Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №520/25513/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 квітня 2026 року № 520/25513/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі по тексту – позивач, КП «ХТМ») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області (далі по тексту відповідач, Укртрансбезпека, владний суб`єкт, суб`єкт владних повноважень), в якому просить суд:

- скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084848 від 16.09.2025 у розмірі 17000 ,00 грн.;

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь КП «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час рейдової перевірки транспортного засобу КП «Харківські теплові мережі» інспектором безпідставно встановлено порушення ст. 48 та абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки транспортний засіб здійснював внутрішнє перевезення вантажів, а законодавство не встановлює обов`язку для водіїв і перевізників, які здійснюють внутрішні перевезення, встановлювати та використовувати тахографи, мати протокол їх перевірки та адаптації або інші документи, пов`язані з експлуатацією тахографа. Відповідальність, передбачена ст. 60 Закону, застосовується виключно при здійсненні міжнародних перевезень, що підтверджується нормами Закону, Інструкцією №385 та правовою позицією Верховного Суду у справі №823/1199/17, а відтак притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності за відсутність документів щодо тахографа є протиправним, оскільки вимоги, встановлені Інструкцією №385 не є обов`язковими для внутрішніх перевезень.

Ухвалою суду від 30.09.2025 р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що під час рейдової перевірки було встановлено порушення позивачем обов`язкових вимог законодавства у сфері автомобільних перевезень, зокрема щодо обов`язку обладнання вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тони діючим і повіреним тахографом та наявності у водія документів, підтверджуючих дотримання режимів праці та відпочинку. При цьому позивач фактично здійснював перевезення як автомобільний перевізник, незалежно від того, чи здійснювалося воно для власних потреб, а посилання позивача на відсутність обов`язку дотримуватися вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв є безпідставними, у зв`язку з чим постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є законною та обґрунтованою.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, згідно змісту якої, останній просить задовольнити позовну заяву з підстав, викладених в останній.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

КП «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11), зареєстрована 06.07.2001, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності згідно з КВЕД 35.30 є Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Це – сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам, яка в подальшому забезпечує життєво необхідні для населення послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та має суттєвий вплив на соціальний та економічний стан у державі.

Відповідно до Постанови НКРЕКП №308 від 22.03.2017р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» КП "Харківські теплові мережі" має безстрокові ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Крім того, відповідно до Постанов НКРЕКП №1297 від 27.06.2019р. та №34 від 18.01.2019р. - ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та постачання електричної енергії споживачу.

Наказом Міністерства енергетики України від 15 липня 2024 року № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30)» КП «Харківські теплові мережі» визначено як таке, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

КП «Харківські теплові мережі» є критичною інфраструктурою в Україні, зокрема в Харкові, оскільки забезпечує життєво важливі послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для мешканців міста, є критично важливим для української економіки та забезпечення життєдіяльності населення, про що свідчить витяг з наказу Міністерства економіки України від 17.07.2024 за № 259 про визначення КП «Харківські теплові мережі» критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення у особливий період.

Згідно ліцензії серії АГ №590256 Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” має дозвіл на внутрішні перевезення пасажирів автобусами, внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення. Вид господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів та небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Строк дії ліцензії 31.05.2011 – необмежений.

11 серпня 2025 року працівники КП «Харківських теплових мереж» здійснювали вивіз грунту до об`єкту критичної інфраструктури на службовому автомобілі підприємства марки Кобальт д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі – Порядок № 1567), на підставі направлення на перевірку № ОНР 002317 від 08.08.2025, 11.08.2025 співробітниками Відповідача проводилась рейдова перевірка в м. Харків, пр-т Льва Ландау, 29А, під час проведення кої був зупинений транспортний засіб марки КОБАЛЬТ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він на праві приватної власності належить Позивачу та використовується останнім у своїй господарській діяльності.

На момент проведення перевірки встановлено, що відсутні тахокарти або роздруківка даних роботи водія з тахографа (транспортний засіб не облаштовано тахографом) у зв`язку з чим, державними інспекторами було складено акт № ОАР 063424 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.08.2025 (далі – акт перевірки).

Повідомленням № 75117/40/24-25 від 25.08.2025 Позивача було викликано для розгляду справи на 16.09.2025 з 9.00 до 10.00.

За результатами розгляду акту, зокрема винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084848 від 16.09.2025 у розмірі 17 000,00 грн. на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». (далі – постанова), котру вручено представнику позивача 16.09.2025.

Позивач, не погодившись із законністю прийнятої постанови звернувся за захистом порушеного права до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України № 2344-ІІІ).

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).

За змістом п. 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені статтею 48 Закону № 2344-III. Зокрема, цією статтею регламентовано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).

Пунктом 6.1 Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (п. 6.3 Положення № 340).

Відповідно до п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі, зокрема протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Ст. 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з положеннями статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Так, абзацом 3 частини 1 цієї статті визначено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, як вже зазначалось судом вище, 24.06.2010 Міністерством транспорту та зв`язку України на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт видано наказ №385 про затвердження інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385 в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин). Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, і поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними і засобами (крім таксі).

Відповідно до положень Інструкції №385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "І", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

Пунктом 1.4 Інструкції №385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) -обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх ' водіїв.

Пунктом 3.3 Інструкції №385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні, перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахограф а у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв) у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з п. 2.7 Інструкції № 385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Наказом Міністерства. транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

За приписами п. 4 Наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для: перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

Відповідно до п. 1.3 Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Разом з цим, цей же розділ Положення "Облік робочого часу" містить пункт 6.3, який визначає, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Положення, яке є чинним на теперішній час, містить посилання, що пункт 6.1 та 6.3 розділу VI в редакції Наказів Міністерства інфраструктури № 659 від 29.12.2011, № 290 від 01.07.2014, № 337 від 24.06.2021, змінювався.

Отже приписи пункту 6.3 не втратили чинності з набуттям чинності пунктом 6.1.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 6.3 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, облік робочого часу водія можливо контролювати за допомогою тахографу або індивідуально - контрольної книжки водія. Наявність в транспортному засобі тахографу або індивідуально - контрольної книжки виключає порушення вимог ст. 49 Закону №2344-ІІІ.

Розділ VI Положення №340 містить два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом.

Необхідно також зазначити, що відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 (далі - Конвенція) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія. Ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі, автобусів, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажних автомобілів з повного масою понад 3,5 тонн.

Із системного аналізу наведених положень нормативно-правового акту слідує: у разі відсутності тахографа, до якого складається тахокарта, в обов`язковому порядку ведеться індивідуальна контрольна книжка водія.

Варто зауважити, що в постанові від 10.07.2025 у справі №620/5897/23 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що у ситуації, коли тахограф у транспортному засобі був відсутній, позивач мав право вести облік режиму праці та відпочинку водіїв за допомогою індивідуальної контрольної книжки.

Відтак, суд, дослідивши матеріали справи та норми законодавства, дійшов висновку, що твердження відповідача про обов`язок позивача встановлювати тахограф, а обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа виникає виключно тоді, коли транспортний засіб обладнаний тахографом.

У даному ж випадку перевірявся транспортний засіб, що фактично не був обладнаний тахографом, а отже, вимоги Інструкції №385 щодо протоколу адаптації не підлягають застосуванню.

Разом з цим законодавство прямо передбачає альтернативний спосіб обліку робочого часу для водіїв транспортних засобів без тахографів - через ведення індивідуальної контрольної книжки водія. Водночас відповідачем не спростовано наявність у водія транспортного засобу книжки.

Таким чином, відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа, не може кваліфікуватися як порушення законодавства, оскільки в конкретній ситуації не існувало обов`язку мати ці документи.

У той же час , згідно матеріалів справи абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III передбачає санкцію лише у разі перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, тоді як фактично штраф було накладено за не встановлення у автомобілі тахографа, а не за відсутність документів.

Враховуючи наведене в сукупності суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084848 від 16.09.2025 у розмірі 17000 ,00 грн.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422, 40 грн.

Таким чином поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 2422, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про скасування постанови – задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084848 від 16.09.2025 у розмірі 17000, 00 грн.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.04.2026 р.

Суддя Бадюков Ю.В.