Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №520/25907/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 квітня 2026 року справа № 520/25907/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 29.08.2025 №5425/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення із Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України поновити реєстрацію фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2022 та включити до Реєстру платників єдиного податку.

В обгрунтування заявленого позовну зазначалося, що підставою для виключення позивача з 01.01.2022р. з Реєстру платників єдиного податку слугувало посилання на порушення вимог абз. 1-3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, а саме: не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої групи. В оскаржуваному рішенні зазначено, що документом, який підтверджує наявність підстав для виключення з Реєстру платників єдиного податку є Акт камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи від 24.07.2025 300/20-40-24-03-06. Позивачка наполягала на тому, що перелік питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки визначений положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України та є виключним. Порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування не є предметом камеральної перевірки, а відтак зазначене спричиняє незаконність рішення про анулювання реєстрації та виключення із Реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою суду від 13.10.2025р. відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач позов не визнав, надавши до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому зазначалося, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється системний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків виключно на підставі даних, які знаходяться в розпорядженні податкового органу. На переконання відповідача аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої наполягав на задоволенні позовних вимог з урахуванням доводів позовної заяви.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Позивачка - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у встановленому законодавством порядку та перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Харківській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу ДПС України. Позивачка була включена до Реєстру платників єдиного податку з 01.10.2019 по 31.12.2021 року платником другої групи. 17.07.2025р. ФОП ОСОБА_1 було надано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця від 17.07.2025 № 9435522647 за 2021 рік, у якій зазначено перевищення обсягу отриманого доходу на 444288,13 грн. З врахуванням цієї обставини ГУ ДПС, з посиланням на норми п. 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України, було проведено камеральну перевірку щодо порушення ФО-П ОСОБА_1 , як платником єдиного податку, умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

За результатами камеральної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки від 24.07.2025 № 300/20-40-24-03-06 щодо порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування (а.с. 14), за висновками якого встановлено перевищення позивачкою протягом календарного року встановленого обсягу доходів платником єдиного податку, а також зазначалося, що оскільки відповідно до абз. 1-3 п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України позивачкою самостійно не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходів, реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню за рішенням контролюючого органу шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2022р.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, в частині порушення приписів підпункту 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10 статті 299 ПК України, а саме - не здійснення переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої групи.

За наслідками розгляду акту про результати камеральної перевірки від 24.07.2025 № 300/20-40-24-03-06 контролюючим органом прийнято оскаржуване в цій справі рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку від 29.08.2025 № 5425/20-40-24-03-06 (а.с. 15), яке направлено до електронного кабінету позивачки - платника податків.

Позивачка, не погодившись з прийнятим рішенням, звернулася з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Глава 1 розділу XIV ПК України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV ПК України можливе лише під час проведення перевірок.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Враховуючи наведене, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі №160/21398/24, а також у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2026 року у справі № 440/5599/24.

Суд наголошує на тому, предметом спору у цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивачки як платника єдиного податку. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.08.2025р. Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, яким анульовано реєстрацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 та платник податку виключений із Реєстру. Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку зазначено акт камеральної перевірки та дані інформаційного ресурсу ДПС України «Податковий блок» інтегрованої картки платника єдиного податку.

Проте, контролюючим органом не призначалася та не проводилася документальна перевірка та за її результатами не складався акт, в якому було б зафіксовано порушення платником податку вимог чинного законодавства, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання. Тобто оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято не на підставі акту перевірки, як того вимагає норма пункту 299.11 статті 299 ПК України.

За приписами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного відповідачем не доведено належних та допустимих доказів на обгрунтування законності оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про поновлення реєстрації фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2022 та включення до Реєстру платників єдиного податку, суд вважає їх також обгрунтованими, оскільки їх задоволення призводить до належного та повного поновлення прав позивачки у спірних правовідносинах та гарантує, що виниклий між сторонами спір буде остаточно вирішено. Зазначене відповідає принципу ефективного захисту.

Суд ураховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 29.08.2025р. №5425/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення із Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України поновити реєстрацію фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2022р. та включити до Реєстру платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ 43983495) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров