Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №560/21695/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21695/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Молдова.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Молдова, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Молдова з військового обліку, скасування статусу «військовозобов`язаний» та не включення будь-яких інших відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Молдова до вказаного Реєстру як іноземця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є громадянином Республіки Молдова та не набував громадянства України, у зв`язку з чим не підлягає військовому обліку в Україні та не має обов`язку проходження військової служби, окрім випадків добровільного укладення контракту, якого він не укладав. Незважаючи на це, відповідач безпідставно взяв позивача на військовий облік, вніс відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та надав йому статус військовозобов`язаного.

Позивач звертався до відповідача із заявою про внесення змін до Реєстру та виключення його з військового обліку як іноземця, однак відповідач не вчинив жодних дій для виправлення відомостей у встановлений законом строк.

Враховуючи наведене, позивач вважає дії відповідача протиправними та звертається до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому ухвалою строк не скористався, жодних документів до суду не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Республіки Молдова, що підтверджується копією паспорта громадянина Республіки Молдова № НОМЕР_1 , виданого 21.10.2025.

04.11.2002 ОСОБА_1 видано військовий квиток № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

28.07.1984 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1

08.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 оформлено військово-обліковий документ № 220520259363081700026 на ім`я ОСОБА_1

08.07.2025 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» внесено відомості про ОСОБА_1 із присвоєнням статусу військовозобов`язаного.

08.12.2025 ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву-вимогу про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», у якій просив виключити його з військового обліку, скасувати статус «військовозобов`язаний» та не включати будь-які відомості про нього до вказаного Реєстру як щодо іноземця.

08.12.2025 зазначену заяву направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», поштове відправлення № 2900100504756.

09.12.2025 заява отримана відповідачем, що підтверджується даними поштового відстеження.

Станом на дату звернення до суду відповідачем зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо ОСОБА_1 не внесено, відповідь на заяву від 08.12.2025 позивачу не надано.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо внесення відомостей про нього в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» є протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно до п.п. 6-8 ч.1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»:

іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

Відповідно до статті 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.

Разом з тим, статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

При цьому, статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правове регулювання стосовно загального військового обов`язку і військової служби з метою реалізації громадянами України конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент взяття позивача на військовий облік).

Суд підкреслює, що відповідно до статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», загальний військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні.

Відповідно до статті 5 цього Закону у тій ж редакції, щодо загального військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі.

До паспортів громадян України цих категорій вноситься відповідна відмітка.

Приписка громадян до призовних дільниць визначена приписами статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої визначено, що приписка громадян до призовних дільниць проводиться з метою взяття юнаків на облік та визначення їх кількості, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності і рівня фізичної підготовки.

Для проведення приписки громадян у районах (містах) утворюються призовні дільниці.

До призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними, об`єднаними районними, міськими, об`єднаними міськими військовими комісаріатами (крім Київського та Севастопольського міських військових комісаріатів) за місцем проживання.

Як встановлено судом, позивач є іноземцем, який проживає в Україні. Отже, на момент спірних правовідносин на нього не поширюється військовий обов`язок, передбачений статтею 65 Конституції України, і він не належить до категорії допризовників, призовників чи військовозобов`язаних у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі ст.ст.22, 32 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Водночас втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 статті 8 Конвенції як таке, що було здійснене «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цих цілі чи цілей.

Своєю чергою, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року).

На переконання суду, перебування іноземців на військовому обліку не є «необхідним у демократичному суспільстві» в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб та не відповідає «нагальній суспільній потребі» та не є необхідним у демократичному суспільстві.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо взяття на військовий облік позивача, який є громадянином республіки Молдова, вчинені всупереч нормам законодавства України, чинного на момент спірних правовідносин та які регулюють особливості загального військового обов`язку іноземців, а відтак суд визнає їх протиправними.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Водночас, поняття дискреційних повноважень, яке наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яку прийняв Комітет Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Так, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України (ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

При цьому, відповідно до п.п.5, 6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», визначено, які громадяни України підлягають зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключенню з військового обліку.

Відповідно до наведеної норми, зняття та виключення з військового обліку є різними поняттями, як за підставами, процедурами так й за наслідками.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Відповідно до частини 1 статті 21-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» іноземці та особи без громадянства можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України за контрактом на посади рядового, сержантського і старшинського складу.

Частина 3 статті 21-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вказує, що для прийняття на військову службу іноземці та особи без громадянства звертаються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем їх проживання або безпосередньо до військової частини, в якій вони мають бажання проходити службу за контрактом.

Згідно до частини 1, 2, 3 статті 21-2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у контракті про проходження військової служби іноземців та осіб без громадянства встановлюється випробування строком два місяці.

Для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років.

Під час дії особливого періоду військовослужбовцям із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом, гарантується можливість припинення (розірвання) контракту за власним бажанням.

Указом Президента України від 10.06.2016 №248/2016 затверджено Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства, яке визначає порядок проходження іноземцями та особами без громадянства (далі - іноземці) військової служби у Збройних Силах України (пункт 1 Положення).

Пунктом 2 Положенням передбачено те, що іноземці, які на законних підставах перебувають на території України, можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України (далі - військова служба) у добровільному порядку.

У добровільному порядку іноземці проходять: військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

З іноземцями, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження іноземцями чи особами без громадянства відповідного виду військової служби у Збройних Силах України згідно з додатком (далі - контракт про проходження військової служби).

Контракт про проходження військової служби - це письмова угода, що укладається між іноземцем і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 9 Положення, початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, граничний вік перебування на ній визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок обліку військовослужбовців, форми і призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення визначаються Міністерством оборони України (пункт 12 Положення).

Судом не встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

Водночас, позивач міг бути прийнятий на військову службу добровільно, лише шляхом укладення строкового контракту про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України в порядку, передбаченому Положенням, яке затверджене Указом Президента України від 10.06.2016 № 248/2016.

Доказів того, що позивач виявив бажання проходити військову службу в Збройних Силах України за контрактом і уклав контракт, який би міг бути підставою для перебування його на військовому обліку, сторонами не надано та судом не здобуто.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки перебування на військовому обліку військовозобов`язаних та резервістів має місце щодо громадян України, а доказів добровільного укладення контракту позивачем в матеріалах справи немає, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Молдова, з військового обліку та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про скасування статусу «військовозобов`язаний» щодо ОСОБА_1 .

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи із системного аналізу наведених вище положень та обставин справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання цього адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн, тому ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Молдова, як військовозобов`язаного.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Молдова, з військового обліку та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про скасування статусу «військовозобов`язаний» щодо ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя В.К. Блонський