чином через вбудований текстовий редактор.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 31.12.2025 року прийнято позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позову представником ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначено, що 3.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №386257205 у формі електронного документа з використанням електронного підпису NMNX-6964. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, котрі є невід`ємною частиною кредитного договору. Після того добровільно, без примусу чи тиску ОСОБА_1 заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.

Після вчинених дій відповідача, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську карту № НОМЕР_1 грошові кошти в загальній сумі 5 500,00 грн., а саме: 3.10.2024 року в розмірі 1450,00 грн.; 3.10.2024 року в розмірі 1000,00 грн.; 4.10.2024 року в розмірі 1200,00 грн.; 4.10.2024 року в розмірі 1550,00 грн.; 9.10.2024 року в розмірі 300,00 грн. Вказане є доказом того, що ОСОБА_1 прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

3.12.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/11, за умовами котрого від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступлено ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги, в тому числі і за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №б/н від 3.12.2024 року до Договору факторингу №МВ-ТП/11 від 3.12.2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 16 399,50 грн.

28.05.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №28/0525-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 28.05.2025 року до Договору факторингу №28/0525-01 від 28.05.2025 р року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги, в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 на загальну суму 16 399,50 грн.

16.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №16/07/25Е, відповідно до умов котрого позивачу відступлено право грошової вимоги й до відповідача за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №16/07/25Е від 13.07.2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 на загальну суму 16 399,50 грн., з котрих: 5 200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8 149,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2 750,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 на момент прийняття права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 року, тобто станом на 16.07.2025 року, становить 16 399,50 грн., з котрих: 5 200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8 149,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2 750,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідач не виконувала умови договору належним чином, не повністю сплачувала платежі, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість. Оскільки відсотки за вказаним кредитним договором нараховувалися відповідно до його умов та закону, вони не підлягають зменшенню.

З урахуванням наведеного, представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 року станом на 16.07.2025 року в розмірі 16 399,50 грн., з котрих: 5 200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8 149,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2 750,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання двічі поспіль не з`явилася, про причини неявки до суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. На адресу суду повернулися конверти із рекомендованими повідомленнями із судовими повістками із позначками «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, враховуючи, що судом судова повістка про виклик відповідача у судове засідання направлялася за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, однак на адресу суду повернулися поштові конверти із відмітками «адресат відсутній», а іншої адреси відповідач суду не повідомила, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 3.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №386257205 у формі електронного документа з використанням електронного підпису NMNX-6964. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, котрі є невід`ємною частиною кредитного договору. Після того добровільно, без примусу чи тиску ОСОБА_1 заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.

Після вчинених дій відповідача, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську карту № НОМЕР_1 грошові кошти в загальній сумі 5 500,00 грн., а саме: 3.10.2024 року в розмірі 1450,00 грн.; 3.10.2024 року в розмірі 1000,00 грн.; 4.10.2024 року в розмірі 1200,00 грн.; 4.10.2024 року в розмірі 1550,00 грн.; 9.10.2024 року в розмірі 300,00 грн. Вказане є доказом того, що ОСОБА_1 прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 23.01.2026 року, наданим на виконання ухвали судді від 31.12.2025 року, до котрого долучено виписку за договором №б/н за період з 3.10.2024 року по 14.10.2024 року по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5 500,00 грн. строком до 2.11.2029 зі сплатою 1% процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (365 % річних), починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит (дисконтний період кредитування), а саме, до 2.11.2024 року.

Згідно п.12.3. кредитного договору, за порушення будь-якого з платежів передбачених цим договором на 14 і більше календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної споживачем за цим договором. Обмеження максимальної суми штрафу відбувається в наступному порядку: у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 25% від суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений; у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 21 і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 50 % від суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

Пунктом 12.4. кредитного договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 365,00% річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Пунктом 12.5. кредитного договору визначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору, зокрема процентів передбачених пунктом 12.4 договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

3.12.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/11, за умовами котрого від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступлено ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги, в тому числі і за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №б/н від 3.12.2024 року до Договору факторингу №МВ-ТП/11 від 3.12.2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 16 399,50 грн.

28.05.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №28/0525-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 28.05.2025 року до Договору факторингу №28/0525-01 від 28.05.2025 р року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги, в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 на загальну суму 16 399,50 грн.

16.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №16/07/25Е, відповідно до умов котрого позивачу відступлено право грошової вимоги й до відповідача за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №16/07/25Е від 13.07.2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 на загальну суму 16 399,50 грн., з котрих: 5 200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8 149,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2 750,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Ігнатової на момент подання позовної заяви за Кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 року становить 16 399,50 грн., з котрих: 5 200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8 149,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2 750,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума підтверджується розрахунками заборгованості за період з 3.10.2024 року по 28.05.2025 року та випискою з особового рахунку за кредитним договором 386257205 від 3.10.2024 (а.с.68-69, 70).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що відповідачу були надані кредитні кошти на підставі укладеного договору, проте остання належним чином умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків не виконала, внаслідок чого за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 виникла заборгованість у розмірі 16 399,50 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного встановлено, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №386257205.

Відповідач (позичальник) не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не подав до суду відзиву на вимоги позивача та доказів на їх спростування.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання перед первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» належним чином не виконує, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача та суми заборгованості відповідач суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 року, що склала 13 649,50 грн., з котрих: 5 200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8 149,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача неустойки, суд керується наступним.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За встановлених обставин, оскільки неустойка за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором в сумі 2 750,00 грн. нарахована позивачем в період дії в Україні воєнного стану, то відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача даної суми, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 року, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості в розмірі 13 649,50 грн., з котрих: 5 200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8 149,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (16 399,50 грн. – 2 750,00 грн.).

Що стосується відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року; додаткова угода №257771010277 від 11.09.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.112025 року на суму 7 000,00 грн.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, враховуючи, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також те, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 5 826,10 грн. (83,23%).

Крім того, при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2016,16 грн. (83,23%).

Керуючись ст. ст.4,5,12,81,141, 259, 263-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , інд. АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, інд. 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13) заборгованість за кредитним договором №386257205 від 3.10.2024 за станом на 16.07.2025 року в розмірі 13 649,50 (тринадцять тисяч шістсот сорок дев`ять грн. п`ятдесят коп.) грн., з котрих: 5 200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8 149,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2016,16 (дві тисячі шістнадцять грн. шістнадцять коп.) грн. та витрати направову допомогу у розмірі 5 826,10(п`ять тисяч вісімсот двадцять шість грн. десять коп.) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення додаткового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя Бєльченко Л.А.